ХАЛЯВИН

«Положеніе имеетъ на столбовой дороге изъ Чернегова въ слободу Добрянку; отъ Чернигова на западной стороне, отъ пахотнаго поля, на возвышенныхъ бугристыхъ местахъ, по обеимъ сторонамъ речки Стрижне».

Халявин осаджений наприкінці 1620-х рр. внаслідок активної колонізаційної політики чернігівських міщан після надання Чернігову в 1623 р. Магдебурзького права. Вперше згадується в привілеї чернігівському старості Мартину Калиновському на міські хутори 6 березня 1634 р.: «Над Стрижнем же річкою: Роіча, Холавін, Шульжин, Кирскі, Варинці».

Поселення дуже швидко розросталося і вже подимний реєстр 1638 р. налічує в Халявині (Sioło cholawino) 70 «димів».

За Ю. Виноградським, «закінчення назви села суфіксом «ин» указує, що воно колись належало людині на прізвище Холява».

На південно-східній околиці села, де протікала річка Журавівка (права притока Стрижня, на сьогодні – ледь жевріючий струмок), у середині ХVІІІ ст. виник хутір Журавовка, який у подальшому злився з селом.

Наприкінці ХVІІІ ст. поблизу села вирізняли хутір Журавовку (нині – південно-східна околиця Халявина), «на ровном месте, между небольшим дубняком». В єдиному дворі там проживав хорунжий сотенний білоуський Онисим Козаков, разом з яким мешкав козак-підпомічник (1767).

Із книги Сергія Горобця “Заснування і походження назв сіл Чернігівського району” (2014 р.).

У 1782–1923 р. село Халявин центр Халявинської волості Чернігівського повіту. Також село центр Халявинської сільської ради Чернігівського району (1919–2020 рр.). Зараз село Халявин у складі Новобілоуської сільської громади Чернігівського району.

У відділі краєзнавства Чернігівської обласної бібліотеки імені Софії та Олександра Русових зберігається розширений текст Літопису сіл Халявин та Полуботки.