Громадянська освіта 7В

05.05-20.05

Тема: Уміння висловлювати свої думки. Чітке формулювання. Аргументація. Висновки. Текстове і усне повідомлення. Мистецтво публічного виступу. Врахування особливостей аудиторії

https://www.youtube.com/watch?v=Kl7n8YXoSyA

https://www.youtube.com/watch?v=_l6O64TSOiY

https://naurok.com.ua/uploads/files/860367/466919.pdf

Практична робота: Перегляньте демонстраційний матеріал.

Основне законспектуйте у зошиті.

Дайте відповідь на питання:

1.Що входить в основну частину розмови?

2.Як ви розумієте, що таке аргументація?

3.Що лежить в основі  текстового  та  усного  повідомлення?

4. Як підготуватись до успішного виступу?

5. Що треба зробити щоб ваша  комунікація була ефективною?

Уміння чітко та впевнено висловлювати свої думки – це важлива навичка, яка необхідна кожній людині протягом усього життя. Адже кожен з нас є частиною великого колективу, людського суспільства , де без активної комунікації ніяк не обійтися. Це не лише допомагає ефективно спілкуватися з іншими, але й сприяє розвитку критичного мислення, самопізнання та впевненості в собі, покращує стосунки з оточуючими. Уміти спілкуватися, висловлювати свої думки лаконічно, зрозуміло означає не лише бути бажаним співрозмовником, але й активним слухачем

Чітке формулювання. Аргументація. Висновки

У різних ситуаціях люди можуть спілкуватися по-різному. Невпевненість у собі, надмірне хвилювання можуть завадити комунікації. Тому найкращий спосіб - це тренувати навички впевненого спілкування і дотримуватися певних правил під час розмови. Будь-яка розмова має початок, основну частину (обмін повідомленнями) та завершення. Вдалий початок розмови допомагає зацікавити людину, з якою ми спілкуємося. Основна частина розмови обмін - повідомленнями. Тут можна більше розказати про себе. Але важливо також активно слухати співрозмовника цікавитися його думкою, робити щирі компліменти. Розмова добігає кінця, коли тема для спілкування вичерпується. Від завершення розмови залежить, чи приємно буде зустрічатися з цією людиною наступного разу.

Чітке формулювання. Аргументація. Висновки

Під час будь-якого спілкування дотримуйся ключових правил:

Чітке формулювання: Перш ніж висловити свою думку, важливо чітко її сформулювати. Уявіть, що ви хочете поділитися своїми враженнями від фільму. Замість того, щоб сказати "Мені сподобався цей фільм" , спробуйте конкретизувати: "Я вважаю, що цей фільм був захоплюючим завдяки несподіваному сюжету та грі акторів". Використовуйте прості та зрозумілі слова, уникайте складних термінів, якщо ви не впевнені, що ваш співрозмовник їх зрозуміє.

Аргументація: Щоб ваша думка була переконливою, її потрібно підкріпити аргументами. Наприклад, якщо ви вважаєте, що читання книг корисне, наведіть аргументи: "Читання розширює словниковий запас, розвиває уяву та покращує пам'ять" . Використовуйте приклади з життя, щоб зробити ваші аргументи більш наочними. Наприклад, розкажіть про випадок, коли книга допомогла вам вирішити складну проблему.

Робіть висновки: Після того, як ви висловили свою думку та навели аргументи, зробіть висновок. Це допоможе краще зрозуміти вашу позицію. Уявіть ситуацію, коли у вас є ідея для шкільного проєкту. Щоб переконати вчителів та однокласників у її цінності, вам потрібно чітко сформулювати свою ідею, навести аргументи на її користь та зробити висновок, який підкреслить її важливість.

Текстове і усне повідомлення

Текстове повідомлення: При написанні текстових повідомлень (електронних листів, повідомлень у соціальних мережах) важливо дотримуватися етикету листування та чіткої структури. Використовуйте абзаци, щоб розділити ваші думки, та перевіряйте текст на наявність помилок. Будьте лаконічними та уникайте зайвих слів. Пам'ятайте, що текстові повідомлення часто читають швидко, тому важливо, щоб ваша думка була висловлена чітко та зрозуміло. Усне повідомлення: При усному спілкуванні важливо не лише те, що ви говорите, але й як ви це робите. Звертайте увагу на свій тон голосу, жести та міміку. Говоріть чітко та впевнено, робіть паузи, щоб дати слухачам час на обдумування ваших слів.

Мистецтво публічного виступу

Красномовство зародилось ще давним -давно десь в часи Сократа та Платона, які розмірковували над високими питаннями життя. Але сьогодні воно є не менш актуальне. Успішний виступ залежить від двох складових: зміст та сама презентація. Публічний виступ – це можливість поділитися своїми думками з великою аудиторією. Щоб виступ був успішним, важливо ретельно до нього підготуватися. Складіть план виступу, визначте основні тези та підготуйте приклади. Тренуйтеся перед друзями, щоб подолати хвилювання. Під час виступу підтримуйте зоровий контакт з аудиторією, використовуйте жести та міміку, щоб зробити ваш виступ більш емоційним та переконливим. Проговорюйте свій виступ. перед дзеркалом використовуйте наочність - плакати, презентації, онлай-дошку. Пам'ятайте, що мистецтву публічного виступу можна навчитися. Отриманні навички знадобляться вам в подальшому житті : в школі для презентації своїх проєктів, участі в конкурсах, на роботі тощо. Будь щирим, відкритим, природнім , зацікав слухачів. Не забувай про дрескод, він важливий. Вір в свої сили , кажи "Ні!" страху, тоді усе вийде.

Врахування особливостей аудиторії

Щоб ваша комунікація була ефективною, важливо враховувати особливості вашої аудиторії. Визначте, хто ваші слухачі, який їхній вік, інтереси та рівень знань. Адаптуйте свою мову та стиль спілкування до особливостей аудиторії. Наприклад, якщо ви виступаєте перед молодшими школярами, використовуйте простіші слова та більше прикладів. Якщо ви виступаєте перед дорослою аудиторією, використовуйте більш складні терміни та аргументи.

22.04-02.05

Тема: Елементи спілкування. Відправник і отримувач. Повідомлення: зміст, форма, способи передачі інформації. Зворотній зв'язок. Мистецтво запитувати. Роль спілкування в житті людини й суспільства

Практична робота: Перегляньте демонстраційний матеріал. Основне законспектуйте у зошиті.

Дайте відповіді на питання.

https://www.youtube.com/watch?v=M9GJW_8SHZ0

https://naurok.com.ua/prezentaciya-elementi-spilkuvannya-466492.html

1.Дайте визначення: « Спілкування».

2.Назвіть види  спілкування?

3.Хто такий відправник та отримувач?

4.Що таке вербальна  комунікація?

5.Що таке  невербальна комунікація?

Без спілкування, без передачі інформації від одного індивіда до іншого, людство не зможе існувати

В українській мові — «спілкування»: сполучатися, спілкуватися, спілка,

спільнота. 

В англійській мові — «соmmunication»: communicate, communitу (громада).

Для ефективної співпраці необхідні певні навички комунікації, а часто й майстерність у цьому

Зазвичай, спілкування чи комунікацію, пов’язують із мовленням, коли одна людина повідомляє щось іншій. Насправді, ці явища мають складнішу структуру та суть, оскільки спілкуванням може бути не лише розмова, читання книги чи реклама, а також комунікація у соціальних мережах, жести, одяг тощо. Навіть мовчання — це теж форма комунікації.

Спілкування – це процес передавання й сприймання повідомлень за допомогою вербальних і невербальних засобів, що охоплює обмін інформацією між учасниками спілкування, її сприйняття й пізнання, а також їхній вплив одне на одного і взаємодією щодо досягнення змін у діяльності.

Спілкування охоплює широкий спектр форм та видів,

які історично закріпилися у культурі та звичаях народів.

Формальне спілкування характеризується офіційними нормами та стереотипністю і відбувається між сторонами, які виконують заздалегідь визначені ролі, як-от «учитель — учень», «керівник — підлеглий».

Ця форма є регламентованою та чітко структурованою.

За формою мови спілкування поділяється на:

Письмове: Забезпечує фіксацію думок, вимагає попереднього обдумування й

дозволяє ретельно передавати інформацію.

