Родина Горникевичів

З родини Горникевичів походить Степан Горникевич 1795 року народження. Його син Теофіл (1823—1894) став священиком у Гошеві. Разом із дружиною Юлією з Горчинських виховав п’ятеро дітей. Їхній син, знову ж таки Теофіл — у родині одному із синів традиційно давали таке ім’я — замінив на парохії в Гошеві свого батька і 23 роки віддано служив громаді. В Долині заснував гімназію і сиротинець, а в Гошеві — жіночий монастир «Згромадження Пресвятої Родини» і молочарню. Один із перших виголошував проповіді українською мовою.

Отець Мирон Горникевич (1886—1959) залишився в історії українського церковного життя як довголітній парох греко-католицької церкви Святої Варвари у Відні, котрій присвятив 40 років свого життя. Цей храм став центром духовного і суспільного життя українців за кордоном. У часи Другої світової війни, особливо 1944-го, тут надавали прихисток і посильну допомогу українським біженцям та іншим емігрантам.

Його брат, о. Теофіл, служив капеланом в Українській Галицькій Армії. Навесні 1919 року він перебував у Бережанах як духівник військових лічниць і єдиний український старшина. На той час у місті перебувало понад півтори тисячі поранених стрільців. Отець дні і ночі не мав спочинку, піклувався про хворих.

В 1943 р. родина Т. Горникевича виїжджає до Відня. На еміграції він захоплюється викладацькою та архівною справою, працюючи над темою «Події в Україні 1914—1922 років у світлі історичних документів». За завданням кардинала Йосифа Сліпого часто виїжджав до Югославії, де таємно зустрічався з представниками підпільної УГКЦ в Галичині та передавав усі розпорядження кардинала.

- Для переважної більшості наших краян маловідомою є постать о. Михайла Ганушевського. Якою була його діяльність?