17.11-28.11

Стилі й течії постмодернізму.

Ознайомся з прикладами оптичних ілюзій В. Вазарелі і запропонуй власний варіант оптичної ілюзії у стилі геометричної абстракції.

Мета: ознайомитись із поняттям постмодернізм, навчити розпізнавати ознаки поп-арту. Ознайомити з пятіркою найвідоміших представників поп-арту; навчитись створювати власний варіант оптичних ілюзій ілюстративно; виховувати зацікавленість мистецтвом постмодернізму.

https://www.youtube.com/watch?v=H9GWdgqExF4

https://www.youtube.com/watch?v=ns2a7O-g1Ds

https://www.youtube.com/watch?v=ZHD3O57x98Y

Творча робота: Перегляньте демонстраційний матеріал.

Ознайомся з прикладами оптичних ілюзій В. Вазарелі і запропонуй власний варіант оптичної ілюзії у стилі геометричної абстракції.

Постмодернізм – це загальна назва, що охоплює комплекс стилів і напрямів мистецтва ХХ ст. Деякі фахівці вважають, що постмодернізм бере свій початок з авангардної течії – дадаїзму ( течія в авангардному мистецтві,що проявлялася в вираженнімелементів нісенітниці й абсурду). Поширеними формами став колаж так званий асамбляж та реді-мейс.

Асамбляж – це колаж із його компонуванням різних обємів; уведення у візуальний твір тривимірних нехудожніх матеріалів, буденних предметів.

Ілюзія - оманливе сприйняття реально існуючого об'єкта. Містить в собі дев'ятьвидів:оптична, фізіологічна,органічна, перейдолічна, фізична,вербальна,звукова,афективна,ілюзія усвідомленості.

Оптична ілюзія (зорова ілюзія) — помилка в зоровому сприйнятті, викликана неточністю або неадекватністю процесів неусвідомлюваної корекції зорового образу (місячна ілюзія, неправильна оцінка довжини відрізків, величини кутів або кольору зображеного об'єкта, ілюзії руху, «ілюзія відсутності об'єкта» — банерна сліпота тощо), а також фізичними причинами («Плескатий Місяць», «зламана ложка» у склянці з водою). Причини оптичних ілюзій досліджують як з погляду фізіології зору, так і в межах вивчення психології зорового сприйняття

Напрям абстрактного мистецтва, що почав розвиватися в 1960-ті роки.

Оп-арт (англ. Op-art - скорочений варіант optical art - оптичне мистецтво) - художня течія другої половини 20 століття, що використовує різні зорові ілюзії, засновані на особливостях сприйняття плоских і просторових фігур. Течія продовжує раціоналістичну лінію техніцизму (модернізм). Сходить до так званого "геометричного" абстракціонізму представником якого був В. Вазарелі (з 1930 по 1997 р. працював у Франції) - основоположник оп-арту. Можливості Оп-арту знайшли деяке застосування в промисловій графіці, плакаті, зображальному мистецтві.

Основні представники оп-арту: Вазарелі В. (Франція), Райлі Б. (Англія), Ешер М.К. (Нідерланди), Кітаока А. (Японія), Колейчук В. (СРСР), де Веккі А., Марі К. (Італія), Ібаррола Д. (Іспанія), Мак Гравеніц Х. (Германія), Герстнер Т. (Швейцарія).

Напрямок оп-арту (оптичного мистецтва) зародився в 50-і роки всередині абстракціонізму, хоча цього разу в іншому його різновиді - геометричній абстракції. Його поширення як течії відноситься до 60-х рр. XX ст. Перші дослідження в області Оп-арту відносяться до кінця XIX ст. Ще в 1889 г. у щорічнику "Das neue Universum" з'явилася стаття про оптичні ілюзії німецького професора Томпсона (Thompson), який використовуючи чорно-білі концентричні окружності створював враження руху на площині: колеса на малюнках Томпсона "обертаються" і кола "переливаються". Але це було більш наукове дослідження особливостей зору, ніж мистецтво.

В 1955 р. у Парижі Оп-арт експонувала у своїй галереї Denis Rene. Але всесвітню популярність оп-арт отримав в 1965 р. після Нью-Йоркської виставки "Чутливе око" (The Responsive Eye) у музеї сучасного мистецтва. На виставці «Арте-Фієра-77», що проходила в 1977 році в Болоньї, демонструвалися твори художників цього напрямку - Віктора Вазарелі, Енніо Фінци й інших. Художники оп-арту нерідко поєднуються й виступають інкогніто: група Н. (Падуя), група Т. (Мілан), група Зеро (Дюссельдорф), група пошуків візуального мистецтва, очолювана Віктором Вазарелі, яка дала початковий поштовх руху оп-арту.