Усне: Залежить від ситуації, збагачене жестами, мімікою та інтонацією, які роблять комунікацію більш динамічною, але не припускають значних змін чи переробок, окрім уточнень.

У процесі комунікації є три складових:

•         відправник — той, хто говорить, пише, малює тощо;

•         повідомлення — те, що відправник передає, тобто певним чином закодоване повідомлення в усній мові, письмі, малюнку, пісні тощо;

 отримувач — той, хто намагається зрозуміти суть повідомлення та, відповідно, сприймає його.

У будь-якому повідомленні є предметний рівень (те, що ми говоримо, пишемо) та рівень ставлення (як ми це робимо, які відчуття закладаємо ми у текст, малюнок, музику тощо).

Сучасний німецький вчений Фрідман Шульц фон Тун окрім предметного рівня та рівня ставлення, визначив ще два рівні комунікації, а саме рівень спонукання до дії та рівень самовираження відправника повідомлення.

Вербальна й невербальна комунікація

Повідомлення – це зміст того, що передається від однієї особи до іншої.

Воно може бути:

Вербальним (словесним) – усна або письмовамова, текст, бесіда.

Невербальним – жести, міміка, інтонація, позиція тіла.

Змішаним – наприклад, доповнення мови жестами або зображеннями. Способи передачі інформації можуть бути різними: безпосередня розмова, телефонний дзвінок, електронний лист, відеозв’язок тощо.Важливо вибирати відповідний спосіб, щобповідомлення було зрозумілим та доречним.

Мова відіграє у спілкуванні головну роль.

Важливо буквально все: як звертаються до співрозмовника, про що йдеться спочатку, а про що потім, чи відповідають слова тону висловлювань, міміці, жестам тощо.

Найважливіша невербальна складова процесу спілкування – вміння слухати.

Активне слухання – це техніка спілкування зі співрозмовником, що полягає в наданні йому підтримки у розмові, з тим щоб активувати його мову і зберегти його внутрішній психологічний комфорт.

Технології ефективного спілкування – це такі способи, прийоми та засоби спілкування, які повною мірою забезпечують взаємне розуміння і взаємну емпатію партнерів по спілкуванню.

Вміння читати невербальні сигнали є важливою умовою ефективного спілкування. Наше ставлення до інших нерідко формується під впливом першого враження, а воно є результатом дії, передусім, невербальних сигналів.

Невербальні засоби спілкування мають свою класифікацію:

•        рухи тіла, жести (рухи рук, ніг, голови тощо);

•        вираз очей та спрямованість погляду;

•        вираз обличчя;

•        тактильні засоби (потиск руки, поцілунки);

•        посмішка;

•        реакція шкіри (почервоніння, збліднення);

•        косметика; запахи (парфуми);

•        одяг (колір, фасон);

•        манери поведінки (наприклад, як ми їмо, розмовляємо з іншою людиною тощо);

•        психогеографія (просторове поле між співрозмовниками, комунікаторами

•        Австралійський спеціаліст з «мови рухів тіла» Аллан Піз стверджує, що за допомогою слів передається лише 7 % інформації, зате за допомогою звукових засобів (включаючи тон голосу, інтонацію тощо) — 38 %, а за допомогою інших засобів (міміки, жестів, пози) — 55 %.

07.04-18.04

Тема: Органи державної влади в Україні.

Мета : сформувати уявлення про демократію, самоврядування та форми участі громадян у житті держави; дізнатися значення понять: виконавча, законодавча влада, судова система, правоохоронні органи, органи місцевого самоврядування; пояснювати структуру системи органів виконавчої, судової влади, правоохоронних органів та місцевого самоврядування ;застосовувати набуті знання  для розв’язування та виконання творчих завдань.

Практична робота. Перегляньте демонстраційний матеріал.

https://www.youtube.com/watch?v=ZJZyY_TiZss

https://www.youtube.com/watch?v=FtoB0ujvH-w

 Виконайте тестові завдання.

1.Конституція України (стаття 6)

"Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на ...."

 варіанти відповідей (3):

а) виконавчу;  б)судову; в)адміністративну місцеву;  г) законодавчу; д)соціальну.

2.Склад Верховної Ради України:

варіанти відповідей  (1)

а)350 депутатів; б) 450 депутатів;  в)225 депутатів;  г)550 депутатів.

3.Єдиним органом законодавчої влади в Україні є

варіанти відповідей (1)

а)Кабінет міністрів;  б) Президент;  в)Верховний Суд;  г) Верховна Рада.

4.Виберіть умови , що стосуються народного депутата:

варіанти відповідей (1)

а) громадянин України;  б) старше 35 років;  в) проживає в Україні останні 3 рокі;   г) обирається на 7 років.

5.Виберіть умови, що стосуються Президента України :

варіанти відповідей (1)

а) старше 21 року ; б) володіє трьома  мовами;   в)проживає в Україні протягом останніх 6 років ; г) обирається на 7 років;   д) старше 35 років.

6. Який орган є вищий у системі виконавчої влади за Конституцією України?

варіанти відповідей (1)

а) Кабінет Міністрів; б) Президент України  в) Верховна Рада;

г) Центральний виконавчий комітет.

7 .За Конституцією України місцеве самоврядування є

варіанти відповідей (1)

а) Органом самоорганізації населення; б) Правом територіальної громади;

в) Місцевою ініціативою громадян;  г)Повноваженням органів виконавчої влади

8.Найвищим судом в системі судоустрою України є

варіанти відповідей (1)

а)Верховний Суд України; б) Конституційний Суд України;

 в)Господарський суд; г) Адміністративний суд.

9. Назвіть державний орган, який за Конституцією України є гарантом додержання прав і свобод людини і громадянина.

варіанти відповідей (1)

а) Верховна Рада України; б) Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;  в) Президент України; г) Конституційний Суд України.

10.Органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України є

варіанти відповідей (1)

а) Верховний Суд України; б) Конституційний Суд України;  в)Господарський суд;  г) Адміністративний суд.

Держава - це суверенна, політико-територіальна організація влади певних соціальних сил, що має спеціальний апарат управління і примусу, здатна за допомогою права робити свої веління загальнообов'язковими для населення всієї країни, представляє суспільство у внутрішніх і зовнішніх відносинах.

Влада - це здатність і можливість чинити вплив на діяльність, поведінку людей за допомогою певних засобів: волі, авторитету, права, насильства.

Державна влада - це вид публічної політичної влади, яка здійснюється державними органами за допомогою юридичних норм (конституції, законів, указів, постанов), здатність держави підпорядковувати своїй волі поведінку людей та діяльність об’єднань.

Демократія – (від грецького demokratia: demos — народ і kratos — влада, правління) – форма організації влади, за якої рішення приймаються більшістю чи від імені і в інтересах більшості.

У демократичній державі громадяни беруть участь в її управлінні двома способами: • шляхом безпосередньої участі у роботі представницьких та державних органів (парламент, державні структури);

• шляхом представницької демократії – шляхом обрання своїх представників в органи державної влади.

Форми демократії в Україні – референдуми і вибори, через які здійснюється безпосереднє волевиявлення народу.

Референдум – прийняття рішень із найважливіших питань життя держави чи окремих територій шляхом загального голосування громадян.

Вибори – спосіб формування органів влади – обрання громадянами осіб, котрі ухвалюють головні рішення у сфері законодавчої, виконавчої та судової влади.

1.Органи державної влади.

 Органи державної влади – це ланка (елемент) механізму держави, що бере участь у виконанні функцій держави й наділений при цьому владними повноваженнями

Органи державної влади включає в себе:

1.Законодавчу владу (Верховна Рада України)

2.Виконавчу владу (Кабінет Міністрів)

3.Судову владу (Конституційний Суд, Суди загальної юрисдикції)

У демократичному суспільстві демократичні процеси здійснюються не тільки на загальнодержавному, але й на місцевому рівнях.

У статті 6 Конституції України записано, що державна влада в Україні здійснюється за принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу і судову.

2.Законодавча влада в Україні

Органи законодавчої влади – це представницькі органи, які утворюються шляхом вільних і загальних виборів.

Відповідно до статті 75 Конституції України, єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України.

Стаття 76. Конституційний склад Верховної Ради України – чотириста п'ятдесят народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років. Народним депутатом України може бути обрано громадянина  України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років.

