КРАСНЕ
«Положеніе имеетъ на ровномъ месте при болоте».
Вперше згадується в універсалі гетьмана Івана Брюховецького 12 травня 1664 р.: «Супликовалъ до нас вуйт и бурмистри и увесь майстрат места его царского пресветлого величества Чернегова, ижъ села Онисовка, Напуровка, Холявин, Великая Весь, Красное, з особливого баченя войскового и нашого его мил. пану воеводе чернеговскому и столнику князю Ігнатию Григориевичови Волконскому и голове стрелецкому Алексею Федоровичови Подтопкину для выживленя данные, ведлуг стародавних звичаюв до вшеляких поборов, складок, сторожъ и иних повинностей мескихъ прикладатися збороняют». Відтак І. Брюховецький прислухався до прохання керівників міста і зберіг за громадами названих сіл давній обов’язок виконувати повинності в м. Чернігові та сплачувати побори до міської скарбниці, незважаючи на наявність інших власників та державців згаданих маєтків.
Важко сказати, які саме «давні обов’язки» маються на увазі, оскільки Красне, як і Велика Вісь, розташовані далеко за межами земель, наділених чернігівському магістратові в 1624 р. Вірогідно, це стало наслідком процесу поширення міської колонізації на сусідні землі і мало місце вже після 1648 р. (як можемо судити з огляду на мовчання джерел попередніх десятиліть).
У Переписній книзі 1666 року Красне згадується «за головою стрелецким, владеетъ по неверсалному листу боярина і гетмана». На основі цього запису Л. Студьонова робить хибний висновок щодо походження назви села: «у Переписній книзі під 1666 роком є дані про село Красне як про володіння «стрелецкого головы», тобто пана Красновського – представника Московської адміністрації. Іменем цієї людини пояснюється назва села». Насправді, у Переписній книзі не згадується ніякого Красновського. А.І. Кондратьєв, який посилається на Л. Студьонову, помилково називає Красновськими Красковських.
За іншою версією, «Красне» значить красиве».
СКОРІНЕЦЬ
«Положеніе имеетъ на ровномъ месте, въ чистыхъ поляхъ, при болоте, на столбовой изъ Чернигова въ Кіевъ дорогы, по л±вой стороне оной».
Вперше згадується в подимному реєстрі 1638 р. як власність Бориса Грязного, але під дещо перекрученою назвою («Sioło Korzeniec dÿmow dwadziescia…»). Можливо, саме Грязним воно і поселене.
Згідно відомостей В. Кривошеї, «Б. Грязний у 1646 р. маніфестував [Самуеля] Залеського про наслання на грунти Скоринець з добр Залеського Осоки. 19 січня 1649 р. король надав ленним правом Скоринці … підчашому київському Криштофу Тишкевичу».
За Ю. Виноградським, «скоренці» – значить, скорі».
ЗОЛОТИНКА
«Лежитъ надъ речкою Золотинкою», від якої і походить назва села.
Слобода Золотинка (або Злотинська) вперше згадується у 1624 р., тоді вона належала Борису Грязному. За ним же перебувала також у 1628 та 1638 рр. Подимний реєстр 1638 р. фіксує у Золотинці 6 димів (дворів).
З книги Сергія Горобця “Заснування і походження назв сіл Чернігівського району” (2014 р.).
До 2020 р. Золотинка входила до складу Краснянської сільської ради Чернігівського району. Зараз в складі Іванівської сільської громади Чернігівського району.
Матеріали до Літопису сіл Краснянської громади зберігаються у краєзнавця Андрія Курданова.
