Нова промислово-технологічна доктрина для нового історичного успіху Туреччини (частина 1)

Ще донедавна Туреччина милувала нас своїми чарівними краєвидами та високим туристичним сервісом на відпочинку, зацікавлювала неймовірними історичними маршрутами, радувала власною різноманітною агропромисловою продукцією. Підтримка ж Туреччиною України як жертви неспровокованої російської повномасштабної військової агресії є взагалі неоціненною з огляду на надання військової та гуманітарної допомоги нашій країні. А нині Туреччина сама переживає непрості часи, загоює душевні рани та ліквідовує наслідки жахливого землетрусу. І потребує невідкладної та масштабної допомоги країн світу та міжнародних організацій.

Сьогодні більше публікацій про жахливі наслідки спустошливого землетрусу 2023 року, що спричинені злочинними діями та помилками при будівництві споруд, прогалинами у державному регулюванні та дозвільній системі цієї країни. Проте ми хочемо звернути увагу на значний і цікавий для нас досвід Туреччини як країни, що протягом останніх 20 років розбудувала міцну індустріально орієнтовану економіку, забезпечуючи її покроковий стратегічно спланований розвиток та функціонально виважене управління.  

Туреччина – індустріально-аграрна країна, має потужний диверсифікований експортний сектор і місткий внутрішній ринок. Найбільш розвиненими секторами економіки в Туреччині є послуги та промисловість (ВВП за секторами (2016) – 60,8% та 32,3% відповідно). Промисловість представлена металургійною галуззю, машинобудуванням, виробництвом електроніки та електропобутових приладів, текстильною, харчовою, гірничо-добувною. Частка обробної промисловості в структурі промисловості – 80%, добувні галузі складають лише 5%.

Економіка Туреччини класифікована ЮНІДО як економіка «швидкої індустріалізації». Найбільш швидкими темпами індустріалізація країни протікала протягом 1950-1970-х років. Частка промисловості зростала з 17% у 1960 р. до 35% у 1999 р. На початку 2000-х років урядом було прийнято широкий пакет реформ, що містив у собі реформу державних фінансів (зокрема приведення державних закупівель до стандартів ЄС), зменшення ролі держави в економіці через приватизацію, створення незалежних регуляторів у реальному секторі, реформу банківської сфери тощо. Роль індустріалізації в стимулюванні економічного зростання стала ключовою, що демонстрував успішний процес підтримання високих темпів зростання протягом тривалого періоду часу. За період 2002-2010 рр. продуктивність праці підвищувалась у середньому на 3,4% в рік, чому сприяло перетікання робочої сили із сільськогосподарського сектора до сфери послуг і у промисловість на тлі зростання інвестицій у машини та устатковання. Цей позитивний зв’язок із зростанням ВВП [1] є набагато сильнішим для тих виробництв, де процес продуктивної трансформації характеризується зростанням віддачі від масштабу, міцними зв’язками та високою конкурентоспроможністю продукції для продажу.

    Досвід якісного управління промисловим розвитком Туреччини може стати прикладом і для України, яка нині формує та наділяє певними повноваженнями відповідальний державний орган з регулювання промислової політики та розвитку стратегічних галузей промисловості.

   Центральним виконавчим органом Турецької Республіки, що здійснює державну політику в сфері промисловості та технологій, є Міністерство промисловості і технологій Туреччини [2]. Підпорядковується Уряду країни. У керівному складі міністерства – Міністр та три заступники міністра, що опікуються такими напрямами: управління промисловістю, промисловими зонами (1); науково-дослідна діяльність, регіональний та стратегічний розвиток, зовнішньоекономічні відносини та стимулювання іноземного  капіталу (2); національний технологічний рух і політика стратегічної трансформації в міністерстві (3). Організаційно-управлінська схема Міністерства наведена нижче.

Структура міністерства складається з:

• За 1-м напрямом (управління промисловістю, промисловими зонами):

Головного управління промисловості;

Генерального управління промислових зон;

Метрології та промислової безпеки продукції (керує Генеральний менеджер);

афілійованих та споріднених організацій (TSE – Турецький інститут стандартів);

• За 2-м напрямом (науково-дослідної діяльності, стратегічного розвитку, зовнішньоекономічних відносин та стимулювання іноземного  капіталу):

Головного управління стимулювання науково-технічних розробок;

Практики стимулювання та іноземного капіталу;

Генеральної дирекції агентств розвитку (включає агенції розвитку: ГАП, DAP, ДОКАП, КОР);

Генерального директорату ЄС та зовнішніх відносин;

Відділу стратегічного розвитку;

Відділу обробки інформації;

афілійованих та споріднених організацій  (КОСГЕБ);

• За 3-м напрямом (національний технологічний рух і політика стратегічної трансформації в міністерстві):

Strategic Studies and Efficiency (керує Генеральний менеджер);

  Головного управління національної техніки;

афілійованих та споріднених організацій  (Турецький патент, ТУБІТАК, ТУБА, Турецьке космічне агентство).

