ПЕТРУШИН
«Положеніе имеетъ отъ Чернигова на восточной стороне, по проселочной дороге, отъ пахотнаго поля на искатистыхъ местахъ, въ средине коего небольшой яръ, которымъ отъ снегу и дождей протекаетъ вода».
З часів Київської Русі дещо північніше Петрушина існувало поселення («Селище»), яке, очевидно, розташовувалося на правому березі притоки Замглаю Оскривки (нині – ледь жевріючий канал, який місцеві жителі називають «Джерело»). Поселення стало одним із не багатьох, що пережило монгольську навалу, оскільки археологічні розвідки чітко фіксують матеріал XIII–XVI століть. Імовірно, остаточно запустіло в другій половині ХVІ ст. або ж в період Смути на початку XVII ст.
Петрушин поселено на «волоках», відведених чернігівському магістрату та його урядовцям за привілеєм 1623 р. Про виникнення сіл на магістратській землі зазначено у рапорті магістрату від 2 січня 1764 р.: «в сотне Ройской село Петрушин с поданными и с принадлежащими потому селу Петрушину угодии оселенное, на наданих тому магистрату по привелеям королевским польским 30 волоках».
Вперше згадується під час Смоленської війни (1632–1634 рр.), коли незначні загони московського війська (воронезькі, трубчевські і новгород-сіверські частини) влітку 1633 р. вирушили у напрямку Чернігова: «На початку липня загін з 200 ратних людей на чолі з воронезьким козачим сотником Родіоном Кулпинським та воронезьким помісним отаманом Іваном Ареф’євим, трубчевські ратні люди, а також частини з Новгорода-Сіверського (200 чол.) під керівництвом Івана Стремоухова вирушили у напрямку Чернігова. Досить довго вони безперешкодно просувалися вглиб краю, і лише в Чернігівському уїзді біля річки Снов назустріч їм вийшли польсько-козацькі частини на чолі з Шапраном, Гацеєвичем, Олександром Розсудовським, Почеповським та Волком. Битва між супротивниками відбулася в селі Петрушкіно, за сім верст від Чернігова. Перевага виявилася на боці воронезьких, трубчевських і новгород-сіверських частин: їм вдалося захопити навіть знамена й литаври. Шапрана і Почеповського було вбито, отамана Павлика Білодідова – взято в полон». На перший погляд, ідентифікація «Петрушкіна» з Петрушином не видається беззаперечною, однак із загального контексту стає очевидним, що основні події розгорталися саме в цьому регіоні: основні сили Московщини рухались на Чернігів через переправу в районі Клочкова, від якого до Петрушина навпростець кілометрів 15. Вірогідно, болото Замглай вже не було настільки непрохідним, як за часів Київської Русі, або ж шлях серед боліт могли вказати місцеві жителі.
В 1634 р. Петрушин згаданий серед володінь чернігівського старости Мартина Калиновського, який після Смоленської війни підім’яв під себе майже всю поселенську інфраструктуру навколо Чернігова, але за часів козаччини село повернулося у власність чернігівського магістрату.
За подимним реєстром 1638 р. у Петрушині налічувалося 40 «димів».
Назва походить від родини любецьких бояр Петруш (Петрушів). Як можемо судити, після надання Чернігову магдебурзького права в 1623 р. хтось із Петруш оселився на належних місту землях і заснував однойменний хутірець. Як зауважує П. Кулаковський, «невідомий нам ревізор Владислава Вази відзначав, маючи на увазі кінець 1620-х рр., що у Чернігові й волості найбільше людей осіло за останні два-три роки».
Родина Петруш покозачилася і надалі відома як козацький рід. Зокрема, Андрій Петруша згадується у списку козаків Сиберезької (Ройської) сотні, які загинули під Чигирином у 1678 р. У 1697 р. Ганна Андріївна Петрушинка, жителька села Петрушина (напевно, дочка Андрія Петруші), продала батьківський грунт в селі Семену Шихуцькому, товаришу полку Чернігівського.
Збереглося кілька купчих початку ХVІІІ ст., із яких можна зробити висновок, що родина збідніла, розпродувала грунти і на середину ХVІІІ ст. ця гілка Петруш зникає з документів – або виїздить в іншу місцевість, або ж, що більш вірогідно, згасає.
Із книги Сергія Горобця “Заснування і походження назв сіл Чернігівського району” (2014 р.).
До 2020 р. село Петрушин центр Петрушинської сільської ради. Зараз село Петрушин у складі Киселівської сільської громади Чернігівського району.
Кандидат історичних наук Сергій Горобець видав ряд книжок з історії села Петрушин.