До повноважень ВРУ належать:

1.внесення змін до Конституції України; 2. ухвалення законів; 3. визначення внутрішньої та зовнішньої політики;4. встановлення державних символів України; 5. призначення Уповноваженого з прав людини (омбудсмена) 6.затвердження Державного бюджету України…

3.Президент України

Особливе місце в системі органів державної влади України посідає Президент України. Конституція України безпосередньо не зараховує Президента України до певної гілки влади (законодавчої, виконавчої чи судової),

закріплює його статус як глави держави, що дає можливість зробити висновок про особливий характер президентської влади як специфічної самостійної гілки влади. Проте це не означає, що Президент стоїть над усіма іншими гілками влади. Здійснюючи функції глави держави, Президент України бере участь у формуванні інших гілок (наприклад, призначає позачергові вибори до Верховної Ради України).

Конституція України

Стаття 102. Президент України є главою держави і виступає від її імені.

Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини та громадянина.

Стаття 103. Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років. Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою. Обирають на п’ять років

Повноваження Президента України. ➢ представляє Україну в міжнародних відносинах; ➢ є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил; ➢ очолює Раду Національної безпеки та оборони; ➢ приймає рішення про мобілізацію і впровадження воєнного стану; ➢ нагороджує державними нагородами; ➢ підписує закони або накладає вето; ➢ видає укази та розпорядження; ➢ здійснює помилування засуджених; ➢ призначає суддів Конституційного Суду; Президент не має права передавати свої повноваження іншим особам та органам.

4.Виконавча влада в Україні

Стаття 113. Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених цією Конституцією.

Виконавчі органи – це органи, які реалізують державну владу у формі організації виконання законів. Вищим виконавчим органом у державі є уряд, який формується шляхом призначення.

До виконавчих органів держави відносять також міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади, які здійснюють керівництво у різних сферах державного життя, організовуючи реалізацію законів та інших нормативно-правових актів вищих органів державної влади.

До складу виконавчої влади входять:

Уряд – Кабінет Міністрів України, інші центральні органи виконавчої влади (міністерства, державні комітети), місцеві органи виконавчої влади – обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Кабінет Міністрів є урядом нашої держави, хоча, власне, слово «уряд» в Конституції України не використовується. У своїй діяльності уряд керується Конституцією та законами України, актами Президента України.

Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов’язкові для виконання акти – постанови і розпорядження. Повноваження Кабінету Міністрів України: ❖ вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; ❖ забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; ❖ здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю; ❖ забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України.

Структура Кабінету міністрів України

Прем'єр-міністр України

Перший Віце-прем'єр-міністр

Віце-прем'єр-міністри

Міністри

5.Судова влада в Україні

Судова влада реалізується здійсненням правосуддя у формі цивільного, кримінального, господарського, адміністративного, а також конституційного судочинства.

Стаття 124. Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України.

Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізовані суди. Відповідно до закону діють апеляційні та місцеві суди.

Конституці́йний Суд Украї́ни (КСУ) — єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні, який забезпечує верховенство Конституції України як основоположного закону на усій території України. КСУ вирішує питання про відповідність Конституції України, законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.

Розпочав діяльність за новою Конституцією 18 жовтня 1996 року.

Традиційно третьою гілкою влади є судова – посідає не останнє місце в механізмі держави. Правові засади організації судової влади та здійснення Міністри Віце-прем'єр-міністри Перший Віце-прем'єр-міністр Прем'єр-міністр України правосуддя в Україні визначаються Конституцією України ст. 124, 125 Конституції України Судова система України – це сукупність усіх взаємодіючих між собою судових систем України.

Верховний Суд України

Судова палата в цивільних справах Судова палата у кримінальних справах Судова палата у Господарських справах Судова палата в адміністративних справах Військова судова колегія

Найвищим судом у системі судоустрою України є Верховний Суд ( стаття 125 КУ). Конституція та закони України встановлюють принципи судочинств.

6.Місцеве самоврядування в нашій державі.

Місцеве самоврядування — право територіальної громади — жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста — самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

2. Органи, які входять до системи органів місцевого самоврядування (сільська, селищна, міська рада, районна, обласна рада, сільський, селищний, міський голова).

3. Незалежність органів місцевого самоврядування

Організація державної влади в Україні не обмежується її поділом на три гілки. Згідно зі статтею 7 Конституції, в Україні визначається і гарантується місцеве самоврядування – право жителів села, селища або міста самостійно вирішувати питання місцевого значення. Сукупність всіх жителів міста, села, селища, об’єднаних за місцем проживання називається територіальною громадою

Система місцевого самоврядування – це сукупність органів місцевого самоврядування, органів самоорганізації населення та організаційних форм, за допомогою яких відповідна територіальна громада виконують завдання та функції місцевого самоврядування, вирішують питання місцевого значення.

Схема органів місцевого самоврядування

Органи місцевого самоврядування

Органи базвого рівня -Сільські ради Селищні ради Міські ради

Органи проміжного рівня-Районні ради Обласні ради

31.03-04.04

Тема: Наша держава — Україна. Україна — молода держава з багатовіковою історією. Проголошення незалежності України. Державна символіка України. Конституція України — основний закон нашої держави.

Творча робота. Перегляньте увесь демонстраційний матеріал.

https://www.youtube.com/shorts/xvmFj1or1ps

https://www.youtube.com/watch?v=c-wHXXNADOI

https://www.youtube.com/watch?v=ZegU1xdY65c

https://www.youtube.com/watch?v=_QikIpQskxM

https://www.youtube.com/watch?v=CVcLlpVVHmk

Попрацюйте з джерелом:

1.Які права з наведених ви вважаєте найважливішими для себе? (оберіть 3 – 5 прав) Свою думку   обґрунтуйте[A1] 

2.Які ви знаєте  символи держави, де їх можна почути або побачити?

3.Поміркуй. Що означають слова «незалежність»?

Джерело:  Конституція України

•        Стаття 27. Кожна людина має невід’ємне право на життя. (...)

•         Стаття 28. Кожен має право на повагу до його гідності. (...)

•        Стаття 29. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

•        У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.

•        Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз’яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правничою допомогою захисника.

•        Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.

•        Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого

•        Стаття 30. Кожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. (...)

•        Стаття 31. Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. (...)

•        Стаття 33. Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. (...)

•        Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. (...)

•        Стаття 35. Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. (...)

•        Стаття 39. Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. (...)

•        Стаття 41. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. (...)

•        Стаття 42. Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. (...)

•         

 [A1]

10.03-20.03

Тема: Громада. Історичний розвиток громади на теренах України.

Мета: Ознайомитись з поняттям «громада»: розкриття значення громади в житті людини та її вплив на державу і суспільство; навчитись визначати, чи є громадами спільноти, до яких ми належимо, з'ясувати взаємозв'язок людини, громади, держав і суспільства, дослідити форми громадських дій, спрямованих на захист прав громади. формування активної громадянської позиції.

Практична робота: Перегляньте уважно демонстраційний матеріал та дайте відповідь на питання.

https://www.youtube.com/watch?v=GxXH0O4EA1g

https://naurok.com.ua/uploads/files/860367/452635.pdf презентація

Чому, на вашу думку, люди мають потребу об’єднуватися, гуртуватися разом?

Громада - це про нас з вами. Адже, до прикладу, ми живемо у певному районі населеного пункту, ходимо до школи чи на роботу, спілкуємося з іншими людьми. А це означає, що ми одночасно є частиною територіальної, сільської/селищної/міської, шкільної громади тощо. Кожен із нас має власні, часто унікальні риси й міркування, але, так чи інакше, ми об'єднані спільними тенденціями розвитку.

Громада — група людей, об’єднаних спільністю становища, інтересів тощо; об’єднання людей, що ставить перед собою певні спільні завдання; організована спільнота; адміністративнотериторіальна одиниця місцевого самоврядування

Вже за первісності з'явилися перші об'єднання людей родові общини. Первісні люди були об'єднані спільною територією проживання та колективною працею. Важливе значення мало те, що вони походять від загальних предків та є родичами. Говорячи сучасною мовою, це були праобрази територіальних громад (спільне місце проживання), економічних (спільне ведення господарства у вигляді полювання, рибальства, виготовлення простих знарядь праці та ін.), релігійних (йдеться не про церкви чи сучасні релігії, а про тісні зв'язки з та певні вірування існували точно)

Поступово родова община розпалася на окремі сім'ї, так виникло поняття сусідської общини. Люди у такій общині проживали спільно, були зацікавлені у розвитку своєї місцевості, але не були родичами. Господарські та оборонні питання зумовили виникнення міст.

