ДНІПРОВСЬКЕ
(стара назва – Навози)
«Положеніе имеетъ въ лесу на бугристомъ пещаномъ месте, на левомъ берегу реки Днепра».
Село Дніпровське засноване у першій половині ХІІ ст. належало синові чернігівського князя Давида Святославовича Миколі Святоші. Колишня назва пов’язана з тим, що в давнину біля Навозів знаходилась пристань. Сюди звозилась зібрана з земель Чернігівського князівства данина і відправлялась по Дніпру до Києва. За іншою версією, сюди звозилась земля для побудови будинку, в якому жив Микола Святоша з сім’єю. Останні роки життя (помер в 1142 чи 1143 р.) він провів у Києво-Печерському монастирі, якому й заповів всі свої володіння, в тому числі і село Навози.
У письмових джерелах вперше згадується в «Списке русских городов дальних и ближних», укладеному між 1375–1381 рр., що красномовно свідчить про безперервне існування села після монгольської навали 1239–1240 рр. Навози також згадані у «Пам’яті» 1527 р., а з 1552 р. фігурують у переліку володінь Києво-Печерської лаври.
Оскільки село знаходиться на берегах Дніпра, то в 1962 р. його перейменували, назвавши на честь головної річки України.
ПОВИДІВ
«Назва походить від того, що територія затоплювалась водою». Ю. Виноградський виводить назву села від прізвища Повід.
Раніше – один із кутків Дніпровського, як то випливає із протоколу засідання комісії по реалізації селянської позики в с. Навози від 23 лютого 1928 р.: «Постановили: приложить максимум зусиль щодо реалізації позики для чого розбіть село на вчастки і прікрепить до кожного участка члена комісії і членів сільради, а саме: на Куховку… на Поле… на Карчоватку… на Бугор… на Старик і Комарин… на Шмаєвку… на Загатку… на Повидів і Кругле… на х. Прохорів… на Пильнянську стражу… на х. Боровиков». Як бачимо, хутори в документі позначені окремо. Повидів відсутній у списку населених пунктів 1928 р. В звіті сільради 1 січня 1930 р. Повидів знову пропущений: «Навозівська сільрада об’єднує п’ять населених пунктів: с. Навози, х. Боровиков, х. Попов Круг, х. Прохоров, х. Куцовка».
Як окремий населений пункт виникає вже після війни.
ПРОХОРІВ
За народними переказами, «с. Прохорів (стара назва Засопки) – назва пішла від імені Прохор, чоловіка, який жив з дружиною турчанкою. Але так, як вона курила люльку, люди примусили їх відселитись. Вони відселились за рівчак. З тих пір цей хутір і став називатись Прохорів». Вірогідно, Прохорів виник ближче до середини ХІХ ст. У 1858 р. хутір «Прохоровъ (Прохоровка, Засапка)» складався із двох дворів.
СТАРИК
«Назва виникла від місця розташування поселення біля давнього русла річки Дніпро», тому й зветься Старик або Стариця. Після зміни протікання русла річки люди стали заселять це узбережжя.
Вірогідно, раніше – один із кутків Дніпровського, як то випливає із протоколу засідання комісії по реалізації селянської позики в с. Навози від 23 лютого 1928 р.: «Постановили: приложить максимум зусиль щодо реалізації позики для чого розбіть село на вчастки і прікрепить до кожного участка члена комісії і членів сільради, а саме: на Куховку… на Поле… на Карчоватку… на Бугор… на Старик і Комарин… на Шмаєвку… на Загатку… на Повидів і Кругле… на х. Прохорів… на Пильнянську стражу… на х. Боровиков». Як бачимо, хутори в документі позначені окремо. В звіті сільради 1 січня 1930 р. Старик також не згаданий: «Навозівська сільрада об’єднує п’ять населених пунктів: с. Навози, х. Боровиков, х. Попов Круг, х. Прохоров, х. Куцовка».
Як окремий населений пункт виникає вже після війни.
ШМАЇВКА
За Ю. Виноградським, «назва пішла від прізвища «Шмай», що, певно, був основоположником села». Вірогідно, раніше – один із кутків Дніпровського, як то випливає із протоколу засідання комісії по реалізації селянської позики в с. Навози від 23 лютого 1928 р.: «Постановили: приложить максимум зусиль щодо реалізації позики для чого розбіть село на вчастки і прікрепить до кожного участка члена комісії і членів сільради, а саме: на Куховку… на Поле… на Карчоватку… на Бугор… на Старик і Комарин… на Шмаєвку… на Загатку… на Повидів і Кругле… на х. Прохорів… на Пильнянську стражу… на х. Боровиков». Як бачимо, хутори в документі позначені окремо. В звіті сільради 1 січня 1930 р. Шмаївка також не згадана: «Навозівська сільрада об’єднує п’ять населених пунктів: с. Навози, х. Боровиков, х. Попов Круг, х. Прохоров, х. Куцовка».
Як окремий населений пункт виникає вже після війни.
Із книги Сергія Горобця “Заснування і походження назв сіл Чернігівського району” (2014 р.).
За адміністративно-територіальним поділом Навози (із 1962 р. – Дніпровське) у різні роки входили до складу Пакульської промислової вотчини Києво-Печерської лаври, Любецької сотні Чернігівського полку, а згодом до Пакульської волості та Козлянського району (з 1935 р. – Михайло-Коцюбинського району). До 2018 р. центр Дніпровської сільської ради.
Зараз Дніпровське в складі Михайло-Коцюбинської селищної громади Чернігівського району.
У відділі краєзнавства Чернігівської обласної бібліотеки імені Софії та Олександра Русових зберігається розширений текст Літопису села Дніпровське.