.

17.11-28.11

Тема: Повернення до ідеалів краси минулого.

Мета: познайомитись з новими поняттями й термінами, мистецькими напрямами неокласицизму; визначити культурні особливості епохи та її хронологічні межі; виявити стильові особливості мистецтва, культурно-духовні традиції й цінності; ознайомитись з кращими взірцями стилів неокласицизму – ампіром, еклектикою, неовізантизмом, арт-деко, примітивізмом, соціалістичним реалізмом та неофольклоризмом; виховувати культуру  на основі вивчення зразків світового мистецтва.

Творча робота: Перегляньте демонстраційний матеріал.

Професійні випробування: Уяви себе художником-модельєром, розроби ескіз оформлення дитячого одягу у стилі «примітивізм». Використай мотиви творів М. Приймаченко.

https://www.youtube.com/watch?v=BDqKA2hFbNo

https://www.youtube.com/watch?v=HXs3MnNMpmc

Знакові твори в архітектурі – еклектика (змішування композиційних прийомів і елементів оздоблення):  Національний університет «Львівська політехніка;

неовізантизм (у сакральній архітектурі) : Володимирський собор у м. Києві, Володимирський собор у Херсонесі, м.Севастополь;

арт-деко(синтез неокласицизму і модернізму): Театр на Єлисейських полях у Парижі; Квадратний Колізей, м. Рим, Італія;

Сталінський ампір (поєднання традиційності з ідеями авангарду, 30-ті роки СРСР): Будинок уряду, м.Київ; Південний вокзал, м.Харків;

«американське відродження»: Лінкольн-центр, м. Нью-Йорк, США;

примітивізм (наївне мистецтво): Анрі Руссо (Франція), Ніко Піросмані (Грузія),  Марія Приймченко (Україна);

монументальний живопис: неовізантизм: Михайло Бойчук і учні;

соціалістичний реалізм: скульптор Галина Кальченко, живописці Тетяна Яблонська, Адальберт Ерделі;

музика неокласицизму: Пауль Хіндеміт (Німеччина), Сергій Прокоф’єв («Симфонія №1 Класична»), Ігор Стравинський (балети «Весна священна», «Аполлон Мусагет»).

Неокласици́зм (від грецьк. νέος — молодий, новий і англ. classicism), новий класицизм) — стиль у світовому мистецтві (живописі, скульптурі, музиці, літературі) та архітектурі кінця 18 — початку 19 ст. Вони відмежовувались від так званої пролетарської культури, прагнули наслідувати мистецтво минулих епох, віддавали перевагу історико-культурній та морально-психологічній проблематиці.

Те, що неокласики прагнули впроваджувати в своїй творчості форми та методи грецького й римського мистецтва, представникам влади здалось невизнанням радянської дійсності. Тому в 1935 р. були заарештовані М. Зеров, Павло Филипович, М. Драй-Хмара, яких звинувачували в шпигунстві на користь чужоземної держави, в підготуванні й спробі вчинити терористичні замахи на представників уряду та партії і в приналежності до таємної контрреволюційної організації, очолюваної професором Миколою Зеровим.

иль від спорідненого з ним класицизму кінця 17 ст.

Еклекти́зм, також екле́ктика, вибірковість (грец. εκλεκτός, «вибраний»; від грец. εκλέγω, «обирати») — у найширшому значенні — механічне поєднання в одному вченні різнорідних, органічно несумісних елементів, які запозичуються з протилежних концепцій. В архітектурі та живописі, еклектизм — поєднання різнорідних стильових елементів чи довільний вибір стилістичного оформлення для будівель або художніх виробів, які мають якісно інше значення та призначення (використання історичних стилів ув архітектурі та художній промисловості XIX століття).

Арт-деко - 1920-1940 гг. - направление, геометрический стиль в архитектуре и домашней мебели, популярный в 20-х, 30-х годах 20 века. Характерные подчеркнуто геометрические, закругленные, `струящиеся` фасады, деревянная мебель с хромированными ручками и др. деталями, стеклянные столешницы.

Неовізантизм (бойчукізм або бойчукісти) — новий напрям українського монументального та станкового живопису, започаткований М. Бойчуком (1882-1937) та його школою. В основі Н. лежали конструктивні особливості візантійського та давньоруського живопису (домонгольського етапу).