 Хоча міста й функціонували/функціонують досить неоднорідно, з'явилося поняття міської громади, міського самоврядування. Міста стали окремим організмом, вирішуючи важливі питання у сфері економіки, торгівлі, освіти, культури, церкви тощо.

За часів Русі-України громади формувалися за виробничою (громади купців, ремісників тощо) або територіальною ознаками - сільська, міська. Їх діяльність базувалася на звичаєвому праві . Яскравим прикладом громадівського самоуправління є народні віча, на яких обиралися посадові особи, вирішувалися найважливіші фінансові питання (встановлювалися та розподілялися податки), вони відали питаннями війни і миру. Сільська громада (верв), яка об’єднувала жителів кількох сусідніх сіл, мала землю в спільній власності, представляла своїх членів у відносинах з іншими громадами, феодалами, державною владою. Історичний розвиток громади Після входження українських земель до складу Великого князівства Литовського елементи місцевого самоврядування, особливо в містах і містечках, дістали подальший розвиток у формі війтівства – міська влада належала війтові, який обирався на міському вічі. З формуванням у XV ст. на українських землях нової соціальної групи населення - козацтва, утворюється і нова організаційна спільність жителів козацького поселення – громада. Кожен, хто опинявся на козацьких землях, вважався вільним від кріпацтва, отримував нарівні з іншими права на землю та на участь у самоврядуванні. Міське, сільське та козацьке самоврядування ефективно діяло і у державі Війська Запорозького, створеній гетьманом Богданом Хмельницьким

З розвитком науки й освіти, яка в різні часи була пов'язана з церковним життям чи, навпаки, відірвана від нього, ми можемо вести мову про шкільну, університетську та церковну громади. Це вже не просто вимушене, продиктоване природою об'єднання людей за територією чи колективною працею. Натомість спільні інтереси й завдання, які реалізовуються представниками названих громад, вийшли на перший план.

Ознаки громадянського простору

Громадський простір пов'язаний з певними типами колективної діяльності, такими як спілкування, дозвілля. Він забезпечує умови для прогулянок, відпочинку, творчості та освіти, оскільки загальнодоступний. Це вулиці, парки, газони, сквери, площі, дитячі майданчики, набережні тощо. Але в давнину не весь такий простір міг бути громадським.

Ознаками громадського простору вважають: доступність, безкоштовність, безпечність та захищеність, універсальність, комфортність. Також він повинен надавати можливість для прояву свободи і творчості населення, враховувати інтереси людей різного віку та статусу. Важливо, щоб громадський простір відображав історичні та культурні цінності регіону.

Громада – це соціальна спільнота, члени якої мають спільні географічні та соціокультурні ознаки (місце проживання, інтереси, віросповідання, цінності, національність тощо) та взаємодіють між собою для задоволення певних потреб чи розв’язання проблем.

Територіальна громада

В Україні часто використовують термін «територіальна громада». У даному випадку основною ознакою такої громади є спільна територія проживання, спільні інтереси жителів та активна взаємодія місцевих мешканців у процесі забезпечення цих інтересів. Відповідно до того, що визначено адміністративним центром територіальної громади, останні поділяються на міські (з центром у місті), селищні (центр селище міського типу) та сільські (центр - село)

Територіальна громада є добровільним об’єднанням , до якого належать усі мешканці, незалежно від віку чи інших ознак. Членами територіальної громади людина стає за народженням у відповідному населеному пункті або у разі прибуття до нього на проживання

Брати участь у вирішенні справ громади в повному обсязі можуть лише громадяни України, які досягли 18 років. Саме вони набувають права обирати представницькі органи місцевого самоврядування (відповідні ради) і сільського, селищного або міського голову, мають право голосу на місцевих референдумах і на зборах громадян за місцем проживання.

Місцеве самоврядування є одним з головних елементів розвитку демократії. Воно має форму реалізації публічної влади, відмінну від державної, і втілює місцеві інтереси територіальних громад.

Характерні риси місцевого самоврядування

1. Місцеве самоврядування діє в порядку і межах, встановлених законодавством України. (Конституція України)

2. Для здійснення своїх завдань самоврядні органи мають самостійні джерела фінансування.

3.Самоврядні органи формуються на виборній основі (обиралися населенням)

4. Акти , ухвалені місцевим самоврядуванням, обов’язкові для виконання всіма установами, підприємствами, організаціями та громадянами, розташованими на його території.

24.02-07.03

Тема: Дитина – маленька людина.

Поняття прав дитини. Право дітей на соціальний, правовий, економічний захист.

Творча робота: Переглянь весь демонстраційний матеріал.

Намалюй чи зроби з бумаги квітку та напиши на іі пелюстках  права дитини, які ти запомятав (ла).

https://www.youtube.com/watch?v=oXgyjSRmMYk

https://www.youtube.com/watch?v=BWUxZk-hqq0&t=110s

https://www.youtube.com/watch?v=ngY7_5cSayg

https://www.youtube.com/watch?v=zT0_2930VOk +

https://www.youtube.com/watch?v=vvYFnez4v8M +

Які права має дитина?

У різних країнах встановлено певну вікову межу, переступивши яку, людина починає доросле життя. Дорослі можуть одружуватися, розпоряджатися власним майном, вільно подорожувати, здійснювати фінансові операції, тобто повною мірою користуватися своїми правами. До цього віку дитині притаманні певні фізичні та психологічні особливості, які відрізняють її від світу дорослих: фізична беззахисність, безпорадність, залежність від рішень батьків, інших дорослих тощо.

Відповідно до міжнародного й українського законодавства кожна дитина від народження має невід'ємні та невідчужувані права, що їх гарантує їй держава. Історична довідка

До кінця ХІХ століття права дитини не були захищені юридично. Не існувало організацій, які б опікувалися захистом прав дитини. Для прикладу: у 1874 року в Балтиморі (США) батьків 8- річної Марі Елен Вільсон, яку систематично жорстоко били в сім'ї, змогли притягнути до відповідальності за погане ставлення до доньки лише на підставі чинного закону про захист тварин.

Ситуація змінилася, коли 20 листопада 1989 року Генеральною Асамблеєю ООН було прийнято Конвенцію про права дитини. На сьогоднішній день її прийняли 192 країни світу, Україна також (лютий 1991 р.)

Права дитини - це сукупність спеціальних благ, умов життя і можливостей, необхідних для нормального розвитку, яких дитина (або в інтересах батьки) може домогатися від держави і суспільства і які складають і правовий статус до досягнення повноліття.

Конвенція ООН про права дитини стала першим в історії людства міжнародним документом, що стосусться дітей і містить широкий перелік прав, зокрема, особистих прав і свобод дитини. Її часто називають Всесвітньою Конституцією прав дитини.

Перелік прав дитини, який містить Конвенція, базується на таких принципах: 1.Принцип добробуту дитини - все в інтересах дитини;

2.Принцип рівності - всі діти рівні у правах;

3.Принцип поваги прав і відповідальності обох батьків - повага до сім'ї. 4.Принцип допомоги з боку держави - підтримка і соціальна допомога з боку держави.

ЯКІ ПРАВА МІСТИТЬ КОНВЕНЦІЯ ООН ПРО ПРАВА ДИТИНИ (скорочений перелік)

Дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку.

ПРАВА ДИТИНИ (КОНВЕНЦІЯ ООН ПРО ПРАВА ДИТИНИ )

1.Захист від дискримінації.

2.Повага до прав батьків.

3.Право на життя, виживання і вільний розвиток.

4.Право на прізвище та ім'я.

5.Право на ім'я і набуття громадянства.

6.Право знати своїх батьків і користуватися батьківською турботою.

7.Право не розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню.

8.Право підтримувати контакт з обома батьками.

9.Право на возз'єднання із сім'єю, що перебуває в іншій державі.

10.Право вільно залишати будь-яку країну й повертатися до своєї країни.

