17.11 – 28.11

Тема: Доброчинність, милосердя, меценатство. Волонтерська допомога.

Мета: дізнатися, що таке доброчинність (благодійність); з'ясувати сутність милостині й щедрості; визначити, у чому полягає важливість волонтерства для суспільства.

Практична робота: Перегляньте уважно демонстраційний  матеріал та дайте відповіді на питання.

1.Як ви розумієте вислів «чинити добро»

2.Наведіть перелік доступних вам доброчинних справ.

https://www.youtube.com/watch?v=vPx2vQVCx2E

https://www.youtube.com/watch?v=j1VBg1MaefM

https://www.youtube.com/watch?v=MhyhqXlyUQw

·        Доброчинність (благодійність) — добровільне надання допомоги тим, хто її потребує, окремими особами, товариствами та державою.

·        Завдяки доброчинності кожен із нас може докласти зусиль для того, щоб зробити навколишній світ кращим. При цьому для добрих справ наявність грошей не є головним, важливіше — не залишатися байдужим до проблем інших.

До основних ознак прояву людиною доброчинності належать:

§ безоплатність надання допомоги іншим;

§ добровільність вибору та змісту надавання допомоги.

Більшість дослідників схиляється до думки, що виникнення та поширення доброчинності пов'язано з декількома основними причинами:

§ більшість людей незалежно від їхньої соціальної, культурної, національної тощо належності за своєю природою є альтруїстами;

§ коли люди допомагають іншим, вони задоволені собою;

§ люди усвідомлюють цілісність суспільства, співучасть у його розвитку та відповідальність за його майбутнє.

У сучасному світі існують різні види доброчинності. Із давніх часів вона існувала й на землях сучасної України. Одним із перших відомих меценатів став київський князь Володимир Великий. Після прийняття християнства він наказав віддавати десяту частину його прибутків, або десятину, церкві. На ці кошти церква утримувала лікарні, заклади опіки немічними, допомагала нужденним тощо. У XVI—XVII ст. відомими меценатками були волинська княгиня Анастасія Заславська-Гольшанська, Галина Острозька, Галшка Гулевичівна та Софія Чарторийська. У XIX ст. меценатством та філантропією уславилися представники родин українських підприємців Терещенків, Харитоненків, Римаренків, Симиренків, Алчевських та інших. Так, Христина Алчевська на власні кошти заснувала на Катеринославщині (зараз Луганська область) земську школу та жіночу недільну школу в місті Харків. Відомим українським благодійником кінця XIX — першої половини XX ст. був галицький фінансист Степан Федак.

Меценат — заможний покровитель науки і мистецтва.

Філантропія — любов до людей і пов'язана з нею благодійність, жертвування власним часом, грошима, репутацією задля людинолюбства, безкорисливої допомоги нужденним і заступництва за них.

Милостиня — виявлення турботи до людини, яка перебуває в скрутному становищі у вигляді допомоги в різних формах.

Щедрість — якість особистості, пов'язана зі здатністю людини надавати безкорисливу допомогу іншим, ділячись із ними своїм майном і безкорисливо роблячи їм добро.

3. Волонтерство.

Волонтерство є однією з форм благодійності й прояву громадянської активності населення в різних країнах світу. Його учасники та учасниці роблять це безкорисливо й безоплатно, керуючись власним бажанням долучитися до здійснення бажаних змін у суспільстві.

За даними ООН, у світі волонтерством займається приблизно кожна сьома людина, або 970 млн осіб. Звичайно, це різні люди, проте їх усіх об’єднує спільна ідея — небайдужість до того, що відбувається навколо.

Один із найдоступніших способів для дорослих долучитися до благодійності — це стати донором крові.

ЦІКАВІ ФАКТИ

Щорічно 4 травня у світі відзначається Всесвітній день щедрості. Заходи, що проводяться з приводу цієї події, спрямовані на те, щоб пробудити в людях одну з найкращих якостей — щедрість. Будь-хто, навіть той, хто не в змозі допомогти іншим матеріально, здатен надати їм частку свого тепла, співчуття, турботи та любові.

Прикладами щедрих людей є волонтери та всі небайдужі люди, які допомагають і безкорисливо роблять добро іншим.

Милостиня відображає прагнення людини з розвиненою моральністю своїми діями сприяти зменшенню матеріального розмежування в суспільстві.

Із давніх часів спонукання людини до надання милостині тим, хто цього потребує, пов’язане з діяльністю різних релігійних спільнот світу. З ініціативи Папи Римського для надання допомоги нужденним по всьому світу відкриваються нові «коридори милостині». Так, відкриваються благодійні їдальні, медичні пункти тощо, які перебувають на утриманні церкви. При цьому християнська, як й інші церкви, зазначають, що милостиня — це справа не лише їхніх вірян, але і всіх небайдужих до страждань людей.

НАЙПОШИРЕНІШІ ВИДИ ДОБРОЧИННОСТІ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ

Зі статті журналістки Юлії Сабадишиної про милостиню.

Єпископ Венедикт наголосив, що кожному, хто хоче проявити милосердя, варто обдумати, де, кому і як саме цю милостиню можна давати. Один із мудрих людей сказав: «Можливо, краще не рятувати весь світ, а допомогти якійсь конкретній людині». Треба лише придивитися й побачити, чим саме ти можеш допомогти. Милостиня — це не лише гроші. Навіть коли ми говоримо про десятину. Віддай десяту частину свого часу. Тиждень мас 40 робочих годин. Присвяти чотири години на тиждень волонтерській діяльності, відвідай хворих або військових у шпиталі. Це теж твоя милостиня...

10.11-14.11

Тема: Як розпізнати конфлікти та запобігати насильницьким конфліктам.

Мета: пригадайте зміст поняття конфлікт та його структуру; дізнайся про різні стилі поведінки в конфлікті; розглянь ненасильницькі шляхи розв'язання конфліктів: діалог, коло порозуміння, медіація.