  Основні функції Міністерства полягають у проведенні досліджень для підвищення конкурентоспроможності, визначенні промислової політики та стратегії розвитку, підготовці та впровадженню адміністративних та технічних регламентів для промислових товарів, а також підготовці промислової статистики та її аналізі шляхом ведення реєстру промислових підприємств. Міністерство співпрацює з відповідними установами та організаціями для визначення політики у галузі науки, техніки та інновацій відповідно до цілей соціально-економічного розвитку, національної безпеки.

   Міністерством підтримуються галузеві дослідження, розробки та інноваційні програми і проєкти, діяльність та інвестиції у сферу промисловості та технологій, впроваджуються заходи стимулювання, а також здійснюється участь у підготовці та прийнятті нормативних актів. Передусім це стосується підтримки проєктів, необхідних та визнаних доцільними для діяльності організованих промислових зон, інфраструктури промислових майданчиків та більшості надбудов. Важливою роль міністерства є й у підготовці необхідного законодавства, координації агентств з розвитку та здійсненні відповідних угод. Крім того, важливим аспектом діяльності міністерства є його співпраця з компаніями, що здійснюють проєкти суспільної інформації відповідно до кваліфікацій та стандартів, яким вони мають відповідати, а також можливість призупиняти або відміняти дію дозволів щодо діяльності компаній у відповідності з технічними критеріями. Також міністерство має право визначати процедури і принципи щодо діяльності державних установ та підрядників під час виконання контрактів до державних IT-проєктів.

  Національний технологічний рух це не просто напрям, задекларований міністерством. Урядовці вважають промислову та технологічну політику, яка розробляється у світлі Національного технологічного руху, основою нової історії Туреччини. А головними драйверами для виведення країни на щабель найбільш розвинутих економік світу стають: потужна промислова інфраструктура, виробнича гнучкість турецьких компаній, кваліфіковані людські ресурси, створена екосистема досліджень та розробок, що заохочує до інновацій та інвестицій. Головний пріоритет на цьому шляху – зміцнити екосистему та просунути її якомога далі, від освіти до планування людських ресурсів, від промислових зон до дослідницької інфраструктури. А основною гіпотезою для економічного зростання стає переконання, що тільки ті країни, що виробляють оригінальну, інноваційну та конкурентоспроможну продукцію та пропонують послуги у сферах високих технологій, розвивають критичні технології на національному рівні та беруть участь у ланцюжках створення доданої вартості, здатні стати переможцями сучасного світу.

  Туреччина, адаптуючись до викликів Четвертої промислової революції, реалізує власну дорожню карту з Національним технологічним рухом з метою стати однією з провідних країн у сфері технологій. Проведення такої політики дозволить країні підвищити глобальну конкурентоспроможність, забезпечити економічну та технологічну незалежність і здійснити прорив у критичних технологіях. Найбільших успіхів країна вже досягла у оборонній промисловості, яка стала взірцем для інших промислових галузей. 

  Міністерством промисловості та технологій Туреччини підготовлено Промислову та технологічну стратегію до 2023 року, що стала піонером у світі цифрових технологій, підтримуючи високі технології та створення доданої вартості. Саме цей документ став дорожньою реалізацією бачення Туреччини «національної технологічно сильної промисловості». Стратегія складається з  п’яти основних компонентів: «Високі технології та інновації», «Цифрове перетворення та розвиток промисловості», «Підприємництво,«Людський капітал» та «Інфраструктура», що дозволяють зреалізувати Цілі країни на 2023 рік в галузі розвитку промисловості та технологій. Найціннішим капіталом для реалізації Стратегії Уряд вважає молодь, науковців, університети, дослідників, промисловців, підприємців, МСП, спеціалістів та робітників, на яких покладено величну місію – створення Великої та Могутньої Туреччини [2].

  Які ще стратегічні та програмні документи реалізовує Туреччина у сфері промисловості та технологій та якими інструментами користується для підтримки свого «національного технологічного руху» до лідерів провідних економік світу, розглянемо наступного разу.

 

[1] Довідково: У 2021 р. ВВП країни становив 819 млрд. дол. США, темп зростання порівняно із попереднім роком склав 11%.

[2] https://www.sanayi.gov.tr/anasayfa