17.11-28.11

Тема: Наша держава — Україна. Україна — молода держава з багатовіковою історією. Проголошення незалежності України. Державна символіка України. Конституція України — основний закон нашої держави.

Творча робота. Перегляньте увесь демонстраційний матеріал.

https://www.youtube.com/watch?v=c-wHXXNADOI

https://www.youtube.com/watch?v=ZegU1xdY65c

https://www.youtube.com/watch?v=_QikIpQskxM

https://www.youtube.com/watch?v=CVcLlpVVHmk

Попрацюйте з джерелом:

1.Які права з наведених ви вважаєте найважливішими для себе? (оберіть 3 – 5 прав) Свою думку   обґрунтуйте[A1] .

2.Які ви знаєте  символи держави, де їх можна почути або побачити?

3.Поміркуй. Що означають слова «незалежність»?

Джерело:  Конституція України

•        Стаття 27. Кожна людина має невід’ємне право на життя. (...)

•         Стаття 28. Кожен має право на повагу до його гідності. (...)

•        Стаття 29. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

•        У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.

•        Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз’яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правничою допомогою захисника.

•        Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.

•        Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого

•        Стаття 30. Кожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. (...)

•        Стаття 31. Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. (...)

•        Стаття 33. Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. (...)

•        Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. (...)

•        Стаття 35. Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. (...)

•        Стаття 39. Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. (...)

•        Стаття 41. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. (...)

•        Стаття 42. Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. (...)

10.11-14.11

Тема: Громада. Історичний розвиток громади на теренах України.

Мета: Ознайомитись з поняттям «громада»: розкриття значення громади в житті людини та її вплив на державу і суспільство; навчитись визначати, чи є громадами спільноти, до яких ми належимо, з'ясувати взаємозв'язок людини, громади, держав і суспільства, дослідити форми громадських дій, спрямованих на захист прав громади. формування активної громадянської позиції.

Практична робота: Перегляньте уважно демонстраційний матеріал та дайте відповідь на питання.

https://www.youtube.com/watch?v=GxXH0O4EA1g

 https://naurok.com.ua/uploads/files/860367/452635.pdf   презентація

Чому, на вашу думку, люди мають потребу об’єднуватися, гуртуватися разом?

Громада - це про нас з вами. Адже, до прикладу, ми живемо у певному районі населеного пункту, ходимо до школи чи на роботу, спілкуємося з іншими людьми. А це означає, що ми одночасно є частиною територіальної, сільської/селищної/міської, шкільної громади тощо. Кожен із нас має власні, часто унікальні риси й міркування, але, так чи інакше, ми об'єднані спільними тенденціями розвитку.

Громада — група людей, об’єднаних спільністю становища, інтересів тощо; об’єднання людей, що ставить перед собою певні спільні завдання; організована спільнота; адміністративнотериторіальна одиниця місцевого самоврядування

Вже за первісності з'явилися перші об'єднання людей родові общини. Первісні люди були об'єднані спільною територією проживання та колективною працею. Важливе значення мало те, що вони походять від загальних предків та є родичами. Говорячи сучасною мовою, це були праобрази територіальних громад (спільне місце проживання), економічних (спільне ведення господарства у вигляді полювання, рибальства, виготовлення простих знарядь праці та ін.), релігійних (йдеться не про церкви чи сучасні релігії, а про тісні зв'язки з та певні вірування існували точно)

Поступово родова община розпалася на окремі сім'ї, так виникло поняття сусідської общини. Люди у такій общині проживали спільно, були зацікавлені у розвитку своєї місцевості, але не були родичами. Господарські та оборонні питання зумовили виникнення міст.

 Хоча міста й функціонували/функціонують досить неоднорідно, з'явилося поняття міської громади, міського самоврядування. Міста стали окремим організмом, вирішуючи важливі питання у сфері економіки, торгівлі, освіти, культури, церкви тощо.

За часів Русі-України громади формувалися за виробничою (громади купців, ремісників тощо) або територіальною ознаками - сільська, міська. Їх діяльність базувалася на звичаєвому праві . Яскравим прикладом громадівського самоуправління є народні віча, на яких обиралися посадові особи, вирішувалися найважливіші фінансові питання (встановлювалися та розподілялися податки), вони відали питаннями війни і миру. Сільська громада (верв), яка об’єднувала жителів кількох сусідніх сіл, мала землю в спільній власності, представляла своїх членів у відносинах з іншими громадами, феодалами, державною владою. Історичний розвиток громади Після входження українських земель до складу Великого князівства Литовського елементи місцевого самоврядування, особливо в містах і містечках, дістали подальший розвиток у формі війтівства – міська влада належала війтові, який обирався на міському вічі. З формуванням у XV ст. на українських землях нової соціальної групи населення - козацтва, утворюється і нова організаційна спільність жителів козацького поселення – громада. Кожен, хто опинявся на козацьких землях, вважався вільним від кріпацтва, отримував нарівні з іншими права на землю та на участь у самоврядуванні. Міське, сільське та козацьке самоврядування ефективно діяло і у державі Війська Запорозького, створеній гетьманом Богданом Хмельницьким

З розвитком науки й освіти, яка в різні часи була пов'язана з церковним життям чи, навпаки, відірвана від нього, ми можемо вести мову про шкільну, університетську та церковну громади. Це вже не просто вимушене, продиктоване природою об'єднання людей за територією чи колективною працею. Натомість спільні інтереси й завдання, які реалізовуються представниками названих громад, вийшли на перший план.

Ознаки громадянського простору

Громадський простір пов'язаний з певними типами колективної діяльності, такими як спілкування, дозвілля. Він забезпечує умови для прогулянок, відпочинку, творчості та освіти, оскільки загальнодоступний. Це вулиці, парки, газони, сквери, площі, дитячі майданчики, набережні тощо. Але в давнину не весь такий простір міг бути громадським.