Практична робота: Перегляньте уважно демонстраційний матеріал. Дайте відповіді на питання.

 https://www.youtube.com/watch?v=2HC9EU8qOUc – конфликт

I   Встанови   відповідність.

1.«Ніхто не виграє у конфлікті, тому я уникатиму його»

2.«Щоб я переміг, ти повинен програти.

3.«Щоб ти виграв, я повинен програти».

4.«Щоб кожен з нас щось виграв, кожен з нас має щось програти».

5.«Щоб виграв я, ти повинен теж  виграти».

А. Конкуренція

Б. Пристосування

В. Уникнення.

Г.Співробітництво.

II  Прочитай різні прояви поведінки в конфлікті. Визнач, до якого саме стилю ця поведінка пасує.

Стилі поведінки

• 1.Пасивний

• 2. Агресивний

• 3. Маніпулятивний

• 4. Асертивний

Прояви поведінки

А

• кричати на когось;

• вербально ображати, погрожувати;

• насміхатися або демонстративно ігнорувати;

• вдарити або штовхнути когось

Б

• натискати на слабкі сторони іншої людини;

• викликати жалість до себе та почуття вини в іншого;

• лестити, робити недоречні компліменти;

• використовувати стереотипи

В

• активно слухати та прояснювати інформацію;

• чесно говорити про свої потреби та бажання;

• регулювати свої емоції;

• використовувати «Я-висловлювання»

Г

• уникати конфлікту будь-якою ціною;

• приховувати почуття та очікування, замовчувати бажання;

• погоджуватися з іншими через страх засмутити їх;

• казати «так», коли краще сказати «ні», а потім виражати незадоволення

Конфліктна ситуація – це ґрунт для конфлікту, але не сам конфлікт.

Інцидент – це дія, у результаті якої відбувається зіткнення інтересів або цілей учасників. Дуже небезпечно сприймати інцидент за конфлікт.

У конфліктних ситуаціях людина демонструє кілька стилів поведінки, які в загальному вигляді можна віднести до пасивних та активних. До активної поведінки відносять: агресивну, маніпулятивну та асертивну.

Пасивна поведінка пов’язана зі зволіканням розв’язання конфлікту, униканням ситуації або згодою, коли цього не хотів / не хотіла.

Пасивна поведінка не сприяє розв’язанню конфлікту, бо не дає можливості зрозуміти його справжні причини та провокує емоційне напруження.

Агресивна поведінка — це будь-які форми поведінки, що передбачають заподіяння комусь або чомусь фізичної або психологічної шкоди.

Людина, яка проявляє агресію, вважає себе кращою за того, на кого ця агресія спрямована. Основна перевага агресивної поведінки в тому, що вона іноді дозволяє швидко досягати цілей у конфлікті. Проте агресія завжди порушує взаємодію, призводить до погіршення стосунків, образ або зустрічної агресії. Також агресивна поведінка може перейти в насильство стосовно іншої людини.

Маніпулятивна поведінка — це навмисне спонукання іншої людини до переживання певних станів, прийняття рішень і виконання дій, необхідних для досягнення іншою людиною своїх власних прихованих цілей.

Так, наприклад, хлопцю сподобався велосипед його друга. Замість того щоб попросити проїхатися або покататися разом по черзі, він починає говорити, що не всім так щастить, що не всі батьки можуть собі це дозволити, починає викликати жалість до себе. Другу стає незручно, і він пропонує ненадовго скористатися велосипедом.

Зазвичай маніпулятивна поведінка викликає в людини, якою маніпулювали, відчуття, що її використали. Це також погіршує взаємодію і призводить до образ у майбутньому.

Асертивна поведінка — спосіб дії, за якого людина активно та послідовно відстоює свої інтереси, відкрито заявляє про свої цілі та наміри, поважаючи при цьому інтереси інших.

Така поведінка відображає партнерську позицію, за якої дві сторони рівні між собою. Цього стилю людина вчиться, коли дорослішає. Дуже важливо навчатися взаємодіяти з іншими саме в асертивному стилі поведінки. Бо саме він дозволяє вибудовувати міцні взаємостосунки, засновані на довірі.

Головну роль у виникненні конфліктів відіграють так звані конфліктогени: слова, дії, що сприяють конфлікту – хвастощі, грубість, порушення правил етики, нещирість, нечесність, негативне або поблажливе ставлення.

А як люди реагують на різкі образливі слова і висловлювання на їхню адресу?

Більшість "відповідають взаємністю", деякі промовчать і лише одиниці не звернуть жодної уваги.

Цікаво, але спостереження показують, що близько 80% конфліктів виникає попри бажання їх учасників. Відбувається це через особливості нашої психіки, яка реагує на конфліктогени і тому, що більшість людей або не знає про них, або не надає їм значення.

Як розпізнати, що конфлікт наближається

Спочатку виникає відчуття дискомфорту, а потім наростає напруга і... понеслося.

Але перед "понеслося" (та й після) є ще кілька фаз:

1.    Дискомфорт – виникнення проблемної ситуації.

2.    Напруга – інцидент і ескалація.

3.    Криза – протидія.

4.    Завершення конфлікту – від конфліктної взаємодії до пошуку рішення.

5.    Часткова нормалізація відносин – переживання учасників, осмислення ними своєї позиції.

6.    Повна нормалізація відносин (настає в момент усвідомлення сторонами важливості подальшої конструктивної взаємодії).

І що ж робити? Існує дуже просте правило безконфліктного спілкування:

1.    Не вживати конфліктогени.

2.    Не відповідати конфліктогеном на конфліктоген.

03.11-07.11

Ефективна комунікація та співпраця.

Ознаки ефективної комунікації. Навички ефективної комунікації: активне слухання та прояснення інформації.

Творча робота. Перегляньте уважно демонстраційний  матеріал.

https://www.youtube.com/watch?v=9hRLS8HTzy0

Розкрийте питання у кількох реченнях:  «Ефективна комунікація в нашому класі: що маємо робити, щоб ми слухали та чули одне одного?»

