Сутність газового зварювання полягає в тому, що метал з'єднується за рахунок заготовок і присадного матеріалу плавиться теплом, виділеним при горінні горючих газів. Для отримання високої температури вони змішуються з чистим киснем в змішувачі газового пальника. Співвідношення компонентів можна оперативно змінювати регулюванням обсягів, що подаються в змішувач. Це дозволяє налаштовувати оптимальний режим зварювання або різання.
У газового зварювання, в порівнянні з дугового, швидкість нагрівання робочої зони менше. Цю особливість відносять до переваг при роботі з інструментальної сталлю, чавуном, кольоровими металами. Сварка цих металів повинні проводитися з повільним нагріванням і охолодженням. До них також відносяться деякі марки легованої сталі.
У процесі зварювання газозварник кінцем мундштука здійснює одночасно поперечні і поздовжні рухи.
Поперечний рух служить для рівномірного прогрівання кромок основного й присаджувального металу та одержання шва необхідної ширини.
Використовують зигзагоподібні, спіральні, півмісяцем та інші коливальні рухи (рис.2).
Присаджувальним дротом можна також виконувати коливальні рухи, але в напрямку, протилежному рухові кінця мундштука пальника.
Кінець присадки не рекомендують виймати з ванни й особливо із зони полум'я. Пальник тримають у правій руці, а присадку—в лівій.
Швидкість нагрівання регулюється зміною кута нахилу мундштука до зварюваного металу.
Спочатку для кращого прогрівання металу кут нахилу встановлюють більший, потім в міру нагрівання зменшують до величини, яка відповідає даній товщині металу, а в кінці — поступово зменшують, щоб краще заповнити кратер і попередити перепал металу.
Рукоять пальника розташовують уздовж осі шва або перпендикулярно до нього, залежно від зручності роботи, щоб рука зварника не нагрівалась теплом, випромінюванням нагрітим металом.