ЗПК - 6.1

Урок 10. Організація роботи з охорони праці.

Умови допуску до самостійної роботи електрогазозварника

Майже перед кожним підприємством, що провадить господарську діяльність, постає питання організації охорони праці. Роботодавець у будь-якому разі зобов’язаний створити безпечні умови праці на кожному робочому місці, ужити заходів щодо усунення причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві. А працівники мають бути поінформовані та проінструктовані стосовно дій, які потрібно виконувати за умови виникнення на підприємстві аварійних ситуацій, пов’язаних із безпосередньою загрозою для їх життя і здоров’я, а також про запобіжні та захисні заходи, що мають бути вжиті

Обов’язки щодо охорони праці з боку роботодавця

Закон про охорону праці вимагає від роботодавця одночасно з прийманням працівника на роботу забезпечити йому належні умови праці.

Згідно із ч. 2 ст. 5 Закону про охорону праці під час укладання трудових договорів (крім трудового договору про дистанційну роботу, про роботу вдома) роботодавець повинен поінформувати працівника під розписку про умови праці та наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунено, можливі наслідки їх впливу на здоров’я та про права працівника на пільги й компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства й колективного договору.

Водночас працівникові не можна пропонувати роботу, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров’я. А до виконання робіт підвищеної небезпеки й тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи (ч. 3 ст. 5 Закону про охорону праці).

Вимоги до роботодавців щодо охорони праці визначено Вимогами № 67, які включають:

• організацію та дотримання безпеки на робочих місцях;

• облаштування робочих зон;

• облаштування невиробничих приміщень;

• вибір безпечних засобів праці;

• безпечне проведення робіт із застосуванням засобів праці.

З урахуванням технологічних особливостей та умов роботи розроблено окремі галузеві Правила з охорони праці та Правила безпеки виконання окремих робіт, які мають статус нормативних документів. Їх систематизовано тут.

Хто відповідає за охорону праці на підприємстві

Перший етап організації охорони праці на підприємстві — створення відповідної служби або визначення вповноваженої особи.

Окрім служби охорони праці, на підприємстві за безпечні умови праці працівників можуть відповідати:

— комісія з питань охорони праці (ст. 16 Закону про охорону праці);

— уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці (ст. 42 Закону про охорону праці).

Рішення про доцільність створення згаданої комісії, її кількісний та персональний склад приймає трудовий колектив на загальних зборах (конференції) за поданням роботодавця та професійної спілки.

На підставі Типового положення № 55 за участю представників кожної сторони розроблюють Положення про комісію з питань охорони праці підприємства, яке затверджують ухвалою загальних зборів (конференції) трудового колективу (п. 1.4 Типового положення № 55).

Комісію формують на засадах рівного представництва осіб від роботодавця (спеціалісти з безпеки, гігієни праці й інших служб підприємства) та професійної спілки, а за її відсутності — уповноважених найманими працівниками осіб (п. 1.5 Типового положення № 55).

Основними завданнями комісії є (п. 2.1 Типового положення № 55):

• захист законних прав й інтересів працівників у галузі охорони праці;

• підготовка на основі аналізу стану безпеки й умов праці на виробництві рекомендацій роботодавцеві та працівникам щодо профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань, практичної реалізації принципів державної політики в галузі охорони праці на підприємстві;

• узгодження через двосторонні консультації позицій сторін у вирішенні практичних питань у галузі охорони праці для забезпечення поєднання інтересів роботодавця та трудового колективу, кожного працівника, запобігання конфліктним ситуаціям на підприємстві;

• вироблення пропозицій щодо включення до колективного договору найбільш важливих питань з охорони праці, визначення достатніх асигнувань на Комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів і підвищення існуючого рівня охорони праці та ефективний контроль за цільовим витрачанням цих коштів;

• захист прав й інтересів потерпілих працівників під час розгляду питань щодо призначення їм страхових виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; надання додаткових пільг і компенсацій згідно з положеннями колективного договору за рахунок роботодавця.

Уповноважених найманими працівниками осіб із питань охорони праці обирають на підприємствах, де немає професійної спілки, для здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про охорону праці (п. 1.3 Типового положення № 56).

Їх обирають простою більшістю голосів, відкритим голосуванням і на строк, визначений загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства або цеху, зміни, дільниці, бригади, ланки тощо.

Чисельність уповноважених із питань охорони праці визначають загальні збори (конференція трудового колективу залежно від конкретних умов виробництва та необхідності забезпечення безперервного громадського контролю за станом безпеки й умов праці в кожному виробничому підрозділі (п.п. 1.5, 1.6 Типового положення № 56).

