ОКО БОГА АТУМА
Атум створив собі дітей: бога Шу і богиню Тефнут. Йому було вже не так самотньо. Але Всесвіт усе ще був вкритий темрявою. Біда прийшла до Атума: у цій темряві він загубив своїх дітей - Шу та Тефнут. Він кликав їх, він плакав, але боги не відгукнулися. Вони могли загинути в океані або зникнути назавжди.
Уже зовсім засмутився Атум. Тоді він вийняв своє Око і звернувся до нього:
-Око моє! Спустися в океан Нун і розшукай моїх дітей - Шу та Тефнут. Нехай вони повернуться до мене.
І ось Око вирушило до океану. А Атуму не залишалося нічого іншого, як сидіти на вершині пагорба Бен-Бен та чекати повернення дітей.
Так Атум просидів багато сторіч. Темрява, тиша і холод усе не розсіювалися. Коли бог втратив будь-яку надію побачити своїх дітей, то закричав:
- За що мені таке горе! Що ж тепер робити? Спочатку я втратив свого сина Шу і свою дочку Тефнут. А тепер ще й загубив Око!
Тоді бог Атум створив нове Око і вклав його у свою порожню очницю.
Атум трохи заспокоївся. Але раптом до його слуху долинув якийсь шум. Шуміло десь дуже далеко. Бог відразу подумав, що це якась нова небезпека насувається на нього. Він піднявся з землі і став прислухатися.
Так Атум стояв сто років. З кожним роком шум ставав усе голоснішим і голоснішим. Ось уже голоси лунають біля підніжжя пагорба Бен-Бен. От так радість! Це голоси його дітей – Шу та Тефнут! Око зуміло виконати прохання Атума - знайшло його дітей в океані і привело їх на пагорб Бен-Бен. Бог заплакав з радощів. Його сльози дощем закрапали на землю.
Коли Шу і Тефнут ступили на пагорб, батько побіг своїм дітям назустріч, щоб швидше обійняти їх. Та раптом Око, розлючене і гнівне, підскочило до Атума й закричало:
-Як ти насмілився створити собі нове Око! Адже ти сам послав мене шукати твоїх дітей! Тепер моє місце зайняте! Ти зрадив мене!
- Ти гніваєшся справедливо, - сказав Атум. -Але я приготував для тебе ще більш почесне місце. Я поміщу тебе на чоло. Відтіля ти краще бачитимеш світ, який я створю, та його неповторну красу.
Але Око так образилося, що не хотіло й слухати ніяких виправдань. Воно хотіло помститися богові за зраду, тому перетворилося на отруйну змію - кобру. 3 грізним шипінням кобра роздула шию й оголила смертоносні зуби.
Однак бог спокійно взяв змію в руки і помістив собі на чоло. 3 того часу Око-змія прикрашає корони богів і фараонів. Ця змія пильно вдивляється вдалину, і, якщо на шляху бога зустрінуться вороги, вона знищить їх, спопеливши своїми променями.
Взято з книги “Міфи і легенди народів світу”