АНДРІЇВКА
«Положеніе имеетъ по правой стороне речки Верпуте, на коей плотина от 2 амбарахъ».
Назва пішла від імені засновника села Андрія. Однак ідентифікувати особу засновника доволі проблематично.
За «сказками» старожилів 1730 р., «як оны упомнятъ, были во владеніи у сотниковъ слабинскихъ…, а послеіхъ завладелъ оными селамы полковникъ чернеговскій Яковъ Лизогубъ…».
Вперше згадується в універсалі гетьмана Івана Мазепи від 9 січня 1689 р., яким він надавав чернігівському полковнику Якову Лизогубу село Слабин «з приселками Шостовицею, Золотинкою, Козорогами, Андреевкою и Гнилушею». До речі, чомусь дослідники найдавнішою згадкою вважають 1690 р., маючи на увазі царську грамоту, хоча в ній цитується універсал, виданий роком раніше.
З минулим Андріївки пов’язано багато хибних тверджень. Процитуємо уривок із праці Л. Студьонової: «Історики кажуть, що виникла вона до середини XV ст., а свою назву отримала пізніше – від імені власника Андрія Стаховича, Білоусівського сотника кінця XVII – поч. XVIII ст. До того село називалося Раздори і Раздари. На північний захід від Андріївки є урочище Рубіж. Назване так тому, що до першого розділення польської держави від нього тяглася демаркаційна лінія, яка розмежовувала володіння Росії від Польщі. Уздовж цієї лінії до Деревина, де знаходився польський форпост, розставлено було прикордонну охорону, котра наводила жах на мешканців Андріївки, вихідців з Пінська, тому й називались вони Пінчуками».
Андрій Стахович був сотником седнівським, а не білоуським, однак Андріївка до його володінь не належала. Жодним чином не підверджується існування Андріївки до ХVІІ ст., безпідставними видаються і версії про те, що село раніше могло називатися Раздори (Раздари). Куди більш аргументованою видається гіпотеза О. Лугини про виникнення Андріївки на місці селища Журавиного, згадуваного в 1619 р.:
«Філарет Гумілевський, наводячи грамоту польського короля Сигизмунда III 1619 p., яка описувала кордони земель, що надавались шляхтичам Богушам та Юшкевичам, зазначаючи відстані: «... вниз Козлом (протягом 17 верст) у р. Верепет, у верх Верепута (протягом 7 верст) селище Журавине, від селища Журавиного через Усох у Живедь..».
Козел – це сучасна р. Вереп, на берегах якої розташоване смт Михайло-Коцюбинське, Верепет (Верепут) – сучасна річка Верепет (Балин), на берегах якої знаходиться с Андріївка.
Виходячи з наведених географічних назв, розміру версти (1,08 км), можна стверджувати, що селище Журавине знаходилось за 7,5 км вгору по р. Верепет від її злиття з р. Вереп (Козел), тобто саме там, де тепер знаходиться с Андріївка.
Пізніші грамоти 1625, 1650 pp., які визначали кордон чернігівського магістрату по р. Верепет, згадували селище, проте, не зазначали його назви».
Урочище Рубіж, якщо воно дійсно існує в околицях Андріївки (у монографії С. Павленка не згадується), виконувало, слід гадати, функцію якогось місцевого кордону, а не державного. Не витримує критики також етимологія прізвища Пінчуків, як вихідців із Пінська.
Між тим, біля Андріївки майже одночасно виникла слобода Андріївська, яка пізніше злилася з селом.
«Андріївка знаходилась на правому березі р. Верепет (Балин). Лівий берег р. Верепет був монастирським. З метою залучення на монастирські землі нових поселенців чернігівський єпископ Лазар Баранович з протилежного боку від с. Андріївки нижче за течією заснував слободу Андріївську. У Генеральному слідстві про маєтності Чернігівского полку зазначається: «Тієї слободи обивателі сказкою показали, що зайшли вони на ту слободу жить при архієпископі чернігівському Лазару Барановичу, і за ним були у володінні». Оскільки Л. Баранович в Чернігові архієпископом був з 1657 р. по 1693 p., саме до цього періоду можна віднести заснування слободи».
За адміністративно-територіальним поділом у різні роки входила до складу Слабинської сотні, а згодом до Козлянської волості та району (з 1935 р. – Михайло-Коцюбинського району). До 2016 р. центр Андріївської сільської ради.
Із книги Сергія Горобця “Заснування і походження назв сіл Чернігівського району” (2014 р.).
Зараз Андріївка в складі Михайло-Коцюбинської селищної громади Чернігівського району.
У відділі краєзнавства Чернігівської обласної бібліотеки імені Софії та Олександра Русових зберігається розширений текст Літопису села Андріївка.