08.09-19.09.

Тема: Причини виникнення держави. Поняття й ознаки держави.

Мета: розглянути причина та теорії виникнення держави; основні ознаки й функції держави;  удосконалювати вміння  працювати зі схемою, формувати вміння висловлювати власне ставлення до проблеми.

Творча робота: Перегляньте демонстраційний матеріал. 

Все законспектувати у зошитах, вивчити, дати відповіді на запитання. Сфотографувати та переслати на мені почту. На це завдання, до 19.09 ( до 18.00).

https://www.youtube.com/watch?v=nVCXJaIG7TU&t=20s

https://www.youtube.com/watch?v=BGH5J9rNYXc

Запитання:

1.Подумайте, чи завжди існувала держава.

2.На якому етапі розвитку суспільства виникла держава?

3.Чому виникла необхідність у створенні держави?

4.Яка з теорій, на ваш погляд, найбільш наближена до істини? Поясніть свою точку зору.

Права і свободи людини в сучасному розумінні невід'ємні від її обов'язків та відповідальності перед суспільством, державою, іншими людь­ми. Це фундамент не тільки демократії, але і справедливості, рівноправ'я у суспільстві. Сьогодні Україна веде демократичну боротьбу за повноправ­ну вільну людину і громадянина, за гідні умови існування.

Причини та теорії виникнення держави та права

Основні ознаки понять «країна», «держава», «суспільство».

Суспільство-місцевість, географічне положення, територія, населення, межі-життя людей протягом найдавніших часів істотно змінювалося. Стосунки між ними ускладнювалися, що призвело до появи держави.

 Країна-інститут управління суспільством, політична організація влади, форма правління, політичний режим, суверенітет.

Держава- суверенна, універсальна організація політичної влади, покликана забезпечувати нормальну життєдіяльність людей, яка має свою територію, апарат примусу, створює право та стягує податки, необхідні для здійснення своїх функцій.

Причини виникнення держави:

1) Необхідність єдиного керівництва суспільством (удосконалення керу­вання суспільством).

2) Необхідність підтримання суспільного порядку. Неспроможність сус­пільної влади первісного суспільства надалі регулювати відносинами між класами (як організація влади, так і методи та прийоми прийняття рішень, важелі впливу стають недієвими: правий той, у кого за спиною сила, раб працює на плантації під вартою наглядача, селянин платить податки під загрозою фізичної розправи тощо) зумовила необхідність встановлення та підтримання єдиного порядку, оформлення товарно-грошових відносин, пом’якшення та вирішення протиріч між різними вер­ствами населення шляхом узаконення.

3) Необхідність організації захисту та ведення військових дій. Перехід від кочового до осілого способу життя сприяв збільшенню чисельності та щільнос­ті населення. Виникають проблеми щодо врегулювання стосунків, вирішення суперечок між племенами, сфери життєдіяльності яких перетинаються в результаті цих змін. Постають питання захисту кордонів, збільшення території, для виконання яких лише держава могла зорганізувати все населення.

Отже, держава виникає як результат процесів, які відбувалися в суспільстві, реагуючи на розвиток його потреб.

Теорії виникнення держави та права

-Теологічна теорія (Аврелій Августин, Фома Аквінський) — пояснює походження держави божественною волею, обґрунтовуючи вічність та святість держави.

-Патріархальна теорія (Арістотель) — полягає у твердженні, що держава походить від сім'ї і є результатом зростання та роз­поділу сім'ї.

-Договірна теорія (Ґроцій, Ж.-Ж. Руссо, Дж. Локк) — стверджує, що держава виникла внаслідок укладення між людьми суспільного договору — добровільної угоди між правителем і народом для забезпечення спільної справедливості.

-Теорія насильства (Є. Дюринг, К. Каутський) — пояснює появу держави завоюванням одними племенами чи народами інших.

-Психологічна теорія (Л. Петражицький) — держава виникла в результаті психологічної потреби людей жити в умовах організованого співтовариства та колективної взаємодії.

-Історико-матеріалістична (марксистська) теорія (К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ленін) — пов'язує виникнення держави з економічними та соціальними чинниками, виникненням майнової нерівності, розшаруванням суспільства та появою класів. Є най­більш поширеною.

-Органічна теорія (Т. Спенсер) — порівнює розвиток держави з розвитком біологічних організмів, які народжуються, розвиваються, старіють та вмирають.

-Космічна теорія — пріоритет виникнення держави на землі віддає інопланетянам.

-Технократична теорія (Г. Уайльд, Н. Михайлівський) — пояснює появу держави переходом до економіки виробництва.

