06.10-18.10

Тема: Що робить людину людиною? Людська гідність. Взаємоповага. Мої цінності, мета і мрії. Самоаналіз і саморозвиток. Особистісні якості. Внутрішня мотивація

Практична робота: Перегляньте демонстраційний матеріал. Уважно прочитайте конспект. Основне законспектуйте у зошиті. Дайте відповідь на питання.

https://www.youtube.com/watch?v=y9Ej90eY7zc

1. Поясніть, як ви розумієте подані прислів’я: « Шануй сам себе, шануватимуть і люди тебе. Хто сам шанує, того й інші шанують».

2.Продовжи фразу: «Я мрію...»

3. Як ти себе самооцінюєш ? Якого кольору ти собі ставиш квадратик?

Гідність належить людині від народження, вона не відчужується й не передається, не залежить від матеріального та психічного стану, це як свого роду «кредит довіри», який дає людині можливість розвиватися і вдосконалюватися.

Особиста гідність вимірюється позитивними характеристиками, як-от щирість, відданість, хоробрість, відповідальність, доброзичливість, помірність, уважність тощо. Вона визначає статус людини у суспільстві, соціальний авторитет, що формується з роками у процесі співжиття й спілкування. Останнє може бути втрачене дуже легко, а зароблено неймовірними зусиллями та конкретними вчинками.

Людська гіднсть

Особиста гідність є суспільно-моральною цінністю. Це те, що людина має, поважає й цінує в собі, вона є потребою позитивної самооцінки своїх вчинків, самоповаги та гордості за себе. Поняття гідності дуже тісно взаємопов'язане з поняттям честі. За допомогою честі й гідності визначається моральність і окремої людини, і колективу, і суспільства загалом.

Гідність - це моральне ставлення до самого/самої себе, внутрішнє визнання, самоповага. Честь - зовнішнє визнання, оцінка дій, діяльності людини з боку інших.

Значимість людини визначається моральними цінностями, що стали її правилами. Людина з позитивними моральними якостями цінна для інших і себе самої.

Гідність пов'язана зі справедливістю, повагою до життя, доброзичливістю та порядністю. Вона дозволяє людині відчувати самоповагу й усвідомлювати свою цінність.

З розвитком людства зростає перелік прав і свобод, включаючи нові права на мир і розвиток. Усі документи з прав людини ґрунтуються на понятті людської гідності, проголошеному в преамбулі Загальної декларації прав людини.

Повага . Взаємоповага

Чи знаєте ви, що таке повага та чому так важливо з повагою відноситися до інших? У сім'ї Іваненків проживають двоє братів: один добрий, привітний і з повагою ставиться до інших; другий, навпаки, дивиться на всіх зверхньо і вважає себе центром всесвіту. Як думаєте, в кого більше шансів завести справжніх друзів? Хто з них здатний на щиру любов?

Повага - це почуття шани, прихильне ставлення, яке життєво необхідне для існування суспільства. Це вірний спосіб знайти спільну мову з батьками, друзями, однолітками та іншими людьми, показати, що вони вам не байдужі. Отже, повага це ключовий елемент у побудові дружніх, щирих відносин. Життя в суспільстві базується на моральності, етичних поняттях, принципах та правилах.

Взаємоповага – це одна з визначальних категорій міжособистісних стосунків. Якщо в комунікації між людьми немає поваги, це призводить до вкрай негативних наслідків

У стосунках між людьми дуже важливо підтримувати взаємоповагу.

Це означає бути відкритим та чесним в комунікації з іншими людьми і проявляти повагу до їхніх почуттів та потреб. Дотримуйтесь своїх обіцянок та слова, інакше це може порушити довіру між вами та іншою людиною.

Як підтримувати взаємоповагу?

Слухайте та проявляйте інтерес. Будьте відкритими та виражайте свої почуття. Розумійте та приймайте інші точки зору. Виправляйте конфлікти з взаємоповагою. Виражайте вдячність. Будьте толерантними. Дотримуйтеся етики спілкування.

