СИВКИ (втрачений спадок)
«Деревня Сивкы, … отъ Днепра и полской границы въ 2 в[ерсты]. Положеніе имеетъ въ лесу, на низкомъ месте, при озере называемомъ Козаръ; въ сей деревне посполитихъ – 21 [дворов] – 39 [хат]».
Поселення виникло на землях, належних Києво-Печерській лаврі. Вперше згадуються в ревізії 1732 р.
Ю. Виноградський пояснював походження назви наступним чином: «Сивковий» – «серый, на серой шерсти». Гадаємо, що Сивки – жителі села носили сірий одяг (сірики)». Однак така версія видається не надто переконливою.
Людей виселено в 1960-х рр. через затоплення території новоствореним Київським водосховищем.
Із книги Сергія Горобця “Заснування і походження назв сіл Чернігівського району” (2014 р.).
До 1968 р. село Сивки були центром Сивківської сільської ради Чернігівського району.
У Петра Бабича зберігаються щорічники, присвячені зустрічам мешканців села на землі, де колись знаходились Сивки.
Нині не існуюче село в Чернігівській області. Розташовувалося на південний захід від села Василева Гута, і межувало з озером «Казар».
За переказами, назва села пішла від того, що колись його мешканці носили сиві шапки. їх прозвали «сиваками», а саме село Сивки.
Село княжого часу. Історична пам'ять зберегла згадку про часи козар. Село Сивки виникло на землях, що належали Києво-Печерській лаврі. Село Сивки входило у 1656 — 1784 роках в Любецьку сотню Чернігівського полку Гетьманщини. Перша письмова згадка про маєтність Лаври від 1720 р.
У ревізії 1732 року записано, що в селі було 39 хат. У 1782 р. - 39 хат маєтності Печерської лаври при озері Козар з Михайлівською церквою. За переписом 1897р.- 193 двори і 1188 жителів. Архівна справа 1908 р. казенного селянина Пантелеймона Ващенко на псаломщика церкви за образу тещі Таїсії Романовської.
Входило до Сорокошицької волості Остерського повіту Чернігівської губернії. У 1924 р. - 333 двори і 2061 житель. Вчителька Темінська після розкуркулення говорила, що тепер бідняків, середняків, куркулів нема. Всі бідняки, всіх обібрали. Свідок оповідає, що в 1933 р. прийшло багато голодних людей з Полтавщини. Померла їх незліченна кількість.
За спогадами Валентини Мастєрової (Шовкун) у селі Сивки до виселення було п'ятсот дворів. Оз. Купалище, Кропи, Колодієво, рукав Дніпра Перевал.
Кутки – Гінтав, Велика дорога, урочища - Тараки (санскрит - зірка), Протереб (сіверське - очищене від лісу місце для нивки). Найдавніша частина Сивок.
Виселення у 1967 — 1970 роках мешканців села було виселено, через те, що територія села мала бути затопленою при створенні Київського водосховища. Однак територія села залишилася не затопленою, але люди в село вже не повернулися, оскільки були примусово розселені по іншим найближчим населеним пунктам.
У Сивках до виселення був колгосп, школа, будинок культури, бібліотека, два магазини, православна церква. Найближча лікарня зі стаціонаром та пологовим будинком знаходилася в селі Навози (зараз Дніпровське). Сивки до самого виселення так і залишалося не електрифікованим селом, лише в колгоспі за необхідності використовувався електрогенератор. В останні роки перед виселенням по селу під землею було прокладено дротове радіо.
Ще до створення Київського водосховища село іноді затоплювалося водою при весняних розливах річки. За розповідями очевидців, вода заходила в деякі будинки (хати), були випадки піймання риби, не виходячи з хати. А взагалі - свіжа риба в будь - який час року становила велику частину раціону селян.
Незважаючи на видимі для наших сучасників труднощі проживання в селі Сивки (відсутність електрики, повені), багато жителів, які на час переселення були у свідомому віці, з ностальгією згадують життя в селі.
У 2013 році в Сивках встановлено пам'ятний хрест з написом «Тут було село Сивки». Кошти на пам'ятний хрест збирали всі колишні сільчани. Вони кожного року їздять до рідного села, зупиняються в будиночку на березі озера.
У селі Сивки народилася відома українська письменниця Валентина Мастерова. Її роман «Суча дочка» написаний на підставі реальних фактів життя села. Наприкінці першого десятиліття 21-го століття на просторах Інтернету з'явилася інформація про ідею зняти фільм за романом «Суча дочка», також був створений розрахунковий рахунок для переказу грошей на зйомки фільму. Станом на весну 2014 року доля фільму та розрахункового рахунку невідомі.