Ознаками громадського простору вважають: доступність, безкоштовність, безпечність та захищеність, універсальність, комфортність. Також він повинен надавати можливість для прояву свободи і творчості населення, враховувати інтереси людей різного віку та статусу. Важливо, щоб громадський простір відображав історичні та культурні цінності регіону.

Громада – це соціальна спільнота, члени якої мають спільні географічні та соціокультурні ознаки (місце проживання, інтереси, віросповідання, цінності, національність тощо) та взаємодіють між собою для задоволення певних потреб чи розв’язання проблем.

Територіальна громада

В Україні часто використовують термін «територіальна громада». У даному випадку основною ознакою такої громади є спільна територія проживання, спільні інтереси жителів та активна взаємодія місцевих мешканців у процесі забезпечення цих інтересів. Відповідно до того, що визначено адміністративним центром територіальної громади, останні поділяються на міські (з центром у місті), селищні (центр селище міського типу) та сільські (центр - село)

Територіальна громада є добровільним об’єднанням , до якого належать усі мешканці, незалежно від віку чи інших ознак. Членами територіальної громади людина стає за народженням у відповідному населеному пункті або у разі прибуття до нього на проживання

Брати участь у вирішенні справ громади в повному обсязі можуть лише громадяни України, які досягли 18 років. Саме вони набувають права обирати представницькі органи місцевого самоврядування (відповідні ради) і сільського, селищного або міського голову, мають право голосу на місцевих референдумах і на зборах громадян за місцем проживання.

Місцеве самоврядування є одним з головних елементів розвитку демократії. Воно має форму реалізації публічної влади, відмінну від державної, і втілює місцеві інтереси територіальних громад.

Характерні риси місцевого самоврядування

1. Місцеве самоврядування діє в порядку і межах, встановлених законодавством України. (Конституція України)

2. Для здійснення своїх завдань самоврядні органи мають самостійні джерела фінансування.

3.Самоврядні органи формуються на виборній основі (обиралися населенням)

4. Акти , ухвалені місцевим самоврядуванням, обов’язкові для виконання всіма установами, підприємствами, організаціями та громадянами, розташованими на його території.

03.11-07.11

Тема: Дитина – маленька людина.

Поняття прав дитини. Право дітей на соціальний, правовий, економічний захист.

Творча робота: Переглянь весь демонстраційний матеріал.

Намалюй чи зроби з бумаги квітку та напиши на іі пелюстках  права дитини, які ти запомятав (ла).

https://www.youtube.com/watch?v=oXgyjSRmMYk

https://www.youtube.com/watch?v=BWUxZk-hqq0&t=110s

https://www.youtube.com/watch?v=ngY7_5cSayg

https://www.youtube.com/watch?v=zT0_2930VOk +

https://www.youtube.com/watch?v=vvYFnez4v8M +

Які права має дитина?

У різних країнах встановлено певну вікову межу, переступивши яку, людина починає доросле життя. Дорослі можуть одружуватися, розпоряджатися власним майном, вільно подорожувати, здійснювати фінансові операції, тобто повною мірою користуватися своїми правами. До цього віку дитині притаманні певні фізичні та психологічні особливості, які відрізняють її від світу дорослих: фізична беззахисність, безпорадність, залежність від рішень батьків, інших дорослих тощо.

Відповідно до міжнародного й українського законодавства кожна дитина від народження має невід'ємні та невідчужувані права, що їх гарантує їй держава. Історична довідка

До кінця ХІХ століття права дитини не були захищені юридично. Не існувало організацій, які б опікувалися захистом прав дитини. Для прикладу: у 1874 року в Балтиморі (США) батьків 8- річної Марі Елен Вільсон, яку систематично жорстоко били в сім'ї, змогли притягнути до відповідальності за погане ставлення до доньки лише на підставі чинного закону про захист тварин.

Ситуація змінилася, коли 20 листопада 1989 року Генеральною Асамблеєю ООН було прийнято Конвенцію про права дитини. На сьогоднішній день її прийняли 192 країни світу, Україна також (лютий 1991 р.)

Права дитини - це сукупність спеціальних благ, умов життя і можливостей, необхідних для нормального розвитку, яких дитина (або в інтересах батьки) може домогатися від держави і суспільства і які складають і правовий статус до досягнення повноліття.

Конвенція ООН про права дитини стала першим в історії людства міжнародним документом, що стосусться дітей і містить широкий перелік прав, зокрема, особистих прав і свобод дитини. Її часто називають Всесвітньою Конституцією прав дитини.

Перелік прав дитини, який містить Конвенція, базується на таких принципах: 1.Принцип добробуту дитини - все в інтересах дитини;

2.Принцип рівності - всі діти рівні у правах;

3.Принцип поваги прав і відповідальності обох батьків - повага до сім'ї. 4.Принцип допомоги з боку держави - підтримка і соціальна допомога з боку держави.

ЯКІ ПРАВА МІСТИТЬ КОНВЕНЦІЯ ООН ПРО ПРАВА ДИТИНИ (скорочений перелік)

Дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку.

ПРАВА ДИТИНИ (КОНВЕНЦІЯ ООН ПРО ПРАВА ДИТИНИ )

1.Захист від дискримінації.

2.Повага до прав батьків.

3.Право на життя, виживання і вільний розвиток.

4.Право на прізвище та ім'я.

5.Право на ім'я і набуття громадянства.

6.Право знати своїх батьків і користуватися батьківською турботою.

7.Право не розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню.

8.Право підтримувати контакт з обома батьками.

9.Право на возз'єднання із сім'єю, що перебуває в іншій державі.

10.Право вільно залишати будь-яку країну й повертатися до своєї країни.

