МОХНАТИН

         П. Кулаковський відносить Мохнатин до старих поселень регіону, які виникли ще за литовської доби. На рубежі ХVІ – ХVІІ ст. село спустіло внаслідок воєнного лихоліття (Лівонська війна та період Смути) і відродилося вже за поляків: «На самій межі з Любецьким староством між правими притоками Білоусу – Свишнем та Стругою знаходилося селище Мохнатин. Напередодні 1619 р. воно, правдоподібно, знаходилося у сфері впливу любецьких бояр. У березні 1621 р. Мохнатин отримав Григорій Піотровський. Заснування тут населеного пункту відбулося близько 1625 р. Вже тоді за кошти володільця був збудований на Білоусі млин, який мав обслуговувати мохнацьких підданих».

        Як зазначав Філарет: «Когда-то онъ расположенъ былъ на горе на правой стороне ручья Бычалки, иначе Струги, въ версте къ западу отъ нынешняго поселенія; берега ручья топкіе и покрытые мохомъ, давшіе имя поселенію, и возвышенность горы доставляли Мохнатину безопасность почти недоступную. Гора поныне называется старымъ Мохнатинымъ; на ней находятъ серебрянныя польскія монеты. Последнія показываютъ собою, что поселеніе Мохнатина на новомъ, открытомъ и удолистомъ, месте последовало уже после польского владычества».

       Схожу версію походження назви висуває Ю. Виноградський: «Закінчення назви на «тин» указує на те, що село колись було огороджено, але горожа (тин) обросла мохом». Однак згадка про огорожу видається недоречною. Вірогідно, в основі назви прізвище засновника або власника земель – Мохната чи Мохнача. Так, в 1625 р. зустрічається топонім «Мохнатова гать» («mohnatova gai»), а біля Любеча відоме село Мохначі.

Раніше поруч із селом існувала слобідка з також назвою. Згідно опису 1781 р., «село же жильями своими соеденено почти зъ слободкою бригадира Милорадовича, називаемою Мохнатинская; разделяются жъ протокомъ Бычалкою; положеніе имеетъ …на бугристомъ месте, при пахатномъ поле».

        Слобода Мохнатинська дісталася Милорадовичу як родова власність його дружини Софії Полуботківни, дочки бунчукового товарища Семена Полуботка. А раніше, під час Генерального слідства про маєтності 1729-1730 рр., Андрій та Яків Полуботки відносили слобідку та ряд інших поселень до числа тих, які «поселени дедомъ нынешнихъ владельцовъ Леонтиемъ Полуботкомъ» – вірогідно, ще наприкінці ХVІІ ст.

                                                                                             ЮР'ЇВКА

       «Разделенное съ деревнею Рыжками одною только речкою Белоусомъ, на коей плотина Антоніевскаго Любецкаго монастиря, съ состоящими на ней 2 амбарами о 4 колахъ; село сіе расположено на правомъ берегу помянутой речки Белоуса, … на ровномъ возвышенномъ месте, при пахатномъ поле и лесахъ».

    Село Юр’ївка («Sioło Jurrowka») вперше згадується в подимному реєстрі 1638 р. (43 «дими» разом із Мохнатином) як власність Григорія Піотровського, стольника новгород-сіверського. Г. Піотровський у 1621 р. володів селищем Мохнатин, а невдовзі «за поступкою від М. Ясликовського отримав пустош Чортиківщину, що знаходилася біля впадіння Рудки до Білоусу, але заселити її до Смоленської війни не встиг». Територія Юр’ївки знаходилася поруч із Чортиківщиною і, вірогідно, тоді ж увійшла до володінь Г. Піотровського. Заселена в середині 1630-х рр. Можемо припустити, що село назване на честь власника землі – як одна із форм імені Григорій (Георгій).

     Село із схожою назвою («Юрсов») згадується в привілеї 1634 р. чернігівському старості Мартину Калиновському на міські хутори: «Над Свинею рікою: Петрушин, Чартория, Терехова, Юрсов». Однак його чітка локалізація по течії р. Свині (сучасний Замглай) вище Терехівки заперечує можливість ідентифікації Юрсова як Юр’ївки. На нашу думку, сліди Юрсова слід шукати в районі Березанки.

     Після Національної-визвольної війни 1648-1657 рр. село опинилося у власності Чернігівського П’ятницького монастиря. 22 січня 1660 р. гетьман Юрій Хмельницького підтвердив монастирю володіння «селъ Рудки, Юревки, Рижиковъ, Березовки, Мохнатина, Яновки, Кашовки, в едном обрубе», посилаючись на невідомий нам універсал Б. Хмельницького.

А в 1662 р. чернігівський полковник Іоаникій Силич дозволив  пану Павлу Товстолісу «греблю занят в концы села Юревъки, вышей на реце Билоусе, и млынъ на оном займеску збудовавъшы своим коштом».

         Із книги Сергія Горобця “Заснування і походження назв сіл Чернігівського району”, 2014 р.

    До 2018 село Мохнатин центр Мохнатинської сільської ради. Зараз село в складі Новобілоуської сільської громади Чернігівського району Чернігівської області.

         Матеріали з історії села Мохнатин зберігаються у краєзнавця Андрія Курданова.