Ампір (фр. style Empire — «имперский стиль») — стиль позднего (высокого) классицизма в архитектуре и прикладном искусстве. Возник во Франции в период правления императора Наполеона I; развивался в течение трёх первых десятилетий XIX века; сменился течением историзма.

Примітивізм (від лат. primitivus — початковий, первісний) — художня стилістика, для якої характерні спрощені, зазвичай пласкі, форми, локальні, чисті кольори, відсутність повітряної перспективи та інших ознак академізму; тенденція в мистецтві, яка виникла наприкінці 19-го — початку 20-го століття, основною ознакою якої є свідоме, навмисне спрощення художніх засобів, звертання до різноманітних форм примітивного мистецтва — народної (селянської) та дитячої творчості, архаїчного та середньовічного мистецтва, творчості народів Африки, Америки, Океанії, Сходу і т. д.

Примітивізм використовується професійними художниками для звільнення від формотворчих догм [обов'язкових ескізів з натури, реалістичності зображуваного, єдності форми та змісту тощо], як це робили, наприклад, Поль Гоген, Анрі Матісс, Пабло Пікассо та ін. Вплив примітивізму більшою або меншою мірою (в деяких течіях він є основоположним) відчувається у більшості авангардистських течій 20-го століття — фовізмі, експресіонізмі, сюрреалізмі, течії «нових диких».

Терміном «примітивізм» іноді визначають також так зване «наївне мистецтво» — творчість художників, що не здобули академічної освіти, проте стали частиною загального художнього процесу (наприклад, Анрі Руссо, Марія Приймаченко).Очевидно також що за стилістикою до примітивізму належать і так звані «школи декоративного розпису», серед яких виділяється писанкарство, петриківський розпис, народний іконопис (В. П. Откович. «Народна течія в українському живопису 17-18 ст.») а також давній портрет(П.Белецкий «Украинская портретная живопись 17 — 18 вв.»). В тому ж ряду — і традиції візантійського іконопису, які явно відступають від реалізму, тим, що на зображеннях відсутні світлотіні, перспектива тощо. Теперішнй примітивізм є втіленням свіжого та чистого погляду на світ незіпсованої цивілізацією свідомості, щирої наївності та фольклорної барвистості, радості від пізнання навколишнього світу, природності та органічності, він також додає нових виражальних елементів в сучасне мистецтво.

Неофольклори́зм (від грецьк. новий і фольклор) — течія в європейській музиці 20 століття, у якій відновлення засобів музичного письма органічно пов'язане з опорою на фольклор. Неофольклоризм розвився в рамках загальної тенденції до відмови від романтичної суб'єктивності у першій третині XX століття і теоретично був пояснений у статтях і виступах М де Фальї та Б. Бартока.

Найяскравішими представниками неофольклоризму вважаються Б.Барток і І. Ф. Стравінський. Для музики неофольклоризму характерна концентрація тих або інших особливостей фольклору, наприклад нерегулярний метр («Байка» Стравінського), «згущення» ладоінтонаційних особливостей фольклору тих народів, музичне мислення яких відрізняється від класичної європейської традиції (наприклад «15 угорських танців», «2 румунських танці», араб. фольклор в 3-й частини фортепіанної сюїти ор. 14 Бартока). Ряду творів властиві активність, енергійність ритміки («Allegro barbaro» Бартока, 1911; «Весна священна» Стравінського, 1913), перетворення властивих фольклору принципів формоутворення. У музичних творах цього напрямку, крім відтворення зовнішньої барвистості народного життя («Провансальская сюита» Мійо), одержують узагальнене втілення національний характер («7 іспанських пісень» ДЕ Фальи), мова, мислення («Свадебка» Стравінського, «Енуфа» Яначека) і етика («Угорський псалом» Кодая).

03.11-14.11

Тема: Рельєф. Передавання фактури у рельєфі.

Мета: вміти: надавати характеристику стилю «абстракціонізм» у різних напрямках: конструктивізм, неопластицизм, орфізм, симультанний; вчитись розпізнавати дві основні течії абстракціонізму – лірико-емоційна та геометрична.  Виховувати  вміння цінувати прекрасне.

https://vseosvita.ua/library/prezentacia-do-uroku-mistectvo-dla-ucniv-9-klasu-konstruktivizm-471379.html

https://www.youtube.com/watch?v=-EICpJlj9Bg

https://www.youtube.com/watch?v=rmsRGlMRtXM

https://www.youtube.com/watch?v=k3Z4kJ7_ryA&t=6s

Творча робота: Перегляньте демонстраційний матеріал. В одному з відео показаний приклад, як створити рельєфну композицію у стилі конструктивізму.

Створіть рельєфну композицію у стилі конструктивізму.