ЯКІ ПРАВА МІСТИТЬ КОНВЕНЦІЯ ООН ПРО ПРАВА ДИТИНИ (скорочений перелік)

Право вільно висловлювати свої думки з усіх питань.

Свобода думки, совісті, релігії.

Свобода асоціацій і мирних зібрань.

Право на повну інформацію, що сприяє добробуту дитини.

Право на користування послугами системи охорони здоров'я.

Право користуватися благами соціального забезпечення.

Право на освіту.

Право на відпочинок і розваги.

Право на захист від економічної експлуатації.

 Право на захист від незаконного зловживання наркотичними засобами, психотропними речовинами, від усіх форм сексуальної експлуатації та сексуальних розбещень.

Право на гуманне ставлення, захист від незаконного та довічного позбавлення волі дітей, які перебувають у конфлікті із законом.

Ми знаємо, що робити та до кого звертатися, якщо раптом заболить зуб чи захворіємо на грип. А як бути, коли порушують права дітей, підлітків? До кого звертатися, кому довіритися? Ви можете звернутися: до батьків або дорослих людей, яким ви довіряєте, на «дитячу» Національну гарячу лінію, де вам можуть надати фахову пораду, консультацію чи допомогу. Дзвінки є безкоштовними по всій території України, до психологів, учителів та адміністрації у вашому навчальному закладі; до представників служб у справах дітей, якщо вам не виповнилось 18 років; до працівників центрів соціальних служб у справах сім'ї, дітей та молоді, які є у кожному районі, місті чи районі великого міста; до найближчого відділку поліції (або зателефонувати за номером 102); до суду, якщо вам виповнилось 14 років. Ви можете зробити це самостійно, а до 14 років через представників; до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (омбудсмена); до Уповноваженного  Президента України з прав дитини; Захист прав дитини Ви можете звернутися: Департаменту захисту прав дітей та усиновлення Міністерства соціальної політики України, Міжвідомча комісія з питань охорони дитинства; органи опіки та піклування; служби у справах неповнолітніх та дітей центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді до недержавних громадських організацій, що працюють у сфері захисту прав дитини, таких як Коаліція «Права дитини в Україні», «Жіночий консорціум України», Save the Children. Україна, Громадська організація «Ла Страда. Україна» та багато інших

Захист прав дитини можливий через: Самозахист - кожна людина має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань; Захист батьками чи іншими законними представниками. Звернення дитини за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій; звернення до суду

На жаль, інколи виникає потреба захистити дітей від власних батьків, якщо вони порушують права дитини (жорстоко поводяться, експлуатують примушують до жебракування, бродяжництва, принижують, погрожують тощо) або коли діти позбавлені батьківського піклування. У таких випадках правовими засобами захисту є:

1) позбавлення батьківських прав;

2) відібрання дитини від одного з батьків чи іншої особи; захист прав дитини

3) встановлення аліментів, стягнення аліментів за минулий час, сплата заборгованості за аліментами;

4) влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

5) встановлення опіки (до 14 років) або піклування (від 14 до 18 років), патронату.

6) передача до прийомної сім'ї

7) усиновлення;

8) збереження прав дитини, які вона мала до усиновлення, опіки, піклування, влаштування до спеціального закладу.

17.02-21.02

Тема: Родина як мінісуспільство.

https://www.youtube.com/watch?v=NUmQtbBEYsA

https://www.youtube.com/watch?v=X1hmZzSjNIk

https://naurok.com.ua/uploads/files/860367/448762.pdf    -  презентація

Практична робота: Перегляньте демонстраційний матеріал ,особливо презентацію, законспектуйте та дайте відповіді на питання.

1.Подумайте! Чи є сім'єю: 1.Бабуся й онучка, які мешкають в одній квартирі? 2. Жінка, яка усиновила дитину? 3. Подружжя, коли чоловік працює за кордоном, а дружина доглядає за старенькою матір'ю в Україні? 4. Подружжя, що проживає в Україні, а їхній син, який навчається за кордоном в університеті?

2.Поясни висловлювання Матері Терези: "Для створення сім'ї достатньо покохати. А для збереження потрібно навчитися терпіти та прощати. Що ви можете зробити, щоб сприяти миру в усьому світі? Просто йдіть до себе додому і любіть свою сім'ю".

Сім'я, родина – основа буття людини, підвалини її майбутнього. З давніх-давен у суспільстві вона є первісним осередком багатьох людських відносин: духовних, моральних, господарських, психологічних, естетичних і, звичайно, виховних. Сім'я має важливе значення для кожної людини, оскільки в сім'ях народжують і виховують дітей. Виростаючи, вони створюють власні сім'ї. Право на створення сім'ї – одне з найважливіших прав людини. Тому сім'ї неабияку увагу приділяють і суспільство, і держава, і людина.

Правники сім'єю називають людей, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. (ст.3 Сімейного кодексу України) Основним письмовим документом, який регулює відносини в галузі сімейного права, є Сімейний кодекс України.

Основною підставою виникнення сім'ї є шлюб. Метою шлюбу є створення сім'ї, народження і виховання дітей, ведення спільного господарства. Щоб зареєструвати шлюб, чоловік і жінка особисто подають заяву до органу реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) і, як правило, через місяць відбувається його реєстрація. За поважних причин - раніше. У паспортах подружжя роблять запис про укладення шлюбу, їм видають Свідоцтво про шлюб. Якщо ж укласти шлюб забажає неповнолітня особа від 16 років, вона має звернутися по дозвіл на шлюб до суду

Подружжя - це чоловік і дружина; шлюбна пара. Укладання шлюбу породжує взаємні права й обов'язки подружжя. Після укладання шлюбу за кожним із подружжя зберігається право вільно й самостійно обирати місце проживания, професію та місце роботи. Одним із найважливіших обов'язків подружжя є турбота про сім'ю.

У сучасній сім'ї практикуються партнерські відносини. Взаємини таких людей ґрунтуються на взаємовигідності та рівноправності. Дружина й чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних стосунків між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина й чоловік відповідальні одне перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. У сім'ї має бути безпечно всім: і дорослим, і дітям. Безпека - це стан, коли кому-небудь ніщо не загрожує. Подружжя зобов'язане спільно дбати про добробут сім'ї та підтримувати одне одного.

Партнерство - це узгоджені, злагоджені дії учасників спільної справи.

Жінка має право на материнство, а чоловік на батьківство. Батьківство й материнство - право мати дитину. Небажання когось із подружжя мати дитину може бути причиною розірвання шлюбу. Вагітним жінкам створюються умови для збереження їхнього здоров'я і народження дитини. З народженням, усиновленням або удочерінням дитини зростає кількість членів сім'ї, а також коло довіри й поваги.

Право на батьківство чи материнство – це природне, невід'ємне право особи (чоловіка або жінки) стати батьком (матір'ю) дитини та володіти правами й обов'язками щодо неї.

Батьки зобов'язані: забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я; не пізніше ніж через один місяць з дня її народження зареєструвати дитину; визначитися з прізвищем, ім'ям та по батькові немовляти; виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; дбати, щоб дитина отримала повну загальну середню освіту; готувати дитину до самостійного життя; поважати її.

Батьки мають право: визначати прізвище, ім'я та по батькові дитини; обирати форми і методи виховання; визначати місце проживання дитини, відбирати свою мало літню дитину в будь-якої особи, яка тримає її у себе незаконно чи без Права та обов'язки батьків і дітей рішення суду; батькам належить переважне право на особисте виховання дитини; право на безперешкодне спілкування, на самозахист своєї дитини, на звернення до суду, органів державної влади і місцевого самоврядування, громадських організацій задля захисту прав та інтересів дитини; Заборонено: будь-які види експлуатації дитини; батьки не мають права фізично карати дитину, застосувати до неї види покарань, які принижують людську гідність дитини.

Законодавство покладає на батьків обов'язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Діти як члени родини мають не лише певні права, а й обов'язки: поважати інших членів сім'ї, допомагати по господарству, берегти себе та майно, навчатися та розвиватися тощо. Повнолітні діти зобов'язані утримувати своїх батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги (ст.207 Сімейного кодексу України). Дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю (ст.203 Сімейного кодексу України)

Родинні цінності - це ті принципи та традиції, які об'єднують усіх членів сім'ї та передаються з покоління в покоління. Вони створюють особливу атмосферу в домі та формують міцні емоційні зв'язки між усіма членами родини. Родинні цінності можуть бути різними у кожної сім'ї, але найчастіше вони включають: любов, повагу, підтримку та турботу один про одного, спільні цілі, взаєморозуміння, спільна праця.