Мої цнності

 Для людини цінністю є те, що особливо важливе в житті та впливає на її поведінку. Це певні ідеї, погляди, за допомогою яких люди задовольняють свої інтереси. Цінності можуть бути матеріальними й моральними. Матеріальні цінності — це різні предмети, майно, матеріали тощо, що потрібні людині для задоволення потреб.

А моральні цінності, як відомо, є основою поведінки людини.

Загальнолюдські цнності Є цінності, які стосуються не лише окремих людей чи спільнот, а всіх людей і зберігаються у всього людства. Такі цінності називаються загальнолюдськими.

Загальнолюдські цінності — моральні норми, що є спільними для різних народів і культур, які втілені в найкращих людських рисах і взаєминах. До таких цінностей належать добро, краса, співчуття, чесність, солідарність, повага, толерантність тощо.

Загальнолюдські цінності лежать в основі розвитку людства. Вони формують норми та правила співжиття, визнача ють, що добре, а що погано, впливають на поведінку людини. Такі цінності дають нам можливість оцінювати вчинки та слова, схвалювати або засуджувати їх. Вони спонукають кожного з нас, окрему спільноту й людство обирати між добром і злом та на основі вибору будувати співжиття.

Мрія - це уявний образ, щось абстрактне, а ціль - це продуманий план дій, чітке бачення кінцевого результату, з визначеним терміном виконання.

Мета - те, до чого прагнеш, чого хочеш досягти.

Що необхідно зробити, щоб моі мріі здійснювались?Для цього потрібно:

1. Усвідомити, чого ти прагнеш.

2. Дізнатися, у чому ти сильний/сильна і чого справді хочеш.

 3. Чітко сформулювати мрію.

4. Вірити, що мрію завжди можна втілити в життя.

5. Скласти план дій і виконувати його.

Так поступово мрія стає метою.

Саморозвиток.

Саморозвиток – це постійна робота над собою, самовдосконалення і вироблення особистих якостей.

Кожна людина сама створює себе, свою особистість і відповідає за свої самореалізацію й саморозвиток. У процесі саморозвитку людина концентрується на власних бажаннях і цілях, постійно здобуває все нові й нові знання для їх досягнення. Саморозвиток є основним для досягнення життєвого успіху. Він сприяє гармонійному розвитку особистості, яка чітко усвідомлює себе та свою значимість і знає, що потрібно для підтримування зв'язків та взаємодії з іншими людьми.

Самоаналз

Самоаналіз є ключовим елементом особистого розвитку та досягнення цілей. Це процес, що дозволяє кожній особі краще розуміти себе, свої мотивації, переконання, сильні та слабкі сторони. Він дозволяє пізнати себе.

Ключові кроки у самоаналізі:

1.Самоспостереження

2.Оцінка цілей

3.Аналіз сильних та слабких сторін

 4.Постійне вдосконалення. Розвивайтеся як особистість.

Особисті якості. Внутршня мотивація

Внутрішня мотивація − це мотивація, яка виникає зсередини самої людини. Це може бути бажання здійснювати дії для задоволення внутрішніх потреб та цінностей. Основні ознаки внутрішньої мотивації включають:

Задоволення- людина відчуває задоволення від виконання дії та отримання результату. Самодостатність-особистість відчуває, що її дії є важливими та самодостатніми.

 Самоаналіз-людина зосереджується на своїх внутрішніх цінностях та мотиваціях, а не на зовнішніх стимулах.

Мотиви — рушійні, спонукальні сили, що визначають нашу поведінку, причини, які сприяють прийняттю рішення.

29.09-02.10

Тема: Права і свободи людини.

Мета:

- ознайомитись з поняттями «права і свободи людини,

 - формувати навички захисту власних прав і свобод, уміти протистояти порушенням прав і свобод людини у повсякденному житті;

Практична робота: Перегляньте демонстраційний матеріал, законспектуйте , перемалюйте схему «Права людини» та дайте відповідь на питання: 

https://www.youtube.com/watch?v=MiLWJ3udvjs

1.  Дайте відповідь, що таке  права та свободи людини?

2. Що ви дізналися про Загальну декларацію прав людини?