Конструктиві́зм - авангардистський метод (стиль, напрямок) в образотворчому мистецтві, архітектурі, художньому конструюванні, літературі. Характеризується суворістю, геометризмом, лаконічністю форм і монолітністю зовнішнього вигляду.

Вузлики на пам’ять:

Абстракціонізм (від лат. – абстрактний) – один з головних художніх напрямів ХХ ст., безпредметне не фігуративне мистецтво, в якому структура твору живопису, графіки чи скульптури не відображає реальність, а ґрунтується на формальних елементах (лінії,  плями тощо), та абстрактних конфігураціях.

Конструктивізм (від лат. – побудова, структура) – напрям в авангардизмі 1910 – 1930-х рр., що охоплює архітектуру, образотворче і декоративно-прикладне мистецтво, фотографію, частково – літературу, театр, кіно, музику. Характеризується лаконізмом  і абстрактністю форм.

Неопластицизм (гол. , грец. – новий і пластика) – художня течія абстракціонізму, що базується на ідеї «мистецтва чистої пластики».

Орфізм (фр. Орфей) – течія в європейському абстрактному живописі 1910-х рр.., якій притаманна єдність світла, кольору, руху.

Симультанний ( фр. – одночасний) – вплив кількох чинників одночасно, що породжує їхній взаємозв’язок і взаємопроникнення.

бстракціоні́зм, абстрактне мистецтво, безпредметне мистецтво, конфігуративне мистецтво — одна з течій авангардистського мистецтва початку XX ст. Філософсько-естетична основа абстракціонізму — ірраціоналізм, відхід від ілюзорно-предметного зображення, абсолютизація чистого враження та самовираження митця засобами геометричних фігур, ліній, кольорових плям, звуків. Напрям сучасного абстрактного мистецтва в скульптурі і живописі виник в Європі та Північній Америці в 1910—1920. Здавна люди намагалися відобразити красу навколишнього світу, сцени зі життя жінок у малюнках, картинах. Згодом картини найталановитіших людей перетворилися на витвори мистецтва. З'явилося багато різних напрямів мистецтва: імпресіонізм, модернізм, класицизм, романтизм, натуралізм, символізм, реалізм, сюрреалізм, абстракціонізм та інших. Кожен напрям охоплює єдність світосприймання, естетичних поглядів, шляхів відображення. Здавна безпредметна творчість існувала як орнамент чинонфініто, але в новітній історії оформилося в особливу естетичну програму — абстракціонізм. Виникнення та розвитку абстрактного мистецтва було пов'язане з духовними ідеями, які хвилювали розуми європейців межі XIX-початку XX століття. Захоплення метафізичними і утопічними теоріями охопило як філософів, так і літераторів, музикантів, живописців. Прагнення висловити невимовне, передати відчуття єдності душі, й матерії, всесвіту, космосу зажадало від художників пошуку нової, нетрадиційної образотворчої мови, повної глибокого сенсу.

Засновниками абстракціонізму були В.Кандинський, К.Малевич, П.Мондріан.

Абстракціонізм у наші часи звичайно описує мистецтво, що не відображує предмети реального світу, але використовує тіні та кольори для надання настрою.

Творчість видатного художника Василя Кандинського (1866-1944).

Конструктиві́зм (від лат. constructio — побудова) — авангардистський метод (стиль, напрямок) в образотворчому мистецтві, архітектурі, художньому конструюванні, літературі (див. Конструктивізм у літературі), фотографії, оформлювальні на декоративно-прикладному мистецтві, що отримав розвиток в 1920 — початку 1930 років. Характеризується суворістю, геометризмом, лаконічністю форм і монолітністю зовнішнього вигляду.

В архітектурі конструктивізм обстоює раціональну доцільність, економність, лаконізм у засобах вираження. Прагнучи поєднати мистецьку творчість з виробництвом, конструктивізм відкидає практично не вмотивовану декоративність, схематизує мову мистецтва. В образотворчому мистецтві та літературі прихильники конструктивізму надавали великого значення техніцизму, штучним конструктивним формам, абстракціям тощо.

Найвідомішою була творчість німецького Баухаусу (1919-1933).

Неопластицизм — введённое Питом Мондрианом обозначение направления абстрактного искусства, которое существовало в 1917—1928 гг. в Голландии и объединяло художников, группировавшихся вокруг журнала «De Stijl» («Стиль»). Для «Стиля» характерны чёткие прямоугольные формы в архитектуре («интернациональный стиль» П. Ауда) и абстрактная живопись в компоновке крупных прямоугольных плоскостей, окрашенных в основные цвета спектра (П. Мондриан).

