ЧАРІВНИЙ НАПІЙ АМРІТА
Гора Меру дуже висока. Вона стоїть у самій середині землі. Їі стрімчаки прикрашені блискучими дорогоцінними каменями. Там побудовані чудові палаци богів.
На горі Меру зібралися боги. Вони думали, як урятуватися від хвороб, старості й страждань. Адже і боги смертні. хоча живуть у багато разів довше за людей.
- Як же нам бути вічно молодими? - говорили вони.
Вішну промовив першим:
- Ідіть разом з асурами до великого океану і там усі разом збивайте океан, як господиня збиває молоко, щоб зробити із нього сир чи масло. Вам же треба добути з океану амріту - напій безсмертя.
Боги погодилися з Вішну. Вони покликали на допомогу асурів. Асури повинні були одержати стільки ж безсмертя, скільки і боги. Тепер потрібно було братися за приготування чарівного напою.
Замість мотузки вони взяли царя змій Васукі. Колотівкою ж повинна була стати гора Мандара. Боги й асури спробували вирвати гору Мандару із землі. Але робити це було не так просто.
Тоді Брахма і Вішну послали їм на допомогу величезного і могут-твого змія Шешу. Шеша був дуже сильним. Він оповив своїми кільцями гору і вирвав її з землі.
3 горою Мандара і змієм Васукі боги й асури прийшли до океану і просили в нього дозволу збити його води, щоб добути амріту. Владика вод дав їм свою згоду, але за те попросив частку амріти і для себе.
Цар черепах, що тримає світ на своїй спині, теж узяв участь у цій справі. Боги й асури попросили спуститися його на дно океану, щоб послужити опорою для гори Мандара - їх колотівки. Черепаха виконала їхнє прохання. Боги почали збивати океан заради амріти. Так продовжувалося сотні років.
Але амріта все не зʼявлялася. І тут на небо вийшов місяць, а за ним вийшла і Лакшмі - богиня краси та щастя. У білому одязі вона зʼявилася перед здивованими богами й асурами. А слідом за нею вийшла з вод океану чарівна діва Рамбха. Своєю красою вона засліпила богів та асурів. Рамбха стала на чолі апсар, найпрекрасніша з-поміж усіх.
Потім вийшла з молочного океану блискуча Сура, божество вина і хмелю. Боги прийняли її, сини ж Діті та Дану відкинули. Кажуть, тому вони звуться з тих пір асурами (тими, хто не визнає Суру), а боги - сурами.
Потім піднявся із хвиль океану чудовий білий кінь Уччайхшравас. Його забрав собі Індра, цар богів. Слідом за ним на поверхні вод зʼявився Каустубха, чарівний камінь, що блищить, як сонце. Його повісив собі на груди Вішну.
Наступним зʼявився величезний білий слон Айравата, подібний до хмари. Його взяв собі Індра. Потім зʼявилося Паріджата - чудесне дерево, що наповнило світ пахощами своїх квітів. Його теж узяв Індра у своє небесне царство.
І нарешті вийшов із моря Дханвантарі, бог лікування і зцілення, несучи в руках дорогоцінну чашу з напоєм безсмертя -- амрітою.
Але слідом за всім цим виникла на поверхні океану страшна отрута калакута. Вона могла спалити Всесвіт. Боги, і асури, і всі живі істоти злякалися і молили про порятунок великого бога Шиву. І заради порятунку Всесвіту Шива проковтнув згубну отруту. Від страшної цієї отрути в нього посиніла шия. З тих пір Шиву стали називати Нілакантха - синя шия.
Коли асури побачили посуд із амрітою, то стали битися за нього. Кожний хотів сам заволодіти чарівним напоєм.
Тоді Вішну перетворився на жінку надзвичайної краси, із чудовим обличчям та чарівним станом, і вступив у юрбу асурів. Побачивши перед собою красиву дівчину, захоплені асури припинили боротьбу за напій безсмертя. Розум їх помутився. Збентежені принадністю красуні, вони віддали їй чашу з амрітою.
Так боги викрали амріту і випили її усі по черзі.
Взято з книги “Міфи і легенди народів світу”