05.05-20.05

Фотомистецтво та реклама.

Види реклами: комерційна і соціальна, креативна, гіперболізована, у стилі мінімалізму, антиреклама.

 Мета (формувати компетентності): предметні (уявлення про фотомистецтво та рекламу, про мову фотомистецтва, про документальну і художню фотографію, про види реклами: комерційна і соціальна, креативна, гіперболізована, у стилі мінімалізму, антиреклама; вдумливе сприймання екранних мистецтв; розуміння поняття: фотомистецтво, реклама; удосконалені виконавські навички; виховувати зацікавленість фотомистецтвом); ключові (спілкування державною мовою: висловлювати свої почуття та переживання від сприймання фотомистецтва та реклами; спілкування іноземними мовами: сприймати твори мистецтва іноземними мовами; математична компетентність: аналізувати види реклами, розуміти логіку художньої форми;основні компетентності у природничих науках і технологіях: використовувати нові технічні засоби для втілення художніх ідей; інформаційно-цифрову: усвідомлення можливостей використання сучасних цифрових технологій для віртуальних подорожей; уміння вчитися впродовж життя: самооцінювання досягнень і помилок; готовність відшукувати нові шляхи художньо-­творчого розвитку; ініціативність і підприємливість: ініціативність щодо участі у творенні нових мистецьких продуктів; прагнення до творчої самореалізації; соціальну та громадянську: сприймання мистецького твору як форми самовираження людини; дбайливе ставлення надбань своєї та інших культур; розуміння значущості фотомистецтва та реклами для суспільного розвитку; обізнаність і самовираження у сфері культури: усвідомлення потреби збереження художнього надбання людства; екологічну грамотність і здорове життя: розуміння гармонійної взаємодії людини та природи, сприймання довкілля як об’єкт для художньо-образної інтерпретації).

Творче завдання: Перегляньте демонстраційний матеріал.

Створити рекламу українських товарів у стилі мінімалізму

https://www.youtube.com/watch?v=_ApMeH3_OYw

Останнє завдання цього року. Хто хоче виправити оцінки, є ще час. Після 19.05 оцінки не виправляю,вони виставляються до журналу.

22.04-02.05

Тема: Телебачення: реальний та ілюзорний світ. Відеомистецтво. Телесеріали. Рекламні відеоролики. Музичні відео кліпи. Телешоу.

Мета: Ознайомитись із засобами телерадіотрансляції, інтер’єром,  дизайном телестудій;

 Розвивати навички аналізу творів кіномистецтва, розширювати загальний кругозір;

Виховувати цікавість та ціннісне ставлення  до телепередач різної тематики

Творче завдання: Перегляньте  демонстраційний матеріал.

https://www.youtube.com/watch?v=pd5wcnjMk4s

Прослухайте пісню Скрябина Кузьми «Старі фотографії » (HD)

Передайте свій настрій в авторському малюнку.

Кінематограф, телебачення – екранні мистецтва – аудіовізуальні (синтетичні). Телебачення – могутній засіб масової інформації – послідовник преси, фотографії, радіо.

Медіа – канали та інструменти, які використовують, щоб зберігати, передавати, подавати інформацію або дані. Медіа (від лат. мedia – засіб) – синонім засобів масової комунікації та інформації, до яких належать друковані видання, фотографія, преса, кінематограф, відео, радіо, телебачення, звукозапис та Інтернет. Найпотужніший вплив має телебачення Телебачення – один з основних засобів зв’язку (наука, промисловість, транспорт, будівництво, сільське господарство, метеорологія)

Телебачення здійснюють телерадіоорганізації, які створюють або комплектують телепрограми і телепередачі, розповсюджуючи за допомогою телевізійних засобів мовлення.

Трансляція телепродуктів здійснюється наземними телепередавачами

(супутники, кабельні мережі та ефірну трансляцію).

Трансляція може бути таких видів:

а) телетрансляція, наприклад трансляція телепрограм;

б) радіотрансляція, наприклад трансляція радіопередач;

в)онлайн трансляція чи вебкастинг (англійською частіше зустрічається як англ. webcasting), коли аудіо чи відео транслюється через інтернет.

В українському законодавстві розрізняють поняття телерадіомовлення та трансляції.

Перше — це створення і розповсюдження програм з використанням технічних засобів телекомунікацій для публічного приймання за допомогою побутових теле- та радіо приладів на платній чи безкоштовній основі.

Друге — це початкова передача, яка здійснюється наземними передавачами, за допомогою кабельного телебачення або супутниками будь-якого типу в кодованому або відкритому вигляді телевізійних чи радіо програм, що приймаються населенням.

Телебачення – вид творчості зі специфічною художньою мовою. Успіх телепередачі залежить від професіоналізму знімальної групи, ведучого, від якості оформлення візуального ефіру.

Інтер’єр та дизайн телестудій відповідає концепції телепередачі. Важливі умови оформлення  телестудії: колір, світло, організація простору,  деталі інтер’єру. Яке оформлення має бути  для програми новин, розважальної, спортивної тематики?

Практично у кожної передачі інтер’єр телестудії змінюється в залежності від категорії повідомлень.

Для передач новин інтер’єр телестудії відповідає тематиці. Тобто витриманий, простий і загострюючий всю увагу на ведучому. Для розважальних і спортивних передач – увага розсіюється, періодично вириваючи глядача із теми і заставляючи його дивитись на панелі або 3D телевізори, вмонтовані в легкі стіни.

Сфера використання слова: авторський коментар, дикторський текст, інтерв’ю, акторська гра. Музика: заставки до передач, музика безпосередньо музичних програм, музичний фон. Шуми: збагачення сприйняття дійсності (додаткові ефекти)

Вступна заставка – художній метод, засобом якого в фільмах (телевізійних передачах) представляється назва твору, імена творців та акторів, постановників.

Які творчі професії потрібні на телебаченні?

-ведучий, оператор, режисер, сценарист, репортер, освітлювач, дизайнер…

Телевізійне кіно (анімаційні, неігрові та ігрові, короткометражні, серіали) – зняте спеціально для показу  по телевізору, не призначене для прокату в кінотеатрах. У телефільмі менша кількість загальних планів, відсутні деталізовані зображення. Телесеріали знімаються у телестудіях (технічна особливість – рекламні блоки в ефірній сітці телеканалів).

 Відеомистецтво – поєднання кінематографу і телебачення. Для вираження художньої концепції  в ньому застосовують можливості відеотехніки, комп’ютерного і телевізійного зображень. Жанрові різновиди: відеоролик  реклами товарів та послуг,  політична реклама,  музичний відеокліп.

Музичний супровід у ролику іноді справляє визначальний вплив на споживача. Варіанти виробництва музики до реклами: використання готової музики, замовлена композитору музика, виробництво повністю оригінального  музичного  ряду.

 Для більшості відеороликів властиве тяжіння до театралізації і видовищності.  

Екранний продукт   святкова атмосфера.