В своей художественной практике Мондриан отталкивался от аналитического кубизма, но путём отторжения всех фигуративных элементов свел его к «выражению чистой пластики» — прямым линиям, голым плоскостям и прямоугольникам «базовых цветов» (красный, жёлтый, синий) на нейтральном фоне (белый, серый, чёрный). Идеи художников «Стиля» оказали огромное влияние не только на архитектуру и живопись, но и на дизайн интерьеров и мебели (см. Баухаус), а также на типографское дело.

В отличие от своего русского пандана — конструктивизма, в основу которого легло техническое видение художников-инженеров, неопластицизм базировался на философской системе из «двух базовых противоречий, формирующих нашу Землю и всё земное. Это горизонтальная силовая линия Земли вокруг Солнца и вертикальная силовая линия земли, имеющая своё начало в центре Солнца». Это учение о математической структуре Вселенной, разработанное голландским теософомШенмакерсом (нидерл. Schoenmackers), стало фундаментом эстетики «Стиля» и тем самым неопластицизма.

Творчість нідерландського художника Піта Мондріана (1872-1944).

Орфизм (фр. orphisme, от фр. Orpһée — Орфей) — направление во французской живописи 1910-х годов, образованное Р. Делоне, Ф. Купка, Ф. Пикабия, М. Дюшан. Генетически связан с кубизмом, футуризмом и экспрессионизмом.

20.10-02.11

Тема: Українські  митці модернізму: у пошуках гармонії та краси.

Мета: Поглибити знання по стиль модерн в Україні та розрізняти характерні риси цього стилю; ознайомитись і  з творчістю визначних митців, які працювали у стилі модерн в Україні в різних видах образотворчого мистецтва.

Творча робота: Перегляньте демонстраційний матеріал та дайте відповідь на питання:

https://www.youtube.com/watch?v=ujgdbGWcezw

https://www.youtube.com/watch?v=tv38jY5JjIg

https://www.youtube.com/watch?v=JFJKsAwxmMk

Назвіть українського художника-графіка, ілюстратора, автора перших українських державних знаків ? Що є національним здобутком цього художника?

У розмаїтті мистецтва модернізму одні митці прагнули докорінно переосмислити естетичні ідеали та погляди на закони творчості (і нерідко тяжіли до зображення негативних моментів життя буремної епохи), інші -творили світлі життєві образи, оспівуючи красу природи, жіночу вроду, кохання тощо. Чимало художників ідеалізували й романтизували дійсність. Таке мистецтво спиралося радше на досягнення минулих епох, ніж на модерні пошуки, інколи дивно поєднуючи традиції та інновації.
Стиль модерн за короткий термін захопив мистецтво усіх країн та залишив по собі помітний слід у кожній національній культурі. Епоха модерну проіснувала недовго: 20-30 років у різних країнах, але вплив модерну на всі види мистецтва вражаючий. У цей час зазнало змін і українське мистецтво. Ці зміни в бік декоративності та умовності були обумовлені появою стилю модерн або сецесії. В Україна, розрізаній кордонами імперій, прийняли назву «модерн» в Центральних і Східних регіонах, і «сецесії» в Західному регіоні.

Модернізм як стиль у мистецтві мав свої особливості. Цей стиль досягає успіхів у багатьох країнах  та Україні. Для нього властива декоративність, синтез мистецтв, поєднання музики і живопису, живопису і театру.

На рубежі ХІХ–ХХ століть відбувається безпрецедентне явище – злиття театру
та живопису, небачений розвиток сценографії.

Сценографія – мистецтво створення театральних декорацій, костюмів, інтер’єрів, завіс, оформлення вистав. Сценографією займаються практично усі представники модернізму, течій авангарду інших країн та Україні. Цей рух започаткували художники В.Васнецов та В.Полєнов, продовжили М.Врубель, В.Коровін, художники таких об’єднань, як «Світ мистецтва», «Блакитна троянда», «Бубновий валет».

Типовою рисою модернізму була аналітичність, тобто сприйняття робіт модерністів потребувало духовного напруження, їх мистецтво розраховувалося на інтелектуалів.

Важливою ознакою модернізму було те, що під його впливом і в його межах
виникали нові види мистецтва – кінематограф, фотографія. Кінематограф
поступово починає витісняти таких усталених лідерів індустрії розваг, як
драматичний та оперний театри.

Своєрідною візитівкою українського художника Андрія Коцки є низка жіночих портретів гуцулок та верховинок. Співця жіночої краси відрізняє оригінальний і впізнаваний стиль письма, яскравий і неповторний колорит.