2. Поняття й ознаки держави

Держава — це специфічна, політико-територіальна організація, що виражає інтереси населення.

Держава — особлива організація політичної влади, що існує у суспільстві, за допомогою якої здійснюється управління загальносуспільними та місцевими справами.

Держава — суверенна, універсальна організація політичної влади, покликана забезпечувати нормальну життєдіяльність людей, яка має свою територію, апарат примусу, створює право та стягує податки, необхідні для здійснення своїх функцій.

Практично все населення планети живе у тій чи іншій державі. Кожна людина у повсякденному житті взаємодіє з державою, перебуває у постійному тісному зв’яз­ку з нею.

Держава як організація має свої ознаки, що відрізняють її від інших організацій.

Ознаками держави є:

1.Територія і населення. Держава є єдиною універсальною, специфічною організацією на території країни. Під її впливом перебуває все населення; держава встановлює адміністративно-територіальний поділ країни, інститут громадянства.

2.Публічна влада. Влада, яка не співпадає з населенням, проте виступає від його імені, забезпечує державний примус у вигляді органів державної влади (законодавчі, виконавчі, судові…)

3.Податки. Обов’язкові платежі на користь держави від громадян, підпри­ємств, організацій, установ, необхідні для функціонування держави (утри­мання державного апарату, медицина, освіта, культура тощо).

4. Грошова система.

5. Наявність органів державного примусу (армія, поліція, служби безпеки держав тощо). Лише держава (її органи) наділена повноваженнями засто­совувати примус до всіх без винятку осіб, які перебувають на її території: громадян, осіб без громадянства, іноземців.

6. Збройні сили (армія).

7. Система права. Держава встановлює загальнообов’язкові правила поведінки, дово­дить їх до людей, забезпечує дотримання, вимагає виконання, а в разі пору­шення застосовує примус.

8.Формальні реквізити — державні символи (Державна символіка — за­сіб ідентифікації суверенної держави і суб’єкта влади в системі внутрішніх і міжнародних відносин, яка являє собою законодавчо закріплені символи — Державний Герб, Державний Прапор та Державний Гімн).

9. Державна мова.

10.Суверенітет (фр. souveraineté — найвища влада). Здатність держави про­водити самостійну внутрішню і зовнішню політику. Влада держави поширю­ється на всі організації, на всіх осіб, які перебувають у країні (органи влади приймають обов’язкові для всіх закони, встановлюють податки тощо). На міжнародній арені держава самостійно приймає рішення щодо напрямів зов­нішньої політики, вступу до міжнародних організацій, встановлення полі­тичних та економічних зв’язків з іншими державами.

3. Державна влада

Що таке влада? Види влади:

Влада — здатність певного суб’єкта (індивіда, колективу, організації) підпорядковувати собі волю і поведінку іншого суб’єкта у своїх власних інтересах чи інтересах інших осіб, за допомогою різноманітних засобів (примус, право, авторитет, тощо).

Економічна влада

Соціальна влада

Релігійна

Сімейна влада

Державна

Державна влада — це вид публічної політичної влади, яка здійснюється державою та її органами, здатність держави підпорядковувати своїй волі поведінку людей та діяльність об’єднань, що знаходяться на її території.

Державна влада має такі особливості:

– вона є найвищою серед решти видів влади (верховенство державної влади);

– її владна сила поширюється на все населення й усі суспільні організації країни (універсальність державної влади);

– вона може скасувати будь-які вказівки іншої суспільної влади;

– вона має такі засоби впливу (законодавство, правосуддя тощо), яких не має жодна влада в суспільстві.

4. Функції держави

- Внутрішні — здійснюються в межах держави і характеризують її внутрішню політику.

Розрізняють: а) регулятивну (врегулювання стосунків у суспільстві, забезпечення діяльності органів держави, самоврядування);

б) економічну (регулювання економічного розвитку держави, розробка економічних проектів, організація праці населення, податки тощо);

в) соціальну (охорона та реалізація прав і свобод громадян, охорона здоров’я, соціальне забезпечення, соціальний захист населення, соціальна допомога, пенсії, пільги, компенсації тощо);

г) культурно-освітню (забезпечення розвитку закладів науки, культури, освіти з метою підвищення рівня розвитку громадян).

- Зовнішні — здійснюються за межами держави, на міжнародній арені і характеризують зовнішню політику.