ЯКІ ПРАВА МІСТИТЬ КОНВЕНЦІЯ ООН ПРО ПРАВА ДИТИНИ (скорочений перелік)

Право вільно висловлювати свої думки з усіх питань.

Свобода думки, совісті, релігії.

Свобода асоціацій і мирних зібрань.

Право на повну інформацію, що сприяє добробуту дитини.

Право на користування послугами системи охорони здоров'я.

Право користуватися благами соціального забезпечення.

Право на освіту.

Право на відпочинок і розваги.

Право на захист від економічної експлуатації.

 Право на захист від незаконного зловживання наркотичними засобами, психотропними речовинами, від усіх форм сексуальної експлуатації та сексуальних розбещень.

Право на гуманне ставлення, захист від незаконного та довічного позбавлення волі дітей, які перебувають у конфлікті із законом.

Ми знаємо, що робити та до кого звертатися, якщо раптом заболить зуб чи захворіємо на грип. А як бути, коли порушують права дітей, підлітків? До кого звертатися, кому довіритися? Ви можете звернутися: до батьків або дорослих людей, яким ви довіряєте, на «дитячу» Національну гарячу лінію, де вам можуть надати фахову пораду, консультацію чи допомогу. Дзвінки є безкоштовними по всій території України, до психологів, учителів та адміністрації у вашому навчальному закладі; до представників служб у справах дітей, якщо вам не виповнилось 18 років; до працівників центрів соціальних служб у справах сім'ї, дітей та молоді, які є у кожному районі, місті чи районі великого міста; до найближчого відділку поліції (або зателефонувати за номером 102); до суду, якщо вам виповнилось 14 років. Ви можете зробити це самостійно, а до 14 років через представників; до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (омбудсмена); до Уповноваженного  Президента України з прав дитини; Захист прав дитини Ви можете звернутися: Департаменту захисту прав дітей та усиновлення Міністерства соціальної політики України, Міжвідомча комісія з питань охорони дитинства; органи опіки та піклування; служби у справах неповнолітніх та дітей центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді до недержавних громадських організацій, що працюють у сфері захисту прав дитини, таких як Коаліція «Права дитини в Україні», «Жіночий консорціум України», Save the Children. Україна, Громадська організація «Ла Страда. Україна» та багато інших

Захист прав дитини можливий через: Самозахист - кожна людина має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань; Захист батьками чи іншими законними представниками. Звернення дитини за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій; звернення до суду

На жаль, інколи виникає потреба захистити дітей від власних батьків, якщо вони порушують права дитини (жорстоко поводяться, експлуатують примушують до жебракування, бродяжництва, принижують, погрожують тощо) або коли діти позбавлені батьківського піклування. У таких випадках правовими засобами захисту є:

1) позбавлення батьківських прав;

2) відібрання дитини від одного з батьків чи іншої особи; захист прав дитини

3) встановлення аліментів, стягнення аліментів за минулий час, сплата заборгованості за аліментами;

4) влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

5) встановлення опіки (до 14 років) або піклування (від 14 до 18 років), патронату.

6) передача до прийомної сім'ї

7) усиновлення;

8) збереження прав дитини, які вона мала до усиновлення, опіки, піклування, влаштування до спеціального закладу.

20.10-02.11

Тема: Родина як міні-суспільство.

https://www.youtube.com/watch?v=NUmQtbBEYsA

https://www.youtube.com/watch?v=X1hmZzSjNIk

https://naurok.com.ua/uploads/files/860367/448762.pdf    -  презентація

Практична робота: Перегляньте демонстраційний матеріал ,особливо презентацію, законспектуйте та дайте відповіді на питання.

1.Подумайте! Чи є сім'єю: 1.Бабуся й онучка, які мешкають в одній квартирі? 2. Жінка, яка усиновила дитину? 3. Подружжя, коли чоловік працює за кордоном, а дружина доглядає за старенькою матір'ю в Україні? 4. Подружжя, що проживає в Україні, а їхній син, який навчається за кордоном в університеті?

2.Поясни висловлювання Матері Терези: "Для створення сім'ї достатньо покохати. А для збереження потрібно навчитися терпіти та прощати. Що ви можете зробити, щоб сприяти миру в усьому світі? Просто йдіть до себе додому і любіть свою сім'ю".

Сім'я, родина – основа буття людини, підвалини її майбутнього. З давніх-давен у суспільстві вона є первісним осередком багатьох людських відносин: духовних, моральних, господарських, психологічних, естетичних і, звичайно, виховних. Сім'я має важливе значення для кожної людини, оскільки в сім'ях народжують і виховують дітей. Виростаючи, вони створюють власні сім'ї. Право на створення сім'ї – одне з найважливіших прав людини. Тому сім'ї неабияку увагу приділяють і суспільство, і держава, і людина.

Правники сім'єю називають людей, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. (ст.3 Сімейного кодексу України) Основним письмовим документом, який регулює відносини в галузі сімейного права, є Сімейний кодекс України.

Основною підставою виникнення сім'ї є шлюб. Метою шлюбу є створення сім'ї, народження і виховання дітей, ведення спільного господарства. Щоб зареєструвати шлюб, чоловік і жінка особисто подають заяву до органу реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) і, як правило, через місяць відбувається його реєстрація. За поважних причин - раніше. У паспортах подружжя роблять запис про укладення шлюбу, їм видають Свідоцтво про шлюб. Якщо ж укласти шлюб забажає неповнолітня особа від 16 років, вона має звернутися по дозвіл на шлюб до суду

Подружжя - це чоловік і дружина; шлюбна пара. Укладання шлюбу породжує взаємні права й обов'язки подружжя. Після укладання шлюбу за кожним із подружжя зберігається право вільно й самостійно обирати місце проживания, професію та місце роботи. Одним із найважливіших обов'язків подружжя є турбота про сім'ю.