3. З якими правами  та  свободами  людини  ви ознайомились.

Права і свободи людини - це можливості людини, необхідні їй для існування і розвитку.

Права людини – природні, невідчужувані права, що належать людині з

моменту народження.  

Права громадянина - це права пов’язані із фактом  громадянства,

приналежності  людини до певної держави. 

Після розгрому фашизму, заради укріплення миру й безпеки, у 1945 році було утворена ООН , яка  вже  10 грудня 1948 року ухвалила один з найважливіших документів в історії людства – Загальну  декларацію прав людини. Вона складається з преамбули і 30 статей.

У ст.1 Декларації  зазначається: -  всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Загальна декларація прав людини визначила  громадянські (особисті), політичні, соціальні, економічні та культурні права, які належать кожній людині.

Свобода — це юридична можливість людини поводитись відповідно до своїх волевиявлень, тобто робити все, що бажається, але тільки те, що не заборонено законом і не спричиняє невиправданої шкоди правам і свободі інших людей.

ВИДИ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ

1.Громадянські (особисті)  права - це можливості людини, необхідні для її фізичного існування, для задоволення її біологічних і матеріальних потреб; розвитку   індивідуальності людини(право на життя, на свободу, на фізичну недоторканість, вибір місця проживання….)

2.Політичні права – це, як правило, права тільки громадян даної держави. Це можливості людини брати участь у державному і громадянському житті, впливати на діяльність різних державних органів, громадських об’єднань політичної  орієнтації , це права на участь  у керуванні державою. Серед них: право брати участь в управлінні своєю країною через вільно обраних представників, право мати однаковий доступ до державної служби у своїй країні)

3.Економічні права– це можливості людини реалізовувати свої  здібності та отримувати кошти для свого існування (право на власність, право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, право на працю…)  

4.Соціальні права  – Соціальні      можливості людини забезпечення належних соціальних умов ( право на соціальний захист, право на житло, право на достатній життєвий рівень для себе і членів своєї сім’ї). 

5.Культурні права  – пов’язані з можливістю вільного доступу людини до духовних і матеріальних цінностей. Серед них – право брати участь у культурному житті суспільства, насолоджуватися мистецтвом, розвивати науковий прогрес і користуватися його благами.

15.09-26.09

Тема: Культура матеріальна і духовна.

Мета: ознайомитись із поняттям "культура", її матеріальними та духовними аспектами; сформувати уявлення про культурне розмаїття, значення господарювання та приватної власності в житті суспільства; розкрити взаємозв’язок між людиною і природою.

Перегляньте  демонстраційний матеріал.

https://www.youtube.com/watch?v=VHhJqsvUC5c

Визначить, до якого виду культури вони належать.

1.    Картина —

2. Мова —

3. Музичний інструмент —

4. Обряд —

5. Книга —

6. Пісня —

7. Архітектура —

8. Народна казка —

9. Музейний експонат —

10. Танок —

11. Національний костюм —

12. Гімн —

13. Рецепт національної страви —

14. Фільм —

15. Картина -

16. Кулінарний рецепт —

17. Інтернет —

18. Символіка прапора —

19.Фотографія —

Громадянська освіта - поєднання окремих наук про людину й суспільство, що вивчають окремі сфери людських відносин (пізнання, працю, спілкування, управління) у різних сферах культури, господарства, суспільного поділу, організації влади.

Слово «культура» відоме з давніх часів і має різноманітні значення. Проте й досі немає єдиного пояснення. Спочатку слово «культура» означало процес обробітку землі та виховання людини. Дві тисячі років тому римський письменник Марк Тулій Цицерон використав це слово для позначення всього цінного, що створило людство. У культурі він вбачав, з одного боку, діяльність із перетворення природи на благо людини, а з іншого, — засіб удосконалення духовних сил людини.

Наскельні малюнки (або петрогліфи) — це зображення, зроблені на поверхні скель або стін печер. Вони створювалися за допомогою природних барвників, таких як охра (жовто-червона глина), деревне вугілля або крейда. Малюнки наносилися пальцями, примітивними пензлями з волосся чи трави, або навіть видувались через трубки для створення ефекту розпилення.

