Парк "Арборетум"

Парк «Арборетум» – пам’ятка садово-паркового мистецтва, один із найстаріших парків на території Івавно-Франківської області. Був заснований ентузіастами лісівниками в 1840-1850 роках, площею - 3 га.

Історія закладання парку

Історія пам’ятки садово-паркового мистецтва «Парк Арборетум» починається з середини XIX століття, коли в Болехові розташовувалась Дирекція лісів та державних маєтностей Галичини. Тоді ж, поряд з адміністративним будинком лісівники та ентузіасти висаджували молоді деревця, які були привезені з австрійських, німецьких, італійських розсадників. Крім того, вирощували матеріал з насіння, завезеного з Франції та Північної Америки і експериментували з іншими насадженнями. Внаслідок таких обставин і сформувалася ботанічна колекція, яка налічувала більш ніж дві сотні видів порід дерев, які займали площу понад 6 гектарів.

Та наприкінці 19 століття Дирекцію лісів було переведено до Львова, а будинки й парк перейшли в користування створеної, тоді ж в 1883 році, Нижчої Лісової школи (пізніше - Державна школа для лісничих). Вона стала третьою за ліком лісничою школою в Австро-Угорщині й перша з нижчих (однорічних) лісових шкіл на тодішніх українських теренах. Така ситуація ще позитивніше склалася на розквіт дендро-парку, адже працівники і студенти з ще більшим завзяттям захопилися селекційними експериментами. Юні експериментатори примножили колекцію видів і садових форми з роду Quercus, виростили такі екзотичні на той час види: модрина широко-лускувата (Larix eurolepis), модрина японська (Larix japonica), сосна румелійська (Pinus рейсе), туя західна (Thuja occidentalis), тсуга канадська (Tsuga canadensis), кипарисовик Лавсона (Chamaecyparis lavso-niana), гледичія триколючкова (Gleditschia triacanthos), бархат амурський (Phellodendron amurense), липа зелена (Tilia euchlora), карія біла (Сагуа alba), карія бахромчаста (Сагуа laciniosa Lour) та інші числені породи.

З тих пір, як Державної школи для лісничих набула престижу та популярності в окрузі - набував популярності і «Арборетум», який став одним із зразків дендрологічних надбань Прикарпаття.

Занедбання парку в часи "совітів"

Розквіт дендро-парку закінчився з приходом навої влади на терени Захїідної України - совітів. Невдовзі, парк, як символ минувших "классових ізлішек", почав муляти око новим владоможцям й почалися його митарства (передачі з одного відомства до іншого). І лише війна (2-а світова) призупинила мародерство, можливо через те, що було відновленно лісничу школу. Та після закінчення війни і закриття школи територію парку було розділено на кілька частин.

Одна частина, площею 3 га, відійшла під міський парк. Це найбільша частина парку, але різновид дендрологічних форм тут майже втрачено. Збереглися лиш окремі старі дерева кедра карпатського (Pinus cembra), сосни Веймутової (Pinus strobus), липи дрібнолистої (Tilia cordata). Всю територію міського парку в радянські часи було засаджено рядами тополі чорної (Populus nigra), грабом звичайним (Carpinus betulus) та іншими малоцінними породами. Появилось багато випадкового самосіву. Зараз територія вимагає серйозного втручання і спеціалістів садово-паркового будівництва, і місцевого комунального підприємства. Рішенням № 264 виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради від 7 липня 1972 року Болехівському міському паркові надано статус пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Арборетум».

Друга частина старого дендропарку, розташована між міським парком і територією лісогосподарського коледжу, відійшла під індивідуальне будівництво. Це територія, яка сьогодні належить міському УТМР і подвір'ям навколо будинків на вул. Сухого, побудованих після Другої Світової війни.

Третя частина дендропарку, площею 0,7 га, від 1944 до 1997 року належала військовій частині, розташованій у приміщеннях Державної школи для лісничих. ЇЇ не доглядали, але закритий режим військової території дозволив зберегти багато видів деревних порід. Це найцінніша частина старого парку. Сьогодні вона належить території Прикарпатського лісогосподарського коледжу.