У сучасній сім'ї практикуються партнерські відносини. Взаємини таких людей ґрунтуються на взаємовигідності та рівноправності. Дружина й чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних стосунків між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина й чоловік відповідальні одне перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. У сім'ї має бути безпечно всім: і дорослим, і дітям. Безпека - це стан, коли кому-небудь ніщо не загрожує. Подружжя зобов'язане спільно дбати про добробут сім'ї та підтримувати одне одного.

Партнерство - це узгоджені, злагоджені дії учасників спільної справи.

Жінка має право на материнство, а чоловік на батьківство. Батьківство й материнство - право мати дитину. Небажання когось із подружжя мати дитину може бути причиною розірвання шлюбу. Вагітним жінкам створюються умови для збереження їхнього здоров'я і народження дитини. З народженням, усиновленням або удочерінням дитини зростає кількість членів сім'ї, а також коло довіри й поваги.

Право на батьківство чи материнство – це природне, невід'ємне право особи (чоловіка або жінки) стати батьком (матір'ю) дитини та володіти правами й обов'язками щодо неї.

Батьки зобов'язані: забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я; не пізніше ніж через один місяць з дня її народження зареєструвати дитину; визначитися з прізвищем, ім'ям та по батькові немовляти; виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; дбати, щоб дитина отримала повну загальну середню освіту; готувати дитину до самостійного життя; поважати її.

Батьки мають право: визначати прізвище, ім'я та по батькові дитини; обирати форми і методи виховання; визначати місце проживання дитини, відбирати свою мало літню дитину в будь-якої особи, яка тримає її у себе незаконно чи без Права та обов'язки батьків і дітей рішення суду; батькам належить переважне право на особисте виховання дитини; право на безперешкодне спілкування, на самозахист своєї дитини, на звернення до суду, органів державної влади і місцевого самоврядування, громадських організацій задля захисту прав та інтересів дитини; Заборонено: будь-які види експлуатації дитини; батьки не мають права фізично карати дитину, застосувати до неї види покарань, які принижують людську гідність дитини.

Законодавство покладає на батьків обов'язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Діти як члени родини мають не лише певні права, а й обов'язки: поважати інших членів сім'ї, допомагати по господарству, берегти себе та майно, навчатися та розвиватися тощо. Повнолітні діти зобов'язані утримувати своїх батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги (ст.207 Сімейного кодексу України). Дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю (ст.203 Сімейного кодексу України)

Родинні цінності - це ті принципи та традиції, які об'єднують усіх членів сім'ї та передаються з покоління в покоління. Вони створюють особливу атмосферу в домі та формують міцні емоційні зв'язки між усіма членами родини. Родинні цінності можуть бути різними у кожної сім'ї, але найчастіше вони включають: любов, повагу, підтримку та турботу один про одного, спільні цілі, взаєморозуміння, спільна праця.

У родині ми вперше знайомимося з поняттям цінностей та вчимося їх розуміти. Саме тут формуються наші перші уявлення про добро і зло, правильне і неправильне.

Родинні цінності допомагають нам: 1. Відчувати підтримку та захищеність

2. Будувати здорові стосунки

3.Зберігати сімейні традиції та історію

4.Знаходити опору в складних життєвих ситуаціях.

Захист сім'ї в суспільстві і державі

Україні прийнято ряд законів щодо державної охорони сім'ї, материнства, батьківства, серед яких слід виокремити такі: закони України «Про охорону дитинства»; «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»; «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам»; «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям»; постанови Верховної Ради України «Про Концепцію державної сімейної політики»; «Про Декларацію про загальні засади державної політики України стосовно сім'ї та жінок»; укази Президента України «Про заходи щодо заохочення народжуваності в Україні»; «Про додаткові заходи щодо вдосконалення соціальної роботи з дітьми, молоддю та сім'ями» та багато інших.

В Україні з метою захисту прав дітей створені спеціальні державні органи. У кожному районі чи місті є підрозділи в справах дітей та молоді, соціальні служби для дітей, сім'ї, молоді. Захист сім'ї в суспільстві і державі Крім Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, який опікується правами дітей, запроваджено посаду Уповноваженого Президента України з прав дитини. Створено систему дитячих притулків для дітей, які опинилися в складних ситуаціях або залишилися без опіки батьків. Ці органи можуть надати допомогу дитині в складних життєвих ситуаціях. Для захисту своїх прав дитина має право самостійно звертатися до різних державних органів, а з 14 років – до суду. Важливу роль у захисті сімейних прав відіграють органи нотаріату, які захищають майнові права як подружжя, так і дітей.

06.10-18.10

Тема: Що робить людину людиною? Людська гідність. Взаємоповага. Мої цінності, мета і мрії. Самоаналіз і саморозвиток. Особистісні якості. Внутрішня мотивація

Практична робота: Перегляньте демонстраційний матеріал. Уважно прочитайте конспект. Основне законспектуйте у зошиті. Дайте відповідь на питання.

https://www.youtube.com/watch?v=y9Ej90eY7zc

1. Поясніть, як ви розумієте подані прислів’я: « Шануй сам себе, шануватимуть і люди тебе. Хто сам шанує, того й інші шанують».

2.Продовжи фразу: «Я мрію...»

3. Як ти себе самооцінюєш ? Якого кольору ти собі ставиш квадратик?

Гідність належить людині від народження, вона не відчужується й не передається, не залежить від матеріального та психічного стану, це як свого роду «кредит довіри», який дає людині можливість розвиватися і вдосконалюватися.

Особиста гідність вимірюється позитивними характеристиками, як-от щирість, відданість, хоробрість, відповідальність, доброзичливість, помірність, уважність тощо. Вона визначає статус людини у суспільстві, соціальний авторитет, що формується з роками у процесі співжиття й спілкування. Останнє може бути втрачене дуже легко, а зароблено неймовірними зусиллями та конкретними вчинками.