Тематика малюнків включала:

·                 Зображення тварин (олені, бізони, коні), які могли мати магічний зміст. Люди вірили, що малювання тварини надасть їм удачі під час полювання.

·                 Символи та геометричні фігури, що, ймовірно, мали ритуальний або комунікативний характер.

·                 Зображення людей, сцен полювання чи релігійних обрядів.

Навіщо люди створювали наскельні малюнки?

Магія і релігія. Люди вірили, що зображення тварин чи ритуалів допоможе їм досягти успіху у житті або полюванні.

Передача знань. Малюнки могли бути своєрідними "інструкціями" для майбутніх поколінь.

Естетика. Вже тоді люди прагнули до краси, навіть у найпростіших формах.

Перші приклади наскельного мистецтва

1.              Печери Ласко (Франція): відомі своїми кольоровими малюнками бізонів, коней і оленів, створеними близько 17 000 років тому.

2.              Печера Альтаміра (Іспанія): одна з найдавніших, із зображеннями бізонів, датованими 20 000 роками тому.

Культура — це сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людиною протягом історії.

Культура - рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, виражених у матеріальних і духовних цінностях, створених людиною.

Цінність - будь-яке матеріальне або ідеальне явище, яке має значення для людини (суспільства), заради якого вона діє, на яке витрачає сили, час, гроші, здоров’я тощо, заради якого живе.

 Культура, поряд із природою, є ще одним світом, у якому живе людина. Від палиці-копачки до космічних ракет, людина завжди прагнула покращити своє життя, створюючи нові винаходи та відкриття. Усе, що полегшує працю, прикрашає і робить зручнішим побут, спілкування, люди вважають цінностями. Кожна людина, суспільство загалом мають систему цінностей — сукупність думок про значення в їхньому житті речей та явищ, які існують у природі й суспільстві.

Види культури:

Культура поєднує в собі матеріальне й духовне.

Матеріальна культура охоплює світ речей та їх створення.

Духовна культура включає знання, науку, мову, філософію, релігію, вірування, твори літератури, образотворчого мистецтва, музику тощо.

Таким чином вона відповідає різним потребам людей.

Людина не тільки творить культуру, але й споживає цінності. Поняття «культура» також вживають як синонім освіченості, вихованості людини, і в цьому розумінні воно увійшло в усі європейські мови.

Культурою називають і сукупність мистецьких надбань.

Це твори літератури, музики, образотворчого мистецтва, скульптури, архітектури, театру, кінематографа та інші речі, які є носіями краси.

Твори культури можуть бути створені як професійними, так і народними митцями.

Культурне різноманіття .

Сучасна світова культура — це величезна кількість самобутніх культур, що взаємодіють між собою протягом усього часу існування людства.

Культурне розмаїття — це різноманітність традицій, звичаїв, мов, вірувань, мистецтва та способів життя, які характерні для різних народів та етнічних груп. Воно є багатством людства, яке відображає унікальність кожної спільноти і сприяє взаємному збагаченню культур.

Це дає змогу кожній людині отримувати естетичну насолоду від духовних багатств, що були створені різними народами протягом тисячоліть. У 2002 р. Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй (ООН) проголосила 21 травня Всесвітнім днем культурного різноманіття для діалогу та розвитку. Відзначення цієї дати дає змогу людям усвідомити глибину і різноманіття національної культури не тільки країни, але й інших народів світу; зрозуміти завдяки цьому важливість культурного обміну та збереження існуючих культурних звичаїв, традицій і спадщини, навчитися жити разом у гармонії..

У 2005 р. було ухвалено Конвенцію ЮНЕСКО про охорону та заохочення розмаїття форм культурного самовираження. У ній зазначено, що культурне різноманіття є спільною спадщиною людства, необхідною для нього, так само як біологічне різно манітта необхідне для природи.

