Пізнай свій рідний край

В основі символів герба Олишівської громади символи герба Олишівської сотні козацької доби – підкова та хрест. До нового герба додано вісім зірок, які символізують хутори з яких виникла Олишівка та гілочки вільхи.

Із опису герба громади (13.09.2019 р.).

ОЛИШІВКА

За О. Лазаревським, «поселена повидимому, одновременно съ Козельцомъ и Мриномъ, т.е. въ перв. четверти ХVІІ в.». Солідаризується з ним П. Кулаковський, який пропонує наступну схему розвитку подій: «Значні земельні володіння на урочищі Кліті над р. Смолянкою отримав для заселення у травні 1626 р. Валентин Лущевський. Тоді [капітан і війт чернігівський] Ян Куновський виміряв йому на згаданому урочищі 60 волок; ще 20 доміряв на урочищі Овдіївщина, але вони не становили єдиного комплексу з попередніми. Невідомо, якими були здобутки В. Лущевського у колонізації наданої йому волості. Згодом вона дісталася Олександрові Лущевському, що приходився йому якимось родичем. Зусиллями обох Лущевських на території Клітей була осаджена Смолянка. Не виключено, що тоді ж виникла слобода Олішевка в середній течії Смолянки».

Як зауважує О. Лазаревський, «основавшись на почве для хлебопашества малогодной, Олишевское населеніе должно было потому заняться преимущественно промыслами и ремеслами. Поэтому населеніе Олишевки по описи 1666 г. значится мещанами, а самая Олишевка – «городомъ». Городомъ она стала, когда здешніе ремесленники образовали цехи, изъ которыхъ особенно многочисленнымъ былъ «шевскій».

За переказами, кілька родин поселилися на берегах річки Смолянки, утворивши окремі хутори, що називалися за іменами засновників: Лебедівка, Бухарівка, Лапин Куток, Галузини, Учкурівка, Дзядськів, Ігнатенків Кут та Ромасеві Верби. Пізніше «ці хутори об’єдналися в одне велике поселення, яке від ольхових лісів, що росли навколо селища, отримало назву «Ольшанка», пізніше «Олишівка».

В літературі ще з часів Філарета гуляє згадка про 1460 р., як дату заснування Олишівки, оскільки, «як згадував відомий український етнограф О. Шищацький-Ілліч, у 1854 році старожили містечка повідомляли йому, що Олишівку засновано 395 років тому». Однак подібна точність видається не лише неймовірною (з огляду на вельми приблизний рахунок людьми навіть власних років у минулих століттях, що красномовно випливає хоча б з матеріалів Рум’янцевського опису 1765-1769 рр.), але й невідповідною реаліям. Олишівка не згадується в документах ХV–ХVІ ст. Невідома вона і вже згадуваному Яну Куновському, який при передачі Мрина домініканцям у 1627 р. так описував кордони відданих земель: «… Отъ Настасы р. Остромъ, до реки Молохвы, рекою Молохвою въ Смолянку, Смолянкою до земель г. Люшевскаго, къ Липскому озеру, озеромъ снова до Смолянки, рекою Смолянкою въ гору до тайного брода, называемого Зверинцемъ, на старомъ шляху; старымъ шляхомъ, идущимъ по суходолу изъ Чернигова въ Носовку, где имеются старыя на дубахъ зарубки; оттуда-жъ до стараго перевоза черезъ Остеръ». Отже, на той час існувала лише «земля г. Люшевского» (отримана ним роком раніше), ще без будь-яких поселень на ній.

Відтак найдавнішою документальною згадкою про Олишівку є 1665 р., коли згадується олишівський сотник Іван Пригара, а також вперше згадується і сама сотня. А в 1666 р. переписані міщани «города Волшевки». Зауважимо, що інформація про згадку Олишівської сотні в присяжних списках 1654 р. не відповідає дійсності.

Із книги Сергія Горобця “Заснування і походження назв сіл Чернігівського району” (2014 р.).

За адміністративно-територіальним поділом Олишівка була центром Олишівської сотні Чернігівського полку, Олишівської волості Козелецького повіту, Олишівського району. До 2017 р. Олишівка центр селищної ради Чернігівського району. Зараз центр Олишівської селищної громади Чернігівського району.

У відділі краєзнавства Чернігівської обласної бібліотеки імені Софії та Олександра Русових зберігається розширений текст Літопису селища Олишівка.