Людська гіднсть

Особиста гідність є суспільно-моральною цінністю. Це те, що людина має, поважає й цінує в собі, вона є потребою позитивної самооцінки своїх вчинків, самоповаги та гордості за себе. Поняття гідності дуже тісно взаємопов'язане з поняттям честі. За допомогою честі й гідності визначається моральність і окремої людини, і колективу, і суспільства загалом.

Гідність - це моральне ставлення до самого/самої себе, внутрішнє визнання, самоповага. Честь - зовнішнє визнання, оцінка дій, діяльності людини з боку інших.

Значимість людини визначається моральними цінностями, що стали її правилами. Людина з позитивними моральними якостями цінна для інших і себе самої.

Гідність пов'язана зі справедливістю, повагою до життя, доброзичливістю та порядністю. Вона дозволяє людині відчувати самоповагу й усвідомлювати свою цінність.

З розвитком людства зростає перелік прав і свобод, включаючи нові права на мир і розвиток. Усі документи з прав людини ґрунтуються на понятті людської гідності, проголошеному в преамбулі Загальної декларації прав людини.

Повага . Взаємоповага

Чи знаєте ви, що таке повага та чому так важливо з повагою відноситися до інших? У сім'ї Іваненків проживають двоє братів: один добрий, привітний і з повагою ставиться до інших; другий, навпаки, дивиться на всіх зверхньо і вважає себе центром всесвіту. Як думаєте, в кого більше шансів завести справжніх друзів? Хто з них здатний на щиру любов?

Повага - це почуття шани, прихильне ставлення, яке життєво необхідне для існування суспільства. Це вірний спосіб знайти спільну мову з батьками, друзями, однолітками та іншими людьми, показати, що вони вам не байдужі. Отже, повага це ключовий елемент у побудові дружніх, щирих відносин. Життя в суспільстві базується на моральності, етичних поняттях, принципах та правилах.

Взаємоповага – це одна з визначальних категорій міжособистісних стосунків. Якщо в комунікації між людьми немає поваги, це призводить до вкрай негативних наслідків

У стосунках між людьми дуже важливо підтримувати взаємоповагу.

Це означає бути відкритим та чесним в комунікації з іншими людьми і проявляти повагу до їхніх почуттів та потреб. Дотримуйтесь своїх обіцянок та слова, інакше це може порушити довіру між вами та іншою людиною.

Як підтримувати взаємоповагу?

Слухайте та проявляйте інтерес. Будьте відкритими та виражайте свої почуття. Розумійте та приймайте інші точки зору. Виправляйте конфлікти з взаємоповагою. Виражайте вдячність. Будьте толерантними. Дотримуйтеся етики спілкування.

Мої цнності

 Для людини цінністю є те, що особливо важливе в житті та впливає на її поведінку. Це певні ідеї, погляди, за допомогою яких люди задовольняють свої інтереси. Цінності можуть бути матеріальними й моральними. Матеріальні цінності — це різні предмети, майно, матеріали тощо, що потрібні людині для задоволення потреб.

А моральні цінності, як відомо, є основою поведінки людини.

Загальнолюдські цнності Є цінності, які стосуються не лише окремих людей чи спільнот, а всіх людей і зберігаються у всього людства. Такі цінності називаються загальнолюдськими.

Загальнолюдські цінності — моральні норми, що є спільними для різних народів і культур, які втілені в найкращих людських рисах і взаєминах. До таких цінностей належать добро, краса, співчуття, чесність, солідарність, повага, толерантність тощо.

Загальнолюдські цінності лежать в основі розвитку людства. Вони формують норми та правила співжиття, визнача ють, що добре, а що погано, впливають на поведінку людини. Такі цінності дають нам можливість оцінювати вчинки та слова, схвалювати або засуджувати їх. Вони спонукають кожного з нас, окрему спільноту й людство обирати між добром і злом та на основі вибору будувати співжиття.

Мрія - це уявний образ, щось абстрактне, а ціль - це продуманий план дій, чітке бачення кінцевого результату, з визначеним терміном виконання.

Мета - те, до чого прагнеш, чого хочеш досягти.

Що необхідно зробити, щоб моі мріі здійснювались?Для цього потрібно:

1. Усвідомити, чого ти прагнеш.

2. Дізнатися, у чому ти сильний/сильна і чого справді хочеш.

 3. Чітко сформулювати мрію.

4. Вірити, що мрію завжди можна втілити в життя.

5. Скласти план дій і виконувати його.

Так поступово мрія стає метою.

Саморозвиток.

Саморозвиток – це постійна робота над собою, самовдосконалення і вироблення особистих якостей.

Кожна людина сама створює себе, свою особистість і відповідає за свої самореалізацію й саморозвиток. У процесі саморозвитку людина концентрується на власних бажаннях і цілях, постійно здобуває все нові й нові знання для їх досягнення. Саморозвиток є основним для досягнення життєвого успіху. Він сприяє гармонійному розвитку особистості, яка чітко усвідомлює себе та свою значимість і знає, що потрібно для підтримування зв'язків та взаємодії з іншими людьми.

Самоаналз

Самоаналіз є ключовим елементом особистого розвитку та досягнення цілей. Це процес, що дозволяє кожній особі краще розуміти себе, свої мотивації, переконання, сильні та слабкі сторони. Він дозволяє пізнати себе.

Ключові кроки у самоаналізі:

1.Самоспостереження

2.Оцінка цілей

3.Аналіз сильних та слабких сторін

 4.Постійне вдосконалення. Розвивайтеся як особистість.