Спілкування — це вид діяльності людини, який реалізується через різні засоби комунікації.

Комунікація — сукупність вербальних і невербальних операцій, у результаті яких відбувається обмін інформацією під час взаємодії.

Комунікативні навички — певні характеристики та дії, які показують, як людина взаємодіє з іншими під час спілкування, як вона їх розуміє та чи правильно передає інформацію. Комунікативні навички належать до «м’яких навичок», які людина має розвинути під час свого дорослішання. Але вони потребують постійного вдосконалення впродовж життя.

Техніка 

1. Перефразування                         

 Для чого  використовується?: Продемонструвати увагу та повагу до слів співрозмовника / співрозмовниці.Перевірити правильність розуміння почутого

Як це робити?: Коротко передавай зміст сказаного співрозмовником / співрозмовницею його / її словами або близькими за змістом

Мовленнєві формули: Якщо я правильно Вас розумію...?Тож Ви вважаєте важливим...?

2. Уточнення

Для чого  використовується?: Отримати розгорнуту інформацію за окремими питаннями. Виразити зацікавленість

Як це робити?: Повторюй останні слова співрозмовника / співрозмовниці з питальною інтонацією . Постав уточнювальні запитання

Мовленнєві формули: Ви згадали, що... Не могли б Ви розповісти про... більш детально?

3. Резюмування

Для чого  використовується?: Підсумувати. Перевірити правильність розуміння обговореного

Як це робити?: Коротко перекажи те, про що говорили. Підбий підсумки

Мовленнєві формули: Отже... Ми домовилися, що...

Активне слухання може бути також реалізовано через запитання. Найчастіше в розмові користуються закритими та відкритими запитаннями.

Закриті запитання — це запитання, на які відповідь буде «так» / «ні» або якась коротка чітко визначена відповідь. Наприклад: «Ти сьогодні снідав / снідала?», «Який останній місяць літа?».

Відкриті запитання — це запитання, які передбачають розгорнуту відповідь. Можуть починатися зі слів: який, яка, як, яким чином, де, чому тощо.

Наприклад: «Що ти робив / робила під час літніх канікул? Як потрібно доглядати за тваринкою? Які види спорту тобі подобаються?».

20.10 -02.11

Тема: Етикет під час релігійних свят у різних культурах.

Мета: зіставиш традиції святкування релігійних свят у різних культурах;

поміркувати, яка поведінка і який мовний етикет є доречними під час релігійних свят;

дізнатися, які обрядові страви можна скуштувати під час святкування;

замислитися , чому варто ставитися з повагою до визначних дат будь-якої релігії та культури.

Практична робота: Перегляньте уважно демонстраційний матеріал.

https://www.youtube.com/watch?v=zipLXq0fdu0   Різдво

https://www.youtube.com/watch?v=4NoJhcWCcgU

https://www.youtube.com/watch?v=MDk7ZI75vf8

https://www.youtube.com/watch?v=UEPiZV3Kd6w

 Використовуючи різні джерела інформації і доступні матеріали (старі газети, журнали, папір, маркери тощо або електронні девайси), зробіть постер чи намалюй малюнок  основних особливостей проведення релігійного свята. Відобрази, до якої визначної події чи святу воно присвячено, коли саме і де святкується, які обряди чи ритуали виконуються, як поздоровляють одне одного чи,  які страви їдять.

Наш народ має багату культуру, величезний скарб якої складається з цінностей, надбаних багатьма поколіннями. З прадавніх часів до нас ідуть життєва мудрість та настанови щодо способу життя. Вони закладені в українських звичаях, обрядах, фольклорі, адже в них - світовідчуття та світосприймання нашого народу. У них пояснюються та обґрунтовуються взаємини між людьми, цінність духовної культури окремої людини і народу взагалі.

Дуже тісно народна творчість пов'язана із звичаями, що являють собою закони, якими українці керувались щоденно.

Як і рідна мова, звичаї об'єднують людей в один народ. Того, хто забуває звичаї, карають Бог і люди, а, за українським повір'ям, у батьків, що не дотримуються звичаїв, народжуються діти, які стають вовкулаками.

Дохристиянські звичаї гармонійно переплелися з релігійними, утворивши обряди, які ми маємо на сьогодні: колись Різдво припадало на свято зимового повороту сонця, вісника врожаю та щастя, про що й співається у колядках. У них переплелися мотиви хліборобські, військові, казково-фантастичні, весільні та біблійно-релігійні.

 Обряди охоплюють все життя людини від народження до смерті (пологи, запросини баби-повитухи, відвідини новонародженого та породіллі, хрестини, дівування, заручини, весілля, поховання); всі сфери людської діяльності та сільського господарства (заклик весни, веснянки, перша борозна, зажинки, жнива, обжинки, Спас).

Сімейне життя традиційно супроводжувалось різноманітними обрядами та ритуалами, які в образно-символічній формі визначали певні етапи життя та розвитку, а весілля являло собою справжню народну драму, до якої включались ігрові дії, танці, співи, музика. Народження дитини завжди було визначною подією в житті родини, адже за народним уявленням "хата з дітьми - базар, а без них цвинтар". Вагітну жінку не можна було лаяти та ображати. їй слід було якомога довше приховувати вагітність, щоб ніхто не знав і не врік, щоб не тяжко було родити. Аби дитина була здоровою, до першої купелі лили свячену воду. Дівчаткам додавали меду, молока та квітів, щоб були гарними, а хлопчикам - дев'ясилу, щоб росли здоровими та дужими.

Релігія — погляди та уявлення, засновані на вірі в Бога, у давнину — віра в незрозуміле, у чудодійні сили природи й істот. Наразі основними світовими релігіями вважаються християнство, іслам і юдаїзм.

Конфесія — особливість віросповідання в межах певної релігії (наприклад, православ’я, католицизм, протестантство — це різні конфесії в християнстві).

