Embedded Files
Музей розташований:
* 77202 Україна. м. Болехів.
* вул. Січових Стрільців 9.
* Телефон: +(03477) 3-45-00
* Факс: +(097) 549-30-17
Графік роботи:
* 8:00-17:00, субота — вихідний
* Вхід безкоштовний.
* Директор - Матійчин Ольга Іванівна
Можна ще почитати
Музей історії Болехова - носить теперішню офіційну назву Музей історії міста Болехова імені Романа Скворія. Осередок культури та історії Болехівщини, заснований 8 листопада 1967 році краєзнавцем, ентузіастом Романом Теодоровичем Скворієм.
Історія
Місцевий краєзнавець Роман Скворій давно замислив був учинити місцевого музею. І поштовхом до збиральницької роботи стала підготовка до 40-річчя від дня смерті Наталії Кобринської, що припадало на січень 1960 року. На той час минуло ще небагато часу - 30 років, як нестало цієї непересічної діячки і сподвижниці галицького жіноцтва. Праці цієї письменниці і громадської діячки в Болехові та поза його межами залишили глибокий слід в пам’яті багатьох поколінь та ще жили ті хто памятав про неї - тому Роман з головою поринув у збирання експозиції. І уже 1964 року при бібліотеці почала діяти краєзнавча кімната.
Та натхненна праця ентузіаста на цьому не скінчилася - пан Роман продовжував збирати матеріали для послідуючих експозицій уже по історії міста та до інших визначальних дат краю. І уже в 1970 році музеєві було присвоєно звання Народного. Краєзнавча і сподвижницька робота Романа Скворія та інших музейників набула розголосу і популярності, про що свідчили факти нових унікальних надходжень для експозиції: фрагменти рукописних богослужбових книг XVII століття із стародавнього монастиря і церкви села Довжки, цикл фотографій з періоду перебування в Болехові відомого українського скульптора Михайла Черешньовського (1939-1944), митрополита Андрея Шептицького (1909). Зі Стрия було передано цінний подарунок — ноти, написані рукою Теофіла Бобринського на емігрантську пісню, з власним штампом Наталії Кобринської.
Та не все так було безхмарно й нелегка була дорога місцевих краєзнавців - вона більше була усипана колючками та значними перешкодами. Комуністичні чинуші щоразу видумували нові перепони для діяльності ентузіастів, підозрююючи їх в націоналістичні йдіяльності - вилучаючи числені фондові збереження, а то й викрадаючи їх. Так за споминами дочки Романа Скворія - Галини Якимів: «А величезну допомогу у підготовці та збиранні матеріалів надала Ольга Дучимінська — старша подруга і автор життєпису Наталії Кобринської. Тоді Дучимінська придбала досить цінні експонати: оригінал літературного альманаху «Перший вінок» за редакцією Наталії Кобринської та Олени Пчілки, до якої увійшли 49 українських творів сімнадцяти жінок-письменниць з Великої України та Галичини, прижиттєві твори Тараса Шевченка, спогади, світлини тощо. Все безслідно зникло, коли музей 1972 року закрили». Та незважаючи на ці викрутаси та неподобства партократів, які боялися людської пам’яті, національної історії - місцеві дослідники по крупицям збирали історію свого краю і тому таки постала ця перлина краєзнавства на теренах Болехівщини.
Після здобуття Незалежності України працівники музею ще більше поринули в дослідницьку працю аби привідкрити заборонені теми радянських партократів. Ними було зібрано числені матеріали по історії краю та міста Болехова й презентовані на огляд мешканців краю. І як наслідок - 14 квітня 1999 року згідно з наказом Управління культури Івано-Франківської облдержадміністрації музей став державним. Він розміщений у шести залах.
Експозиція складається з таких розділів:
* «Історія міста Болехова»
* «Бойківська світлиця»
* «Розвиток промисловості, освіти і культури в 20-30-х рр. ХХ ст.»