Пригадати відеоролики, в яких звучить класична музика

Відеокліп – міні-фільм, зорова ілюстрація сюжету пісні. Є окрема група мультиплікаційних відео кліпів, яким властиве поєднання реального, мальованого,  комп’ютерного  зображень. Т.ч. «зірки» спілкуються з шанувальниками. Кліпи диктують моду, пропагують певний стиль життя, надають приклад у поведінці та оцінці дійсності. З 1981 року в США створилась студія MTV, у 1984 – І хіт-парад. Дотепер кращі кліпи нагороджують у церемонії Video Music Awords (краща режисура, хореографія,  спец ефекти).

Основа сучасного ефірного мовлення – розважальні передачі. Телешоу: дискусії, дебати, ігри та лотереї, конкурси.

Ток-шоу – екранна форма розмовної журналістики, що поєднує ознаки інтерв’ю, дискусії, які концентруються довкола особи ведучого.

Телеміст – двосторонній діалог різних аудиторій за  допомогою супутникового телезв’язку. Реаліті-шоу і талант-шоу – телепроекти, в які можуть втручатись глядачі і впливати на хід подій.

14.04-21.04

Тема: Короткі історичні відомості про культурний символ України – писанку, її місце в сучасному декоративно – ужитковому мистецтві. Створити  композицію до Великодня. 

Мета. Ознайомитись з мистецтвом писанкарства; навчити виготовляти писачки;композиціі до Великодня; розвивати естетичні смаки, творчу уяву; виховувати бажання продовжувати і розвивати традиції українського народу.

Творче завдання: Перегляньте демонстраційний матеріал.

Практична робота: Перед святом Великодня скористайтеся набутими  знаннями, створить  композицію до Великодня.

https://www.youtube.com/watch?v=1dRdtuT7f8Q

https://www.youtube.com/watch?v=Z-vs-Eyd2JI

https://www.youtube.com/watch?v=QYnlRaqCAQ4

https://www.youtube.com/watch?v=W0L1K3y2QKY

https://www.youtube.com/watch?v=YjC3-9bZ8Us

Весна гарна пора року. Люблять її діти і дорослі за весняну пісеньку струмків, за веселий спів птахів, за ніжні проліски, за килим шовковистої травиці, за ласкаве сонячне проміння, за повітря напоєне запахом молодого листя.

День великий, той назвали його Великоднем. Це — велике свято. Все радіє на небі і на землі. Дівчата прокидались в цей день раненько до сходу сонця під яблунькою. Коли з’являлося сонце, вони давали йому низький уклін.

«Від землі аж до небес

Великдень! Христос воскрес!

Христос воскрес! Наше любе товариство!

«Христос воскрес!» - так вітаються усі християни. З давніх-давен люди святкують паску. Християни відзначають це свято у зв’язку з воскресінням

Христа. Вони торжествують позбавлення через Христа всього людства від рабства диявола і дарування нам життя і вічного блаженства.

Писанки — мініатюрний символ українського живопису. Повсюди в Україні живе мистецтво творення писанок. У наших предків яйце було символом весняного пробудження природи, зародження життя, символом сонця, тепла, вічності. У Афінських оповіданнях мовилося: «З однієї шкаралупи утворилося небо, з другої — земля. З жовтка — сонце, з білка — місяць, а з інших решток зорі.» У стародавніх перських храмах зберігалися золоті зливки у формі яйця.

Писанки захищають людину від зла, приносять добробут. Колись пасічники клали писанку під вулик, щоб краще роїлися бджоли. Писанки із зображенням півня ховали під кути хати, щоб уберегти оселю від блискавки.

Дівчата, щоб бути гарними, умивалися водою, в яку опускали червону крашанку. Освячену писанку клали до першої купелі немовляти, щоб зростало сильним і сміливим.

Писанку приорювали в полі, щоб краще родили жито, пшениця і всяка пашниця.

Через тиждень після Великодня час поминати покійників, рідні носили на могили також  писанки.

У прикарпатському місті Коломиї знаходиться єдиний у світі музей писанки. Там зберігаються понад 10 тисяч писанок з усього світу. А в канадському місті Вегревіл є пам’ятник українській писанці . Висота його 10 метрів, що дорівнює триповерховому будинку. Писанка є величезною мозаїкою, що включає 524 зірки, 1108 трикутників, має 3512 зовнішніх граней, складається з 6978 деталей.

Залежно від техніки оздоблення розмальовані яйця мають такі назви: писанки — коли орнамент наноситься за допомогою писачка розтопленим воском; дряпанки — коли на повехні яйця кінчиком голки видряпують візерунок; мальованки — яйця, розмальовані пензлем довільно від руки; крашанки — яйця пофарбовані одним кольором; крапанки  -   на поверхню яйця наносять крапельки розтопленим воском, після забарвлення яйця частіше в темні кольори, місця, що залишились  незафарбованими ромальовують  різними барвами.

За українськими традиціями кожен колір на розфарбованому яєчку має певне значення. Кожна писанка розповідає сама за себе.

Червоний – колір життя, колір крові, дня, радості, любові.

Зелений – колір весни, пробудження природи, надії, радості, буття.

Блакитний – символ неба, простору, вітру, здоров'я.

Чорний – дух померлих, пам'ять про них, про своє коріння.

Жовтий – символ місяця, зірок. Це колір хлібного лану, жита, життя.

Розгляньмо, які символи прикрашають писанки та що кожен з них означає. Частіше за все для розписування яєць люди використовують геометричні символи. Що вони вам нагадують? Так, це доріжки (символи вічності), драбинки (символи пошуків кращого життя) тощо. Найулюбленішим мотивом, який зустрічається на писанках всіх регіонів України, є безконечник (різна за формою й товщиною лінія, яка не має кінця), що символізує вічність.

Разом із геометричними символами прикрашають наші писанки космічні символи. Вважалося, що така писанка, просить сонце оберігати людей від хвороб, нещастя, злого ока.

На писанках стилізовано зображують дерева й квіти, овочі й фрукти,  рослини. Писанки, декоровані рослинними символами і вживані у відповідних звичаях й обрядах, мали магічну силу: допомагали рослинам рости, вчасно дозрівати і давати багатий урожай.

1.Колись Ісус Христос ходив по землі і прийшов в одне село, де жили злі люди. Вони почали кидати в Христа грудками і камінцями. Як торкався камінь Ісусової одежі, то робилася з нього писанка. Як торкалася грудка, то перетворювалась на крашанку.

2.За легендою Марія Магдалина прийшла до Риму для сповіді. Вона явилася до імператора Тиверія, не маючи нічого, крім віри в Ісуса, подала імператору куряче яйце та сказала: «Христос воскрес!» Імператор відповів, що ніхто не може воскреснути з мертвих — в це також важко повірити, як і те, що біле яйце може стати червоним. Тиверій не встиг і договорити, як яйце стало червоним.

3.Ніс убогий чоловік яйця в кошику на базар продавати, а в цей час іудеї вели Ісуса розпинати. Хрест був важкий і Спаситель падав під його тягарем. Чоловіку стало жаль Спасителя. Він лишив свій кошик на дорозі і пішов допомагати Ісусові нести хрест. Ніс його аж до самого розп’яття. Коли чоловік повернувся до свого кошика, то побачив, що яйця обернулися на крашанки і писанки.