Один із засновників і ректор Української академії мистецтв. Гео́ргій (Ю́рій) Іва́нович На́рбут (25 лютого (9 березня) 1886 р.  Чернігівська губернія— український художник-графік, ілюстратор. Автор перших українських державних знаків — банкнот і поштових марок УНР. Національним здобутком Георгія Нарбута є видана ним Українська абетка, яка є зразком мистецтва української каліграфії.

Ці тенденції особливо яскраво проявилися у тогочасній архітектурі. Засновником стилю « український модерн» був архітектор Василь Кричевський.

Будинок полтавського губернського земства виділяється національно – традиційним оздобленням, різноколірним керамічним облицюванням, рельєфними панно. Його будинки мали яскраво виражений національний характер.

Будинок з химерами – двоповерховий особняк. Ця споруда є яскравим прикладом  тяжінням автора до синтезу мистецтв, експерементального застосування нових будівельних конструкцій. Майстрові вдається «оживити » бетон, перетворивши його в об’ємні зображення рослин, міфічних тварин та людей.

Всі творці українського модерну стверджували у своїй творчості нову естетику національного мистецтва, яка спиралась на багаті традиції народної формотворчості, фольклору, міфології і водночас – зорієнтовану на засвоєння модернових здобутків у сучасному світовому мистецтві.

Характерною ознакою робіт представників українського модерну в нашому живописі було звернення до національних джерел: слідування традиціям давньоруського монументального мистецтва, вітчизняної народної творчості, введення до своїх творів фольклорних мотивів, етнографічних елементів. Такі риси були притаманні для багатьох українських майстрів, які здобули визнання як чудові живописці та графіки.

1.Архітектор Василь Кричевський

 2.Георгій Іванович Нарбут

 3.Художник  Андрій Коцки

06.10-18.10

Тема: Абстракціонізм в образотворчому мистецтві.

https://www.youtube.com/watch?v=gou3lr5IXNQ

https://www.youtube.com/watch?v=t-Fbi72RnS4

Мета уроку: ознайомитись з особливостями стилю абстракціонізму в образотворчому мистецтві та його художниками; розвивати естетичний смак; здатність давати естетичну оцінку художнім творам; виховувати інтерес та необхідність спілкуватися з мистецтвом.

Перегляньте демонстраційний матеріал. Виконайте композицію в стилі абстракціонізму.

На початку XXcт. Світ здивували абстракціоністи,які відмовилися від реалістичності в живописі і внесли ідею неофігуративності в мистецтво.

Якщо попередні течії модернізму втілювали у своїх творах певний художній образ, то абстракціоністи відкинули ідею художнього образу. Безпредметні композиції втілювали політ фантазії художників і давали змогу глядачеві вільно трактувати їх твори. Абстракціонізм виник одночасно в деяких європейських країнах.

Його засновниками стали: В.Кандинський, К.Малевич, П.Мондріан.

Існувало 2 основні течії:

1.Лірико-емоційна абстракція;                                       

2Геометрична абстракція;

Абстракція - відвернення, відволікання, абстрагування.

Представником лірико-емоційної абстракції є Василь Кандинський

(1866-1944).

Особливостями його композицій є: а)орієнтація на експресію кольору, вільні форми і ритм;

б)імпровізація в виразі емоцій;

Для художника головне в мистецтві – духовний зміст, а засобом його вираження може бути комбінація безпредметних форм.

Для В.Кандинського найважливішою була символіка кольорів.

Він вважав, що різні кольори викликають у глядача різні емоційні реакції.

Синестезія-  сприйняття кольорів як звукових символів.

Геометрична абстракція або інтелектуальна, холодна.

В ній художники створюють художній простір шляхом поєднання різних геометричних фігур, кольорових площин, прямих і ламаних ліній.

Ця течія мала такі розгалуження, як:

Неопластицизм  Піта Мондріана  (1872-1944)- Нідерланди

Орфізм Роберта Делоне (1885-1941)

Супрематизм Казимира Малевича.

Симультанізм- єдність кольору, світла і руху.  Зіставлення контрастних кіл, дисків (без світлотіні) з’являлася глибина простору, що створювала  ефект руху.

В Україні також були послідовники орфізму. Серед них В.Баранов - Росіне (1888-1944)- винахідник, скульптор, художник.. Експериментував в багатьох стилях  і став новатором у скульптурі, створив перші рухомі конструкції.

29.09-02.10

Тема: Музичний імпресіонізм.