Особисті якості. Внутршня мотивація

Внутрішня мотивація − це мотивація, яка виникає зсередини самої людини. Це може бути бажання здійснювати дії для задоволення внутрішніх потреб та цінностей. Основні ознаки внутрішньої мотивації включають:

Задоволення- людина відчуває задоволення від виконання дії та отримання результату. Самодостатність-особистість відчуває, що її дії є важливими та самодостатніми.

 Самоаналіз-людина зосереджується на своїх внутрішніх цінностях та мотиваціях, а не на зовнішніх стимулах.

Мотиви — рушійні, спонукальні сили, що визначають нашу поведінку, причини, які сприяють прийняттю рішення.

29.09-02.10

Тема: Права і свободи людини.

Мета:

- ознайомитись з поняттями «права і свободи людини,

 - формувати навички захисту власних прав і свобод, уміти протистояти порушенням прав і свобод людини у повсякденному житті;

Практична робота: Перегляньте демонстраційний матеріал, законспектуйте , перемалюйте схему «Права людини» та дайте відповідь на питання: 

https://www.youtube.com/watch?v=MiLWJ3udvjs

1.  Дайте відповідь, що таке  права та свободи людини?

2. Що ви дізналися про Загальну декларацію прав людини?

3. З якими правами  та  свободами  людини  ви ознайомились.

Права і свободи людини - це можливості людини, необхідні їй для існування і розвитку.

Права людини – природні, невідчужувані права, що належать людині з

моменту народження.  

Права громадянина - це права пов’язані із фактом  громадянства,

приналежності  людини до певної держави. 

Після розгрому фашизму, заради укріплення миру й безпеки, у 1945 році було утворена ООН , яка  вже  10 грудня 1948 року ухвалила один з найважливіших документів в історії людства – Загальну  декларацію прав людини. Вона складається з преамбули і 30 статей.

У ст.1 Декларації  зазначається: -  всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Загальна декларація прав людини визначила  громадянські (особисті), політичні, соціальні, економічні та культурні права, які належать кожній людині.

Свобода — це юридична можливість людини поводитись відповідно до своїх волевиявлень, тобто робити все, що бажається, але тільки те, що не заборонено законом і не спричиняє невиправданої шкоди правам і свободі інших людей.

ВИДИ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ

1.Громадянські (особисті)  права - це можливості людини, необхідні для її фізичного існування, для задоволення її біологічних і матеріальних потреб; розвитку   індивідуальності людини(право на життя, на свободу, на фізичну недоторканість, вибір місця проживання….)

2.Політичні права – це, як правило, права тільки громадян даної держави. Це можливості людини брати участь у державному і громадянському житті, впливати на діяльність різних державних органів, громадських об’єднань політичної  орієнтації , це права на участь  у керуванні державою. Серед них: право брати участь в управлінні своєю країною через вільно обраних представників, право мати однаковий доступ до державної служби у своїй країні)

3.Економічні права– це можливості людини реалізовувати свої  здібності та отримувати кошти для свого існування (право на власність, право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, право на працю…)  

4.Соціальні права  – Соціальні      можливості людини забезпечення належних соціальних умов ( право на соціальний захист, право на житло, право на достатній життєвий рівень для себе і членів своєї сім’ї). 

5.Культурні права  – пов’язані з можливістю вільного доступу людини до духовних і матеріальних цінностей. Серед них – право брати участь у культурному житті суспільства, насолоджуватися мистецтвом, розвивати науковий прогрес і користуватися його благами.

15.09-26.09

Тема: Культура матеріальна і духовна.

Мета: ознайомитись із поняттям "культура", її матеріальними та духовними аспектами; сформувати уявлення про культурне розмаїття, значення господарювання та приватної власності в житті суспільства; розкрити взаємозв’язок між людиною і природою.

Перегляньте  демонстраційний матеріал.

https://www.youtube.com/watch?v=VHhJqsvUC5c

Визначить, до якого виду культури вони належать.

1.    Картина —

2. Мова —

3. Музичний інструмент —

4. Обряд —

5. Книга —

6. Пісня —

7. Архітектура —

8. Народна казка —

9. Музейний експонат —

10. Танок —

11. Національний костюм —

12. Гімн —

13. Рецепт національної страви —

14. Фільм —

15. Картина -

16. Кулінарний рецепт —

17. Інтернет —

18. Символіка прапора —

19.Фотографія —

Громадянська освіта - поєднання окремих наук про людину й суспільство, що вивчають окремі сфери людських відносин (пізнання, працю, спілкування, управління) у різних сферах культури, господарства, суспільного поділу, організації влади.

Слово «культура» відоме з давніх часів і має різноманітні значення. Проте й досі немає єдиного пояснення. Спочатку слово «культура» означало процес обробітку землі та виховання людини. Дві тисячі років тому римський письменник Марк Тулій Цицерон використав це слово для позначення всього цінного, що створило людство. У культурі він вбачав, з одного боку, діяльність із перетворення природи на благо людини, а з іншого, — засіб удосконалення духовних сил людини.

Наскельні малюнки (або петрогліфи) — це зображення, зроблені на поверхні скель або стін печер. Вони створювалися за допомогою природних барвників, таких як охра (жовто-червона глина), деревне вугілля або крейда. Малюнки наносилися пальцями, примітивними пензлями з волосся чи трави, або навіть видувались через трубки для створення ефекту розпилення.

Тематика малюнків включала:

·                 Зображення тварин (олені, бізони, коні), які могли мати магічний зміст. Люди вірили, що малювання тварини надасть їм удачі під час полювання.

·                 Символи та геометричні фігури, що, ймовірно, мали ритуальний або комунікативний характер.

·                 Зображення людей, сцен полювання чи релігійних обрядів.

Навіщо люди створювали наскельні малюнки?

Магія і релігія. Люди вірили, що зображення тварин чи ритуалів допоможе їм досягти успіху у житті або полюванні.

