ЗПК - 6.1

Урок 8.  Поняття про небезпечну зону. Засоби захисту від небезпечних і шкідливих виробничих чинників (засоби колективного захисту, засоби індивідуального захисту (ЗІЗ). Визначення ЗІЗ. Поняття про небезпечну зону. Норми видачі, строки носіння ЗІЗ працівниками.

Зони небезпеки та їх огородження

Методи та засоби забезпечення безпеки праці обирають на основі виявлених небезпечних факторів, специфічних для окремого технологічного процесу, а також вивчення зони дії (небезпечної зони) та особливостей кожного з виявлених факторів.

Небезпечна зона — це простір, у якому можлива дія на працюючих небезпечного і (або) шкідливого виробничого фактора.

Для того, щоб запобігти з'явленню людини в небезпечній зоні, а також локалізувати цю зону і зменшити її розміри до можливого мінімуму, використовують різні засоби захисту.

Засоби захисту можуть бути об'єктивні (огородження, блокування, запобіжні пристрої та клапани, ізоляція та герметизація, заземлення тощо) і суб'єктивні (запобіжні знаки і написи, сигнальні пристрої, контрольно-вимірювальні прилади, умовне забарвлення об'єктів тощо).

Суб'єктивні засоби не можуть гарантувати надійний захист від дії шкідливих факторів, оскільки стан людини внаслідок втоми, поганого самопочуття, шуму, вібрації тощо може погіршуватися, що пов'язано з небезпекою виникнення нещасного випадку.

Огороджуючі пристрої (об'єктивні засоби) застосовують для ізоляції людини, її частин тіла, одягу від механізмів, що рухаються та обертаються, від небезпечних струмопровідних частин обладнання, яке перебуває під напругою, а також зон високих температур, шкідливих випромінювань і місць, де можливий ви­літ деталей при їх обробці або внаслідок вибуху.

Огороджуючі пристрої поділяються на стаціонарні, відкидні чи розсувні, знімні та переносні (тимчасові).

Стаціонарні огородження ізолюють небезпечні зони, механізми різних машин і окремі ділянки робочих місць. Всі приводні, передавальні та робочі механізми, якщо це можливо за технологією, розміщуються у корпусі машини.

За конструктивним оформленням стаціонарне огородження виконується як невід'ємна частина машини.

Відкидні чи розсувні огородження (кожухи, футляри, кришки, дверцята тощо) використовуються для укриття систем приводу, робочих та інших механізмів, які вимагають частої наладки, чистки, змащування та оглядів між плановими ремонтами машин і верстатів. Вони приєднуються до нерухомих частин машин (корпусів) за допомогою петель, завіс і можуть відкриватися без допомоги інструмента.

Знімні огородження використовують для укриття приводних, передавальних механізмів, які не потребують наладки, чистки та огляду під час всього міжремонтного періоду роботи обладнання. Такі огородження можуть застосовуватися замість відкидних та розсувних, якщо останні не можна встановити на обладнанні через його конструктивні особливості. Знімні огородження закріплюються на машині або верстаті болтами, гвинтами тощо; щоб їх зняти, потрібен інструмент.

Переносні (тимчасові) огородження використовують при ремонтах та налагодженні для захисту людини від випадкових доторкань до механізмів, що обертаються, струмопровідних частин тощо. їх застосовують на робочих місцях зварювальників, газорізальників для захисту від дії електродуги та ультрафіолетових променів.

Працювати на обладнанні, з якого знято огородження або воно несправне, забороняється.

Знаки безпеки, звукова і світлова сигналізація

Знаки безпеки праці поділяються на чотири групи:

• заборонні, які призначені для заборони працівникам певних дій у місці встановлення знака (заборона користуватись відкритим вогнем, курити, входити чи проходити, гасити водою, користуватись електронагрівальними приладами і т. ін.);

• попереджувальні, які призначені для попередження працівників про можливу небезпеку (електричний струм, легкозаймисту чи отруйну речовину, лазерне випромінювання, небезпеку вибуху тощо);

• приписуючі, які призначені для дозволу на виконання певних дій працюючих лише за умови виконання ними конкретних вимог (припису) безпеки праці (обов'язкове застосування засобів захисту, виконання заходів щодо забезпечення безпеки праці), вимог виробничої та пожежної безпеки;

• вказівні, які призначені для інформування про місце знаходження відповідних об'єктів та засобів (пункту медичної допомоги, пожежної охорони, питної води, вогнегасника, пожежного крану, пункту сповіщення про пожежу і т. ін.). (додаток 16)

Знаки безпеки праці кожної групи мають свою форму, розміри та колір. Приклади знаків безпеки усіх чотирьох груп наведені на форзаці.