Коли Ісуса вели на муки, Матір Божа творила писанки. Виходили вони дуже гарні. А як писала, котилися з очей сльози. Коли вони падали на писанку, там жевріла цяточка. Тому і тепер малюють на писанках ці цяточки.

Для нашого народу Великдень – Воскресіння  Христове – це найрадісніше з усіх церковних свят, найурочистіше. Тому і підготовка до цього світлого дня починається завжди заздалегідь і відрізняється особливою ретельністю. Особливим атрибутом Великодня є фарбування яєць та випікання Пасхи. У день свята господині у плетений кошик складають крашанки, випечені та яскраво прикрашені Пасхи, ковбаси, сири та іншу їжу. Великодній кошик прикрашають вишитими рушниками і на зорі вирушають до церкви.

Щоб відчути атмосферу свята, що до нас наближається, і ми з вами візьмемо участь у підготовці святкування і відкриємо творчу майстерню,  власноруч створимо   композицію до Великодня.

31.03-11.04

Тема: Мистецтво реклами та відеокліпів

Мета: формувати  поняття про зміст реклами, її види; розвивати пізнавальні інтереси, логічне мислення, продовжувати формувати вміння працювати з різними джерелами знань, порівнювати, узагальнювати, робити висновки;
  виховувати творчу  активність, самостійність у формуванні нових знань, сприяти професійній орієнтації; розвивати вміння висловлювати власну думку, розрізняти види і призначення реклами, створювати рекламні плакати й буклети.

Творче завдання: Перегляньте відеоролик. Зробіть практичну роботу.

https://www.youtube.com/watch?v=QpEWokj1sDI

https://www.youtube.com/watch?v=xo-E8sJqST0

 Створити рекламу.

 «Уявіть собі, що ви – рекламна кампанія. Директор кондитерської фабрики «Солоденьке життя» запросив вас, як кращих спеціалістів, для створення реклами нового печива.

Вимоги:

1.рекламний буклет

2.  назва печива

3. склад продукту

4.обов’язкова назва кондитерської фабрики «Солоденьке життя».

Реклама ( лат. «виголошую») – елемент культури, спосіб впливу на споживача з метою донести інформацію про предмет рекламування, сформувати відповідні потреби.

Реклама багатолиця, вона може з'явитися перед нами як у вигляді кандидата на пост президента країни, так і у вигляді сюрпризу в шоколадній цукерці.
Реклама – діалог між продавцем і споживачем, де продавець виражає свої наміри через рекламні засоби, а споживач – зацікавленістю в даному товарі. Якщо покупець не виявив інтерес, то мета рекламодавця не досягнута.

Реклама стала частиною повсякдення. Вона створює віртуальний світ і залучає до нього споживача. Реклама багатофункціональна: вона має економічний, соціальний, політичний, культурний, просвітницький, психологічний, естетичний вплив на суспільство. Реклама передбачає цілеспрямовану організацію заходів для отримання вигоди (прибутку, політичної мети, сформованої громадської думки). Є реклама, яка сприяє збереженню навколишнього середовища. За спрямованістю розрізняють рекламу комерційну (товар, бізнес) та соціальну (політична, просвітня). За характером вплив рекламних засобів буває індивідуальним та масовим.

Реклама – це інструмент ринку, в її основі – інформація й переконання.

Реклама використовує наступні засоби: телебачення, радіо, пресу, зовнішню рекламу, Інтернет тощо.

Залежно від території рекламу поділяють на:

ü локальну (охоплює торговий заклад або населений пункт);

ü регіональну (охоплює певний регіон);

ü загальнонаціональну (масштаб держави);

ü міжнародну (загальнолюдські масштаби)

Реклама є комунікативним процесом, суть схоплюється миттю на підсвідомому рівні.

Головна мета реклами:  донести інформацію від рекламодавця до цільової аудиторії, зацікавити до дій та привернути увагу покупців, глядачів, замовників.

Рекламу можна кваліфікувати, тобто розбити на декілька видів, кожному їх яких властива своя специфіка:

1. Реклама в пресі (плакати, афіші, буклети). Їй властива інформативність, наочність і орієнтація на певну категорію споживачів інформації, що читають саме цей сорт газет або журналів.

2. Щитова реклама (білборди, транспаранти, вказівники).

Звичайно не несе в собі інформації і розрахована на сприйняття «картинки», прикладом її можуть служити плакати на стінах ескалаторних тунелів, плакати, повітряні кулі з назвами фірм.

3. Адресна і поштова реклама. Яскравим прикладом її може служити роздача крупними фірмами перед Різдвом різних сувенірів: календарів, ручок, плакатів, записників і інших дрібниць і зображенням свого торгового знака або просто назвою своєї фірми – своїм партнерам по бізнесу і просто споживачам своєї продукції, а також розсилка поштою поздоровлень з святами своїм клієнтам і безкоштовна розсилка різних довідників.

4. Реклама на телебаченні і радіо (короткометражні фільми, слайд-фільми, рекламні передачі, ролики, телезаставки).

Цей вид реклами прийнято об'єднувати з рекламою в пресі і називати «рекламою в засобах масової інформації».

5.Ярмарки, виставки (прес-конференції, презентації, дегустація продуктів, «круглі столи»).

6. Інтернет (відео каталоги, банери, оголошення).

Складові елементи фірмового стилю виробника: товарний знак або емблема, логотип, слоган, сувенір (приклади фірмової техніки, продукції).

10.03- 20.03

Тема: Телемистецтво: погляд у світ.

Мета уроку: навчальна – ознайомитись з понятям « телебачення», розширювати кругозір учнів  щодо теле-простору і медіа-джерел, формувати уявлення про основні завдання телебачення, як  одного з екранних видів мистецтв; розвивальна – розвивати творчі здібності, слухацькі навички, вміння критично мислити, чітко висловлювати свою точку зору; виховна- виховувати шанобливе ставлення до культурних надбань та пам`яток мистецтва , з повагою ставитись до різних професій, цікавитися сторенням медіа-джерел . 

Практична робота: Перегляньте демонстраційний матеріал.

Виготов постер або рекламний буклет для українського кінофільму, мультфільму за мотивами літературної класики.

 https://www.youtube.com/watch?v=uJlFvopGfwc

https://www.youtube.com/watch?v=8gnB65M1FyY

Ми живемо в епоху глобального панування медіа, яке істотно впливає на наше повсякденне життя, до медіа зараховують: друковані видання, пресу, фотографію, кінематограф, відео, радіо, телебачення, звукозапис, Інтернет.

Медіа (від лат. Media — засіб) — синонім засобів масової комунікації та інформації, до яких належать друковані видання, фотографія, преса, кінематограф, відео, радіо, телебачення, звукозапис та Інтернет.

Медіа (від лат. media — засіб) — синонім засобів масової комунікації та інформації, до яких належать друковані видання, фотографія, преса, кінематограф, відео, радіо, телебачення, звукозапис та Інтернет. Але з-поміж усіх них найпотужніший вплив має телебачення.