Мета: визначити умови формування та розвитку стилю імпресіонізм в музиці; познайомити з особливостями стилю на конкретних прикладах музичних творів; проаналізувати найкращі зразки творів імпресіонізму; мінливість вражень імпресіонізму.  Представники імпресіонізму в музиці. Сприйняття музичного мистецтва: К. Дебюссі Симфонічна прелюдія «Післяполудневий відпочинок фавна»; «Місячне сяйво» . М. Равель «Гра води» для ф-но.

ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ. Перегляньте весь демонстраційний матеріал. Прослухайте музичні твори

Нічого писати та пересилати мені не треба. Урок самостійної роботи, без оцінювання.

https://www.youtube.com/watch?v=tsvCDcIKx6k

Послухайте К. Дебюссі Місячне сяйво

https://www.youtube.com/watch?v=imJAbY82tjc

М. Равель «Гра води» для ф-но

https://www.youtube.com/watch?v=CxbgL7ML30Y

Що таке імпресіонізм? Імпресіонізм – течія в мистецтві й літературі другої половини ХІХ - початку ХХ століття, митці якої основним своїм завданням вважали витончене відтворення суб`єктних вражень та переживань, але без заглиблення в їхню суть.

Походження назви “ імпресіонізм ”Термін походить від назви картини французького художника. Клода Моне “Враження. Схід сонця”

Термін “ імпресіонізм ” народився випадково. Це відбулося на виставці імпресіоністів 15 квітня 1874 року в Парижі на бульварі Капуцинок. Це був перших виступ 30 молодих художників, що об`єдналися навколо Едуарда Мане. Творчість молодих художників була сприйнята офіційною буржуазною критикою насмішками та цькуванням. Картини їх були засуджені та не прийняті офіційним журі Салону. Картина Клода Моне була центральним твором цієї виставки. Один з репортерів, яких було безліч на цій скандальній виставці, Луї Леруа, співробітник “Шаріварі”, презирливо назвав Моне та його товаришів «імпресіоністами» . Згодом це іронічне ім`я закріпилося за художниками і швидко втратило свій негативний зміст.

Едуард Мане. Основоположником імпресіонізму вважається французький художник Едуар Мане. Широкий мазок, великі живописні цятки, тонке відчуття кольору – все це є характерним для художника. Одна з найвідоміших його картин “Бар в Фолі-Бержер”

Імпресіонізм в музиці. Клод ДебюссіЗасновником імпресіонізму в музичному мистецтві став Клод Дебюссі. Він починав з творів, у яких відчувався вплив російської школи, зокрема Мусоргського та Римського-Корсакова. Дебюссі виступив як яскравий новатор у таких творах для оркестру, як «Післяполудневий відпочинок фавна», «Ноктюрни», «Образи», опері «Пеллеас і Мелізанда», фортепіанних п`єсах. Композитор створив музику витончених образів, яким, за словами одного з критиків властиві “ полутона настроїв, вишуканість гармоній, що виникають із зовсім іншого звукосприймання, ніж гармонія нинішньої музики ”.

Модест Мусоргський При всій новизні музичної мови в імпресіонізмі нерідко відтворюються деякі прийоми, характерні для мистецтва попереднього часу, зокрема музики французьких клавесиністів XVIII століття. У сфері барвистої фантастики й екзотики (інтерес до Іспанії, країн Сходу) імпресіоністи продовжили традиції романтизму, відмовившись при цьому від гострих драматичних колізій, соціальних тем. Сильний вплив на музику Дебюссі і Равеля справила також творчість М. П. Мусоргського. У жанровому відношенні імпресіоністи віддавали перевагу програмним мініатюрам та сюїтним циклам, в яких панувало мальовниче начало. Гармонія імпресіоністів характеризується підвищенням колористичності, зокрема під впливом французького музичного фольклору й нових для Європи XIX століття систем музичного мислення (вплив російської музики, григоріанського хоралу і ренесансної поліфонії, музики країн Сходу, негритянського менестрельного театру США). Це виявилося, зокрема, у використанні натуральних й ангемітонних (безпівтоновий звукоряд) ладів, елементів модальної гармонії, в акордових паралелізмах. Інструментовці імпресіоністів властиві диференційованість оркестрового звучання, деталізації фактури, використання чистих тембрів. Савченко Т.Т.

22.09 - 26.09

Тема: Імпресіонізм у живописі, скульптурі, музиці.