Передача знань. Малюнки могли бути своєрідними "інструкціями" для майбутніх поколінь.

Естетика. Вже тоді люди прагнули до краси, навіть у найпростіших формах.

Перші приклади наскельного мистецтва

1.              Печери Ласко (Франція): відомі своїми кольоровими малюнками бізонів, коней і оленів, створеними близько 17 000 років тому.

2.              Печера Альтаміра (Іспанія): одна з найдавніших, із зображеннями бізонів, датованими 20 000 роками тому.

Культура — це сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людиною протягом історії.

Культура - рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, виражених у матеріальних і духовних цінностях, створених людиною.

Цінність - будь-яке матеріальне або ідеальне явище, яке має значення для людини (суспільства), заради якого вона діє, на яке витрачає сили, час, гроші, здоров’я тощо, заради якого живе.

 Культура, поряд із природою, є ще одним світом, у якому живе людина. Від палиці-копачки до космічних ракет, людина завжди прагнула покращити своє життя, створюючи нові винаходи та відкриття. Усе, що полегшує працю, прикрашає і робить зручнішим побут, спілкування, люди вважають цінностями. Кожна людина, суспільство загалом мають систему цінностей — сукупність думок про значення в їхньому житті речей та явищ, які існують у природі й суспільстві.

Види культури:

Культура поєднує в собі матеріальне й духовне.

Матеріальна культура охоплює світ речей та їх створення.

Духовна культура включає знання, науку, мову, філософію, релігію, вірування, твори літератури, образотворчого мистецтва, музику тощо.

Таким чином вона відповідає різним потребам людей.

Людина не тільки творить культуру, але й споживає цінності. Поняття «культура» також вживають як синонім освіченості, вихованості людини, і в цьому розумінні воно увійшло в усі європейські мови.

Культурою називають і сукупність мистецьких надбань.

Це твори літератури, музики, образотворчого мистецтва, скульптури, архітектури, театру, кінематографа та інші речі, які є носіями краси.

Твори культури можуть бути створені як професійними, так і народними митцями.

Культурне різноманіття .

Сучасна світова культура — це величезна кількість самобутніх культур, що взаємодіють між собою протягом усього часу існування людства.

Культурне розмаїття — це різноманітність традицій, звичаїв, мов, вірувань, мистецтва та способів життя, які характерні для різних народів та етнічних груп. Воно є багатством людства, яке відображає унікальність кожної спільноти і сприяє взаємному збагаченню культур.

Це дає змогу кожній людині отримувати естетичну насолоду від духовних багатств, що були створені різними народами протягом тисячоліть. У 2002 р. Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй (ООН) проголосила 21 травня Всесвітнім днем культурного різноманіття для діалогу та розвитку. Відзначення цієї дати дає змогу людям усвідомити глибину і різноманіття національної культури не тільки країни, але й інших народів світу; зрозуміти завдяки цьому важливість культурного обміну та збереження існуючих культурних звичаїв, традицій і спадщини, навчитися жити разом у гармонії..

У 2005 р. було ухвалено Конвенцію ЮНЕСКО про охорону та заохочення розмаїття форм культурного самовираження. У ній зазначено, що культурне різноманіття є спільною спадщиною людства, необхідною для нього, так само як біологічне різно манітта необхідне для природи.

Культура кожного народу проявляється в різних аспектах, таких як кухня, одяг, музика, танці, мова, традиції та свята. Наприклад, українські вишиванки, японські кімоно чи мексиканські сомбреро є символами національного одягу. Музичні й танцювальні традиції також відображають культурну самобутність: козацький гопак в Україні, фламенко в Іспанії чи самба в Бразилії. Національні кухні, як-от український борщ, італійська піца чи японські суші, є елементами культурної спадщини.

Релігійне розмаїття також є важливою складовою культурного багатства. У світі співіснують різні релігії, кожна з яких має свої традиції, обряди та цінності. Наприклад, християни святкують Різдво, мусульмани відзначають Рамадан, а індуси — Дівалі. Релігійні свята та обряди допомагають людям зберігати духовну спадщину і відчувати зв’язок із предками.

У сучасному глобалізованому світі деякі культури і традиції можуть поступово зникати. Це відбувається через уніфікацію способу життя, мовну асиміляцію або втрату інтересу до традицій. Наприклад, багато мов сьогодні перебувають під загрозою зникнення, адже ними більше не користуються у повсякденному житті.

Щоб зберегти культурне розмаїття, важливо вивчати традиції та звичаї інших народів, організовувати фестивалі, виставки та інші культурні заходи, які сприяють популяризації культурної спадщини. Захист рідної мови, збереження національного одягу та свят також допомагають уникнути втрати унікальних рис культури.

Культурне розмаїття робить наш світ багатшим і цікавішим. Повага до культурних традицій інших народів, знання про їхні досягнення і звичаї сприяють порозумінню між людьми та створюють основу для гармонійного співіснування. Як казав Махатма Ганді: "Нам потрібно вивчати різні культури, але не втрачати свою власну."

3. Господарювання (економіка).

Господарювання, або економіка, — це система діяльності людей, спрямована на створення, розподіл, обмін і споживання товарів і послуг. Економіка є основою існування суспільства, адже вона забезпечує задоволення основних потреб людини — у їжі, одязі, житлі, освіті, транспорті тощо. Вона охоплює як особисту діяльність людини, так і функціонування великих підприємств, організацій та держави в цілому.

Господарювання з'явилося тоді, коли люди почали використовувати природні ресурси для задоволення своїх потреб. У період первісного суспільства люди займалися збиральництвом, полюванням і рибальством. Згодом, із розвитком землеробства й скотарства, вони почали створювати перші надлишки продуктів, які можна було зберігати чи обмінювати. Це стало основою для розвитку торгівлі, ремесел і міст.