Сьогодення парку (з часу Незалежності)

В перші роки Незалежної України, до парку нікому руки не доходили (вплинула складна економічна ситуація та міжвідомчі "перетягування канату"). Лише коли місцева влада дійшла спільної думки щодо подальших перспектив «Арборетуму» - було й визначено хто стане опікуном Парку. Так з 1998 року колишні приміщення Державної школи для лісничих (які на той час належали військовикам) передали Лісогосподарському технікумові, і на території цієї колишньої військової частини, площею 4,5 га, почали створювати власний дендропарк. До структури парку увійшла частина старого парку навколо будинку Державної школи для лісничих (0,7 га), а також територія технікуму, де ростуть окремі 150-літні дуби та липи, плодовий сад і новостворений декоративний розсадник.

Видові особливості «Арборетуму»

На сьогоднішній день в парку охороняються старі дерева: модрини європейської (Larix decidua L.), модрини польської (Larix polonica), сосни гірської (Pinus mughus), сосни звичайної (Pinus silvestris), ясена зви¬чайного (Fraxinus excelsior), акації білої (Robinia pseudoacacia), берези бородавчастої (Betula veucosa), бука лісового (Fagus silvatilca), в'яза шорсткого (Ulmus scabra), гіркокаштана (Aesculus hippocastanum), дуба звичайного (Quercus robur), дуба північного (Quercus rubra), клена гостролистого (Acer platanoides), клена польового (Acer campestre), клена-явора (Acer pseudoplata-nus), липи дрібнолистої (Tilia cordata), липи широколистої (Tilia platyphyllos), сосни кедрової європейської (Pinus cembra).

Окрім притаманних нашим широтам декоративна порода, в парку можна зустріти доволі цікаві екзоти. Так, поблизу входу в коледж височіє струнке дерево кипарисовика Лавсона (Chamaecyparis lavsoniana), що походить з Північної Америки. У парку зростає ще одна північно-американка, рідкісна у наших краях, карія біла (Carya ovata) якій уже понад 80 років. Карія біла через дуже низьку схожість насіння в умовах України зустрічається лише поодиноко в парках Києва, Львова, Ужгорода, Чернівців.

Оригінальне листя та плоди величавого горіха чорного (Juglans nigra) одразу ж кидаються в око. Його плоди зовні схожі на плоди грецького горіха, але мають дуже грубу і міцну шкаралупу, а насіння дуже маленьке. Листя не парноперисте, а завдовжки до 50 см з 15-20 довгасто-ланцетними листочками. Листочки на вершині загострені, по краях дрібнозубчасті, зверху світло-зелені, голі, знизу слабко опушені, завдовжки 6—12 см і завширшки 2—4 см. Восени листя стає яскраво-жовтим. Цю форму горіха - використовують в озелененні та лісових насадженнях. А сама деревина - ядрова темно-коричнева і цінується не менше, ніж деревина горіха грецького. Горіх чорний більш морозостійкий, вимогливий до родючості та вологості ґрунту, водночас, більш світлолюбний та швидкорослий.

Цікавинкою в центральній частині парку є невисоке дерево бархата амурського, або амурське коркове дерево (Phello-dendron amurense), яке привертає увагу ще й двійчастим стовбуром. Природний ареал коркового дерева — Далекий Схід та північний Китай. У молодому віці стовбур покритий світло-сірою бархатистою корою (звідси й назва - бархат). У старих деревах утворюється грубий (до 7 см) шар тріщинуватої коркової кори. Порода фітонцидна - листя, молоді пагони, кора, плоди та насіння мають сильний терпентинний запах.

Восени відвідувачі парку відмічають. що його окрасою є червоні форми бука лісового та клена гостролистого.

Видові особливості Арборетуму

Відколи дендропарк було передано Лісогосподарському коледжу - «Арборетум» відчуває свою другу молодість. З перших же років працівники і студенти коледжу висадили тисячі екземплярів дерев та кущів. Щовесни та щоосені студенти висаджують дерева й кущі в свіоєму дендропарку. Завозяться насіння та саджанці з Німеччини, Австрії, Польщі; плекати парк активно допомагають лісівники Прикарпаття, Львівщини, Тернопільщини.

Сьогодні в парку ростуть молоді дерева багатьох різновидів родин магнолій, туй, ялівців, тиса, соснових, секвоядендронів, евкаліпта, гінго дволопатевого, самшиту амурського, тюльпанові, оцтові дерева, катальпа та багато інших. Триває активне примноження видового складу дендропарку, будуються малі архітектурні форми, ведуться наукові дослідження.