* «Друга світова війна, жертви фашистської і більшовицької окупації»
* «Національне і духовне відродження нашого краю»
* «Боротьба українського народу за утвердження своєї державності»
2005 рік було названо роком Наталії Кобринської в Болехові. 16 жовтня 2005 р. відкрито нове приміщення з експозицією про відому галицьку письменницю, громадську діячку Наталію Кобринську. Це окреме приміщення стало філіалом музею міста й носить назву Музей Наталії Кобринської - експозиція містить наступні розділи:
* «Белелуя»
* «Болехів у часи Наталії Кобринської»
* «Наталія Кобринська в колі сучасників»
* «Меморіальний куток»
* «Болехів вшановує пам’ять про письменницю»
* «Наталія Кобринська і Січове стрілецтво»
* «Наталія Кобринська і Іван Франко»
Працівники музею не забувають і про свого натхненника та першопрохідця - земляки гідно оцінили подвижницьку працю Романа Скворія. З нагоди 70-річчя від дня його народження та до 30-річчя музею встановили меморіальну дошку на будинку бібліотеки, де він тривалий час працював. Відповідно до рішення ІІ сесії Болехівської міської ради від 07.02.2007 р. «Про вшанування пам’яті Романа Скворія» музеєві історії міста Болехова присвоєно ім’я його засновника.
* У серпні 1899 року здійснилася давня мрія Н.Кобринської побувати „на Великій Україні”. В товаристві своєї полруги та учениці О.Кобилянської вона відвідала Київ. Тут їй поталанило зустрітися з відомими діячами української культури М.Стариць- ким, І.Нечуй-Левицьким, М.Коцю-бинським, Б.Грінченком... продовження читайте ТуТ
Роман Скворій… Ім’я людини, яка протягом кількох десятиліть оберігала пам’ять про рідний край і тих, хто тут народився, жив, працював. Саме про нього, краєзнавчий музей, який він створив, його книжки “На болехівських видноколах“ (1991), “Розгадка Бубнища” (1994), “В Болехові баталія” (1997), “На перехрестях вічності“ (2007) йшла мова у годині-спомині “Став відомим під чужим іменем”, присвяченій 85-річчю від дня народження. Розповідь доповнювала книжкова виставка за однойменною назвою та слайди. Учасники заходу запалили свічку пам’яті та вшанували пам’ять видатної особистості хвилиною мовчання.
Багато хто вважав Р. Скворія корінним болехівчанином. Ніхто й подумати не міг, що він живе не під своїм ім’ям та прізвищем. Справжнє прізвище Скворія – Рудий, а ім’я – Володимир.
Народився Володимир Рудий 28 лютого 1927 року в с. Куличків Сокальського повіту в хліборобсько-ремісничій родині. Там учився в школі. І хто знає, як би простелилась дорога його долі, коли б не буремні події сорокових років. До Болехова Роман Теодорович приїхав у кінці п’ятдесятих, маючи бібліотечну освіту. Працював методистом, а відтак завідувачем книжкової світлиці.
Роман Теодорович Скворій – видатний краєзнавець, завдяки якому місто Болехів отримало чудовий музей із масштабною збіркою експонатів, дослідник життя і творчості письменниці та громадської діячки Наталії Кобринської.
На зустріч була запрошена його дочка – Галина Якимів. Її спомини про нелегкий життєвий шлях батька, про щоденник, з якого родина довідалася про його дитинство і не тільки до глибини душі схвилювали присутніх. Пані Галина зачитувала відгуки про роботу музею
Пішов з життя Роман Скворій 20 лютого 1996 року. Поховали його на болехівському кладовищі, що нагадує музей під відкритим небом, поруч з Іваном Озаркевичем, батьком Наталії Кобринської. Це справедливо, якщо пам’ятати, що обом цим людям дісталася нелегка, проте, почесна місія – бути просвітителями. Одному – в столітті ХIХ, другому – в ХХ.
ТуТ просто читальня
Page updated
Google Sites
Report abuse