Мета: визначити умови

формування та розвитку стилю імпресіонізм; познайомити з художніми

особливостями стилю на конкретних прикладах живопису; проаналізувати найкращі

зразки стилю імпресіонізм; розвивати індивідуальний естетичний досвід та

усвідомлене естетичне сприйняття інтерпретації творів мистецтва; виховувати

ініціативу, творчість, осмислення своєї відповідальності за збереження художніх

цінностей минулого і сьогодення, формувати особистість як суб’єкт культури.

Практична робота: Перегляньте демонстраційний матеріал.

https://www.youtube.com/watch?v=-Ji4jZinJRw&t=18s

https://www.youtube.com/watch?v=gS8OMDus4F8

https://www.youtube.com/watch?v=uSFYAWSpAkQ

Створіть ілюстрацію до музики композиторів-імпресіоністів  (на ваш вибір). На музику якого композитора ви зробили ілюстрацію і чому ви обрали саме його?

15.09-19.09

Тема: Імпресіонізм

 урок мистецтва №2

Мета: сприяти засвоєнню знань про імпресіонізм як напрям у мистецтві

останньої третини XIX — поч. XX ст., формувати вміння аналізувати художні

твори митців, які працювали в цьому напрямку, і визначати місце їх творів у

світовій культурі; розвивати увагу, аналітичні здібності, наочно-образне

мислення, естетичний смак; виховувати почуття прекрасного, здатність цінувати

кожну мить людського життя, його неповторність.

Практичне завдання. Перегляньте демонстраційний матеріал.

https://www.youtube.com/watch?v=uSFYAWSpAkQ&t=50s

https://www.youtube.com/watch?v=_CkW3tJWC-o

https://www.youtube.com/watch?v=gS8OMDus4F8&t=5s

Створіть осінній пейзаж в стилі імпресіонізм.

Імпресіонізм — напрям у мистецтві останньої третини XIX — початку XX ст.

Імпресіонізм (фр. impression — враження) — стиль останньої

третини XIX — поч. XX ст., представники якого прагнули природно й

невимушено відобразити навколишній світ у його мінливості,

передаючи свої враження. Художникам дорікали в

«незавершеності» і «неохайності» живопису, відсутності смаку.

01.09 -12.09

Урок мистецтва №1 в 9 класі "Мистецтво у культурі минулого та сучасності. Стилі та напрями.

Творча робота: Продивитесь відеоролик. Дайте відповідь на запитання:

https://www.youtube.com/watch?v=D7VNenI5Xd4&t=39s

1.З якими видами мистецтва ви знайомі?

2. Які види мистецтва вам подобаються найбільше і чому?

МЕТА: ознайомити учні з періодизацією стилів та напрямів мистецтва за епохами; навчитись класифікувати твори мистецтва за художніми напря­мками та стилями; використовувати спеціальну термінологію, набуті знання у процесі художньо-творчої діяльності; ознайомити з поняттями«мистецтво», «стиль», «індивідуальнийстиль митця»; Розвивати вміння розуміти різ­новиди мистецтва та знаходити відмін­ності між видами мистецтва.Ви­ховувати інтерес до різних видів мистецтва, творчості відомих митців, до іс­торії розвитку видів мистецтва та індивідуа­льного стилю митця.

Культура– це сукупність матеріальних та духовних цінностей вироблених­людством  протягом усієї історії, а також сам процес творення цих цінностей. Окремо виділяється художня культура: це література і мистецтво.

Без знань про мистецтво, ми   багато чого  не зрозуміли б у творах сучасних митців. Сьогодні ми з вами пригадаємо і систематизуємо знання які ви отри­мали з курсу образотворче мистецтво та історії у 6  та 7  класах.

Всі мистецькі твори створені людиною, отже: Людина– творець і носій життєвих сенсів, інакше кажучи – суб’єкт культури. Не кожна людина може бути творцем мистецьких творів, але кожна особа переробляє у власній душі­цінності світової та вітчизняної культури і таким чином визначає своє особи­с­те ставлення до світу, відчуває причетність до життєвого сенсу людства, ку­ль­тури свого народу.

Мистецтво —це естетичне пізнання світу в процесі художньої твор­чості як особливого виду людської діяльності, що відображує дійсність у конкретно-чуттєвих образах відповідно до певних ідеалів прекрасного.

Стиль у мистецтві—це форма художнього  самовизначення   е­похи,регіону,нації, соціальної  або  творчої  групи  чи  окремої особистості.

Поняття «художній стиль» розглядають у комплексі з поняттями «художня е­поха», «художній напрям» та ін.

Види мистецтва—це форми творчої діяльності,що склалися історично як відображення багатогранності реального світу і проявляються в різноманітності способів та засобів художньо-образного відтворення й есте­тичного сприйняття.