Обряд — традиційні символічні дії в життєвих і культурних практиках людини та соціуму.

Ритуал — встановлений порядок дій під час здійснення якого-небудь обряду.

Піст — період часу, у який люди особливо старанно моляться, обмежують себе в їжі й розвагах.

Атеїст — людина, які не вірить в існування єдиного Бога або будь-яких богів, духів, інших надприродних істот. Зазвичай є прихильником наукових знань і певних моральних кодексів, вироблених сучасним суспільством.

Свята можуть бути сімейними, державними, календарними чи релігійними. Державними називають свята, які святкують усі мешканці будь-якої країни. Зазвичай це офіційний вихідний день, наприклад, День незалежності країни.

Календарними називають свята, які пов’язані із сезонними змінами в природі та господарською діяльністю людини. Релігійними є свята, що пов’язані із вшануванням важливих подій в історії певної релігійної спільноти чи відомих людей, яких ще називають святими, і їхніх вчинків (у давнину — якихось сил чи об’єктів природи, міфічних істот і богів, як в Античній Греції чи Римі, наприклад).

Найвідомішими є родинні свята — це ті, що святкуються членами тільки твоєї родини, родичами й близькими друзями, наприклад, твій день народження. Зауважимо, що деякі свята можуть належати до декількох груп одночасно, наприклад, Новий рік — це календарне і державне свято, Різдво — релігійне і державне свято тощо.

За старих часів на свята в кожному куточку України вдома готували безліч виробів з борошна, які використовувалися під час ритуалів та обрядових дій. Так, на Василя обов’язково пекли короваї, калачі, книші, якими віддарювали колядників. На свято Сорока святих, щоб закликати весну, пекли солодке печиво у вигляді пташок, яке називали «жайворонками». А перед Великоднем виготовляли паски (за старих часів їх називали «бабами») та писанки. В українській культурі є й інші відомі обрядові страви. Так, з хлібом-сіллю здавна зустрічали гостей. Короваєм із «шишками» в деяких регіонах України пригощали гостей на весіллі. А ще готували кутю, вареники із сиром, млинці тощо. Деякі традиції збереглися й до сьогодні.

Бабусі , мами на Різдво завжди готують 12 святкових пісних страв для Святвечора — кутю, борщ з вушками, грибну юшку, вареники, голубці, мариновані оселедець і грибочки, рибу, тушковану капусту, квасолю, узвар і пампушки.

А на Великдень бабуся-грекиня готує особливої форми хліб — псатир, а на Новий рік пече пиріг Святого Василя — васілопіту або ще в нас його називають ахчачурек. У ньому запікається монетка. Під час святкування пиріг розрізають за певним ритуалом. Кому дістанеться монетка — той буде щасливий увесь рік! А от інша  бабуся-вірменка пече смачне печиво — гату.

Єврейські страви, які мами готують на свята. На юдейський Новий рік Люди  їдять смачну халу з медом і яблуками, щоб рік був солодким, на Хануку — оладки і пончики, а на Пурім — трикутне печиво оменташен з начинкою з варення, що символізує вуха злодія Амана!

Мед і яблука православні українці їдять на Яблучний Спас. А  в Криму живуть давні народи — караїми і кримчаки, які також святкують деякі юдейські свята. Кримчаки, наприклад, на Пурім, окрім «вух Амана», печуть ще печиво калачих, яке в них є дуже популярною святковою стравою.

 Етикет привітань. У  Львові, люди кожного дня вітають одне одного «Слава Ісусу Христу» — «Навіки слава». Під час християнських свят, наприклад, на Різдво: «Христос народився! — Славимо Його!», на Водохреще: «Христос хрещається! — У ріці Йордані», і на Великдень: «Христос Воскрес! — Воістину Воскрес!». А як заведено вітатися під час релігійних свят у культурах ваших рідних?

КОРИСНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Якщо однокласник / однокласниця чи друг / подруга запросили тебе на свято в ще не знайому тобі родину чи спільноту людей, зроби таке.

1. Поцікався, чи узгоджене це запрошення з рідними однолітків, що тебе запросили, і попроси їхній телефон.

2. Розкажи про запрошення своїм батькам чи особам, що їх замінюють, і дай телефон родини, що тебе запросила. Можливо, твої рідні мають уточнити певні питання, перш ніж дати тобі дозвіл на відвідування свята.

3. Заздалегідь поцікався про особливості проведення свята» Щоб не пропустити чогось важливого, спирайся на перелік запитань, що містяться в завданні. Не забувай: в етикеті немає нічого неважливого і такого, чим можна знехтувати.

4. Разом із дорослими добери одяг, що буде прийнятним під час події, і можливий чемний подарунок чи сувенір.

5. Під час проведення свята придивляйся до поведінки присутніх і виконуй певні настанови господарів. Однак ти не маєш повністю наслідувати поведінку вірян, особливо те, що вони роблять під час релігійного ритуалу.

6. Щось тобі може здатися незвичним, дивним чи незрозумілим, але буде дуже нечемно, якщо ти проявиш невдоволення, почнеш обговорювати чи висміювати те, що бачиш.

06.10-18.10

Тема: Моє безпечне дозвілля. Гра.

Мета: Навчитись  вибирати безпечні місця для дозвілля; знати правила безпечної поведінки у природному середовищі; виховувати  уважність, обережність, турботливе ставлення до свого життя і здоров’я.

Практична робота: Перегляньте уважно демонстраційний  матеріал,  та надайте відповіді на питаня.

1.Чим відрізняється  пасивний відпочинок від  активного?

2. Про  яку  небезпеку попереджає   тітонька   Сова?

