Танява

Переглянути більшу мапу Танява — село Болехівської міськради Івано-Франківської області. Лежить на самому сході Івано-Франківщини в межах Прикарпаття і в пониззі річки-потоку Жижава.

Село було відоме своїми заготівлями дров для міст Стрия та Болехова. З початку 20-го століття село стало відомим на всю Галичину завдяки віднайденим покладам нафти, яку тут викачували (пізніше назвою села було названо ціле нафтогазоносне родовище площею в сотні км2). В часи 2-ї світової війни і роками пізніше село набуло поганої слави: спершу в лісі поблизу села німецькими загарбниками було знищено гебреїв, мешканців міст Болехова та Стрия, а по війні, невдовзі, більшість селян Таняви було вивезено радянськими партійцями до Сибіру (за співпрацю з УПА).

Опис

Село Танява знаходиться на межі Львівської та Івано-Франківської області, в передгір`ї карпатських Бескидів поблизу гірського хребта Грабник (662 м). Село лежить в річковому пониззі потоку Жижава, яка бере свої початки в 4 кілометрах вище на гірському пасмі. Танява розташована неподалік від містечка Болехів (в 5 кілометрах на північний схід від центру міста), та межує з селами Львівської області: Верхня Луковиця та Горішнє (з півночі), Розгірче (із заходу), Смоляний (зі сходу) та Тисовим, на Івано-Франківщині через гірський хребет (з південного сходу). Проживаючи в передгірській місцині, більшість мешканців села працюють на своїх селянських господарствах і в лісництві, а також мають можливість працювати на підприємствах міста Болехів.

Історія

Село Танява, впродовж тривалого свого існування, залишило визначальний слід в історії краю.

Минають роки, десятиліття, століття, а пані Історія продовжуює витягати зі своєго куфрика призабуті й невідомі події минувшини. Однією з таких подій для сільчан Таняви (та й цілого краю) стала десантно-розвідувальна операція 1950 року, коли 4 борців за вільну Україну принесли себе в жертву заради майбутніх поколінь. І незважаючи на те, що Десантна вилазка під Танявою виявилася викритою, але її відголосок знайшов відображення в подальших історичних подіях села Таняви і закарбувався у памяті його мешканців своєю жертовністю і історичною передбачливістю.

Економічні особливості

Танява — село, що мало, і досі має, значний економічно-ресурсний потенціал. Перші століття від часу заснування села його мешканці займалися лише сільським господарством, відвоювавши у лісу свої клапті ниви-полів — вони вирощували пшеницю, жито та городнину. Більш заможні селяни займалися ще й тваринництвом (утримуючи на обісті корів, волів, свиней та овечі кошари).

З середини 19-го століття у танівчан появився новий призаробіток, що було пов`язано із першими економічними паростками в тогочассі. В краї виникла велика затребуваність у лісі, якого було вдосталь довкола села: на поташнях поблизу Стрия, на солеварнях Болехова і в домівках місцян Стрия та Болехова — використовували чималу кількість лісо-пиломатеріалів. Відтак місцеві селяни змогли підзаробити, заготовляючи ліс для паничів і доправляючи його в різні місцини краю і, частково, покращували своє становище. Так, перед І світовою війною малоземельне селянство, де найбагатший господар мав тільки 12 морґів поля, було гарно розбудоване і починало оживати: основою цього багатства були доходи зі сформованих артілей, з праці на болехівських промислових підприємствах, з довозу палива із Таняви до Стрия (середній заробіток з перевозу одної підводи палива з Таняви до Стрия – 15 крон).

20-століття ознаменувалося більшим економічним зростом Таняви. Завдяки своєму географічному розташуванню та наявністю певних природніх ресурсів село отримало поштовх в своєму економічному становленню. Нажаль повноцінно скористатися дивідентами від багатства довкіллля і надр сільчани не мали змоги: спершу паничі поляки та лихварі гебреї визискували їх і не залишали майже нічого на початках 20-го століття, а потім уже совіти-комісари — ще більше експлуатували селян та надра Таняви, залишивши майбутнім поколінням масні плями нафтородовищ, вирубані лісові масиви та виснажені луки і ниви.

Перед 2-ю світовою війною, про Таняву знову заговорили, а причиною стали відкриті поклади "чорного золота" — нафти. Правда експлуатація танявських надр почалася уже роками пізніше і село стало відомим на всю Галичину, що аж за його найменням було присвоєно назву цілого нафтогазоносного родовища площею в сотні км2 (Танявське нафтогазоносне родовище). І за майже півстоліття нещадної експлуатації надр землі — танівчанам залишилися напіврозвалені свердловини-качалки та забруднені площі лісу, полів.