Знаки безпеки праці встановлюються в місцях, перебування в яких пов'язано із можливою дією на працівників небезпечних і (або) шкідливих виробничих чинників, а також на виробничому обладнанні, що є джерелом таких виробничих чинників. Вони повинні контрастно виділятися на тлі, що їх оточує, та знаходитися в полі зору людей, для яких вони призначені.

Основними потенційними шкідливими і небезпечними чинниками при обслуговуванні технологічного обладнання можуть бути механічні травми, надлишковий шум, вібрація, забруднення виробничого середовища і т. ін.

Безпечна і безпомилкова робота при експлуатації технологічного обладнання може бути досягнутою при оптимальній узгодженості конструктивних характеристик і параметрів обладнання з антропометричними і анатомічними особливостями організму людини.

При експлуатації технологічного обладнання небезпеку створюють рухомі частини машин, поворотно-поступальний рух важелів, рухомі паси, ріжучі частини машин і т. ін. Небезпека значно зростає, коли на конструктивних елементах машин є болтові з’єднання, шпонки, нерівності, гострі кути і т. ін.

Небезпека може загрожувати людині і поза машиною, що є також небезпечною умовою. Обертові частини машини можуть створювати зону захоплення волосся, одягу людини, частин її тіла і спричиняти травмонебезпечні ситуації.

Тому при розташуванні технологічного обладнання необхідно враховувати: конструктивні особливості і габарити машин, обслуговування і ремонту, робочі і евакуаційні проходи, відстані між машинами і елементами приміщення чи будівель.

Розміри між виробничим обладнанням та іншими об’єктами вибирають так, щоб вони відповідали існуючим нормам, регламентам, рекомендаціям та правилам охорони праці.

Кольори безпеки та знаки безпеки праці

Безпека виконуваних робіт суттєво залежить від дохідливості, швидкості та точності сприйняття зорової інформації. На цьому ґрунтується широке використання на підприємствах кольорів безпеки та знаків безпеки праці, які відіграють роль закодованого носія відповідної інформації.

Колір безпеки - установлений колір, призначений для привернення уваги працівника до окремих елементів виробничого обладнання і (або) будівельної конструкції, які можуть бути джерелами небезпечних і (або) шкідливих виробничих чинників, а також до засобів пожежегасіння і знаків безпеки. У нас, як і в багатьох країнах світу, прийняті наступні кольори безпеки: червоний, жовтий, зелений, синій. Для підсилення контрасту кольорів безпеки їх необхідно застосовувати на фоні контрастних кольорів. Контрастні кольори також слід використовувати для виконання символів і пояснювальних написів.

Контрастним кольором для білого є чорний, а для чорного - білий.

Червоний колір безпеки застосовується для позначення різних видів пожежної техніки, інструментів, інвентарю та протипожежних засобів, пристроїв вимкнення (у тому числі й аварійних), сигнальних лампочок. Крім того, ним фарбують місце, обладнання та прилади, де може виникнути вогненебезпечна чи аварійна ситуація.

Жовтий колір безпеки використовується для елементів виробничого обладнання, що можуть бути джерелами небезпечних і (або) шкідливих виробничих чинників; постійних та непостійних огороджень; елементів будівельних конструкцій, що можуть спричинити отримання травм; елементів внутрішньо - та міжцехового транспорту, підіймально-транспортного обладнання і т. ін. Для більшої помітності застосовують чергування жовтих та чорних смуг.

Зелений колір безпеки використовується для світлових табло (напис білою фарбою на зеленому тлі) евакуаційних і запасних виходів, сигнальних лампочок, які сповіщають про нормальний режим роботи, а також для евакуаційних знаків (наприклад, "Виходити тут").

Синій колір безпеки застосовують для приписувальних і вказівних знаків.

Засоби індивідуального захисту

Засоби індивідуального захисту, залежно від призначення, поділяються на такі:

• ізолюючі костюми (пневмокостюми, скафандри);

• засоби захисту органів дихання (протигази, респіратори, пнев- мошоломи, пневмомаски);

Засіб індивідуального захисту (ЗІЗ) - це засіб захисту, що одягається на тіло працівника (або його частину) або використовується під час праці. Засіб індивідуального захисту застосовують тоді, коли безпека робіт не може бути забезпечена конструкцією та розміщенням устаткування, організацією виробничих процесів, архітектурно-планувальними рішеннями та іншими засобами колективного захисту.