3.Як  ви  розумієте  зміст  цього  вислову? Ті  хто  рухаються,  ведуть  активне  життя – ті довше живуть.

https://www.youtube.com/watch?v=Z97acBsJwlg

https://www.youtube.com/watch?v=8ZSOwkWacgo

https://www.youtube.com/watch?v=0jDDm_sc2Ps&list=PLkLwod_eIKOWQNGsdUZMngU3f6PeyKjwN

https://www.youtube.com/watch?v=Q6TN3AEC0gg&list=PLkLwod_eIKOWQNGsdUZMngU3f6PeyKjwN&index=6

·        У сучасному світі, щоб усе встигати, необхідно постійно підтримувати себе в активному режимі. Однак ресурси енергії кожної людини із часом вичерпуються. Якщо не звертати на це уваги й довгий час не робити паузи на якісний відпочинок, то може знизитися продуктивність діяльності, порушитися якість сну та апетит. Усе це може призвести до проблем зі здоров’ям, погіршення настрою та емоційного стану. Тож відпочинок дуже важливий для гармонійного життя людини, це є теж однією з її основних потреб. Право на відпочинок закріплено в законах нашої держави.

·        Будь-хто може переконатися на власному досвіді, що якщо цілий день грати в комп’ютерну гру, переглядати соцмережі або лежати цілий день на дивані перед телевізором, то надвечір можна відчути втому. Під час такого відпочинку організм повноцінно не відновлюється. Це відбувається тому, що людина перевантажена однотипними заняттями. Важливо, щоб пасивний відпочинок чергувався з активним, щоб людина вміла переключатися з одного виду діяльності на інший та отримувати задоволення від того, що робить.

·        Нагадаємо, що пасивним є відпочинок, під час якого відсутня активна рухова діяльність, наприклад, читання, заняття рукоділлям, колекціонуванням чи іншим хобі; гра в настільні чи комп’ютерні ігри; сон; перегляд телепередач; спілкування з друзями тощо. Активним відпочинком називається такий спосіб проведення вільного часу, який потребує активної фізичної роботи організму, роботи м’язів тіла, наприклад, прогулянки, пішохідний чи гірський туризм, рухливі народні чи спортивні ігри, плавання, заняття в спортзалі чи на спортмайданчику, танці тощо.

·        Відпочинок може бути безпечним, коли ніщо не загрожує твоєму життю і здоров’ю, або небезпечним. Так, особливої уваги зараз потребує відпочинок у лісі чи біля водойм. Адже, окрім звичайних небезпек (отруйні рослини, гриби, дикі тварини тощо), там можуть залишитися вибухові пристрої, небезпечні уламки снарядів чи техніки, приховані ями тощо. Усе це може завдати значної шкоди здоров’ю і навіть життю.

Користь комп’ютерних / електронних ігор

• Вчать концентрувати увагу: звичайні люди можуть не випускати з уваги три об’єкти, а гравці — п’ять

• Тренують зір і розпізнавання кольорів та їх спектрів

• Покращують моторику рук і швидкість реакції

• Покращують навички читання і володіння англійською мовою

• Деякі ігри добре тренують окомір і просторову уяву

• Деякі види ігор знімають стрес і заспокоюють

• Певні ігри покращують пам’ять, логіку, допомагають у виявленні та розвитку своїх талантів, креативності й вивченні шкільних предметів

Небезпека комп’ютерних / електронних ігор

• Втрачається відчуття часу

• Може сформуватися ігрова залежність

• Затяті гравці мало сплять і неправильно та нерегулярно харчуються

• Людина може дуже зануритися у віртуальний світ і не мати бажання повертатися до реальності — губить зв’язок з рідними і не виконує своїх зобов’язань

• Витрачаються кошти на купівлю чи оновлення контенту або обладнання

• Довге перебування за комп’ютером провокує сухість в очах, головні болі, болі в спині, затікання кистей рук

• Деякі комп’ютерні ігри сприяють розвитку агресивності, жорстокості, дратівливості, нападам страху тощо

КОРИСНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Світ швидко змінюється, тож, щоб бути сучасними і тренувати необхідні навички для життя, варто використовувати електронні / комп’ютерні ігри. Проте, щоб не нанести шкоди своєму здоров’ю і не впасти в ігрову залежність, треба виконувати певні правила.

• 1. Встановити собі певне обмеження часу на ігри у своєму розкладі дня чи тижня і суворо дотримуватися його.

• 2. Через кожні 20-30 хвилин відриватися від екрана та давати очам відпочивати, зробити невеличку гімнастику для рук і тіла.

• 3. Не грати з увімкненим екраном у темряві — це додаткове навантаження на очі.

• 4. Дотримуватися відстані від очей до монітора близько 50 см.

• 5. Добирати цікаві ігри, які можуть ще й чогось навчити, наприклад, ігри на логіку, стратегії, відпрацювання навичок тощо відповідно до свого віку.

• 6. Уникати або мінімізувати ігри з «ефектом несподіванки» та швидкою зміною картинки, зі сценами насилля та жорстокості.

• Найкращий  відпочинок  - прогулянка  і  рухливі  ігри  на  свіжому  повітрі.  Біг,  стрибки,  ігри, їзда  на  велосипеді,  на роликах,  ковзанах, лижах,  санчатах,  скейт-бордах,  плавання, засмагання  тощо   допомагають  зняти  розумову  втому,  зміцнюють здоров’я,  піднімають  настрій. 

Безпека – це  коли  життю і  здоров’ю    людини  нічого  не  загрожує.

29.09-02.10

Тема : Ресурси і потреби людини.

Мета: розглянути  класифікацію  потреб  людини,  їх  вплив  на  формування 

 інтересів  особистості,  дослідити  механізм  формування звичок  людини,  як  корисних,  так  і  шкідливих,  розвивати  вміння  аналізувати на прикладі аналізу власних звичок, виховувати прагнення до самовиховання  шляхом  формування  корисних  для  здоров’я  звичок.

https://www.youtube.com/watch?v=rhhnnOG0VIs

https://www.youtube.com/watch?v=5ndMZpchcnc

https://www.youtube.com/watch?v=Vr4XiXf57Tc

Практична робота : перегляньте демонстраційний матеріал та запишіть в зошиті  у  два  стовпчики  свої  корисні  та  шкідливі  (якщо вони є) звички.