У родині ми вперше знайомимося з поняттям цінностей та вчимося їх розуміти. Саме тут формуються наші перші уявлення про добро і зло, правильне і неправильне.

Родинні цінності допомагають нам: 1. Відчувати підтримку та захищеність

2. Будувати здорові стосунки

3.Зберігати сімейні традиції та історію

4.Знаходити опору в складних життєвих ситуаціях.

Захист сім'ї в суспільстві і державі

Україні прийнято ряд законів щодо державної охорони сім'ї, материнства, батьківства, серед яких слід виокремити такі: закони України «Про охорону дитинства»; «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»; «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам»; «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям»; постанови Верховної Ради України «Про Концепцію державної сімейної політики»; «Про Декларацію про загальні засади державної політики України стосовно сім'ї та жінок»; укази Президента України «Про заходи щодо заохочення народжуваності в Україні»; «Про додаткові заходи щодо вдосконалення соціальної роботи з дітьми, молоддю та сім'ями» та багато інших.

В Україні з метою захисту прав дітей створені спеціальні державні органи. У кожному районі чи місті є підрозділи в справах дітей та молоді, соціальні служби для дітей, сім'ї, молоді. Захист сім'ї в суспільстві і державі Крім Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, який опікується правами дітей, запроваджено посаду Уповноваженого Президента України з прав дитини. Створено систему дитячих притулків для дітей, які опинилися в складних ситуаціях або залишилися без опіки батьків. Ці органи можуть надати допомогу дитині в складних життєвих ситуаціях. Для захисту своїх прав дитина має право самостійно звертатися до різних державних органів, а з 14 років – до суду. Важливу роль у захисті сімейних прав відіграють органи нотаріату, які захищають майнові права як подружжя, так і дітей.

10.02-14.02

Тема: Що робить людину людиною? Людська гідність. Взаємоповага. Мої цінності, мета і мрії. Самоаналіз і саморозвиток. Особистісні якості. Внутрішня мотивація.

Практична робота: Перегляньте демонстраційний матеріал. Уважно прочитайте конспект. Основне законспектуйте у зошиті. Дайте відповідь на питання.

https://www.youtube.com/watch?v=y9Ej90eY7zc

1. Поясніть, як ви розумієте подані прислів’я: « Шануй сам себе, шануватимуть і люди тебе. Хто сам шанує, того й інші шанують».

2.Продовжи фразу: «Я мрію...»

3. Як ти себе самооцінюєш ? Якого кольору ти собі ставиш квадратик?

Гідність належить людині від народження, вона не відчужується й не передається, не залежить від матеріального та психічного стану, це як свого роду «кредит довіри», який дає людині можливість розвиватися і вдосконалюватися.

Особиста гідність вимірюється позитивними характеристиками, як-от щирість, відданість, хоробрість, відповідальність, доброзичливість, помірність, уважність тощо. Вона визначає статус людини у суспільстві, соціальний авторитет, що формується з роками у процесі співжиття й спілкування. Останнє може бути втрачене дуже легко, а зароблено неймовірними зусиллями та конкретними вчинками.

Людська гіднсть

Особиста гідність є суспільно-моральною цінністю. Це те, що людина має, поважає й цінує в собі, вона є потребою позитивної самооцінки своїх вчинків, самоповаги та гордості за себе. Поняття гідності дуже тісно взаємопов'язане з поняттям честі. За допомогою честі й гідності визначається моральність і окремої людини, і колективу, і суспільства загалом.

Гідність - це моральне ставлення до самого/самої себе, внутрішнє визнання, самоповага. Честь - зовнішнє визнання, оцінка дій, діяльності людини з боку інших.

Значимість людини визначається моральними цінностями, що стали її правилами. Людина з позитивними моральними якостями цінна для інших і себе самої.

Гідність пов'язана зі справедливістю, повагою до життя, доброзичливістю та порядністю. Вона дозволяє людині відчувати самоповагу й усвідомлювати свою цінність.

З розвитком людства зростає перелік прав і свобод, включаючи нові права на мир і розвиток. Усі документи з прав людини ґрунтуються на понятті людської гідності, проголошеному в преамбулі Загальної декларації прав людини.

Повага . Взаємоповага

Чи знаєте ви, що таке повага та чому так важливо з повагою відноситися до інших? У сім'ї Іваненків проживають двоє братів: один добрий, привітний і з повагою ставиться до інших; другий, навпаки, дивиться на всіх зверхньо і вважає себе центром всесвіту. Як думаєте, в кого більше шансів завести справжніх друзів? Хто з них здатний на щиру любов?

Повага - це почуття шани, прихильне ставлення, яке життєво необхідне для існування суспільства. Це вірний спосіб знайти спільну мову з батьками, друзями, однолітками та іншими людьми, показати, що вони вам не байдужі. Отже, повага це ключовий елемент у побудові дружніх, щирих відносин. Життя в суспільстві базується на моральності, етичних поняттях, принципах та правилах.

Взаємоповага – це одна з визначальних категорій міжособистісних стосунків. Якщо в комунікації між людьми немає поваги, це призводить до вкрай негативних наслідків

У стосунках між людьми дуже важливо підтримувати взаємоповагу.

Це означає бути відкритим та чесним в комунікації з іншими людьми і проявляти повагу до їхніх почуттів та потреб. Дотримуйтесь своїх обіцянок та слова, інакше це може порушити довіру між вами та іншою людиною.

Як підтримувати взаємоповагу?

Слухайте та проявляйте інтерес. Будьте відкритими та виражайте свої почуття. Розумійте та приймайте інші точки зору. Виправляйте конфлікти з взаємоповагою. Виражайте вдячність. Будьте толерантними. Дотримуйтеся етики спілкування.

Мої цнності

 Для людини цінністю є те, що особливо важливе в житті та впливає на її поведінку. Це певні ідеї, погляди, за допомогою яких люди задовольняють свої інтереси. Цінності можуть бути матеріальними й моральними. Матеріальні цінності — це різні предмети, майно, матеріали тощо, що потрібні людині для задоволення потреб.

А моральні цінності, як відомо, є основою поведінки людини.

Загальнолюдські цнності Є цінності, які стосуються не лише окремих людей чи спільнот, а всіх людей і зберігаються у всього людства. Такі цінності називаються загальнолюдськими.

Загальнолюдські цінності — моральні норми, що є спільними для різних народів і культур, які втілені в найкращих людських рисах і взаєминах. До таких цінностей належать добро, краса, співчуття, чесність, солідарність, повага, толерантність тощо.

Загальнолюдські цінності лежать в основі розвитку людства. Вони формують норми та правила співжиття, визнача ють, що добре, а що погано, впливають на поведінку людини. Такі цінності дають нам можливість оцінювати вчинки та слова, схвалювати або засуджувати їх. Вони спонукають кожного з нас, окрему спільноту й людство обирати між добром і злом та на основі вибору будувати співжиття.

Мрія - це уявний образ, щось абстрактне, а ціль - це продуманий план дій, чітке бачення кінцевого результату, з визначеним терміном виконання.

Мета - те, до чого прагнеш, чого хочеш досягти.

Що необхідно зробити, щоб моі мріі здійснювались?Для цього потрібно:

1. Усвідомити, чого ти прагнеш.

2. Дізнатися, у чому ти сильний/сильна і чого справді хочеш.

 3. Чітко сформулювати мрію.

4. Вірити, що мрію завжди можна втілити в життя.

5. Скласти план дій і виконувати його.

Так поступово мрія стає метою.

Саморозвиток.

Саморозвиток – це постійна робота над собою, самовдосконалення і вироблення особистих якостей.

Кожна людина сама створює себе, свою особистість і відповідає за свої самореалізацію й саморозвиток. У процесі саморозвитку людина концентрується на власних бажаннях і цілях, постійно здобуває все нові й нові знання для їх досягнення. Саморозвиток є основним для досягнення життєвого успіху. Він сприяє гармонійному розвитку особистості, яка чітко усвідомлює себе та свою значимість і знає, що потрібно для підтримування зв'язків та взаємодії з іншими людьми.