Відповідно до суспільних потреб воно виконує такі основні функції:

— хронікальна (оперативне подання інформації — соціально-політичної, економічної, культурної, спортивної тощо);

— просвітницька та освітньо-виховна (поширення знань із різних галузей науки, культури; залучення до загальнолюдських цінностей);

— розважальна (забезпечення змістовного і цікавого дозвілля, отримання насолоди від інформації, що сприймають);

— рекламна (повідомлення, оголошення, довідки, інформація).

Телебачення — виробництво аудіовізуальних програм і передач або комплектування придбаних аудіовізуальних продуктів та їх поширення незалежно від технічних засобів.

Програма на телебаченні — це об’єднана творчою ідеєю сукупність передач, яка має постійну назву і транслюється в ефірі з певною періодичністю.

Передача – це змістовно завершена частина телепрограми, що має відповідну назву, обсяг трансляції, авторський знак і може бути використана незалежно від інших частин програми.

Методи і прийоми:

• наочний (відеоматеріал, презентація);

• інтерактивний («Мікрофон», «Асоціативний кущ»», вправа «Знайди вірне твердження» (групова робота), вправа «Філворд»);

• словесний (пояснення, метод усного викладення матеріалу вчителем та учнями),

• практичний (робота з підручником, тестування)

03.03 - 07.03

ТЕМА: ВИГОТОВЛЕННЯ   КВІТІВ  ДО  8 БЕРЕЗНЯ  ДЛЯ  МАТУСІ, БАБУСІ  У ТЕХНИЦІ  АПЛІКАЦІЇ.

        Мета

          навчальна : навчитись виконувати  в техніці аплікації квітів  в подарунок мамі, бабусі.             Продовжувати знайомити дітей з об’ємною аплікацією. Вчити створювати композицію,

 використовуючи всю площу аркуша, гармонійно розміщувати деталі аплікації, поєднувати різні прийоми виконання аплікації для створення красивої, гармонійної композиції, застосовуючи отримані раніше знання. Закріплювати поняття про теплі і холодні кольори. Стимулювати до творчого вибору елементів композиції.

Розвивати сприймання та увагу, творчу уяву, фантазію, логічне та образне мислення, творчі здібності  під час виконання роботи.

Виховувати добрі почуття, вміння милуватися красотою квітів , любов до рідних, природи,створити емоційний настрій, інтерес і бажання займатися аплікацією,виховувати акуратність в роботі та вміння доводити роботу до кінця.

       Практичне завдання. Перегляньте демонстраційний матеріал.

        https://www.youtube.com/watch?v=pNfnqy7qMSA

        https://www.youtube.com/watch?v=Hia6t2d3Cxc

       Виготовити букет із квітів до 8 березня для  матусі, 

       бабусі в техніці об’ємної аплікації.

Вже стало традицією дарувати близьким і рідним людям квіти, листівки. Це дуже простий спосіб об'єднати людей і зберегти теплі почуття. Вдвічі приємно, якщо це зроблена своїми руками. Саморобний подарунок унікальний, він зберігає тепло рук того, хто його зробив. Особливо люблять придумувати і майструвати подарунки  діти, речі виконані дитячими руками, несуть щирий, безпосередній заряд, наповнені енергією, теплотою.В цей день хочеться своїм рідним подарувати щось незвичайне. Будем робити квіти  для матусь,бабусь . 

Підготовка матеріалів та інструментів. 1.Для виготовлення квітів підготувати кольоровий папір ,для Клей ПВА,ножиці звичайні, ножиці фігурні.

Перед початком  практичної роботи  пригадаємо  правила техніки безпеки під час роботи з ножицями та клеєм.

Декоративно-ужиткове мистецтво: декор (лат.) — прикрашаю,  ужиткове — має практичне застосування. Створення ужиткових речей, які мають художню цінність.

Аплікація (від латинського applicatio) — накладання, пристосування, приєднання до якоїсь поверхні.

Аплікація як технологія пройшла довгий шлях використання і збагатилася різними засобами фіксації (закріплення) на багатьох поверхнях (нитками на тканинах, клеями на твердих поверхнях тощо).

Аплікація (кравецька) має давні корені. Кравці і ткачі виготовляли смуги тканих, вишитих орнаментів, які нашивали на одяг. Аплікація (кравецька) широко використовує: шнури, хутро, бісер, окремі намистини, стрази, контрастні матеріали за кольором чи фактурою (вельвет, замша, шкірозамінники на джинсовій тканині) тощо.

Аплікація — це один із видів декоративно-ужиткового мистецтва, заснований на створенні художніх зображень, візерунків, орнаментів, малюнків шляхом закріплення їх на будь-якій площині, прийнятій за тло.Виникнення цього виду мистецтва було спричинене утилітарними потребами — необхідністю ремонтувати одяг, а вже з часом перетворилося на цікавий вид творчості.

Аплікація — це один із найдавніших видів декоративно-ужиткового мистецтва. Виникла понад дві тисячі років тому й відома багатьом народам світу. Виникнення аплікації пов’язане з давньою культурою народів-кочівників. Вони прикрашали свій одяг, взуття, упряж і житло візерунками зі шматків шкіри, хутра, берести. Пізніше для оздоблення одягу почали застосовувати різні тканини. Безцінні твори скіфського мистецтва знайдені в похованнях на території України. Зокрема, збереглися фрагменти костюма із повсті, майстерно оздоблені вишивкою й аплікацією. Багато народностей використовують і зараз аплікацію для оформлення національного костюма.

Аплікаціями зі шкіри з давніх-давен оздоблювали жіночий та чоловічий одяг: корсетки, фартухи, свитки, кожухи, предмети побуту й господарства. Зараз у техніці аплікації можна виготовити безліч виробів: панно, штори, скатертину, ковдру, постільну білизну, сумку для дрібничок, газетницю, оздобити одяг для дорослих і дітей тощо.

Декоративна аплікація – це створення орнаментних зображень, що використовуються для оздоблення виробів (у візерунках яких відображена рідна природа, національна культура). Орнаменти можуть являти собою чергування геометричних чи рослинних елементів, які повторюються кілька разів. Таким способом можна прикрашати закладинки книжок, стенди, килими, посуд, ялинкові іграшки, коробки за різним призначенням .

17.02-21.02

Тема: Кінопрофесії: кінорежисер, актори, кінооператор,  художник-постановник та його асистенти (костюмер, гример, декоратор, реквізитор, бутафор), кіно-композитор, звукорежисер, звукооператор, саунд-дизайнер, каскадер, продюсер.

Мета. Ознайомитись з професіями кінематографа. Розкрити своєрідність кожної професії. Ознайомитись з характерними особливостями кожної з професій кінематографу. Засвоїти поняття «кінорежисер», «сценарист», «актор», «актриса», «кінооператор», «кінокомпозитор», «продюсер». Розвивати інтерес до кінематографу, вчити визначати функції та важливість кожної професії при створенні фільму. Виховувати інтерес до кіномистецтва, основи естетичного світосприйняття, заохочувати до духовного збагачення.

Практична робота: Перегляньте демонстраційний матеріал.

https://www.youtube.com/watch?v=rIxXCuup2hs

https://www.youtube.com/watch?v=JOW7ol9_oiE

Створити кіноплакат до фільму «Гаррі Поттер» чи «У бій ідуть одні “старики”».