Уповноважені з питань охорони праці мають право (р. 3 Типового положення № 56):

• безперешкодно перевіряти на підприємстві стан безпеки й гігієни праці, додержання працівниками нормативних актів з охорони праці на об’єктах підприємства чи виробничого підрозділу, колектив якого його обрав;

• уносити роботодавцеві обов’язкові на розгляд пропозиції про усунення виявлених порушень нормативно-правових актів із безпеки та гігієни праці, здійснювати контроль за реалізацією цих пропозицій;

• звертатися по допомогу до органу державного нагляду в разі, якщо вони вважають заходи роботодавця з охорони праці недостатніми;

• вимагати від майстра, бригадира чи іншого керівника виробничого підрозділу припинення роботи на робочому місці в разі виникнення загрози життю або здоров’ю працівників;

• уносити пропозиції щодо притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги нормативно-правових актів з охорони праці;

• бути обраними до складу комісії з питань охорони праці підприємства в разі її створення.

Для виконання обов’язків уповноваженими з питань охорони праці роботодавець за власний рахунок організовує їх навчання, забезпечує необхідними засобами та звільняє від роботи на передбачений колективним договором строк зі збереженням за ними середнього заробітку (ч. 2 ст. 42 Закону про охорону праці).

Загалом до організації охорони праці входять декілька етапів, а саме:

• атестація робочих місць;

• навчання з охорони праці;

• проведення медоглядів працівників;

• фінансування витрат на охорону праці.

Правила безпечних умов праці на робочому місці електрогазозварника.

Правила догляду за устаткуванням та інструментом, їх безпечна експлуатація.

Вимоги безпеки перед початком роботи.

Перед початком роботи необхідно:

1. Одягти робочий одяг, застебнути куртку, штанини брюк напустити на взуття. Рукавиці повинні щільно прикривати рукава куртки.

2. Прибрати волосся під головний убір.

3. Забрати всі зайві предмети зі столу зварника.

4. Перевірити справність крутного стільця, звернути увагу на висоту стільця.

5. Перевірити справність інструменту, пристроїв, наявність електродів.

6. Перевірити цілісність кабелів, надійність кріплення кабелів до джерела живлення і електротримачі. Перевірити захисне заземлення.

7. Перевірити надійність всіх контактів в місцях з'єднання проводів в зварювального ланцюга.

8. Встановити силу зварювального струму.

9. Оглянути електротримач і переконатися в надійності ізоляції рукоятки від токоведущего кабелю, включити пусковий вимикач.

Під час роботи:

1. Не кладіть електроди на забруднені і вологі поверхні столу.

2. Огарки електродів відкидаються на заздалегідь підготовлене місце.

3 Захищайте себе і працюють поруч осіб від впливу випромінювання зварювальної дуги: подавайте сигнал - попередження про запалюванні дуги.

4. Спочатку потрібно закрити обличчя щитком або маскою, тільки після того зварювальник замикає зварювальний ланцюг, торкнувшись кінцем електрода поверхні виробу.

5. Складати зварені деталі в певне місце.

Після закінчення роботи:

1. Провести прибирання робочого місця від виробничого сміття, прибрати недогарки електродів.

2. Прибрати допоміжний інструмент.

3. Переконатися у відсутності вогнищ загоряння.

4. Про всі помічені несправності повідомити майстра виробничого навчання.

Порядок допуску до самостійної роботи.

Послідовність проведення навчання, інструктажів, перевірки знань, стажування (дублювання) з новоприйнятими працівниками

В Типовому положенні про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 р. № 15, визначено послідовність процедур при прийнятті працівника на роботу.

1. Вступний інструктаж

Після укладання трудового договору з новоприйнятим працівником спеціаліст з охорони праці підприємства проводить вступний інструктаж з питань охорони праці. Цей вид інструктажу проводиться за затвердженою роботодавцем програмою. Результати інструктажу фіксуються в журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці.

2. Навчання з питань охорони праці

Новоприйнятий працівник за затвердженими роботодавцем тематичним планом і програмою проходить навчання та перевірку знань з питань охорони праці. Тривалість навчання визначає роботодавець. Навчання з питань охорони праці може проводитись як традиційними методами, так і з використанням сучасних видів навчання — модульного, дистанційного тощо, а також з використанням технічних засобів навчання: аудіовізуальних, комп’ютерних навчально-контрольних систем, комп’ютерних тренажерів.

Слід зазначити, що навчання з питань охорони праці може проводитись як безпосередньо на підприємстві, так і іншим суб’єктом господарювання, який в установленому Типовим положенням порядку проводить відповідне навчання.