Попри величезний науковий і технічний процес значна частина людства живе в бідності. Навіть у розвинених державах багато людей – малозабезпечені. Їх оточує світ благополуччя, але ці люди не мають змоги користуватися його здобутками.

   Водночас є люди, які домоглися значних успіхів, проте теж не задоволені досягнутим. Зростання їхнього добробуту стимулює у них нові прагнення та бажання. Ця проблема існує завжди: суперечності між потребами й можливостями їх задоволення. На вирішення даної суперечності і спрямована господарська діяльність людини.

«Бажання» - хочу, бажаю;

«потреба» - потрібно, варто;

«ресурс» - знаю, вмію, можу, володію, маю.

Прагнення  задовольнити  свої  потреби  мотивує  поведінку людини,  формує  її  інтереси.  Унаслідок  розмаїття  причин  потреби  людей  дуже  різноманітні,  задовольнити  їх  нелегко.

Потреба - це  природний  потяг  людини  до  визначених умов  життя,  відсутність  яких  породжує  прагнення  змінити такий стан речей.

За способом задоволення виділяють потреби:

§  індивідуальні  —  це  потреби,  що  задовольняються  людиною самостійно, наприклад потреби в одязі, житлі, їжі тощо; 

§  колективні  —  ті,  що  задовольняються  спільно  у  трудовому колективі, наприклад підвищення кваліфікаційного  рівня,  колективне  управління  виробництвом тощо;

§  суспільні  —  це  потреби,  що  задовольняються  на  рівні держави,  суспільства,  наприклад  потреби  в  забезпеченні громадського  порядку,  захисті  навколишнього  середовища тощо.

За спільністю ознак потреби людини можна об’єднати в такі групи:

§  матеріальні та духовні;

§  задоволені та незадоволені;

Предметами  першої  необхідності  вважаються  їжа,  житло  й  одяг. Предмети  розкоші  для  кожної  людини  або  певної  групи  населення  можуть  значно  відрізнятися.  Зазвичай  до  предметів розкоші  належать  дорогоцінності,  золоті  вироби,  хутра,  яхти тощо.

 Потреби  існують  у  всіх  людей,  груп  людей,  соціальних верств,  держав.  Головна  особливість  цих  потреб  полягає  в  їх безмежності.  Оскільки  людство  розвивається,  прогресують і  його  потреби.  Підвищується  культурний  рівень  людей,  зростають  і  розширюються  духовні  потреби  людини.  Будь-який новий  винахід  стає  потребою  і  породжує  цілий  ланцюг  нових потреб.

Наприклад,  прем’єра  нового  спектаклю  або  фільму  викликає  інтерес  людей  та  потребу  його  переглянути;  нові,  модні  гаджети  —  планшети,  смартфони  —  потребують  нових  програм, аксесуарів тощо.

Засоби  масової  інформації  дуже  швидко  роблять  новий  товар  потребою  для  всіх  людей,  байдуже,  до  якого  класу вони  належать  або  в  якій  країні  мешкають.  Потреби  ростуть кількісно й через збільшення самого народонаселення Землі.

Інтерес,  цікавість  —  це  емоційний  вияв  пізнавальних потреб  людини,  дуже  важливий  чинник  для  формування  різноманітних  навичок.  Інтерес  —  єдина  мотивація,  що  здатна перетворити  роботу  на  приємне  зайняття  впродовж  тривалого часу. Без інтересу не буде ніякої творчої діяльності.

Людина  відчуває  інтерес  до  чогось  нового  чи  відмінного від  раніш  побаченого  чи  почутого,  але  він  активізується  також при усвідомленні нових можливостей.

Наприклад,  з’являється  нова  можливість:  навчитися  кататися  на  роликах.  Якщо  в  людини  виник  інтерес,  це  її  зацікавило,  то  починається  процес  тренувань,  спроб.  Поступово формується  стійка  навичка,  яка  згодом  може  перетворитися на  постійну  звичку.  Наприклад,  кожні  вихідні  проводити з друзями на ролекдромі. Упродовж  всього  життя  людина  набуває  великої  кількості різноманітних умінь.

Уміння  це  здатність  належно  виконувати  певні  дії, що  ґрунтується  на  доцільному  використанні  людиною  набутих знань і навичок. 

Уміння  формується  завдяки  частому  повторенню  будь-яких конкретних дій.

Навичка  —  це  здатність  виконувати  певні  дії  автоматично, не замислюючись, як ти це робиш.

Коли  людина  виконує  якісь  дії  постійно,  у  неї  підсвідомо виникає  бажання  або  необхідність  робити  їх  знову  —  це  і  є  звичка.

Звичка — це особлива форма поведінки людини, що виявляється у схильності робити ті чи інші дії, які закріпилися внаслідок багаторазового їх повторення

 Звичка  є  важливим  аспектом  життя  людини  щодо  її здоров’я,  способу  життя.  Звички  можуть  бути  корисними  та шкідливими.

Корисні та шкідливі звички

Корисні  звички  підвищують  працездатність,  сприяють фізичному  і  психічному  розвитку,  зумовлюють  активне  довголіття.  Чим  раніше  вони  сформувалися,  тим  міцніше  здоров’я людини, тим легше їй уникнути шкідливих звичок.

Шкідливі  звички,  навпаки,  руйнують  волю  і  здоров’я,  знижують  працездатність,  скорочують  тривалість  життя.  Шкідливі звички  з’являються  в  різному  віці.  Чим  раніше  вони  сформуються, тим. згубніше буде їхня дія і тим складніше їх позбутися.

15.09-26.09

Тема: Зовнішні вияви індивідуальності, одяг, зачіски.

Мета : Зрозуміти, яке значення відіграє одяг у житті людини.Чому люди носять прикраси, змінюють зачіски, фарбують волосся. Поміркуй, щодо власного ставлення до свого зовнішнього вигляду та гардеробу.

