Без металів немислимо сучасний матеріальний розвиток сучасної цивілізації. Рівень народного господарства в значній мірі визначається виробництвом і раціональним використання металів і сплавів. Метали і сплави сьогодні є основними конструкційними матеріалами для машинобудування, транспорту, будівництва, сантехнического устаткування, хімічної промисловості й інших галузей народного господарства. Значення властивостей металів і сплавів і прогнозування їхнього поводження в різних умовах дозволяють зробити правильний вибір металу для чи апарата машини, що забезпечує їхню надійну і безвідмовну експлуатацію.
Металознавство вивчає зв'язку між складом, структурою і властивостями металів. Зародження металознавства зв'язане з іменами П.П. Анасова і Д.К. Чернова, роботи яких уплинули на наступний розвиток металознавства. Значну роль у розвитку металознавства зіграли праці В. Ломоносова, Д.И. Менделєєва, Н.С. Курнакова й ін.
Конструкційні металеві матеріали при експлуатації в агресивних середовищах руйнуються, тому застосування їх у техніку вимагає знання як теорії корозії, так і методів захисту від її в умовах виробництва, збереження, транспортування й експлуатації.
Одну з важливих задач економіки – зниження металоємності на одиницю продукції в машинобудуванні, зменшення утрат від корозії - можна вирішити впровадженням у машинобудування нових металевих матеріалів (якісних сталей, сплавів, кольорових металів), що володіють стійкістю до впливу агресивних середовищ. Великий ефект для народного господарства може принести удосконалювання структури використовуваних металів - основних конструкційних матеріалів машинобудування. Для з'єднання металевих конструкцій і деталей у різних галузях промисловості і будівництві перше місце займає зварювання. Важливою перевагою її є можливість при виробництві виробу вибирати найбільш раціональну його конструкцію і форму.
За часів Київської Русі набув поширення сиродутний процес добування заліза, тобто відновлення залізних руд деревним вугіллям у горнах.
У XIV — XVIII ст. на Поліссі, Прикарпатті, в Галичині, на Київщині здійснювалося виробництво металу в горнах і примітивних домницях. Наприкінці XVIII ст. на Поліссі з’явилися перші доменні печі, в яких з місцевих руд (зокрема, з болотних — лимоніту) виплавляли ливарний чавун на деревному вугіллі.
Заводське виробництво чорних металів в Україні набуло розвитку в другій половині ХІХ ст. одночасно з промисловою розробкою покладів кам’яного вугілля в Донбасі та залізних руд у Криворізькому і Керченському басейнах. Перша доменна піч, що працювала на кам’яному вугіллі, була споруджена на початку ХІХ ст. у Луганську. Починаючи з 80-х років ХІХ ст. великі металургійні заводи, які використовували кокс, з’явились у Донбасі та Придніпров’ї. Перший такий завод став до ладу в 1872 р. у Юзівці (нині — Донецьк). У 1913 р. саме в Україні було зосереджено виробництво металу тодішньої Росії. Діяли 42 доменні та 72 мартенівські печі, 28 конвертерів.