Хімічні властивості металів характеризують ставлення їх до хімічних впливів різних активних середовищ. Кожен метал має певної здатністю опиратися цим впливам.
Основними хімічними властивостями металів є окислюваність і корозійна стійкість.
Окиснюваність - здатність металу вступати в реакцію з киснем під впливом окислювачів.
Корозійна стійкість - здатність металу чинити опір корозії.
- Кристалічна решітка відрізняється від решіток компонентів, що утворюють з'єднання (рис.1). Атоми в решітці хімічної сполуки розташовуються впорядковано, тобто атоми кожного компонента розташовані закономірно і по певних вузлів решітки. Більшість хімічних сполук мають складну кристалічну структуру;
- в з'єднанні завжди зберігається просте кратне співвідношення компонентів. Це дозволяє висловити їх складу простою формулою АnB, де А і В - відповідні елементи; n і m - прості числа. Наприклад, у CuAl2 співвідношення кількості атомів Cu і Al - 1:2;
- Властивості з'єднання різко відрізняються від властивостей утворюють його компонентів;
- Температура плавлення (дисоціації) постійна;
- Утворення хімічної сполуки супроводжується значним тепловим ефектом.
- Сполуки з нормальною валентністю, тобто з'єднання металів з типовими неметалами. Такими сполуками є оксиди, сульфіди, хлориди. У сплавах ці сполуки присутні у вигляді так званих неметалічних включень;
- Металеві з'єднання, які відрізняються різноманітністю типів міжатомних зв'язків (металевої, ковалентного, іонної) і завдяки цьому характеризуються металевим блиском, електропровідністю і в окремих випадках надпровідністю.
Металеві сполуки при звичайних температурах тверді та крихкі, однак при нагріванні до температур, рівних 70 ... 90 % від температури плавлення, ці сполуки дуже пластичні, що пояснюється збільшенням при нагріванні частки металевого зв'язку між атомами.
Під впливом кисню повітря і вологи метали зазнають корозії:
чавун і сталь іржавіють;
бронза вкривається зеленим шаром оксиду міді;
при нагріванні в печах верхній шар сталі окиснюється і перетворюється на окалину.
Метали і сплави, що не окислюються в умовах високих температур, називають жаростійкими. Такі сплави застосовують для виготовлення колекторів, клапанів двигунів внутрішнього згоряння, лопаток газових турбін тощо. Жаростійкі (окалиностійкі) матеріали стійкі до корозії в газових середовищах за температури понад 550°С, працюють у ненавантаженому або навантаженому стані.
Сплави, які працюють у навантаженому стані за високих температур протягом певного часу і мають при цьому достатню жаростійкість, називають жароміцними матеріалами.
Щоб забезпечити високу стійкість металів у повітрі та в агресивних середовищах, до сплавів додають титан, нікель та ін.
Урахування особливостей хімічних властивостей металів дає змогу правильно вибирати метали для виробів, які працюють у різних умовах, наприклад в агресивному середовищі (кислоти, луги тощо), в середовищах з водою і парою, високої температури.