Герб села Кархівка. На гербі символічне зображення селянина, який, за місцевою легендою, заснував Кархівку в межиріччі Дніпра й Десни. Походження назви, за припущенням науковців, – від давньоукраїнського “корк” – “рука”, “долоня”. Географічно поселення розташоване на найвищій точці району над рівнем моря. Це також символічно зображено на гербі.
З опису герба громади 28.09.2006 р.
КАРХІВКА
До 1712 р. західна частина володінь Богушів і Юшкевичів (там, де існують сучасні села Кархівка і Ведильці) перейшла у володіння Києво-Печерської лаври. Очевидно, саме Києво-Печерською лаврою і було осаджене нове поселення. Згідно з описами Києво-Печерської лаври грамотою російського царя Петра І в 1712 р. затверджені за лаврою «села Навоз з перевозом, Мнев, Пакуль з руднями, мельницею і папірнею, Ведильки, Корховка і дер. Ковпито». Це і є перша письмова згадка про село.
Як зауважує О. Лугина, у давнину назва села писалася через «о» – «Корховка», і походить від засновника поселення на прізвище Корх. Носії цього прізвища мешкали у селі й надалі, що підтверджується записами у метричних книгах Кархівки.
Втім, джерело ХVІІІ ст. виводить назву від однойменного урочища. Поблизу Кархівки раніше знаходилося село Малі Осняки: «такъ что никакова между имы нетъ разделенія, и поселенія сіи имеютъ двойное названіе, по урочищамъ тамошнимъ». У середині ХХ ст. Малі Осняки приєднано до Кархівки.
За переказами, неподалік від Кархівки знаходилися хутори Шолоховка (козачий хутір), Бриковка, Альосовка, назви яких походять від прізвищ перших поселенців. У роки столипінщини (початок ХХ ст.) виник Болотний хутір, жителі якого в роки колективізації переселились до села Кархівка.
