«Положеніе имеетъ … на ровномъ месте, при болоте Пакуле, съ одной стороны отъ пахотнаго поля, а съ другой при лесе». Вперше згадується в 1527 р. в описі кордонів: «границы Любецкии з Черниговскими: почан от Пакуля речки, то рубеж з Навозом, а селище Плохово, половина любецкая и половина черниговская, а дамов жаден не помятает, хто на той земли жив, от Плохова у Брянцеву лозу граница идеть». Село виникло на Обіймецькій землі, відомій з 1571 р.: («Скугаръ Логвиновичъ, который держыт земълю Обыймицкую»). У березні 1622 р.  шляхетні Василь та Андрій Кононовичі (Посудевські) продали «половину своей маетности Обыймичей (въ грунт Пліоховскомъ) шляхетному пану Данилу Петрушенку». У березні 1623 р. у «заховане при праве бояр любецъкихъ погарисъкихъ» згадується Пльохівський острівець (ostrowek plechowski nazwany). За Ю. Виноградським, назва села «пов’язується з словом «плехатися» – «тащиться, идти с трудом».

                                                                                 СКУГАРІ

«Положеніе имеетъ на ровномъ песковатомъ месте, при болоте Пакули; вкругъ ея лесы и поле пахотное». Скугарі – родовий маєток любецьких бояр Скугарів. У привілеї Сигізмунда ІІ Августа 1571 р. згадується Скугар Логвинович, який утримував  Обиймецьку землю (І. Кондратьєв помилково вважає цю дату першою писемною згадкою про село; так само помилково В. Кривошея ототожнює зі Скугарями село Київського повіту Скурин чи Скічирин (Skiczyryn, Skuhryn) в документі 1591 р.). Саме на ній у подальшому виникли Скугарі. Зокрема, 22 липня 1693 р. Ганна Андріївна Скугар-Скварська продала Дем’яну Кіндратовичу Посудевському значну частину Скугарівського «грунту». А вже в ревізії 1713 р. зустрічаємо «присіолокъ замковій Скугари», в якому перелічено 12 «тяглих» (хоча в тексті всього 11 прізвищ), з них четверо були підданими «пана Унучка».

Вірогідно, одна з частин Обиймецької землі, внаслідок дроблення, стала називатися Скугарівською (від прізвища власника). Відповідно, назва села походить від назви місцевості.

Під час проведення Генерального слідства про маєтності 1729–1730 рр., старожили розповідали, що «деревня Скугары была … во владеніи полковниковъ чернеговскихъ, которую полковникъ чернеговскій Павелъ Полуботокъ изъ своего влад±нія отдалъ … монастырю Любецкому, и ныне за оным монастыремъ та деревня во владеніи». Тоді ж частиною дворів володів значковий товариш Федір Посудевський. В екстракті слідства зазначено, що Скугарі були «во владеніи до местечка Любеча за полковникамы чернеговскимы, изъ которихъ … полковникх Полуботокъ (въ) 1716 году дал из своего владенія» любецькому монастирю.

                                                                                    БІРКИ

 «Положеніе имеетъ на ровомъ месте, при лесахъ». Назва села походить від урочища Бірки. А сам процес доволі чітко простежується за документальними джерелами. Топонім вперше згадується в привілеї польського короля Яна Казимира 8 травня 1653 р., яким урочища Борки, Красковщизна, Позняховщизна і Суховірщизна надані Саві Посудевському. Надання підтвердили також гетьмани, але з різними формулюваннями:

– І. Виговський 26 жовтня 1657 р. («заховуемъ пры немъ Бурки, Красновщизну, Пузнаховщизну и Суховерщизну»);

– І. Мазепа 28 квітня 1699 р. («на gрунта свои власние, дедизние и отчистие, именно: Плеховъ, Осняки, Бурки, Красковщину, Величковщину, Познаховщину и Суховерщизну»);

– І. Скоропадський 12 травня 1715 р. («на поля пахатние и сенокосние, и на леси, гаи и иншіе gрунта свои дедизние и отчистие и власною куплею набытие, іменно: в Пліохове, Оснякахъ, Боркахъ, Красковщине, Величковщине, Познаховщине и Суховерщизне сущихъ, … такожъ и на людей тяглихъ, на помянутихъ gрунтахъ седячихъ, іменно в Пліохове и в Оснякахъ»);

– Д. Апостол 13 березня 1729 р. («на gрунта его жъ дедизние и отчизние и власною куплею набитие, а именно: на купленние gрунта въ селе Пліохове, такожъ на деревне Осняки, Борки, да на gрунта жъ Величковщину, Познаховщину и Суховерщину, … такожъ на людей, на онихъ же gрунтахъ въ Пліохове и Оснякахъ и Боркахъ будучихъ, которие грунта вишепоказаннимы урочищамы продкамъ его, Посудевского, привилиямы королей полскихъ надани»).

Як бачимо, в останньому документі прямо говориться про виникнення поселення на колишньому урочищі. Оскільки в універсалі 1715 р. «люди тяглі» у Бірках не згадані, то логічно було б припустити, що деревня заселена у наступні роки. Однак у ревізії посполитих 1713 р. вже фігурує «Слобода Бурки пана Подсудевского», де мешкають 4 грунтових посполитих та 12 огородників. Це і є першою письмовою згадку про поселення, яке виникло незадовго перед тим.

                                                              З книги Сергія Горобця “Заснування і походження назв сіл Чернігівського району” (2014 р.)

      До 2016 р. орган місцевого самоврядування – Пльохівська сільська рада. 12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Михайло-Коцюбинської селищної громади.

Герасим Давидович Бубра (бл.1875–1948) народився в с. Скугарі, рядовий, мав поранення 

на Першій світовій війні. Фото з військового шпиталю

Пльохівська громада на районному святі в місті Чернігів. 

Фото 19.08.2007 р. з архіву Чернігівської районної газети “Наш край”

Заступник голови Чернігівської райдержадміністрації Андрій Курданов у Пльохові презентував газетні матеріали про село. Фото 10.08.2018 р. з архіву Чернігівської районної газети “Наш край”