Художній фільм або документальний, робота над ним починається зі сценарію. Сценарист - автор сценарію для фільму або телесеріалу, вистави, комп'ютерної гри.

Кінорежисер – це одна з основних професій в мистецтві кіно, керівний учасник процесу створення фільму, який відповідає за художню та сценічну Перша категорі я • це люди, пов'язані безпосередньо зі сценічним мистецтвом.  Друга категорія • професії пов'язані з кіновиробництвом

 Третя категорія • фахівці з кінопрокату.

 Режисер працює на основі літературного сценарію, який пише сценарист.

снує три напрямки кінорежисури:  ігрове,¾  документальне,¾  анімаційне кіно.

¾ Перше пішло від режисера Жорж Мельєс. Документалісти беруть свій початок з братів Люм'єр. До появи звукового кінематографа основним завданням режисера була постановка гегів і пантомім. Відомі кінорежисери того часу: Чарлі Чаплін, Бастер Кітон, а в СРСР - Сергій Ейзенштейн. З появою звукового кіно у режисера додалося роботи по постановці діалогових сцен, музичного оформлення, яке він робив за участю композитора. У типовому випадку в обов'язки режисера входить: 1. визначення загального художнього стилю фільму; 2. реалізація сценарію; 3. керівництво акторами, як з точки зору мізансцени, так і з точки зору манери гри і інших виразних засобів; 4. керівництво роботою оператора; 5. керівництво монтажем фільму. Найвидатнішим кінорежисером за всю історію кіно фахівці вважають Стівена Спілберга (походить із родини емігрантів з України). Митець стверджує ідеали гуманізму в усіх своїх стрічках, незалежно від їх жанру: «Щелепи» (фільм-катастрофа); «Інопланетянин» (космічна дилогія); низка фільмів про Індіану Джонса (пригодницький фільм);«Парк Юрського періоду» (фантастика з елементами фільму жахів);«Врятувати рядового Райана» (військова драма); «Злови мене, якщо зможеш» (фільм-біографія), «Список Шиндлера» (психологічна драма про трагедію Гол окосту). Бездоганна професійна майстерність автора 397 фільмів, чимало з яких стали культовими, зумовила високі оцінки його творчості.

Кіноактор — людина, що професійно знімається в кіно. Участь у зйомках документальних та публіцистичних стрічках не означає, що людина, яку знімають, стає кіноактором (хоча можливі винятки). Найчастіше кіноактор грає роль, уособлюючи в собі образ іншої людини (персонажа). Кіноактор зазвичай вчиться в театрі, але з можливістю знатися в кіно стає кіноактором

Якщо говорити про художній цех, то дуже важливу роль у його діяльності відіграє художник- постановник.

Розроблює і здійснює під керівництвом кінорежисера-постановника ¾ загальний творчий задум зображально -декораційного вирішення і оформлення художнього ігрового фільму.  Забезпечує зображальне вирішення фільму, його тональний і¾ колористичний лад, образне розкриття епохи і побуту, єдність стильового вирішення всього фільму у відповідності до авторського сценарію і режисерського трактування.  Визначає просторову композицію і масштаб знімальних об’єктів і сцен,¾ їх настрій, тональність, колорит, характер композиції світла, їх сценічні можливості, можливості одержання художньо-виразного зображення монтажних планів сцен, подій.  Вивчає матеріали (архітектурний, побутовий, іконографічний,¾ фольклорний тощо), пов’язані з постановкою фільму.

Художник-постановник має багато асистентів, тобто фахівців, що також входять в художній цех:  Художник-костюмер – що вигадує ескіз, а швейний цех втілює задум уü життя;  Костюмер – що фахівець, відповідальний за зберігання і підготовкуü костюмів в театрі або на кіностудії.

 Художник-гример - що вигадує художній образ макіяжу і гримуü акторів, залежно від специфіки сцен та образу. Наприклад, застосування єфекту старіння, накладання бороди, вусів, перук, імітація ран.

 Гример - фахівець, що відповідальний за правильність оформленняü образу персонажа, відповідно до рекомендацій художника-гримера. 

Декоратор – це спеціаліст, в обов'язки якого входить створенняü художнього образу оформлення інтер'єру, де проходять зйомки фільму. 

Реквізитор – це людина, що відповідно до побажань декоратора,ü розставляє меблі та реквізит: килими, лампи, книжки.

Бутафор – спеціаліст, що імітує поверхні(мармурові колони,ü барельефи)

Саундтрек (з англ. Soundtrack) - музичний супровід будь-якого матеріалу: фільму, мюзиклу, аніме, телепередачі, комп'ютерної гри, тощо.

Друга категорія професій кінематографа пов'язана безпосередньо з технічною стороною створення фільму. Тут список фахівців величезний. Найяскравішим представником є – кінооператор.

Кінооператор - людина, що знімає фільм на кінокамеру. Він відповідальний за образотворче рішення фільму.

 Оператор - фахівець, якизнає образотворчі можливості освітлення, кіно- і відеоапаратури, оптичних приладів.

03.02-07.02

Українське кіно. Створи образ тварини – персонажа фільму за сюжетом української народної казки  у стилі петриківського розпису.

Мета: Розширювати знання про види декоративно-ужиткового мистецтва, ознайомити з та технікою виконання петриківського розпису, вчитись володіти такими мазками, як «гребінчик», «зернятко», «горішок» та   удосконалювати навички й уміння виконання петриківського розпису: окремих елементів і створення нескладних композицій, розвивати творчі здібності,розвивати уяву,просторове мислення,дрібну моторику рук.художній смак відчуття композиції,виховувати акуратність в роботі та вміння довести розпочату справу до кінця,інтерес до народних промислів,традицій,до розпису.

Практична робота. Перегляньте демонстраційний матеріал.

Створи образ тварини – персонажа фільму за сюжетом української народної казки  у стилі петриківського розпису.

https://www.youtube.com/watch?v=Aep322zxss0       Символи України: петриківський розпис

https://www.youtube.com/watch?v=-sn9_-u1u8c       Петриківський розпис 9 кл

https://www.youtube.com/watch?v=FOp5NE6xmAU    Малюємо півника| Петриківський розпис

https://www.youtube.com/watch?v=YeyE3g67Yvo        Пташка | Петриківський розпис

Композиція — це мистецтво розміщувати і співвідносити елементи зображення на площині. Велике значення у створенні композиції має підбір кольорів,розташування предметів на площині.

Поєднання таких кольорів, як червоний, жовтий та коричневий, надають орнаменту святкового настрою. У Петриківському розписі гармонійно поєднані рослинні форми, лінії, кольори. Барви розпису мають символічне значення.

Зелений колір - весна, пробудження, надія, добрий настрій.

Синій - небо, спокій, сила, вода.

Жовтий - сонце, життя, осінь, урожай.

Червоний - вогонь життя, буйне цвітіння, рідна домівка.

Декоративно-ужиткове мистецтво — вид художньої діяльності, твори якої поєднують естетичні та практичні якості. Декоративне означає «прикрашати». Ужиткове ж означає, що речі мають практичний вжиток.

