Церква Святої великомучениці Параскеви
ТуТ загальниця
* Діюча релігійна споруда
* Водночас, є пам'яткою архітектури місцевого значення
* Церква стоїть в центрі села
по вул. Івана Франка, дім 9
ТуТ графік богослужінь
ТуТ благочинна інформація
ТуТ наші парохи
* о. Антоній Бучацький
* о. Володимир Суприняк
Церква Святої великомучениці Параскеви в селі Бубнище є культувою спорудою громади і, водночас, пам`яткою архітектури місцевого значення.
ТуТ історична хронологія
* 1891 рік - збудована на пожертви мешканців села;
* 1894 рік - вирізьблено іконостас (різьбяр Гнат Поркишка);
* 1900 рік - вирізьбені бічні вівтарики (різьбяр Гнат Поркишка зі Слободи);
* Початок 20-століття - Церква стає дочірньою до матірної церкви в селі Тисів;
* Зачинена 23 жовтня 1983 року радянською владою і місцевими хрунями та перетворена на склад;
* Знову діюча стала з 1988 року - за наполегливими вимогами громади села;
* Зовнішній ремонт-реставрація церкви - на початку 2010-х;
* 7 червня 2015 рік - пожежа в середині церкви;
* 2015 рік - ремонт-реставрація церкви.
ТуТ події/оказії
*** 7 червня 2015 року в селі Бубнищі вранці, десь о 7 годині 20 хвилин, загорілася дерев`яна церква. Та завдяки умілим діям громади села і пожежників - вогонь вдалося погасити.
За повідомленням управління ДСНС в області, вогонь знищив майно у приміщенні навколо вівтаря, іконостас, церковні речі. Загальна площа, на якій будівлі та майну церкви було завдано шкоду, становить близько 30 метрів квадратних.
Незважаючи на те, що культовій споруді нанесено значних пошкоджень - але сама споруда уціліла. І за запевненнями селян, вони докладуть чимало зусиль, але церкву свою відремонтують і вона стане ще кращою.
Оперативне відео з місця події і детальніше про пожежу в церкві .....читайте ось ТуТ
ТуТ новини від парафіян
*
Церква великомучениці Параскеви постала в Бубнищі в 1891 році. Громада села збирала кошти і на них вибудувала свій храм (про що сповіщає різьблена дошка на стіні будівлі).
Для прикрашання та облаштування своєї церкви громада села прикладала чимало зусиль і долучала знаних майстрів зі всієї округи. Ось, і відомий різьбяр - Гнат Поркишка, зі Слободи, приклав свій талант: вирізьбивши в 1894 році іконостас церкви, а в 1900 році закінчив бічні вівтарики.
На початку 20-го століття церква з невеличкого села Бубнище була долучена до головної парафії, себто стала дочірньою церквою своєї матірної церкви, що знаходилася в селі Тисів. Впродовж майже століття церква стала осередком культури та гуртування сільської спільноти.
Вплив церкви на світське житя краю дуже дошкуляв совітам-безборжникам та їх місцевим підлабузникам. Тому вони створювали різні перепони для існування церкви та місцевим діячам культу (не пускали в церкву, переслідували місцевого парпоха - отця Антонія Бучацького), але громада не велася на їх дії та йшла наперекір партійним чинушам. Які, в своїй безбожницькій агонії, вирішили закрити церкву назовсім - 23 жовтня 1983 року вони цього таки добилися, та ще й зробили там склад.
Руйнували будівлю лісничі та міліціонери. Люди кричали, чинили спротив, але ті робили своє. «Семчук бочки порожні заносив, солому заносили, упряж від коней, в церкві облаштували склад з інвентарем від Поляницького лісництва. Відтак саму споруду не знищили, а от всередині залишили повну розруху. Стіни пообдирали, іконостас гаками відбивали, образи, які людям не пощастило виблагати, повивозили – словом, робили все, аби намолене місце зганьбити… Та ганьба наздогнала саме тих безбожників.
Немало сліз та прокльонів сипалося на безбожних посіпак, а вони ще більше розсварили громаду зі своїм московсько-комуністичним устроєм, українська спільнота лише чекала нагоди - аби вийти і прогнати цих лихословів зі своєї землі. І це сталося, незабаром, в 1988 році громада Бубнища розбила комуняцькі колодки з дверей церкви і почала відновлювати свій Храм. З тих пір церква офіційно в користуванні громади Української Греко-Католицької Церкви.
Мешканці Бубнища, рік за роком, виправляли та покращували свою історичну й культову споруду. А в 2010 роках церква була частково відреставрована (особливо ззовні). Це, без перебільшення, благодатне місце, де відчуваєш себе захищеним, наче в обіймах матері. Давня споруда дихає спокоєм, таємничістю, а від стін ніби віє прадавньою мудрістю. З церковного подвір’я видно все село. Невеличкі, наче примружені, церковні віконниці, як всевидяче око, споглядають, оберігають та захищають людські хати від лихого.
Архітектурні особливості
Серед звивистих гірських краєвидів Бубнищівська церква в надійному сховку. Треба крученими дорогами з глини та каміння пройти зо два кілометри, здолати стрімку гору і перейти невеличке плато – на ньому затишно примостилася хрещата одноверха церковця.
До вівтаря з півночі прибудована ризниця, а зі сходу, по осі, - невелика захристія. Вхід до церкви з півдня у бабинець. Будівлю оточує піддашшя, стіни під опасанням переважно з відкритих брусів зрубу, над опасанням, опісля ремонту, шальовані горизонтально горбилем.
Низький сліпий восьмерик середхрестя нави вкритий восьмибічним верхом, який завершують високі ліхтар з маківкою. Такі ж ліхтарі з маківками підкреслюють гребені трисхилих дахів бічних рамен нави, бабинця і вівтаря. На південний-захід від церкви збережена дерев`яна двохярусна дзвіниця, вкрита пірамідальним дахом. На прицерковній території, оточеній новою огорожею, встановили фігуру Пресвятої Богородиці. З іншої сторони на подвір`ї розташовано братську могилу залиблим односельцям.
А на стіні церкви було встановлено горильєф і пам'ятну дошку отцю Антонію Бучацькому - пароху с. Бубнище, багатолітньому в'язню, ісповіднику Української Греко-Католицької Церкви, який вів підпільні богослужіння у лихоліття комуністичного атеїзму.
Історичні віхи
Додаткова інформація
* "Церкви Прикарпатського краю". Р. Процак, Івано-Франківськ, 2006.
* Історія церкви в часи комісарів-безбожників та відновлення богослужінь.