Економіка складається з трьох основних секторів. Первинний сектор включає використання природних ресурсів, таких як сільське господарство, рибальство, лісництво й видобуток корисних копалин. Вторинний сектор стосується виробництва, переробки й створення товарів, наприклад, у промисловості чи будівництві. Третинний сектор охоплює надання послуг, таких як торгівля, освіта, медицина, транспорт, фінанси тощо.

4. Приватна власність.

Господарювання також тісно пов’язане з поняттям приватної власності. У сучасному світі більшість товарів і послуг створюється приватними підприємствами, які належать окремим особам чи групам.

Приватна власність — це форма власності, при якій матеріальні чи нематеріальні ресурси (земля, будівлі, підприємства, транспорт, гроші, інтелектуальні продукти тощо) належать окремим особам, родинам чи групам людей. Власник має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю на власний розсуд, якщо це не порушує законів і прав інших людей.

Приватна власність є одним із ключових елементів ринкової економіки. Вона стимулює людей до праці, інновацій і розвитку, оскільки створює можливості для отримання прибутку й поліпшення якості життя. Наприклад, фермер, який володіє полем, прагне виростити якомога кращий урожай, адже його праця безпосередньо впливає на його добробут.

Історично приватна власність виникла з переходом людства до землеробства і скотарства, коли стало можливим накопичувати надлишки продуктів і обмінювати їх на інші товари. З часом права власності отримали юридичне закріплення в законах, що дозволило захищати інтереси власників.

Однак приватна власність також має свої обмеження. У суспільстві важливо дотримуватися балансу між приватними інтересами й суспільним добробутом. Наприклад, держава може втручатися у використання приватної власності через закони, податки чи обмеження, якщо це потрібно для захисту прав інших людей або екології. Також у деяких країнах існує державна чи колективна власність.

5. Людина і природа.

Природа забезпечує людину всім необхідним для життя: повітрям, водою, їжею, матеріалами для будівництва та енергією. Водночас людина, завдяки своєму розуму та здатності до праці, впливає на природу, змінюючи її відповідно до своїх потреб.

На початкових етапах свого розвитку людина була повністю залежна від природних умов. Полювання, збиральництво та рибальство були основними способами добування їжі. Люди підлаштовували своє життя під клімат і сезони, живучи в гармонії з природою. Однак із розвитком землеробства, скотарства та технологій вплив людини на природу почав зростати.

З розвитком індустріалізації і науки люди отримали можливість значно змінювати навколишнє середовище. Будівництво міст, вирубка лісів, добування корисних копалин, використання викопного палива стали поширеними явищами. Це призвело до значного прогресу в економіці, але також стало причиною багатьох екологічних проблем, таких як забруднення води й повітря, зміна клімату, втрата біорізноманіття та деградація ґрунтів.

Людина і природа перебувають у тісному взаємозв’язку, тому шкода, завдана природі, рано чи пізно впливає на саму людину. Наприклад, забруднення водних ресурсів призводить до нестачі питної води, а знищення лісів — до погіршення якості повітря та збільшення ризику природних катастроф.

У сучасному світі дедалі більшої ваги набуває концепція сталого розвитку. Це підхід, який передбачає раціональне використання природних ресурсів для забезпечення потреб сьогоднішнього покоління без шкоди для майбутніх. Людство починає розуміти, що природу потрібно не лише використовувати, але й берегти, дбати про її відновлення і збереження.

Людина — частина природи, і її добробут залежить від стану навколишнього середовища. Жити в гармонії з природою — це відповідальність кожного з нас, яка забезпечить майбутнє для всіх живих істот на Землі. Як сказав видатний природодослідник Жан-Жак Руссо: "Людина народжена для життя в гармонії з природою."

Національна культура.

Кожен народ пишається своїми культурними надбаннями, береже їх, водночас намагаючись робити їх живими елементами життя. У цьому розумінні виділяють національні культури (українську, польську, французьку та сотні інших). Своєрідність національної культури, її неповторність та оригінальність знаходять прояв як у духовній (мова, література, музика, живопис, релігія), так і в матеріальній (традиції виробництва, праці, ведення господарства) сферах життя й діяльності народу.

Кожен народ, створюючи власну національну культуру, тим самим робить внесок у світову культуру. У результаті такого спілкування відбувається взаємне культурне збагачення.

Національна українська культура Своєрідність української національної культури визначається впливом географічних умов, особливістю історичного шляху, а також взаємодією з культурами інших народів, що живуть на цій території, а також є сусідами України.

Культурні відмінності.

 Культура є своєрідним організатором нашого суспільного життя, а водночас окулярами, крізь які ми дивимося на світ. Поки ми живемо в одному середовищі, то часто не усвідомлюємо, чим відрізняються культури між собою та як вони можуть впливати на наші щоденні взаємодії. Коли нам зустрічаються люди, які були виховані на інших культурах, ми відчуваємо й помічаємо їхню відмінність. Між представниками різних культур можуть виникнути певні труднощі в спілкуванні, іноді їм складно передбачити та зрозуміти по поведінку одне одного Щоб знайти своє місце в мультикультурному середовищі, яким с сучасний світ, потрібно передусім усвідомлювати наявність певних відмінностей. Під час спілкування з людиною іншої культури необхідно вміти приймати і відмінності та поважати їх.

Висновок: Чи погоджуєшся ти з тим, що... Термін «культура» не має єдиного визначення. Ним пояснюють різні сторони відносин людини. Культура і природа є світами, у яких існує людина. Творення культури це творення цінностей, які споживає і примножує людина. Культурні відмінності слід розуміти й поважати. Культурне різноманіття світу є важливою цінністю. Національна культура - це складова світової культури. Серед цінностей людства важливими є моральні. Саме вони забезпечують формування особистості людини.