Самоаналз

Самоаналіз є ключовим елементом особистого розвитку та досягнення цілей. Це процес, що дозволяє кожній особі краще розуміти себе, свої мотивації, переконання, сильні та слабкі сторони. Він дозволяє пізнати себе.

Ключові кроки у самоаналізі:

1.Самоспостереження

2.Оцінка цілей

3.Аналіз сильних та слабких сторін

 4.Постійне вдосконалення. Розвивайтеся як особистість.

Особисті якості. Внутршня мотивація

Внутрішня мотивація − це мотивація, яка виникає зсередини самої людини. Це може бути бажання здійснювати дії для задоволення внутрішніх потреб та цінностей. Основні ознаки внутрішньої мотивації включають:

Задоволення- людина відчуває задоволення від виконання дії та отримання результату. Самодостатність-особистість відчуває, що її дії є важливими та самодостатніми.

 Самоаналіз-людина зосереджується на своїх внутрішніх цінностях та мотиваціях, а не на зовнішніх стимулах.

Мотиви — рушійні, спонукальні сили, що визначають нашу поведінку, причини, які сприяють прийняттю рішення.

27.01-07.02

Тема: Особисті ( громадянські) права людини і громадянина.

Мета: ознайомити учнів з особистими правами та свободами людини, їх класифікацією, пояснити значення  особистих прав та свобод людини  ; формувати вміння визначати різні види прав людини. Чому важлива гідність.

Особливості додержання прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах правового режиму надзвичайного або воєнного стану. 

Творча робота: Перегляньте демонстраційний матеріал. Все законспектувати у зошитах, вивчити.

https://www.youtube.com/watch?v=y9Ej90eY7zc&t=89s

https://www.youtube.com/watch?v=EiaHR4DAUpw&t=313s

Розвяжіть  ситуціі. Чи порушуються особисті права людини? Якщо да, то які.  

1.Директор приватного підприємства, використовуючи міні  АТС часто прослуховував і час від часу втручався в телефонні розмови працівників, які  працювали в нього на фірмі.

2.Учневі було відмовлено в прийомі документів до 9 класу зв’язку з тим, що за національністю він вірменин.

3. 10 річному Сергійкові та його батькам було відмовлено директором школи в прийомі до 1 класу у зв’язку з приналежністю до однієї з сект. Чи правомірні дії директора? Свою відповідь обгрунтуйте.

4.Батько 12 річного Олега має невеличку авторемонтну майстерню. Він примушує сина працювати в цій майстерні навіть в той час, коли хлопець повинен бути в школі. Дайте відповідь на цю ситуацію.

5. 15-річні Петро та Микола йшли берегом озера. Зустрівши однокласницю, вони жартома  зштовхнули її у воду. Дівчина потонула, бо не вміла плавати.

Обґрунтуйте відповідь.

 Особисті права і свободи людини — юридичні можливості фізичного, духовного та інтелектуального існування людей як особистостей

Гідність – право людини на те, щоб її цінували й поважали заради неї самої, а також на етичне ставлення до неї. У повсякденному житті це слово означає “повага”, “статус” і

використовується , щоб натякати, що хтось не отримує належного ступеня поваги або не ставиться до себе з належною самоповагою.

Гідність є одним із ключових понять Конституції

України. У ній, зокрема, гідність визнано однією з

“найвищих соціальних цінностей”  в Україні, також задекларовано що “усі люди є рівні й вільні у своїй гідності та правах” і “кожен має право на повагу до його гідності”.

Яка різниця між правами людини і громадянина?

Права людини є основними, вони притаманні всім людям від народження, незалежно від того, чи є вони громадянами держави, в межах якої живуть, чи ні, а права громадянина включають в себе лише ті права, які закріплюються за особою в силу її приналежності до держави (громадянство).

Основні особисті ( громадянські ) права людини згідно з Конституцією України (УК).

1. Право життя (ст. 27 КУ)

2. Право на повагу та гідність (ст. 28 КУ)

3. Право на свободу та особисту недоторканність (ст.29 КУ)

4. Право на недоторканність житла (ст. 30 КУ)

5. Право на таємницю листування, телефонних розмов…. (Ст. 31 КУ)

6. Право на свободу пересування та вільний вибір проживання (ст.33 КУ)

7. Право на свободу думки та слова (ст. 34 КУ)

8. Право на свободу віросповідання та світогляду (ст.35 КУ)

9.Презумпція невинності (ст.62 КУ)

1.Першим за значущістю є право на життя.

Положення статті 27 Конституції України «Кожна людина має невід’ємне право на життя» - тобто всі фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства) мають з народження невід’ємне право на життя. Невід’ємне - означає що це не є дар держави, це є те, що появляється разом з людиною на світ. У зв’язку з цим, Основним Законом визначено чотири складові права на життя:

- ніхто не може бути свавільно позбавлений життя;

- обов’язок держави - захищати життя людини;

- кожен має право захищати своє життя і здоров’я від протиправних посягань;

- кожен має право захищати життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань.

2. Право на повагу та гідність (ст. 28 КУ)

Сутність цього конституційного права викладена в статті 28 Конституції України, де йдеться про те, що «кожен має право на повагу до його гідності». Кожен, то означає, що всі фізичні особи без винятку - громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства.

Складовими цього конституційного права є:

- недопустимість катувань;

- недопустимість жорстокого, нелюдського поводження чи покарання або такого, що принижує людську гідність;

- недопустимість без згоди людини піддання її медичним, науковим чи іншим дослідам.

3.Право на свободу та особисту недоторканність (ст.29 КУ)

Право особистої недоторканості. Сутність та зміст цього конституційного права викладено в статті 29 Конституції України, в якій йдеться, що «кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом».

- арешт чи тримання під вартою можливе тільки на законних підставах;

- кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз’яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника;

- кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання;

- про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.

4.Право на недоторканність житла (ст. 30 КУ)

Стаття 30 Конституції України закріплює право громадян на недоторканість житла. Така конституційна норма говорить, що «кожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння».

Основні положення змісту цього конституційного права особи:

- проникнення в житло особи можливе тільки за вмотивованим рішенням суду;

- проведення в них огляду чи обшуку можливе тільки за вмотивованим рішенням суду;

- у невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

5. Право на таємницю листування, телефонних розмов….

(Ст. 31 КУ)

-кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (наприклад, кореспонденція на електронних носіях);

- винятки можуть бути встановлені лише судом з метою запобігти злочинові чи з’ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

6.Стаття 33 Конституції України закріплює свободу пересування та право вільного вибору місця проживання.

Основні положення:

- кожен, хто на законних підставах перебуває на Україні має право вільного пересування;

- кожен має вільний вибір місця проживання;

- кожен має право вільно залишати територію України;

- громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

7. Право на свободу думки та слова (ст. 34 КУ)

Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір.

- не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди;

- винятком у збиранні інформації про особу можуть бути інтереси національної безпеки, економічного добробуту та прав людини;

- право кожного на судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї;

- право вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням недостовірної інформації про себе.

8. Одним з найбільш відомих серед особистих прав і свобод особи є свобода світогляду і віросповідання. (ст.35 КУ)

У статті 35 Конституції України є зміст і сутність цього конституційного права. Основними положення цього конституційного права є:

- кожен має право на свободу світогляду і віросповідання;

- ніхто не може бути увільнений від своїх обов’язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань;

- якщо виконання військового обов’язку суперечить релігійним переконанням громадянина, то виконання цього обов’язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.

Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. В Україні жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова.

9. Презумпція невинності (ст.62 КУ)

Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії, а також в інших, передбачених законом випадках, та передбачає надання відповідним органам повноважень, необхідних для відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки. У зв’язку з цим, можливим є тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина із зазначенням строку дії цих обмежень..

20.01-24.01

Тема: Права і свободи людини.

Мета:

- ознайомитись з поняттями «права і свободи людини,

 - формувати навички захисту власних прав і свобод, уміти протистояти порушенням прав і свобод людини у повсякденному житті;

Практична робота: Перегляньте демонстраційний матеріал, законспектуйте , перемалюйте схему «Права людини» та дайте відповідь на питання: 

https://www.youtube.com/watch?v=MiLWJ3udvjs

1.  Дайте відповідь, що таке  права та свободи людини?

