Щеплення від COVID-19, дефіцит контейнерів та стратегічний розвиток української промисловості

Ципліцька О.О.

25.05.2021

Начебто не пов’язані між собою речі сьогодні формують глобальні тренди, які так чи інакше можуть вплинути на промисловий розвиток в Україні у середньо- та довгостроковому періоді.

Все починається із морської логістики. Локдауни в країнах, закриття кордонів, скорочення виробництва та торгівлі, а також масові захворювання людей скоригували графіки руху товарів по всьому світу незалежно від того, з якої точки А вони відвантажуються і в яку точку Б прибувають.

Із стабілізацією ситуації в багатьох країнах попит на сировину та продовольство почав зростати (див. рис.). Країни підтримують свої запаси бюджетними вливаннями у сферу бізнесу, що дало змогу певною мірою відновити ділову активність.

Тому сьогодні морський торговельний флот відчуває значну нестачу персоналу, ускладнення із заміною екіпажу в порту, внаслідок чого поставки товарів уповільнюються, деякі порти закриваються від суден з Бангладешу, Індії, Філіппін, угоди не можуть бути виконані в термін, а відтак і стримується зростання виробництва. Неодноразові звернення Міжнародної морської організації при ООН щодо забезпечення пріоритетної вакцинації членів екіпажів морських суден поки що не дають результату, адже питання носить швидше політичний, ніж медичний характер.

Велика кількість контейнерів, які «застрягли» в Австралії, Східній Європі, Центральній Америці та інших регіонах планети, загострюють ситуацію. Особливо для Китаю, який не страждає від низького попиту, але не може завантажити товари на судна. Нестача портових працівників, водіїв вантажівок, активного руху суден спричиняють труднощі із «пакуванням» та відправкою вантажів. Тому вартість завантаження одного контейнера збільшилася за рік у чотири рази. Підвищення ставок на фрахт негативно вплинуло на стан чутливих галузей, зокрема, текстильної: в Китаї значна кількість невеликих виробників змушена була згорнути діяльність. McDonald’s також потерпав від перебоїв з поставками картопляних оладок та арахісом для морозива.

Виробництво контейнерів у 2020 р. уповільнилося, а ціна одного контейнера сягнула понад $6000 внаслідок як зростання цін на метали, так і підвищеного попиту. Тож це спонукатиме подальші інфляційні процеси в усіх галузях товарного виробництва.

А тепер про Україну. Ситуація з морськими вантажоперевезеннями може бути розв’язана, швидше за все, за рахунок автомобільних перевезень через країни – транспортні вузли. Для Євразії велике значення буде мати Росія (поставки з Китаю), але деякі шанси на зростання суходільних перевезень через Україну також є, особливо щодо поставок з країн Європи та до них.

Зростання попиту на сировинну продукцію та хеджування ризиків за рахунок інвестицій у поки що «непохитні» активи – нафту і метали, провокують глобальні інфляційні процеси. Особливо сильно вони позначаються на продовольчих секторах. Країни, залежні від імпорту продовольчої продукції, можуть сильно постраждати внаслідок зростання цін. Китай здійснює величезні закупівлі зернових, намагаючись збалансувати внутрішні ціни. В світі загалом спостерігається скорочення запасів зернових товарів. Іншими факторами зростання цін на агропродовольчу продукцію стали: посуха в Південній Америці, наміри Росії підвищити експортне мито та перебої із транспортуванням. За 2020 рік ціни на кукурудзу виросли на 45%, на соєві боби – на 56%, на пшеницю – на 16%, на рис – на 27%.

Україна, як один із провідних постачальників агропродовольчої продукції має можливість скористатися сприятливою світовою кон’юнктурою, що в той же час загрожує дефіцитом сировини для внутрішніх переробників, яку доведеться імпортувати за завищеними цінами. Це погіршить структуру торговельного балансу, негативно вплине на ситуацію з продовольством на внутрішньому ринку і позначиться на суміжних сферах діяльності.

Можна подивитися, які заходи вживають США для збереження національної економіки: Джо Байден у лютому 2021 року підписав указ, що вимагає провести протягом 100 днів перевірку глобальних ланцюгів вартості, за якими постачається стратегічно важлива продукція – напівпровідники та акумулятори для автомобільної, оборонної та інших галузей промисловості, фармацевтична продукція, продукція добувної промисловості, інформаційно-комунікаційні послуги, продукти харчування тощо. Метою є подолання залежності від поставок із Китаю, пов’язаних як з торговельною війною, так і з перебоями у транспортуванні вантажів.

Щодо України, то низький кредитний рейтинг, високі ризики і, як наслідок, неможливість швидко отримати кредити міжнародних інституцій та гідно профінансувати соціальні та медичні витрати на підтримку своїх громадян створюють передумови для негативного сценарію у сфері відновлення промислового виробництва та його мультиплікативних ефектів. Така ж тенденція підтверджується прогнозами Brookings Institution щодо т.зв. індексу TIGER.

З іншого боку, враховуючи пошук європейськими та північноамериканськими країнами нових постачальників продукції в рамках стратегічних ланцюгів доданої вартості, Україна могла б скористатися тимчасовим дефіцитом продукції харчової галузі та поглибити переробку всередині країни замість експорту сировини; використати наявні потужності в електронній та електротехнічній промисловості, кабельно-провідниковій галузі та інших видах діяльності з цього напрямку, щоб запропонувати інноваційну продукцію країнам Європи та США в умовах пандемічної нестабільності; розширити виробництво великогабаритних контейнерів тощо.

Що для цього потрібно? Грамотна економічна політика стимулювання економіки, налагодження відносин із країнами – потенційними партнерами, фінансова й інституційна підтримка держави та, звісно, швидка і масштабна вакцинація населення.

Використано матеріали Financial Times, VTimes, Brookings, Refinitive