Урок 15. Горіння речовин та засоби його припинення (горіння, вибух, спалах, займання, тління). Поняття вогнестойкості

Розрізняють такі види процесу горіння:

• Вибух,

• Спалах,

•  Займання,

•  Тління

•  Самозаймання,

•  Власне горіння

Вибух - це швидке перетворення речовини в газо – чи пилоподібний стан з виділенням великої кількості тепла. У цьому випадку об’єм речовини збільшується в сотні, тисяч разів. Характерно ознакою вибуху є миттєве зростання температури і тиску газу на місці, де він стався.

Спалах -  це швидше згорання пальної суміші без утворення стиснених газів.

Займання - загоряння речовини з появою полум’я. Загоряється не вся речовина, а лише її частина. Займання здійснюється від джерела загоряння. Якщо займання відбувається без джерела загоряння, йдеться про самозаймання.

Тління – це горіння речовини без явного утворення полум’я. Як правило, під час тління утворюється багато диму.

Існують такі способи припинення горіння:

•    Охолодження вогнища горіння нижче визначених температур;

• Ізоляція вогнище горіння або зниження вмісту кисню;

•     Механічний зрив полум’я;

•     Створення умов вогнеперешкодження.

Поняття вогнестійкості

Вогнестійкість — це здатність конструкцій, матеріалів затри­мувати поширення вогню. Вимірюється вогнестійкість у годинах.

Усі будови і споруди за вогнестійкістю поділяються на 5 сту­пенів. Ступінь вогнестійкості залежить від вогнестійкості та зай­мистості будівельних конструкцій. Крім того, важливе значення має межа, до якої поширився вогонь по цих конструкціях у кож­ному конкретному випадку.

У будівлях 1—го ступеня вогнестійкості всі конструктивні еле­менти неспалимі, з високою межею вогнестійкості (1,5-3 год.);

2-го ступеня — також неспалимі, але з меншою межею вогне­стійкості (0,5-2,5 год.);

3~го ступеня — будівлі, які мають основні несучі конструкції неспалимі, а ненесучі (міжповерхові й перекриття на горищі) — важкоспалимі (0,25-2 год.);

4-го ступеня — будівлі, які мають всі конструкції важкоспалимі (0,25-0,5 год.);

5-го ступеня — всі конструкції спалимі.

Багато неорганічних матеріалів, хоча й не горять, але мають по­рівняно невелику термічну стійкість.

Наприклад, вапняки і мармур руйнуються за температури 300-400°С, шифер і азбестоцементні вироби за температури 300 °С втра­чають воду, стають крихкими, а за температури 600°С у разі по­трапляння на них води — розтріскуються.