Петриківський розпис – це унікальне явище народної творчості. 

Як і багато років тому,так і сьогодні всі декоративні композиції,створені  петриківським розписом мають спільну основу-однакові елементи написання.:            зернятко,вусик,листок,горішок і багато інших.Ми з вами навчимося писати найважливіші.

Свою назву петриківський розпис отримав від назви села Петриківка (сьогодні – центр Петриківського району Дніпропетровської області), заснованого 1772 року на березі річки Чаплинка гетьманом Петром Калнишевським.

Художню основу петриківського малярства склали традиції декоративного розпису внутрішніх приміщень селянських хат. Декоративний стінопис був поширений в багатьох регіонах України. На Дніпропетровщині існувала традиція декорувати стіни хат багатим рослинним орнаментом. Особливими художніми якостями відзначалися стінописи в селі Петриківка. Малюнки на стінах хат не були довговічними. Перед великими святами стіни оселі білили і заново наносили нові квіткові орнаменти.

Цим видом декоративно-прикладного мистецтва займалися переважно жінки. В селі були відомі одна-дві народні художниці, які мали особливий хист до малювання. Їх сусіди часто запрошували розмальовувати свої оселі. Так поступово виокремилися спеціалісти, для яких декоративний розпис перетворювався на промисел.

Наступним етапом розвитку декоративного розпису стало виготовлення декоративних композицій на папері (мальовки). Вони імітували стінний розпис і наклеювалися на стіни відповідно до правил оздоблення оселі. Такі мальовки користувалися попитом на місцевих базарах і ярмарках. Село Петриківка було великим торговельним центром, там відбувалися щорічні ярмарки, на яких поміж інших товарів продавалися і декоративні розписи на папері.

Фантазійний світ петриківського візерунку .

В петриківському малярстві переважають рослинні мотиви. У рослинному орнаменті зображають різноманітні квіти (айстри, жоржини, троянди, ромашки) та плоди, які поєднують у фантазійні композиції вазонів і кущів. Іноді рослинні візерунки поєднують із зображенням людей, птахів та тварин.

Традиційно для орнаментальних композицій використовували біле тло, проте сьогодні художники часто використовують кольоровий фон. Раніше народні майстри використовували природні фарби (соки і відвари рослин). У ХХ столітті їх поступово витіснили аніліновими барвниками. У повоєнний час поширеними фарбами у петриківському розписі стали гуаш та акварель.

В петриківському малярстві переважають рослинні мотиви. У рослинному орнаменті зображають різноманітні квіти (айстри, жоржини, троянди, ромашки) та плоди, які поєднують у фантазійні композиції вазонів і кущів. Іноді рослинні візерунки поєднують із зображенням людей, птахів та тварин.

Традиційно для орнаментальних композицій використовували біле тло, проте сьогодні художники часто використовують кольоровий фон. Раніше народні майстри використовували природні фарби (соки і відвари рослин). У ХХ столітті їх поступово витіснили аніліновими барвниками. У повоєнний час поширеними фарбами у петриківському розписі стали гуаш та акварель.

Перше фахове дослідження петриківського розпису було здійснене художницею Є. Евенбах у 1911-1913 роках під час експедиції до Катеринославщини. Вже у 1935 році у с. Петриківка була організована дворічна школа з декоративного розпису. Також у цей час багато майстрів переїхали до Києва, де продовжили свою мистецьку діяльність.

У 1958 році було створено цех петриківського розпису на базі швейної фабрики, який почав спеціалізуватися на підлаковому розписі. Довгі роки головним художником цеху, а згодом і фабрики «Дружба» був Федір Панко. Фабрика згодом отримала назву «Петриківський розпис» і проіснувала до 2006 року.

Вже в першій чверті ХХ століття стали відомими широкому загалу імена народних малярів – майстрів петриківського розпису Надії Білокінь, Тетяни Пати, Ярини Пилипенко. Наступне покоління славилося зокрема іменами Федора Панка, Василя Соколенка, Василя Вовка, Віри Павленко, Ніни Турчин. Серед сучасних майстрів відомі Олена Ярмолюк, Наталія Малярчук, Вікторія Тимошенко.

27.01-31.01

Тема: Жанри і стилі кіно. Кіножанри: фантастика (фентезі, антиутопія, кіберпанк), бойовик, трилер, мелодрама, комедія, вестерн, детектив, містика, мюзикл, екранізація та ін.

Мета: дати уявлення про кіножанри: фантастика ( фентезі, антиутопія, кіберпанк), бойовик, трилер, мелодрама, комедія, вестерн, детектив, містика, мюзикл, екранізація та ін.; розвивати індивідуальний естетичний досвід та усвідомлене естетичне сприйняття шляхом залучення до інтерпретації творів мистецтва; виховувати ініціативу, творчість, осмислення своєї відповідальності за збереження художніх цінностей минулого і сьогодення, формувати особистість як суб’єкт культури.

Творча робота: Перегляньте демонстраційний матеріал.

https://www.youtube.com/watch?v=pC20KoP7IIY жанри

https://www.youtube.com/watch?v=6AYr4Uu4gm4

https://www.youtube.com/watch?v=O9dQXwD1xqs

https://www.youtube.com/watch?v=q286V_YDLe4

Уявить себе кінохудожником. Придумай образ персонажа для фентезі. Намалюй ескіз або створи на комп’ютерний образ.

            У кіно немає єдиного загальноприйнятого набору жанрів (як, наприклад, у живописі), за яким можна було б точно класифікувати всі кінофільми. Крім того, більшість художніх кінофільмів можна сміло віднести до більш ніж одного жанру. Тому говорити про систему жанрів художнього кіно можна лише з великою часткою умовності. Ця система скоріше була сформована самими глядачами на основі особистих вражень, чим кінознавцями в рамках наукових досліджень. Проте, ця системап широко поширена й, у певній мірі, загальноприйнята.

·         Екшн — цей жанр ілюструє відому тезу «добро повинне бути з кулаками». Фільми цього жанру найчастіше не мають складний сюжет. Головний герой звичайно зіштовхується зі злом у найочевиднішому його прояві: злочин, корупція, тероризм, убивство. Не знаходячи іншого виходу, головний герой вирішує вдатися до насильства. У результаті знищенню піддаються десятки, а іноді й сотні лиходіїв. «Хепі енд» (англ. happy end — щасливий кінець) — неодмінний атрибут екшену, зло повинне бути покаране.

·         Вестерн — у класичних фільмах цього жанру дія відбувається на дикому Заході Америки в XIX столітті. Конфлікт звичайно розвертається між бандою злочинців, представниками влади й мисливцями за нагородою (англ. bounty hunter). Як і у звичайному екшн-фільмі, конфлікт вирішується насильством зі стріляниною. Вестерни просочені атмосферою волі й незалежності, характерної для заходу Сполучених Штатів.

·         Гангстерський фільм — дія фільмів цього піджанру найчастіше відбувається в США в 1930-і роки — під час розквіту гангстерських угруповань. «Розбирання» між гангстерами і є основою сюжету таких фільмів.

