ЛЬГІВ
«Лежитъ на маленком косогоре». Назва походить від річки Лугівки: «речка прозиваемая Илговка, увойшла оная з лесу, а впала в речку Белоусъ; на оной поселеніе имеется: в вершине футоръ, прозиваемій Илговскій, а низше оного футора верстъ за две деревня Илговка».
12 лютого 1704 р. чернігівський архієпископ І. Максимович видав універсал на поселення слободи Лговки: «... на кгрунтах архиерейских близ дворца нашего катедралнаго Кіянскаго, по-над Лговкою річкою поселилися нісколько дворов. И ныні позволяется людям свободным никому не порабощенным с тяглом, при тых дворцах давно живущих селиться. Иміет та слободка именованна быти оть річки Лговки Лговка. Людям, собиратися хотящим, слободы дается на шесть літ, а по шести літах должны будут катедры діла и послуги отбувати два дни в тижден, без взяких поборов. Тут же повелівается: никто бы з панов войсковых и порабощенных подданством в той слободці новособираючойся не селился...».
Вважається, що саме тут знаходилося згадуване в літописній статті 1148 р. Ольгове поле: «Знову пішов Ізяслав до Чернігова… І, зібравши всі свої війська [і] берендеїв, рушив він до Чернігова, і, прийшовши, став на Ольговім полі. І тут стояли вони три дні, і не одважилися з Чернігова вийти супроти Ізяслава Святослав Ольгович, і Ізяслав та Володимир Давидовичі, і Всеволодович Святослав. Ізяслав же, тут стоячи, попалив усі села їх, аж до [ріки] Боловоса». Назву поля пов’язують з Олегом Святославовичем (Гориславичем), онуком Ярослава Мудрого (бл. 1053–1115), князем чернігівським у 1094–1097 pp.
Згідно розвідок О. Лугини: «Наступного разу Ольгове поле (Льгівське поле) згадується при визначенні меж чернігівських міських земель королівським ревізором. У 1624 р. він, зважаючи, що біля міста знаходилось багато земель духовенства, але про які неможливо було достовірно взяти відомості, щоб не порушити їх прав, обумовив вилучення земельної ділянки біля острова Киїнка і біля Льгівського поля.
Далі згадки про Ольгове поле (Ольгів, Льгів, Льгівське поле, Льгівська земля) можна знайти у листах Антонія Стаховського, чернігівського архієпископа 1713–1721 pp. про межі монастирських володінь, у яких він посилався на більш давні документи.
Зазначені документи дають підставу визначити, що Ольгів – це місцевість, північним кордоном якої була р. Льгівка. Та й назва річки дає підстави визначити місце розташування Ольгова поля. У листі 1731 р. А. Стаховський вживає вислів «Лгов весь поза Лговкою річкою».
У XVІІІ ст. саме по р. Льгівка проходив кордон земель Чернігівського Борисоглібського монастиря».
ЗАЙЦІ
«На ровномъ месте, по правой стороне речки Верепуте». За П. Кулаковським, значна кількість поселень в околицях Чернігова виникла перед 1638 р. «Зокрема, чернігівські домініканці на своїх ґрунтах під Черніговом заснували село Киянку та деревню Зайці».
Втім, О. Лугина звертає увагу, що «землі, на яких виникло с. Зайці, здавна були монастирськими. Слід зазначити, що А. Стаховський у своїх листах про повернення монастирю земель, яке відбулось бл. 1635 p., жодного разу Зайці не згадав. Це дає підстави припускати, що село було осаджене монастирем десь напередодні Визвольної війни або невдовзі після неї».
Вперше Зайці згадуються в царській грамоті 1660 р., коли «село Киянку да деревню Зайци, деревню Богорадовку, деревню Назаревку» помилково пожалувано чернігівському архієпископу Лазарю Барановичу, «а они-де темъ селомъ Киянкою и деревнями не владеютъ» і просили надати взамін інші населені пункти. Відтак, коли в 1661 p. ігумен Чернігівского Іллінського монастиря Зосима з братією звернулись до царя Олексія Михайловича про підтвердження прав на маєтності, якими вони володіють по гетьманським і полковничим привілеям: «селами Киянкою да Зайцамы…», то вже 5 лютого 1661 р. цар засвідчив права Іллінського монастиря на згадані володіння.
Назву село одержало від перших поселенців – Зайців, прізвища яких можна зустріти у сповідних та метричні книгах.
КРУГЛЕ
(старі назви – Круглий ліс, Грузське)
Поселення виникло як лісова сторожа і спершу мало назву Круглий ліс, однойменну з лісом. Зокрема, у описі Д. Пащенка 1781 р. зустрічаємо: «Хуторъ при Кругломъ Лесе, надв.сов. Селецкаго, тамо для береженія показаннаго леса состоитъ – 1 [двор] – 1 [хата]». Хутірець «Круглый л±съ» нанесений на карту Шуберта 1853 р. З часом назва спростилася і в 1858 р. значиться хутір «Круглое», в якому все також 1 двір, де мешкали 8 осіб.
У другій половині ХІХ ст. паралельно функціонує інша назва – хутір Грузський. Вірогідно, за прізвищем місцевого землевласника. Вона збереглася на карті 1880-х рр. («х. Грузской»), і використовувалася навіть на початку радянської епохи.
ЛЬГІВКА
Сучасне с. Льгівка (або Ільгівка) виникло значно пізніше за Льгів, вже в ХІХ ст., і на землях, які монастирю не належали. У 1858 р. у Льгівці налічувався 1 двір.
З книги Сергія Горобця “Заснування і походження
назв сіл Чернігівського району” (2014 р.).
12.06.2020 р., відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Михайло-Коцюбинської селищної громади Чернігівського району.
Матеріали до Літопису громади зберігаються у голови Чернігівського районного осередку Національної спілки краєзнавців України Андрія Курданова.
