ПРО СТВОРЕННЯ СВІТУ
Давним-давно вздовж берегів Нілу простягалися високі гори. Між цими горами лежало сонячне царство Та-Кемет-Чорна Земля. Так свою країну називали її жителі - давні єгиптяни. Коли один чужоземець заблукав у цій місцевості, то запитав, чому земля «чорна», і йому відповіли, що «чорна»-значить жива, родюча земля. 3 іншого боку гірських хребтів була Червона Земля - пустеля. Там царював злий Сет, там - смерть. Тільки в зеленій долині люди могли жити щасливо. Тут жив добрий річковий бог Хапі. На голові його - тіара з папірусу, лотосів та водоростей. Хапі - владика Нілу та володар повеней. Це він щороку змушував ріку розливатися вшир. А коли вода текла, на ріллі й лугах залишався густий шар родючого мулу, який і підживлював землю Та-Кемету.
Коли в Та-Кеметі оселилися люди, вони побудували міста. Розкішні палаци і величні храми височіють на цих землях. Жителі Та-Кемету побудували кораблі, щоб плавати Нілом. У південних каменоломнях під охороною наглядачів з батогами раби добувають граніт і піщаник. Потім із цього граніту споруджують статуї богів у святилищах.
Єгиптяни вихваляють Хапі. Вони співають пісні, у яких прославляють його за те, що він зробив єгипетську землю родючою.
Люди памʼятають, що землі Єгипту не завжди були «чорними», не завжди родючими.
Адже колись давно, багато мільйонів років тому, усю землю вкривав безкрайній і бездонний океан. Цей океан називався Нун.
Води Нуну були холодними та нерухомими. Навіть повітря не було над ними. Тепла і світла також не знав світ. Усюди були тиша й темрява.
Так і жив океан Нун - тихо, спокійно, нерухомо…
Але одного разу сталося диво! Вода раптом закипіла, запінилася, і на поверхні зʼявився
великий бог Атум.
-Я прийшов у світ! –вигукнув він.
Цей громовий вигук сповістив світу про початок життя.
- Я великий і могутній! І створю світ так само, як створив себе з вод океану. Але я не зможу жити один. Я- перший бог. І створю інших богів!
Так говорив Атум. Його голос лунав з непроглядної темряви. Усе навколо було безмовним. В океані не було жодного, навіть найменшого, клаптика суші, куди можна було б ступити ногою, - усе було залите водою. Ця вода хотіла поглинути Атума, тому потрібно було якомога швидше створити землю. Навіть найменший острівець міг врятувати бога.
Саме тоді Атум відірвався від поверхні води. Він високо злетів над безоднею. Піднявши руки, бог промовив чарівне заклинання. Тієї ж миті пролунав страшний гуркіт і посеред пінних бризок із безодні виріс пагорб Бен-Бен.
Тепер Атум міг спуститися на пагорб, відпочити і подумати, що ж йому робити далі.
-Спочатку слід створити інших богів, - розмовляв бог сам із собою, адже мені потрібно з кимось спілкуватися! Тільки яких саме богів мені створити? Можливо, потрібно спочатку створити бога родючості? Але навіщо він зараз, якщо ще немає землі й травам та деревам ніде рости? Та й людей, які могли б обробляти землю і збирати врожаї, немає. Спочатку потрібно створити вітер. Без вітру цей океан знову завмре і залишиться назавжди нерухомим. І ще я створю богиню вологи, щоб води океану підкорялися їй.
І Атум створив бога вітру Шу і богиню вологи Тефнут - жінку з головою лютої левиці. Це була перша божественна пара на землі.
Взято з книги “Міфи і легенди народів світу”