2. Що ви дізналися про Загальну декларацію прав людини?

3. З якими правами  та  свободами  людини  ви ознайомились.

Права і свободи людини - це можливості людини, необхідні їй для існування і розвитку.

Права людини – природні, невідчужувані права, що належать людині з

моменту народження.  

Права громадянина - це права пов’язані із фактом  громадянства,

приналежності  людини до певної держави. 

Після розгрому фашизму, заради укріплення миру й безпеки, у 1945 році було утворена ООН , яка  вже  10 грудня 1948 року ухвалила один з найважливіших документів в історії людства – Загальну  декларацію прав людини. Вона складається з преамбули і 30 статей.

У ст.1 Декларації  зазначається: -  всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Загальна декларація прав людини визначила  громадянські (особисті), політичні, соціальні, економічні та культурні права, які належать кожній людині.

Свобода — це юридична можливість людини поводитись відповідно до своїх волевиявлень, тобто робити все, що бажається, але тільки те, що не заборонено законом і не спричиняє невиправданої шкоди правам і свободі інших людей.

ВИДИ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ

1.Громадянські (особисті)  права - це можливості людини, необхідні для її фізичного існування, для задоволення її біологічних і матеріальних потреб; розвитку   індивідуальності людини(право на життя, на свободу, на фізичну недоторканість, вибір місця проживання….)

2.Політичні права – це, як правило, права тільки громадян даної держави. Це можливості людини брати участь у державному і громадянському житті, впливати на діяльність різних державних органів, громадських об’єднань політичної  орієнтації , це права на участь  у керуванні державою. Серед них: право брати участь в управлінні своєю країною через вільно обраних представників, право мати однаковий доступ до державної служби у своїй країні)

3.Економічні права– це можливості людини реалізовувати свої  здібності та отримувати кошти для свого існування (право на власність, право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, право на працю…)  

4.Соціальні права  – Соціальні можливості людини забезпечення належних соціальних умов ( право на соціальний захист, право на житло, право на достатній життєвий рівень для себе і членів своєї сім’ї). 

5.Культурні права  – пов’язані з можливістю вільного доступу людини до духовних і матеріальних цінностей. Серед них – право брати участь у культурному житті суспільства, насолоджуватися мистецтвом, розвивати науковий прогрес і користуватися його благами.

13.01-17.01

Тема: Культура матеріальна і духовна.

Творча робота: Перегляньте демонстраційний матеріал та дайте відповідь на питання:

https://www.youtube.com/watch?v=VHhJqsvUC5c

1.Чому вчить предмет громадянська освіта?

2. Що таке культура? Які існують види культур?

3. Що таке національна культура?

Що таке громадянська освіта? Ми починаємо вивчати новий предмет - громадянську освіту

Громадянська освіта - поєднання окремих наук про людину й суспільство, що вивчають окремі сфери людських відносин (пізнання, працю, спілкування, управління) у різних сферах культури, господарства, суспільного поділу, організації влади

Ви вивчатимете "Громадянську освіту" , щоб:

1.розуміти зв'язки між людиною та суспільством, правильно орієнтуватися в них для прийняття вдалих рішень;

2.мати власну позицію в суспільстві та будувати відносини з людьми, навіть якщо їхні погляди відрізняються від ваших

3.діяти в межах закону, дотримуватися загальноприйнятих норм моралі для розв'язання життєвих ситуацій

Що таке культура? Слово «культура» відоме з давніх часів і має різноманітні значення. Проте й досі немає єдиного пояснення. Спочатку слово «культура» означало процес обробітку землі та виховання людини. Дві тисячі років тому римський письменник Марк Тулій Цицерон використав це слово для позначення всього цінного, що створило людство. У культурі він вбачав, з одного боку, діяльність із перетворення природи на благо людини, а з іншого, — засіб удосконалення духовних сил людини.

Культура - рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, виражених у матеріальних і духовних цінностях, створених людиною

Що таке цінність? Культура, поряд із природою, є ще одним світом, у якому живе людина. Від палиці-копачки до космічних ракет, людина завжди прагнула покращити своє життя, створюючи нові винаходи та відкриття. Усе, що полегшує працю, прикрашає і робить зручнішим побут, спілкування, люди вважають цінностями. Кожна людина, суспільство загалом мають систему цінностей — сукупність думок про значення в їхньому житті речей та явищ, які існують у природі й суспільстві.

Цінність - будь-яке матеріальне або ідеальне явище, яке має значення для людини (суспільства), заради якого вона діє, на яке витрачає сили, час, гроші, здоров’я тощо, заради якого живе.

Як існують види культури? Культура поєднує в собі матеріальне й духовне. Матеріальна культура охоплює світ речей та їх створення. Духовна культура включає знання, науку, мову, філософію, релігію, вірування, твори літератури, образотворчого мистецтва, музику тощо. Таким чином вона відповідає різним потребам людей.

 Людина не тільки творить культуру, але й споживає цінності. Поняття «культура» також вживають як синонім освіченості, вихованості людини, і в цьому розумінні воно увійшло в усі європейські мови.

Культурою називають і сукупність мистецьких надбань. Це твори літератури, музики, образотворчого мистецтва, скульптури, архітектури, театру, кінематографа та інші речі, які є носіями краси.

Твори культури можуть бути створені як професійними, так і народними митцями. Що таке культурне різноманіття

 Що таке культурне різноманіття? Сучасна світова культура — це величезна кількість самобутніх культур, що взаємодіють між собою протягом усього часу існування людства. Це дає змогу кожній людині отримувати естетичну насолоду від духовних багатств, що були створені різними народами протягом тисячоліть.

 У 2002 р. Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй (ООН) проголосила 21 травня Всесвітнім днем культурного різноманіття для діалогу та розвитку. Відзначення цієї дати дає змогу людям усвідомити глибину і різноманіття національної культури не тільки країни, але й інших народів світу; зрозуміти завдяки цьому важливість культурного обміну та збереження існуючих культурних звичаїв, традицій і спадщини, навчитися жити разом у гармонії.. У 2005 р. було ухвалено Конвенцію ЮНЕСКО про охорону та заохочення розмаїття форм культурного самовираження. У ній зазначено, що куль турне різноманіття є спільною спадщиною людства, необхідною для нього, так само як біологічне різноманіття необхідне для природи.

Що таке національна культура? Кожен народ пишається своїми культурними надбаннями, береже їх, водночас намагаючись робити їх живими елементами життя. У цьому розумінні виділяють національні культури (українську, польську, французьку та сотні інших). Своєрідність національної культури, її неповторність та оригінальність знаходять прояв як у духовній (мова, література, музика, живопис, релігія), так і в матеріальній (традиції виробництва, праці, ведення господарства) сферах життя й діяльності народу. Кожен народ, створюючи власну національну культуру, тим самим робить внесок у світову культуру. У результаті такого спілкування відбувається взаємне культурне збагачення.

Національна українська культура - своєрідність української національної культури визначається впливом географічних умов, особливістю історичного шляху, а також взаємодією з культурами інших народів, що живуть на цій території, а також є сусідами України.

Культурні відмінності. Культура є своєрідним організатором нашого суспільного життя, а водночас окулярами, крізь які ми дивимося на світ. Поки ми живемо в одному середовищі, то часто не усвідомлюємо, чим відрізняються культури між собою та як вони можуть впливати на наші щоденні взаємодії. Коли нам зустрічаються люди, які були виховані на інших культурах, ми відчуваємо й помічаємо їхню відмінність. Між представниками різних культур можуть виникнути певні труднощі в спілкуванні, іноді їм складно передбачити та зрозуміти поведінку одне одного. Щоб знайти своє місце в мультикультурному середовищі, яким с сучасний світ, потрібно передусім усвідомлювати наявність певних відмінностей. Під час спілкування з людиною іншої культури необхідно вміти приймати і відмін пості та поважати їх.

Висновок: Термін «культура» не має єдиного визначення. Ним пояснюють різні сторони відносин людина. Культура і природа є світами, у яких існує людина. Творення культури це творення цінностей, які споживає і примножує людина. Культурні відмінності слід розуміти й поважати. Культурне різноманіття світу є важливою цінністю. Національна культура - це складова світової культури Серед цінностей людства важливими є моральні. Саме вони забезпечують формування особистості людини.