·         Кіно бойових мистецтв — фільми цього піджанру сюжетно мало відрізняються від звичайних фільмів жанру екшн. Але в протистоянні персонажів карате-фільмів ставка робиться не на застосування вогнепальної зброї, а на рукопашні сутички із застосуванням прийомів східних бойових мистецтв, наприклад, карате.

·         Пригодницький фільм — на відміну від екшену, у пригодницьких фільмах акцент зміщений із грубого насильства на кмітливість персонажів, уміння перехитрити, обдурити лиходія. У пригодницьких фільмах герой повинен оригінально виплутатися зі складних ситуацій. «Хепі енд» також дуже ймовірний.

·         Детективний фільм — жанр, здобутки якого незмінно містять ілюстрації злочинних діянь. З цих діянь випливають розслідування й пошук та обвинувачення винних. Впродовж картини у глядача, як правило, виникає бажання провести власне розслідування й висунути власну версію злочину.

·         Фільм-драма — специфіку жанру становлять сюжетність, конфліктність дії, достаток діалогів і монологів. Драми зображують в основному приватне життя людини і його гострий конфлікт із суспільством. При цьому акцент часто робиться на загальнолюдських протиріччях, втілених у поводженні і вчинках конкретних героїв фільму.

·         Трагедія — напевно театральну трагедію не слід розглядати як окремий випадок драми, але в кінематографі це в принципі вірно. Основу трагедії також становить зіткнення особистості зі світом, суспільством, долею, вираження в боротьбі сильних характерів і страстей. Але, на відміну від звичайної драми, трагічна колізія звичайно завершується загибеллю головного героя.

·         Камершпіле — різновид драми, що склався у німецькому театрі, мистецтві й кіно на початку 1920-х, характерними ознаками якого є психологізм на межі з натуралізмом, намагання розкрити внутрішню сутність зазвичай нечисленних персонажів — представників середнього бюргерства і чиновництва, соціальний песимізм.

·         Історичний фільм — фільми цього жанру реконструюють історичні події, що реально відбувалися.

·         Військовий фільм — назва говорить саме за себе, це фільми про війну.

·         Кінокомедія — до цього жанру відносяться фільми, які ставлять за мету розсмішити глядача, викликати посмішку, поліпшити настрій.

·         Комедія станів (ситуацій) — це класичний вид комедії, заснований на тому, що герої фільму потрапляють у курйозні, смішні становища. Найчастіше сценарій пишуть саме у такому піджанрі. Такі фільми часто зрозумілі людям різних поколінь.

·         Комедія характерів — це класичний вид комедії, заснований на тому, що комічне фільму базується на смішних особливостях персонажа (англ. character — «персонаж», звідси й назва піджанру), Такі фільми, як правило, «живуть» лише у своїй епосі, і часто незрозумілі людям інших поколінь.

·         Пародія — вид комедії, що базується на пародіюванні чого-небудь (наприклад, на пародіюванні інших фільмів).

·         Фарс — комедія легкого змісту із чисто зовнішніми комічними прийомами.

·         Мелодрама — добутки цього жанру розкривають духовний і почуттєвий світ героїв в особливо яскравих емоційних ситуаціях, часто на основі контрастів: добро і зло, любов і ненависть тощо.

·         Любовна історія — улюблений жанр більшості жінок усього світу. У таких фільмах найчастіше описується гарна й глибока любов, що не розуміють навколишні і якій перешкоджають складні обставини.

·         Сімейний фільм — дитячі фільми й фільми, призначені для перегляду всією родиною. Фільми цього жанру найчастіше позбавлені насильства, мають безліч елементів мелодрами й комедії з немудрим гумором.

·         Музичний фільм — мюзикл або оперета, перенесена з театральних підмостків на кіноекран. Багато пісень, танців, гарні костюми й декорації. Обов'язково присутні елементи мелодрами й часто «хепі енд». Насильство якщо і є, то в самій необразливій формі.

·         Трилер (від англ. thrill — трепет) — так називають фільми, що прагнуть створити у глядача відчуття напруженого переживання, хвилювання. Жанр не має чітких границь. Часто до трилерів відносять детективно-пригодницькі фільми, акцент у які зміщений на підготовку до якогось унікального злочину. До трилерів також часто відносять фільми жахів.

·         Містичний трилер — фільм на грані трилера й фільму жахів. Сюжет побудований на зіткненні героїв з яким-небудь незрозумілим, містичним явищем. Часто мова йде про окультизм, чаклунство, пришесті антихриста й т.п..

·         Катастрофа — фільм, герої якого потрапили в катастрофу і намагаються врятуватися. Мова може йти як про природну катастрофу (смерч, землетрус, виверження вулкану тощо) або техногенную катастрофу (катастрофа літака, наприклад).

·         Фільм жахів — до цього жанру відносятьп фільми, які покликані налякати глядача, вселити почуття тривоги й страху, створити напружену атмосферу жаху або болісного очікування чого-небудь жахливого (саспенс). Сюжет фільмів жахів часто побудований на появі серійного вбивці в якому-небудь спокійному, що не викликає страх, місці. Ще одна улюблена тема — поява в мирній обстановці кровожерливого монстра (генетичного мутанта, інопланетянина, зомбі й т.п.). У фільмах часто присутні шокуючі кадри знівечених людських тіл.

·         Фантастичний фільм — жанр кінематографа, головною ідейно-естетичною установкою якого є диктат уяви над реальністю. Дія фільмів цього жанру відбувається в майбутньому, минулому або в «паралельному світі». Події фільму найчастіше навмисно протиставляються повсякденній дійсності й звичним поданням про правдоподібність.

·         Фентезі — піджанр, заснований на особливому «казковому» художньому світі. Цей світ нагадує середньовіччя, але населений міфічними істотами, наповнений магією і чаклунством, і має власну розвинену міфологію.

·         Фантасмагорія — фільм про щось зовсім нереальне, зображує вигадливі бачення, маревні фантазії. Цей жанр трохи перегукується з абстракціонізмом у живописі.

·         Зоряні війни — піджанр, що одержав свою назву від відомої серії фільмів. Сюжет фільмів цього жанру, відповідно, розгортається в далекому майбутньому на далеких планетах, у космосі або на космічних станціях.

·         Кіберпанк — піджанр, що фокусується на комп'ютерах, високих технологіях і проблемах, що виникають в суспільстві у зв'язку з неправильним застосуванням надбань прогресу. Основою сюжету часто є боротьба хакерів з могутніми транснаціональними корпораціями.

13.01-24.01

Тема 17-18. Мова і види кіномистецтва

https://www.youtube.com/watch?v=w4DmmwrgVSo&t=6s

   ( № 17)

https://www.youtube.com/watch?v=4L5kvHX6pnQ

    (  №18)

https://www.youtube.com/watch?v=RAQ37vUlk8I (17-18)

https://www.youtube.com/watch?v=x4QY2YX_TQw         Чарли Чаплин.  