3. Перевірка знань з питань охорони праці

Після проведення навчання комісією підприємства проводиться перевірка знань працівників з питань охорони праці за нормативно-правовими актами з охорони праці, додержання вимог яких входить до їхніх функціональних обов’язків. Перелік питань для перевірки знань з охорони праці працівників, з урахуванням специфіки виробництва, складається членами комісії та затверджується роботодавцем.

Формою перевірки знань з питань охорони праці працівників є тестування, залік або іспит. Тестування проводиться комісією за допомогою технічних засобів (автоекзаменаторів, модульних тестів тощо), залік або іспит — за екзаменаційними білетами у вигляді усного або письмового опитування. Роботодавець своїм наказом затверджує екзаменаційні білети та тест-карти або вводить в дію комп’ютерні програми (автоекзаменатори), що тестують.

Результат перевірки знань з питань охорони праці при виконанні робіт з підвищеною небезпекою, а також там, де є потреба у професійному доборі, оформлюється протоколом засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці.

Особам, які під час перевірки знань з охорони праці виявили задовільні результати, видається посвідчення про перевірку знань з питань охорони праці. При цьому в протоколі та посвідченні у стислій формі зазначається перелік основних нормативно-правових актів з охорони праці та з безпечного виконання конкретних видів робіт, в обсязі яких працівник пройшов перевірку знань.

При незадовільних результатах перевірки знань з питань охорони праці працівники протягом одного місяця повинні пройти повторне навчання й повторну перевірку знань. При цьому роботодавець має право притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності (винести догану), оскільки, відповідно до ст. 14 Закону України «Про охорону праці», кожен працівник повинен знати та виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці.

Положення вимагає не допускати до роботи працівників, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці.

Якщо працівник не пройшов і повторної перевірки знань, то він переводиться на іншу роботу, виконання якої не вимагає проходження навчання та перевірки знань з питань охорони праці, або звільняється роботодавцем.

4. Первинний інструктаж

Після проходження навчання та перевірки знань з питань охорони праці

новоприйнятому працівнику безпосереднім керівником робіт проводиться первинний інструктаж з питань охорони праці. Постає питання, за якими нормативно-правовими документами його проводити? Адже в Положенні згадуються інструкції з питань охорони праці, які діють на підприємстві, та перелік питань первинного інструктажу. Рекомендую затвердити на підприємстві перелік питань первинного інструктажу з урахуванням вимог інструкцій та специфіки структурних підрозділів.

Первинний інструктаж, як і інші види інструктажів, крім вступного, завершуються перевіркою знань у вигляді усного опитування або за допомогою технічних засобів, а також перевіркою набутих навичок безпечних методів праці особою, яка проводила інструктаж.

При незадовільних результатах перевірки знань, умінь і навичок безпечного виконання робіт після первинного інструктажу протягом 10 днів додатково проводяться інструктаж і повторна перевірка знань.

Про проведення первинного інструктажу та допуск до роботи у випадку, коли новоприйнятий працівник не проходить стажування (дублювання), особа, яка проводила інструктаж, уносить відповідний запис до журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці. Якщо новоприйнятий працівник проходить стажування (дублювання), запис про допуск до самостійної роботи робиться після проходження стажування (дублювання).

5. Стажування (дублювання)

Після проходження первинного інструктажу новоприйняті на підприємство працівники до початку самостійної роботи повинні під керівництвом досвідчених працівників пройти стажування протягом не менше 2–15 змін або дублювання протягом не менше шести змін. Порядок проведення стажування (дублювання) вже неодноразово розглядався. Слід тільки зазначити, що працівник, якій проводить стажування (дублювання), не має права залишити без нагляду працівника, який проходить стажування (дублювання).

Роботодавцю надається право своїм наказом звільняти від проходження стажування (дублювання) працівника, який має стаж роботи за відповідною професією не менше 3 років або переводиться з одного підрозділу до іншого, де характер роботи та тип обладнання, на якому він працюватиме, не змінюються. Ця обставина має зазначатися в наказі про прийняття на роботу або про переведення до іншого підрозділу.

6. Допуск до самостійної роботи

Після закінчення стажування (дублювання) та при задовільних результатах перевірки знань з питань охорони праці наказом (розпорядженням) роботодавця (або керівника структурного підрозділу) працівник допускається до самостійної роботи, про що робиться запис у журналі реєстрації інструктажів. Якщо працівник не оволодів необхідними виробничими навичками чи отримав незадовільну оцінку з протиаварійних та протипожежних тренувань, стажування (дублювання) новим наказом може бути продовжено на термін не більше двох змін. Якщо працівник не оволодів необхідними знаннями і навичками за період додаткового стажування (дублювання), роботодавець переводить його на іншу роботу або звільняє з роботи. Допускати таких працівників до роботи категорично заборонено, оскільки це збільшує ризик виникнення нещасних випадків або аварій на виробництві.