Творча робота: Дітки, перегляньте демонстраційний матеріал та виконайте два  завдання. Роботи відправити до

https://www.youtube.com/watch?v=Y-wpyhqjTgU

https://www.youtube.com/watch?v=gORp-ubGY8E

I завдання

Поміркуй над запитаннями. Дайте відповіді на запитання,  та ситуацію.

1 запитання:

Чи варто в сучасному світі зберігати й популяризувати народні строї?

2 запитання:

Які елементи народного строю чи аксесуари сьогодні можна побачити на перехожих?

3 запитання:

Як традиції втілюються в сучасному одязі? Чому сьогодні багато людей цінує та носить традиційний одяг?

II завдання

Ознайомтеся із ситуацію та дайте відповіді на запитання.

Діана з міста Кропивницького розповіла одній газеті, як їй відмовили в працевлаштуванні через зелений колір волосся. Тоді дівчина закінчувала третій курс університету і хотіла влаштуватися на практику в школу. «Сказали, що маю неналежний вигляд», — пригадує Діана. Дівчина фарбується в яскраві кольори впродовж шести років. Періодично чує у свою адресу зауваження та вигуки від перехожих. «Здебільшого, на вулиці кричать, мовляв, о, зеленкою пофарбувалася. Нещодавно якісь хлопці сказали, що поголили б мене», — розповідає вона.

Питання:

1.Чому, на ваш погляд, дівчина фарбує своє волосся?

2.Що ви подумали б, якби зустріли таку людину на своїй вулиці? Чому?

3.Чи має вчитель право, на вашу думку, мати зелений або будь-який інший незвичний колір волосся? Чому?

4.Чи доводилося вам виглядати не так, як більшість людей, що вас оточує? Якою була їхня реакція? Що ви при цьому відчували?

5. Чи подобається вам одягатися так, як усі, чи ви віддаєте перевагу зовнішньому вигляду, який би відрізняв вас від оточення? Чому

·        Мода — поєднання смаків і поглядів, які поширені серед людей упродовж певного часу. Мода може проявлятися в одязі, харчуванні, манері поведінки тощо.

·        Стрій — те саме, що костюм, убрання.

У давні часи люди почали носити одяг, аби зберегти тепло в холодну пору року й захиститися від палючого сонця, колючих рослин чи комах. Як одяг перші люди використовували шкури тварин, які просто напинали на плечі. Із часом почали їх зшивати, оздоблювати візерунками й навіть придумали шпильки, пряжки і ґудзики, а також різні прикраси. Це відбувалося тому, що люди хотіли бачити свій одяг практичним, зручним, красивим. А ще вони хотіли цим продемонструвати свою індивідуальність, виділитися серед інших.

Коли люди навчилися виготовляти тканини, одяг став більш різноманітним та вишуканим. Поступово з’явилася мода носити те чи інше вбрання. За одягом люди могли більше дізнатися одне про одного та справити враження. Адже одяг підкреслював приналежність людини до певної групи, її матеріальне становище в ній, був віддзеркаленням особливостей занять, звичаїв і вірувань особистості.

Мода в одязі — це зміна форм і зразків одягу, яка відбувається впродовж порівняно коротких проміжків часу. Мода полягає в поєднанні різних елементів (зачіски, матеріалів одягу і взуття, фасонів, кольору, аксесуарів), що створюють загальний образ людини.

Історичний розвиток одягу невіддільний від моди. У різні часи в суспільствах панували певні уявлення про красу, і люди прагнули дотримуватися цих ідеалів, тож відповідно формувалася мода. У стародавні часи для представників та представниць кожного класу чи суспільного прошарку мода ставила свої особливі вимоги — іноді й такі, що шкодили здоров’ю. Наприклад, у Китаї у Х—ХІХ ст. ознакою аристократизму вважалося носіння жінками маленьких черевичків, тому дівчаткам змалечку деформували ступні, обмежуючи їхній ріст. У середньовічній Європі корсетом деформувався весь тулуб дівчинки.

Окремо можна виділити народний стрій. Він є невід’ємним елементом культурної самобутності будь-якого народу. Він розповість, який клімат у місці проживання цього народу, чим займалися люди за старих часів, яку сировину для пошиття одягу виробляли в регіоні (наприклад, бавовну, вовну, льон, коноплі, шовк тощо), які барвники використовували, з ким жили по-сусідству, яку релігію сповідували, світоуявлення людей і ще багато чого іншого. Так, наприклад, народний український костюм Волині, Буковини чи Слобожанщини може суттєво вирізнятися через різні природні умови проживання, культурні впливи тощо. Проте й має багато спільних елементів, пов’язаних з культурою і світоуявленням етнічних українців.

Ти ще з початкової школи знаєш про те, що одяг буває верхнім і спіднім, літнім і зимовим, чоловічим і жіночим, дорослим і дитячим, повсякденним і святковим. Існує також спеціальний одяг — уніформа. Її носять для того, щоб було зручно виконувати певну роботу та щоб не забруднити своє власне вбрання (наприклад, одяг будівельників, лікарів, пожежників); захистити себе; працівників легко було впізнати серед інших людей тощо. Серед спеціального одягу виділяють також формений (у спортсменів, військових тощо) чи фірмовий одяг, який можна побачити на співробітниках різних компаній (наприклад, авіакомпаній, банків, супермаркетів).

Проте в усі часи існували сміливці / сміливиці, які зневажали панівну на той час моду і норми краси чи навіть пристойності.

 Наприклад, коли деякі жінки в Європі стали носити штани, короткі спідниці чи купальники «бікіні». Але досить швидко це теж стало модним і загальноприйнятним.