Відповідно до Закону України "Про охорону праці" на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненнями або несприятливими метеорологічними умовами робітникам та службовцям безоплатно видаються спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту. Порядок видачі, зберігання та використання засобів індивідуального захисту визначається статтєю 8 Законом України "Про охорону праці". Відповідальність за своєчасне забезпечення працівників засобів індивідуального захисту і дотримання вимог покладається на роботодавця. Він зобов'язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору.

При визначенні на підприємстві тих професій і посад, що мають право на одержання засобів індивідуального захисту керуються Типовими галузевими нормами безоплатної видачі працівникам спеціального одягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту. Засоби індивідуального захисту видаються працівникам згідно з встановленими нормами і термінами носіння незалежно від форми власності підприємства та виду його діяльності. Засоби індивідуального захисту, що видаються працівникам, вважаються власністю підприємства, обліковуються як інвентар і підлягають обов'язковому поверненню при: звільненні, переведенні на тому ж підприємстві на іншу роботу, для якої видані засоби індивідуального захисту не передбачені нормами, а також по закінченні строків їх носіння замість одержаних нових засобів індивідуального захисту.

Класифікація ЗІЗ встановлюється відповідно до ДСТУ 7239:2011[1], де залежно від призначення вони підрозділяються на 10 класів:

1. Засоби захисту голови: захисні каски; захисні шоломи та підшоломники; капелюхи, кепі, кепки з захистом і без, шапки, берети, косинки, сітки для волосся з козирком і без, накомарники.

2. Засоби захисту органів слуху: вушні затички та аналогічні засоби; звукозахисні шоломи; протишумові навушники; протишумові навушники, які можна кріпити до касок і шоломів; протишумові захисні пристрої з електронним приймачем; протишумові захисні пристрої з телефонним зв'язком.

3. Засоби захисту очей і обличчя: захисні окуляри, зокрема зі світлофільтрами; захисні окуляри від рентгенівського, лазерного, ультрафіолетового, інфрачервоного випромінювання та від яскравого світла; екрани для обличчя; захисні окуляри та екрани від механічних ушкоджень, пилу, бризок, хімічних речовин тощо; маски та щитки для дугового зварювання (такі, які тримають руками, або такі, що кріпляться на голові або прикріплюються до захисних касок і шоломів).

4. Засоби захисту органів дихання: фільтрувальні пристрої (протипилові, протигазові, протиаерозольні, комбіновані, саморятівники); ізолювальні пристрої: засоби захисту органів дихання зі знімною маскою зварника.

5. Засоби захисту рук, плеча та передпліччя: захисні рукавиці; захисні рукавички; рукавиці та рукавички, які захищають від: а) механічних ушкоджень (порізів, проколів, дрібного скла тощо); б) хімічних речовин; в) мікроорганізмів; г) іонізувального (іонізуючого) випромінювання та радіоактивних речовин; д) електричного струму; е) статичної електрики; ж) вібрації; з) холоду і знижених температур; и) спеки і теплових випромінювань; безпальчикові рукавички; напальчники; надолонники; нарукавники; налокітники; наплічники; антиелектростатичні браслети та кільця; назап'ясники для важкої праці.

6. Одяг спеціальний захисний (спецодяг): костюми, комбінезони, напівкомбінезони, куртки, сорочки, штани, шорти, халати, жилети, сукні, жакети, кофти, спідниці, фартухи, плащі, напівплащі, накидки; захисний одяг від механічних ушкоджень (проколювання, різання); захисний одяг від хімічних ушкоджень; захисний одяг від електричних ушкоджень (електричного струму та електричної дуги); захисний одяг від статичної електрики; захисний одяг від розплавлених бризок металу та інфрачервоного випромінювання; захисний одяг під час зварювання; теплозахисний одяг; утеплений одяг (тулупи, кожухи, пальта, напівпальта, куртки, штани); костюми ізолювальні (гідроізолювальні, пневмоізолювальні, скафандри); захисний одяг від радіоактивного ураження, фартухи для захисту від рентгенівського ви- промінювання; пилонепроникний одяг; газонепроникний одяг; рятувальні жилети; сигнальний одяг флуоресціювальний, світловідбивний (світлоповертальний) одяг та доповнення до нього (пов'язки, рукавиці тощо); захисні покривки з поліхлорвінілового пластикату, які вдягають поверх основного одягу для додаткового захисту від контактного забруднення радіоактивними, токсичними речовинами та розчинами кислот і лугів.