Культура кожного народу проявляється в різних аспектах, таких як кухня, одяг, музика, танці, мова, традиції та свята. Наприклад, українські вишиванки, японські кімоно чи мексиканські сомбреро є символами національного одягу. Музичні й танцювальні традиції також відображають культурну самобутність: козацький гопак в Україні, фламенко в Іспанії чи самба в Бразилії. Національні кухні, як-от український борщ, італійська піца чи японські суші, є елементами культурної спадщини.

Релігійне розмаїття також є важливою складовою культурного багатства. У світі співіснують різні релігії, кожна з яких має свої традиції, обряди та цінності. Наприклад, християни святкують Різдво, мусульмани відзначають Рамадан, а індуси — Дівалі. Релігійні свята та обряди допомагають людям зберігати духовну спадщину і відчувати зв’язок із предками.

У сучасному глобалізованому світі деякі культури і традиції можуть поступово зникати. Це відбувається через уніфікацію способу життя, мовну асиміляцію або втрату інтересу до традицій. Наприклад, багато мов сьогодні перебувають під загрозою зникнення, адже ними більше не користуються у повсякденному житті.

Щоб зберегти культурне розмаїття, важливо вивчати традиції та звичаї інших народів, організовувати фестивалі, виставки та інші культурні заходи, які сприяють популяризації культурної спадщини. Захист рідної мови, збереження національного одягу та свят також допомагають уникнути втрати унікальних рис культури.

Культурне розмаїття робить наш світ багатшим і цікавішим. Повага до культурних традицій інших народів, знання про їхні досягнення і звичаї сприяють порозумінню між людьми та створюють основу для гармонійного співіснування. Як казав Махатма Ганді: "Нам потрібно вивчати різні культури, але не втрачати свою власну."

3. Господарювання (економіка).

Господарювання, або економіка, — це система діяльності людей, спрямована на створення, розподіл, обмін і споживання товарів і послуг. Економіка є основою існування суспільства, адже вона забезпечує задоволення основних потреб людини — у їжі, одязі, житлі, освіті, транспорті тощо. Вона охоплює як особисту діяльність людини, так і функціонування великих підприємств, організацій та держави в цілому.

Господарювання з'явилося тоді, коли люди почали використовувати природні ресурси для задоволення своїх потреб. У період первісного суспільства люди займалися збиральництвом, полюванням і рибальством. Згодом, із розвитком землеробства й скотарства, вони почали створювати перші надлишки продуктів, які можна було зберігати чи обмінювати. Це стало основою для розвитку торгівлі, ремесел і міст.

Економіка складається з трьох основних секторів. Первинний сектор включає використання природних ресурсів, таких як сільське господарство, рибальство, лісництво й видобуток корисних копалин. Вторинний сектор стосується виробництва, переробки й створення товарів, наприклад, у промисловості чи будівництві. Третинний сектор охоплює надання послуг, таких як торгівля, освіта, медицина, транспорт, фінанси тощо.

4. Приватна власність.

Господарювання також тісно пов’язане з поняттям приватної власності. У сучасному світі більшість товарів і послуг створюється приватними підприємствами, які належать окремим особам чи групам.

Приватна власність — це форма власності, при якій матеріальні чи нематеріальні ресурси (земля, будівлі, підприємства, транспорт, гроші, інтелектуальні продукти тощо) належать окремим особам, родинам чи групам людей. Власник має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю на власний розсуд, якщо це не порушує законів і прав інших людей.

Приватна власність є одним із ключових елементів ринкової економіки. Вона стимулює людей до праці, інновацій і розвитку, оскільки створює можливості для отримання прибутку й поліпшення якості життя. Наприклад, фермер, який володіє полем, прагне виростити якомога кращий урожай, адже його праця безпосередньо впливає на його добробут.

Історично приватна власність виникла з переходом людства до землеробства і скотарства, коли стало можливим накопичувати надлишки продуктів і обмінювати їх на інші товари. З часом права власності отримали юридичне закріплення в законах, що дозволило захищати інтереси власників.

Однак приватна власність також має свої обмеження. У суспільстві важливо дотримуватися балансу між приватними інтересами й суспільним добробутом. Наприклад, держава може втручатися у використання приватної власності через закони, податки чи обмеження, якщо це потрібно для захисту прав інших людей або екології. Також у деяких країнах існує державна чи колективна власність.