Розрізняють: а) оборонну (захист кордонів, території, цілісності, суверенітету держави);

б) зовнішньополітичну (співробітництво з іншими державами, підтримка миру, участь у міжнародних організаціях, миротворчих операціях, боротьба з тероризмом);

в) зовнішньоекономічну (укладення економічних договорів про торгівлю і співробітництво між державами, участь у міжнародних економічних організаціях, співпраця в галузі охорони екології тощо);

г) зовнішньо-культурну (обмін культурними надбаннями: музеї, виставки, театри, живопис, музика, кіно).

01.09-05.09

Тема: Соціальні передумови права. Право і мораль. Фундаментальні засади права: гідність, свобода, рівність,справедливість.  Людина як найвища соціальна цінність.

Мета: 

пояснити : людська гідність, рівність, рівноправність, дискримінація, цінності прав людини. Співвідносини моралі та права; як закон регулює життя громадян у демократичному суспільстві; заохочувати до виконання  прав та обов’язків  громадянина.

https://www.youtube.com/watch?v=W3cu-IwFjNU

https://www.youtube.com/watch?v=YXzFriRGWiM

https://www.youtube.com/watch?v=_s00I3iA-w0

https://www.youtube.com/watch?v=30s7hlgyHto

Творче завдання: Перегляньте обов’язково відеоролики, виписати  та вивчити  усі терміни. Нічого мені надсилати не треба.

Кожна людина певним чином сприймає, усвідомлює себе, знає свої особисті якості. Кожному цікаво, як сприймають його інші, й хочеться, щоби самосприймання збігалося з думкою інших.

Почуття гідності — самовідчуття (і пов’язана з цим поведінка) людини, яка високо оцінює власні соціальні можливості та свою суспільну цінність.

Людська гідність — це сукупність моральних, світоглядних, професійних якостей людини, які дають їй підстави для самоповаги і для усвідомлення своєї суспільної цінності.

Гідність — це морально-етична цінність, що позначає самоусвідомлення та самоповагу людської особистості. Гідність — невід’ємна частина особистості.

Гідність (як і честь) кожної людини охороняється та захищається, причому як на міжнародному, так і на внутрішньодержавному рівні. Держава гарантує і охороняє людську гідність, установлюючи відповідні механізми, за допомогою яких кожен може захистити гідність і честь.

Так, відповідно до статті 3 Конституції України, честь та гідність людини визнають вищими соціальними цінностями, а  стаття 28 Основного Закону гарантує, що кожен має право на повагу до його гідності.

Стаття 297 Цивільного кодексу України також закріплює право на повагу до гідності та честі. Право на повагу до гідності складається з таких складових частин: а) право на гідність; б) право на недоторканність гідності; в) право на захист гідності у випадку порушення.

Свобода: примушувати робити щось усупереч волі і бажанню людини принижує її людську гідність.

Недискримінація: рівність людей з погляду людської гідності означає, що ми не можемо судити про людей на підставі фізичних (або інших) ознак, що не стосуються людської гідності.

Закон - це нормативно-правовий акт, який ухвалюється законодавчим органом, має вищу юридичну силу і регулює суспільні відносини.

Право - це норма загальнообов’язкових соціальних норм, які встановлюються та охороняються державою і є обов ’язковими  для виконання кожним громадянином.

Обов’язок - це сукупність моральних зобов'язань людини перед іншими.

Констит́уція  — основний державний документ (закон), основний закон громадянського суспільства і держави, який має найвищу юридичну силу. Інші закони держави, як правило спираються на конституцію.

Загальна декларація прав людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року

Стаття 1. Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти в дусі братерства.

Стаття 2. Кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища. Крім того, не повинно бути ніякого розрізнення на основі політичного, правового або міжнародного статусу країни або території, до якої людина належить.

Мораль та право -це основні регулятори поведінки людини. Право неможливе без моралі. На основі моралі і права формуються суспільні норми, які впорядковують і регулюють наше життя. Вони допомагають отримати відповідь на питання, «що таке добре, а що таке погано».

Саме мораль і право не дають здійснити злочинну дію і сприяють організації міжособистісних відносин.

Право являє собою систему соціальних норм, обов'язкових для виконання кожним громадянином.

Мораль-це сукупність історично сформованих принципів і переконань. Вони є основою формування норм поведінки.

Зв'язок між мораллю та релігією полягає в тому, що релігія є одним із джерел моральних цінностей, норм і принципів, надаючи їм сакрального змісту, а мораль, у свою чергу, може бути шляхом до духовного зростання, визначеного релігією. Релігія надає моралі пояснення походження добра і зла, а також трансформує моральні принципи у релігійні догми та заповіді .