7. Засоби захисту ніг та стегон: чоботи, напівчоботи; черевики до гомілок або литок; туфлі; тапочки; калоші; унти; наколінники; гетри; щитки; взуття водонепроникне; взуття для захисту від нафти та нафтопродуктів, олив, жирів, кислот, лугів; взуття з жаростійкою підошвою; взуття, що запобігає ковзанню; взуття від знижених температур; вібростійкі черевики та чоботи; електроізолювальні чоботи, черевики, боти, калоші; антиелектростатичне взуття, черевики та чоботи; захисні черевики для роботи з ланцюговими пилками; взуття з додатковим захистом пальців від удару; взуття стьобане для захисту від дрібного скла; взуття, яке швидко можна розстебнути чи розв'язати; черевики на дерев'яній підошві;змінні підошви (тепло-, потостійкі або проколостійкі); знімні шипи та пластини (для криги, снігу та слизької підлоги).

8. Засоби захисту від падіння з висоти: пояси запобіжні (лямкові, безлямкові, комбіновані); оснащення, призначене для попередження падіння (карабіни, стропи, стропканати, рятувальні канати, троси); стримувальне та страхувальне обладнання повне оснащення з усім приладдям (затискачі страхувальні, зачепи, системи страхування, блокувальні пристрої); — запобіжні пристрої, які гасять кінетичну енергію гальмують повне оснащення з усім приладдям (системи обмежування падіння, спускові пристрої).

9. Засоби захисту шкіри (засоби дерматологічні): захисні креми, мазі, гелі;очисники шкіри; репаративні засоби.

10. Засоби захисту комплексні

Мінімальні вимоги безпеки і охорони здоров’я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці (далі — Мінвимоги) затверджені наказом № 1804, який набув чинності 15.01.2019 р. 

Категорії працівників, які мають бути безоплатно забезпечені ЗІЗ. 

Передусім, до них належать (п. 4 розд. ІІ Мінвимог) усі працівники (особи, що перебувають у трудових відносинах), професії і посади (професійні назви робіт) яких передбачені в Нормах безоплатної видачі ЗІЗ (Затверджені наказом Держгірпромнагляду від 16.04.2009 р. № 62)

Крім того, обов’язкове забезпечення ЗІЗ передбачено для працівників, яких залучають до разових робіт з ліквідації наслідків аварій, стихійних лих тощо, не передбачених трудовим договором (п. 3 розд. ІІ Мінвимог).

Також належні ЗІЗ видають (п. 11 розд. ІІ Мінвимог):

— здобувачі освіти, які навчаються в навчальних закладах незалежно від форм навчання, на час проходження виробничої практики (виробничого навчання) на підприємстві;

— інструкторам, що виконують роботи за професіями і посадами, для яких галузевими нормами передбачені ЗІЗ, на час виконання цієї роботи.

Обсяг забезпечення.

ЗІЗ може видаватися (1) як за встановленими нормами, (2) так і в додаткових обсягах.

1. Відповідні норми для працівників загальних професій різних галузей промисловості встановлені в Нормах безоплатної видачі ЗІЗ (п. 4 розд. ІІ Мінвимог). Крім того, на сьогодні для багатьох галузей діють типові (галузеві) норми безоплатної видачі ЗІЗ. Такі норми встановлюють для роботодавця обов’язковий мінімум безоплатної видачі ЗІЗ із визначенням їх захисних властивостей і термінів використання (носіння). Причому якщо у вашій галузі (виробництві) типові норми досі не затверджені, ви як роботодавець можете передбачити видачу спецодягу працівникам, зайнятим на зазначених вище роботах, у колективному договорі.

2. У додаткових обсягах (тобто понад установлені норми безоплатної видачі)

Мінвимоги за певних умов дозволяють і навіть зобов’язують роботодавця видавати ЗІЗ працівникам

Наприклад, ЗІЗ у додатковому обсязі видають:

— якщо існує більше одного ризику для життя та здоров’я працівників (п. 5 розд. I Мінвимог);

— умови і характер роботи вимагають видачі працівникам ЗІЗ, не зазначених у Нормах безоплатної видачі ЗІЗ, але передбачених іншими нормативно-правовими актами з ОП (п. 12 розд. II Мінвимог);

— якщо працівникам видають два комплекти спецодягу на два терміни носіння (п. 6 розд. IIІ Мінвимог);

— у разі передчасного зносу спецодягу не з вини працівника (п. 7 розд. IIІ Мінвимог);

— у разі видачі двох або трьох комплектів спецодягу для зручності проведення процедур його чищення (п. 17 розд. IIІ Мінвимог);

— коли працівник поєднує професії або працює за сумісництвом (п. 10 розд. IIІ Мінвимог);

— якщо процедура з обслуговування (чищення, прання тощо) ЗІЗ проводиться роботодавцем в інший проміжок часу, ніж передбачено п. 17 розд. IIІ Мінвимог.

ПЕРЕВІР СЕБЕ