5. Людина і природа.

Природа забезпечує людину всім необхідним для життя: повітрям, водою, їжею, матеріалами для будівництва та енергією. Водночас людина, завдяки своєму розуму та здатності до праці, впливає на природу, змінюючи її відповідно до своїх потреб.

На початкових етапах свого розвитку людина була повністю залежна від природних умов. Полювання, збиральництво та рибальство були основними способами добування їжі. Люди підлаштовували своє життя під клімат і сезони, живучи в гармонії з природою. Однак із розвитком землеробства, скотарства та технологій вплив людини на природу почав зростати.

З розвитком індустріалізації і науки люди отримали можливість значно змінювати навколишнє середовище. Будівництво міст, вирубка лісів, добування корисних копалин, використання викопного палива стали поширеними явищами. Це призвело до значного прогресу в економіці, але також стало причиною багатьох екологічних проблем, таких як забруднення води й повітря, зміна клімату, втрата біорізноманіття та деградація ґрунтів.

Людина і природа перебувають у тісному взаємозв’язку, тому шкода, завдана природі, рано чи пізно впливає на саму людину. Наприклад, забруднення водних ресурсів призводить до нестачі питної води, а знищення лісів — до погіршення якості повітря та збільшення ризику природних катастроф.

У сучасному світі дедалі більшої ваги набуває концепція сталого розвитку. Це підхід, який передбачає раціональне використання природних ресурсів для забезпечення потреб сьогоднішнього покоління без шкоди для майбутніх. Людство починає розуміти, що природу потрібно не лише використовувати, але й берегти, дбати про її відновлення і збереження.

Людина — частина природи, і її добробут залежить від стану навколишнього середовища. Жити в гармонії з природою — це відповідальність кожного з нас, яка забезпечить майбутнє для всіх живих істот на Землі. Як сказав видатний природодослідник Жан-Жак Руссо: "Людина народжена для життя в гармонії з природою."

Національна культура.

Кожен народ пишається своїми культурними надбаннями, береже їх, водночас намагаючись робити їх живими елементами життя. У цьому розумінні виділяють національні культури (українську, польську, французьку та сотні інших). Своєрідність національної культури, її неповторність та оригінальність знаходять прояв як у духовній (мова, література, музика, живопис, релігія), так і в матеріальній (традиції виробництва, праці, ведення господарства) сферах життя й діяльності народу.

Кожен народ, створюючи власну національну культуру, тим самим робить внесок у світову культуру. У результаті такого спілкування відбувається взаємне культурне збагачення.

Національна українська культура Своєрідність української національної культури визначається впливом географічних умов, особливістю історичного шляху, а також взаємодією з культурами інших народів, що живуть на цій території, а також є сусідами України.

Культурні відмінності.

 Культура є своєрідним організатором нашого суспільного життя, а водночас окулярами, крізь які ми дивимося на світ. Поки ми живемо в одному середовищі, то часто не усвідомлюємо, чим відрізняються культури між собою та як вони можуть впливати на наші щоденні взаємодії. Коли нам зустрічаються люди, які були виховані на інших культурах, ми відчуваємо й помічаємо їхню відмінність. Між представниками різних культур можуть виникнути певні труднощі в спілкуванні, іноді їм складно передбачити та зрозуміти по поведінку одне одного Щоб знайти своє місце в мультикультурному середовищі, яким с сучасний світ, потрібно передусім усвідомлювати наявність певних відмінностей. Під час спілкування з людиною іншої культури необхідно вміти приймати і відмінності та поважати їх.

Висновок: Чи погоджуєшся ти з тим, що... Термін «культура» не має єдиного визначення. Ним пояснюють різні сторони відносин людини. Культура і природа є світами, у яких існує людина. Творення культури це творення цінностей, які споживає і примножує людина. Культурні відмінності слід розуміти й поважати. Культурне різноманіття світу є важливою цінністю. Національна культура - це складова світової культури. Серед цінностей людства важливими є моральні. Саме вони забезпечують формування особистості людини.