Стратегічне планування промислового розвитку в Україні: дискурс справедливої трансформації

Автор: Олена СНІГОВА

У Європейських країнах стратегічне планування промислового розвитку складає елемент загальноєвропейської системи планування і застосовується для структурування дій суб’єктів процесу та наявних ресурсів для реалізації соціально-економічних завдань розвитку з урахуванням перспектив та викликів майбутнього.

Для України значимість стратегічного планування промислового розвитку зростає та набуває нової вагомості в економічному житті країни. І це не випадково, бо тривають зміни економічної моделі світової економіки (зміни технологічних укладів, декарбонізації економічної діяльності) та зміцнюються перспективи інтеграції країни в загальноєвропейський економічний простір. Вагомості проблемі додає необхідність здійснення структурної перебудови промисловості України в процесі повоєнного економічного відновлення.

В основу стратегування промислового розвиту країн ЄС було закладено базові принципи, які надалі стали вважаться обов’язковими елементами процесу: надання промисловій діяльності на новій технологічній основі пріоритетного значення перед послугами; забезпечення енергоефективності промислової діяльності та поступового відходу від викопного палива; диверсифікація та екологізація промислової діяльності; диверсифікація структури енергобалансу, надійність енергопостачання. Зміна цих принципів обумовлювалася змінами технологічних укладів, які полягають у зміні ролі палива та адаптації під екологічні вимоги виробничого процесу будь-якої галузі промисловості.

Але еволюція європейських підходів до стратегічного планування промислового розвитку триває. Сучасним базовим трендом, що має вплив на промислову політику, є тренд декарбонізації. В європейській системі стратегічного планування промислового розвитку він знайшов відображення через планування енергетичної трансформації промисловості, розвитку альтернативних джерел енергії, енергоефективних технологій та їх застосування у виробничій діяльності, а також реструктуризації територій, економічна діяльність яких безпосередньо стосується видобутку викопних видів палива.

У той же час енергетична трансформація забезпечує значне систематичне скорочення вуглевидобутку і зменшення потреби у допоміжних послугах, а промисловий розвиток вугільних територій безпосередньо залежить від заміни вугілля альтернативними джерелами енергії, перекваліфікації працівників, диверсифікації економіки та залучення інвестицій у нові сектори економіки. В таких умовах планування промислового розвитку відбувається в контексті Європейської концепції справедливої трансформації промислово розвинених регіонів.

В Україні процес справедливої трансформації також розпочато, тому зростає потреба його підкріплення науково-аналітичним та науково-методичним забезпеченням за наступними напрямами:

• трансформаційні процеси та стратегічне бачення розвитку вугільної галузі та енергетичного сектору в цілому, зокрема виділення перспективних шахт, виділення шахт для приватизації та виокремлення шахт для ліквідації на підставі їх безнадійної збитковості. Такий підхід значною мірою окреслював «поля дії», на які повинні накладатися заходи щодо забезпечення справедливої трансформації економіки вугільних регіонів та зокрема вугільних громад;

• стратегування розвитку вугільних громад та планування ліквідації вугільних підприємств.