НАРОДЖЕННЯ ОСИРИСА
Ти вже знаєш, мій маленький читачу, що сонячний бог Ра залишив землю. До того, як це сталося, богиня Маат створила пори року. Тоді існувало три пори року - пора Повені, пора Сходів і пора Врожаю.
Потім Маат вирішила поділити всі пори року на місяці. Так у кожній з них зʼявилося по чотири місяці. У кожнім місяці було тридцять днів, а в році було дванадцять місяців - триста шістдесят днів. Це майже так само, як тепер у нас. Потім Маат поділила кожну добу порівну. У добі були день і ніч. Удень світило сонце, вночі - місяць. Сонячний рік, таким чином, дорівнював місячному.
За цим порядком мав стежити Місяць. Але Місяць був таким же безрозсудним, як і вродливим. Тому він не впорався з довіреною справою. Бог мудрості Тот вирішив перевірити, як Місяць виконує свої обовʼязки, - і перехитрив його.
Усе почалося з того, що одного разу владика Ра розгнівався на богиню неба Нут за неслухняність. Почалася сварка. Бог був такий злий, що прокляв Нут:
- Через те що ти ослухалася мене, на тебе чекає суворе покарання! Тепер усі триста шістдесят днів року будуть для тебе прокляті. А прокляття полягає в тому, що ти завжди будеш бездітною! Жоден з днів року не принесе тобі дитини!
Нут дуже злякалася цих слів. Вона покаялася у своїх вчинках і стала на колінах просити прощення, але запізно: прокляття вже було виголошено! Якби навіть бог сонця і захотів його зняти, то не зміг би. Тому він швидко пішов геть, навіть не озирнувшись.
Нут заридала. І величезні краплі дощу полилися на землю. Ра був наймогутнішим богом. Тому ніхто і ніщо в усьому світі не могло позбавити Нут його прокляття.
Так думала богиня, коли почула спокійний глузливий голос:
- Якщо чогось не можна подолати силою, то варто застосувати розумові здібності! Адже немає нічого сильнішого за розум. Ти і сама це знаєш.
Нут повернулася на голос. За її спиною стояв Тот. Бог мудрості весело дивився на безутішну богиню.
-Ти можеш мені допомогти? - запитала Нут з надією.
-Так, - відповів Тот.
-Але як?
-Почекай мене тут, - сказав Тот і, не дочекавшись відповіді, перетворився на ібіса, який спурхнув і полетів.
Нут із хиткою надією дивилася йому вслід. Коли Тот зник, вона заридала, адже він був не таким могутнім богом, як Ра. Тому надії на порятунок були малими.
Богиня не стала чекати на Тота, а попленталася до західних rip.
А Тот в образі ібіса зʼявився перед охоронцем часу Місяцем. Місяцеві було нудно одному на небі: зірки з ним зовсім не розмовляли, а боги рідко прилітали відвідати його. Тому він дуже зрадів гостеві.
І от Місяць посадив Тота перед собою. Він почав пригощати його вишуканими стравами та напоями.
- Тоте, я такий радий бачити тебе. Сподіваюся, що ти побудеш зі мною якомога довше. Пригощайся і розповідай мені про земні новини.
Тот був і справді голодний. Він із задоволенням покуштував страви й напої. Потім бог розповів про все, що відбувається на землі, тільки про сварку Ра і Нут нічого не сказав. Коли ж він замовкнув, Місяць запропонував:
- Якщо тобі більше нічого розповісти мені, то давай грати в шашки!
Так намагався Місяць утримати біля себе довгоочікуваного гостя. А Тот знав, чого чекати від Місяця, тому відповів:
- Якщо ти так хочеш, то давай зіграємо. Тільки грати просто так нецікаво! У тебе є на що грати? Місяць розгубився:
-Не знаю... Але ж ми можемо грати просто так!
-Просто так грати зовсім нецікаво! - скривився бог мудрості. - У чому ж тоді полягатиме азарт гри?
-Але в мене немає нічого, на що можна було б зіграти! - засмучено сказав Місяць. - Хіба що тільки світло, яким я освітлюю небо вночі.
-Тоді можна грати на нього. Я не прошу грати на все твоє світло. Це занадто багато. У місячному році триста шістдесят днів. Візьми від кожного дня маленьку-маленьку частинку, потім склади ці частинки разом - вони і будуть ставкою.
-Такого я зробити не можу, - сказав рішуче Місяць. - Я охоронець часу, тому не маю права віддати жодного з днів місячного року.
-Цілого дня і не вийде, якщо ти зменшиш кожен день на декілька хвилин... Але якщо ти не хочеш грати... - холодно додав Тот, встав і зробив вигляд, начебто збирається йти.
-Почекай! - зупинив його Місяць. - Гаразд. Зіграємо на моє світло. Але май на увазі: я зменшу кожен день на дуже маленьку частинку - усього лише на одну сімдесят другу його частину. Якщо ти виграєш, ніхто навіть і не помітить, що місячні дні стали коротшими.
Тот кивнув на знак згоди, і вони сіли грати.
О красивий і наївний Місяць! Він же не знав, що грає із самим богом мудрості! Як же міг Місяць перемогти його! Тот незабаром виграв партію, і Місяцю нічого не залишалося, як здатися.
- Я програв, тому віддаю твій виграш, - сказав Місяць. Він був явно незадоволений результатом гри.
І тільки тут зʼясувалося, що, хоча простодушний Місяць скоротив кожний з 360 днів року всього лише на кілька хвилин, його програш виявився дуже великим. Коли Тот порахував усі програні хвилини, вийшло цілих пʼять діб! Місяць зрозумів, що він накоїв, і дуже злякався. Але було вже запізно, адже програш є програш.
І ось Тот забрав свій виграш і додав виграні дні до сонячного року. Так місячний рік став коротшим. І все це завдяки богові мудрості. Місячний рік тепер нараховував лише 355 днів. А сонячний рік збільшився: днів у ньому відтепер було 365.
А яка ж користь від цього Нут? На ці пʼять зайвих днів сонячного року не поширювалося прокляття Ра! Адже владика Всесвіту прокляв усі дні року, але тоді їх було лише 360.
Ра, коли дізнався про хитрість Тота, хотів проклясти і ці нові пʼять днів. Але бог мудрості сказав, що дні, які додалися до сонячного року, він присвятив Ра. Владика просто не зміг проклясти дні, присвячені йому самому! Ра навіть був задоволений таким прекрасним подарунком - зайві пʼять днів!
І от наприкінці року, у ті самі пʼять днів, на які не поширювалося прокляття, у Нут народилося п'ятеро дітей.
У перший день на світ зʼявився Осирис. Дитина народилася сильною і могутньою. Хлопчик заплакав так голосно, що земля затремтіла. Небо опромінилося прекрасним яскравим світлом - це було ознакою того, що народився найвеличніший з богів.
Другого дня народився Гор Бехдетський.
У третій день народився Сет, бог пустелі, війни і стихійних лих. Маля було не дуже красивим - у нього була звірина морда і червоні злі очі. І волосся на голові дитини було теж червоним. Воно горіло яскравим палаючим світлом. І цей третій день - день народження Сета - став для всіх єгиптян нещасливим.
Коли фараони зрозуміли це, то вирішили в цей день не займатися ніякими державними справами. Навіть гостей у цей день ніхто не хотів приймати.
На четвертий день народилася добра богиня Ісида.
І нарешті на пʼятий день народилася її сестра Нефтіда.
Ра в цей час уже зійшов на небо. Землею правив Геб.
Взято з книги “Міфи і легенди народів світу”