Те, що модно, — не завжди прикрашає людину. Тому спочатку варто подбати про базовий гардероб. Він складається з речей класичного стилю спокійних кольорів, і цей одяг буде прийнятним і доречним завжди. Наприклад: біла футболка, сорочка, джинси, спідниця, чорні штани, класичний костюм тощо. Пам’ятай, що в гардеробі має бути і щось особливе, що характеризує тебе як індивідуальність. Якщо в пріоритеті зручність, то можна поєднувати базові речі з якимись спортивними елементами. Любиш щось незвичайне — доповни щоденний образ різноманітними деталями: краватками, ремінцями, шарфами, банданами, браслетами, кольоровими шнурками тощо. Важливо, щоб речі були завжди чисті й попрасовані. Охайність завжди в тренді! Не варто на когось рівнятися і бути, як хтось! Будь собою, май свою думку, уподобання, улюблений одяг та аксесуари. Формуй та вдосконалюй свій неповторний стиль, який подобатиметься насамперед тобі, тоді ти зможеш справити враження і сподобатися будь-кому!

У підлітковому віці гормон радості (дофамін) активно виробляється, коли підліток пробує щось нове, експериментує, робить щось екстремальне. Саме тому підлітки намагаються використовувати яскраві кольори, їм подобаються гострі почуття, вони практикують використання косметики, а іноді пробують навіть зробити пірсинг чи тату. Це спосіб виділитися серед інших, проте він не завжди є безпечним і корисним для здоров’я і може створити проблеми в майбутньому. Також важливо пам’ятати, що батьки несуть відповідальність за здоров’я дитини, тож будь-які дії з тілом підлітка — проколювання вух, тату тощо — можна виконувати лише з їхньої згоди та в їхній присутності. Часто незвичний, нестандартний зовнішній вигляд — це потреба в самоствердженні. Як це проявляється? Зазвичай у зовнішньому наслідуванні дорослих або, наприклад, у надмірному і недоречному використанні косметики, носінні чудернацького одягу тощо. Інколи ця потреба в самоствердженні настільки сильна, що задля визнання однолітками підліток готовий поступитися своїми поглядами та переконаннями, здійснювати вчинки всупереч своїм цінностям. Вона спонукає до порушень норм і правил поведінки. Друзі можуть вважати це крутим, але, наприклад, вчителі та старші люди сприйматимуть це інакше. У нашому суспільстві зовнішність інтерпретується іншими. Тож важливо зрозуміти, що ти хочеш своєю зовнішністю повідомити про себе.

ЦЕ ЦІКАВО

Стаття 8 Конвенції ООН про права дитини чітко зазначає, що держави-учасниці Конвенції зобов’язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, не допускаючи протизаконного втручання. Тож Україна як держава-підписант Конвенції гарантує забезпечення цього права. Кожен учень / учениця має право на самовираження, на власне ставлення до життя та висловлення власної думки. Це вираження проявляється, зокрема, і через одяг та зовнішній вигляд загалом. Тому ніхто не може забороняти дитині та її батькам самостійно й вільно обирати одяг для навчання, його форму, колір та стиль, обирати зачіску та колір волосся тощо.

Одяг для школи — це також вільний вибір дитини та / або її батьків. Єдиними вимогами до такого одягу є охайність, зручність, відповідність сезону. Жодні вимоги щодо стилю, кольору чи інших атрибутів шкільного одягу неприпустимі та незаконні. 

01.09 -12.09

Тема: Доброчесність у використанні інформації. Захист приватного інформаційного простору.

https://www.youtube.com/watch?v=ojMpL4aVW60

https://www.youtube.com/watch?v=dezdi1MipGo

Мета уроку: проаналізувати ознаки достовірності інформації; дізнатися, що таке спотворення інформації та авторське право; ознайомитися з кодексом честі в навчанні; виявити наслідки порушення принципів академічної доброчесності й авторського права;  виховувати відчуття відповідальності.

Практична робота: Перегляньте демонстраційний матеріал та  дайте відповіді на питання:

1.Що таке авторське право?

2.Які твори захищає закон про авторське право?

3.Що таке плагіат?

4.Яка відповідальність передбачена законом за порушення авторського права?

- Інформація може бути публічною (доступною всім) і приватною – доступною обмеженій групі людей.

- Публічна інформація є у вільному доступі. Приватна інформація не повинна поширюватися без згоди людини, якої вона стосується. Наприклад, якщо ви хочете розмістити фото з друзями, то маєте запитати, чи вони не проти цього.

- Якщо джерело (книжка або вебсайт) та автор повідомлення викликають довіру, то і зміст повідомлень ми зазвичай сприймаємо як достовірний (істинний). Але це не гарантує, що така інформація насправді є достовірною, тобто відповідає фактам.

- Найбільш надійна інформація міститься на сайтах державних та освітніх установ. Щоб визначити надійність вебсайту, слід звертати увагу на елементи в його адресі.

·        *.gov – сайти державних установ

·        *.edu – освітні заклади, університети

- Спотворення інформації – це навмисне подання неправдивої інформації як достовірної. Таку інформацію іноді називають фейком (у перекладі з англійської «фейк» - підробка).

- Академічна доброчесність – це повага здобутків інших людей та чесність у навчанні й науковій діяльності.

- Дотримуватися академічної доброчесності в навчанні означає:

самостійно виконувати навчальні завдання;

посилатися на джерела інформації та авторів, якщо використовуємо їхні ідеї;

дотримуватися норм авторського права.

- Найпоширенішим порушенням академічної доброчесності в навчанні є списування.

- Усе, що створюють люди – фільми, музика, книжки, підручники, електронні ігри, комп’ютерні програми, картини, скульптури, фотографії тощо – має свого автора.

- Авторське право – це встановлені законом права автора на твір. Авторське право гарантує отримання автором винагороди за використання його твору. Воно також захищає автора від привласнення твору іншим особам.

- Для позначення авторського права використовують спеціальний знак копірайт (право на поширення твору).

- Одним із порушень закону про авторське право є плагіат. Це привласнення авторства на твір, який створила інша людина, тобто його крадіжка.

- За порушення авторського права законом передбачено матеріальну і навіть кримінальну відповідальність.