Мета: розширити знання  в галузі кіномистецтва; схарактеризувати основні поняття кінематографу; сформувати уявлення про основні види кіно, особливості  їх мови та спеціальні кінопремії;  розвивати естетичні смаки; виховувати шанобливе ставлення до шедеврів світового кіномистецтва.

Практична робота:

 Перегляньте демонстраційний матеріал.

1.Чарли Чаплин. Короткометражные фильмы. Выпуск 1-2

https://www.youtube.com/watch?v=x4QY2YX_TQw

2.«Титанік» (реж. Джеймс Кемерон).

https://www.youtube.com/watch?v=OAc1trqUd4I&t=257s

Нічого писати та пересилати мені не треба. Урок самостійної роботи, без оцінювання.

Мистецька скарбничка:                                                                           

Блокбастер (з англ. – квартал+ руйнувати= руйнівник кварталів) – популярний і комерційно успішний продукт кіно- і театральної індустрії, «супербойовик».

Кінематограф (з грецьк. – рух+писати) – галузь культури та економіки, що об’єднує всі види професійної діяльності, пов’язані з виробництвом, розповсюдженням, зберіганням і демонструванням фільмів.

Саундтрек – музичний супровід до фільму, мюзиклу, комп’ютерної гри тощо.

                                                                      Кінематограф

                                            кіномистецтво:                                кіноіндустрія    

-художнє

- мультиплікаційне

- реклама і відеокліп

- документальне і науково-популярне

( хроніка і публіцистика)

Кінематограф — один із наймолодших видів мистецтва, який виник на зламі XIX і XX ст. Завдяки загальнодоступності й наочності він став найпопулярнішим у всьому світі. Кіно впливає на світогляд багатьох людей, допомагає дізнаватися про різні події та явища, країни й народи, але головне — дає змогу відчути цілу гаму емоцій — радість, співчуття, захоплення, сум, гнів, страх тощо.

Кінематограф включає такі поняття, як кіномистецтво та його твори, а також кіноіндустріл — галузь економіки, яка виробляє фільми, спецефекти для них, мультиплікацію.

Умовно виокремлюють основні види кіно: художнє (ігрове), що засобами акторської майстерності втілює сюжети, та мультиплікаційне (анімаційне) кіно, що відображує дійсність за допомогою знятих на плівку малюнків або фотографій, об’ємних предметів і лялькових персонажів. Деякі фахівці вважають окремими групами документальне і науково-популярне кіно, зокрема освітнє. Втім багато

сучасних кінознавців вважають суто документальними лише фільми, зняті прихованою камерою.

Сучасна кінодокументалістика включає хроніку {репортаж з місця подій) і публіцистику, яка висвітлює актуальні суспільно-політичні питання. Темою для документальних фільмів найчастіше стають цікаві явища, життя знаменитостей, зокрема діячів культури. Наприклад, фільм «Подвійна порція» (СИТА, 2004, реж. М. Сперлок) присвячений шкідливості фаст-фуду. Серія «Обрані часом» показує долі видатних особистостей України (проект кіностудії «Контакт»).

Науково-популярні фільми присвячують дослідженням, фактам і гіпотезам у найрізноманітніших галузях знань — історії, медицини, космосу тощо — з метою їх поширення.

Освітній фільм — різновид науково-популярного кіно, його використовують як допоміжний засіб у навчальному процесі. Завдяки наочності такий фільм дає змогу побачити на екрані зображення недоступних візуальному спостереженню фізичних, хімічних, біологічних процесів, роботу різних механізмів, природу й побут віддалених країн. Наприклад, австралійський серіал «Кумедна наука». В Україні такі фільми створюють на Київській кіностудії науково-популярних фільмів.

За тривалістю показу фільми поділяють на повнометражні та короткометражні (15-20 хв), які іноді називають «кіномініа-тюрою». У такий фільм потрібно вмістити весь спектр переживань, як у повнометражній стрічці.

Також у самостійну групу виокремлюють рекламні фільми та відеокліп, або просто кліп, їх характеризують швидкий монтаж, лаконізм, насиченість спецефектами. Кліпи застосовують для реклами товарів і послуг, але найчастіше — для візуального супроводу пісень.

Історія так званої «наймолодшої», або десятої музи почалася зі створення рухомих картинок і багатьох спроб записати та відтворити їх. У кінцевому підсумку визнаними винахідниками кінематографа стали брати Огюст і Луї Люм’єри з Франції. Саме їхня апаратура давала змогу знімати і відтворювати зображення на великому екрані. Брати Люм’єри оголосили про винахід кіноапарата «Сінематограф», отримали на нього патент. Винахідники планували кінокамерою фіксувати історичні події, і не задумували кінематограф як вид мистецтва.

Днем народження кіно вважають 28 грудня 1895 р., коли було влаштовано перший публічний сеанс у паризькому «Гранд-кафе» на бульварі Ка-пуцинок. Показували німі ролики, які тривали не більше хвилини, з-поміж

них документальна стрічка «Вихід робітників з фабрики Люм’єрів».

Серед піонерів світового кінематографа були й українці. Ще у 1893 р. талановитий винахідник, уродженець Харківщини Йосип Тимченко, який працював механіком Одеського університету, створив кіноапарат (прототип сучасної кінокамери) та кінопроектор. Тимченко зафільмував вершників і метальників списів. Ці дві стрічки демонстрували в одеському готелі «Франція».

У вересні 1896 р., у Харкові, фотограф Альфред Федецький відзняв кілька сюжетів, які демонстрували в оперному театрі (майже рік у рік з першим публічним кіносеансом Люм’єрів у Парижі).

Хоча актори німого кіно розмовляли, смисл сприймався через артикуляцію і передавався через титри, шрифт яких відбивав гучність і навіть інтонацію. Виробився неповторний стиль акторської гри з виразними жестами, рухами, мімікою. Кінокартини супроводжувалися живою музикою у виконанні піаніста-тапера або спеціально запрошеного оркестру.

Шедевр німого кінематографа — чорно-білий фільм «Земля» (1930) українського кінорежисера Олександра Довженка. Фільм мав грандіозний успіх в Європі, а на батьківщині зазнав шаленої критики і був реабілітований лише після високої оцінки на Всесвітній виставці в Брюсселі. Там у результаті опитування 117 кінознавців із 26 країн його було зараховано до списку 12 кращих фільмів усіх часів і народів (1958).

Еру звукового кіно відкрила американська повнометражна стрічка «Співець джазу» (реж. Алан Кросланд, 1927).

З-поміж перших кольорових фільмів — «Віднесені вітром» (реж. В. Флемінг, 1939) за однойменним романом Маргарет Мітчелл, який став найкасовішим в американському кінематографі того часу.

У чому ж полягають особливості мови кіномистецтва, його художньої образності?

До головних художніх компонентів фільму належать зняті на плівку зображення (люди, події, предмети, пейзажі) і записані на плівку звуки (мовлення, музика, спів, шуми), які нерозривно злиті в одне художнє ціле. Кіномистецтво об’єднує в собі елементи різних мистецтв: літератури (сценарій, текст від автора); живопису (композиція, колорит, світлотінь); театру (гра акторів, мізансцени); музики. Отже, кіно — мистецтво синтетичне, просторово-часове.