ФАРАОН МЕНКАУРА І МААТ
Коли правителями були Хуфу і Хефрен, Єгипет переживав важкі часи. Прекрасні храми були зачинені, священні дерева посохли. Дороги заросли бурʼяном. Змії повзали по каменях, ящірки підставляли свої жовті черевця сонцю. Народ Єгипту був бідним. Люди забули про поля, хліб і мед.
Що ж було тому причиною?
А справа в тому, що всі сили було витрачено на будівництво пірамід - майбутніх усипальниць фараонів.
Тваринам теж не було чого їсти, тому що людям ніколи було за ними доглядати. Биків почали використовувати для перевезення каміння. Але вони не витримали такої важкої роботи і померли. I в платформи з величезними кам'яними брилами почали запрягати людей. Піраміди росли і росли. Вони вже сягали неба, але робота не ставала легшою. Адже пісок, по якому тягли камʼяні блоки, потрібно було насипати все вище й вище. Безжалісні наглядачі не давали людям відпочити. Вони били робітників батогами і кричали на них.
Коли Хефрен помер, то правити Та-Кеметом став Менкаура. Він відразу ж почав відроджувати життя єгиптян. Змучений народ був радий такому правителю. Усіх людей розпустили по домівках. Доріжки розчистили, храми відкрили. Відтепер єгиптяни могли займатися своїми справами. Вони знову обробляли поля, відновлювали зрошувальні канали, у майстернях застукали молотки. Тварини і птахи ожили, розцвіли квіти, виросла соковита трава. Жителі Та-Кемету дякували богам за те, що вони послали їм такого доброго владику. Цілий день кипіла робота, а вечорами не змовкали пісні.
Менкаура і сам радів і був вдячний богам за ці зміни. Коли Єгипет було відновлено і люди були впевнені, що тепер усе буде гаразд, фараонові наснився віщий сон. Він говорив правителеві, що жити йому на землі залишилося лише шість років.
Менкаура дуже засмутився, коли дізнався, що незабаром помре. Адже він стільки зробив для світу, богів і людей. Може, він скоїв якийсь гріх? Чому він має піти передчасно в царство померлих? Стільки питань було в правителя... Тому він відправив гінців до оракула богині Маат. Гінці запитали богиню:
- Велика Маат! Ти богиня справедливості, але хіба твій вирок справедливий? Ти ж сама знаєш, скільки лиха Та-Кемету принесли Хуфу і Хеф-рен! Вони не схилялися навіть перед богами! Народ страждав від їхніх злодіянь, однак Хуфу і Хефрен жили до глибокої старості. Чому ж ти вирішила, що правильно буде, якщо Менкаура помре молодим? І оракул передав посланцям фараона відповідь великої Maaт:
- Менкаура занадто гарний правитель, тому його життя і буде коротким. Він не виконав того, чого хотіли боги.
Долею було передбачено, що Та-Кемет бідуватиме сто пʼятдесят років. Хуфу і Хефрен заподіяли своєму народові багато горя - але так вони виконали волю богів. А Менкаура пішов проти долі.
Гінці передали фараонові ці слова. Тоді Менкаура зрозумів, що волі богів не уникнути. Він наказав виготовити багато бронзових світильників. Тепер у світлі вогнів щоночі відбувалися веселі бенкети. Люди багато їли та солодко пили, співали і танцювали. Правителеві залишилося жити лише шість років... Тому ніч Менкаура зробив днем! Так шість років перетворилися на дванадцять. І вийшло, що богиня Маат сказала неправду!
Був, звичайно, й інший вихід - стати таким же злим і жорстоким деспотом, як його попередники. Менкаура міг би перестати робити добро, міг би перестати рятувати світ. Тоді Маат могла б скасувати свій вирок. Але Менкаура не хотів чинити зло. Тому він весело прожив свої відпущені шість років, які принесли радості, як цілі дванадцять. Прожив шість років - і помер.
Людям же після його смерті не було за що дорікати доброму правителю.
Взято з книги “Міфи і легенди народів світу”