АНИСІВ
(стара назва – Канин)
«Лежитъ частію на возвышенномъ месте, а частію на низовомъ ровномъ, при дороги проселочной».
«Класична» версія походження назви належить Філарету Гумилевському: «По местному преданію названіе Онисово осталось на поселеніи отъ того, что здесь еще до татаръ былъ хуторъ черниговскаго боярина Онисима, который построилъ въ немъ и храмъ святого Георгія».
Втім, слід мати на увазі, що праця архієпископа грішить занадто поверховими і поспішними висновками, завдяки чому спиратись на написане Філаретом слід вкрай обережно. Так, за часів Київської Русі на території Анисова існували доволі крупні поселення. Однак повна відсутність згадок про село у джерелах ХVІ – початку ХVІІ ст. доволі чітко свідчить про те, що у післямонгольські часи стародавні поселення припинили своє існування.
Як можемо судити за новими документами, село (Sioło Kanin) вперше згадується в подимному реєстрі 1638 р. і виникло незадовго перед тим, оскільки відсутнє у переліку населених пунктів, що перейшли у володіння чернігівського старости Мартина Калиновського в 1634 р.
Більше того, спершу поселення мало назву Канин, яка доволі швидко трансформувалася в Онисів хутір:
1638 р. – Канин,
1644 р. – Канин, Канин alias (або) Онисів,
1650 р. – Онисів хутір,
1666 р. – Анисів хутір.
Слід звернути увагу на той факт, що у всіх випадках поселення чітко названо селом, а не просто хутором. Відтак назва змінилася не через те, що поруч із Канином виник хутірець Онисима, а потім вони злилися і прижилася саме друга назва (як це сталося з Перекопом-Брусиловом). Вірогідно, раніше на цьому місці дійсно існувало поселення з назвою «Онисів хутір» і її ще пам’ятали в другій чверті ХVІІ ст., через що прижилася саме ця назва. Однак і в даному випадку проводити паралелі з Київською Руссю було б занадто ризиковано. «Онисів хутір» могло бути одним із тих поселень, яке виникло чи то в литовську (ХV ст.), чи то в московську (ХVІ ст.) добу, а потім запустіло внаслідок військових конфліктів Речі Посполитої і Московського царства в другій половині ХVІ ст.
Первісна назва села – Канин – пов’язана, як здається не з конкретною особою, а з назвою місцевості. Напрошуються паралелі з літописною річкою Каниною, правою притокою Десни на північний схід від Гюричева (тобто чернігівської околиці Бобровиці), яка ототожнюється із сучасною р. Свинкою. Однак Анисів знаходиться по іншу сторону Десни і до Свинки від нього достатньо далеко. Хіба що потребує уточнення локалізація р. Канини. Як би там не було, назва не прижилася і досить швидко була змінена.
Із книги Сергія Горобця “Заснування і походження назв сіл Чернігівського району” (2014 р.).
За адміністративно-територіальним поділом Анисів у різні роки входив до складу Полкової сотні Чернігівського полку, до Янівської волості Чернігівського повіту, а з 1923 р. – Чернігівського району. До 2020 р. центр Анисівської сільської ради.
Зараз Анисів у складі Іванівської сільської громади Чернігівського району.
У відділі краєзнавства Чернігівської обласної бібліотеки імені Софії та Олександра Русових зберігається розширений текст Літопису села Анисів.
ЛУКАШІВКА
«Лежитъ на ровномъ месте, по левой стороне речки Уздвижи, на проселочной дороге».
За П. Кулаковським, «на початку 1640-х рр. були осаджені село Лукашівка та містечко Стефанівка у Лукашівських грунтах», що стало наслідком колонізаційної діяльності Бориса Грязного.
Згідно відомостей В. Кривошеї, «Б. Грязний у 1646 р. маніфестував Самуеля Залеського про наслання на грунти Лукашівка з добр останнього Осоки. 19 січня 1649 р. король надав ленним правом Скорінець з слободою Лукашівкою підчашому київському Криштофу Тишкевичу».
А вже у 1657 р. гетьман Богдан Хмельницький затвердив володіння Катерини Борисівни Грязної «в селахъ Слабине, Яновце, Лукашовце, Стефановце, Суличовце, Пересяжжю».
В основі назви ім’я Лукаш, який міг бути першим поселенцем. Ю. Виноградський вказує на Лукаша Грязного, згаданого в документі 1660 р.. Однак він доводиться онуком Борису Грязному і згадується відносно іншого населеного пункту, Суличівки.
Загадку становить топонім «містечко Стефанівка у Лукашівських грунтах», який мав би розташовуватися зовсім поруч із Лукашівкою, але його локалізація залишається проблематичною. Стефанівка не згадується в Переписній книзі 1666 р. і подальших документах. Виключена і її ідентифікація з розташованою поблизу з Лукашівкою Напорівкою, відомої як слобода з 1644 р. і належної на чернігівський замок. Інші поселення в околицях Лукашівки нам невідомі.
Із книги Сергія Горобця “Заснування і походження назв сіл Чернігівського району” (2014 р.).
До 2020 р. село Лукашівка в складі Анисівської сільської ради Чернігівського району. Зараз село Лукашівка у складі Іванівської сільської громади Чернігівського району.
У відділі краєзнавства Чернігівської обласної бібліотеки імені Софії та Олександра Русових зберігається розширений текст Літопису сіл Анисів та Лукашівка.
