Поїздку плануємо зазвичай з Рожнятова, та на цей час він закритий від "світу" через руйнацію одного та перекриття іншого. На сьогодні жартома це селище називають "фортеця" Рожнятів та наша мета далеко попереду десь там за Осмолодою в центральних Горганах.

Доведеться робити об'їзд через рожнятівську "об'їздну" дорогу. Стан цієї ділянки є жахливим, а тепер через збільшення кількості транспорту ситуація стає ще гіршою.

Ми рухаємось через Ціневу на Перегінське, а там вже і на Осмолоду. Зараз на кінець осені туристів ми так і не зустріли, хоча і перед тим відео в мережі частенько були в тому числі про Осмолоду.

Та нас ведмеді не лякають, ми запаслися спальниками, теплим одягом розпочинаємо свій маршрут до Грофи, що правда трохи скороти на автомобілі.

Ось такий десь маршрут доведеться прийти пішки, це десь приблизно до 4 кілометрів до підніжжя гори, радує що маршрут був маркований.

Десь на роздоріжжі приблизно на висоті 800 метрів над рівнем моря паркуємось та рушаємо вже пішки. Десь там ділі вже видніється сніг та цілі поїздки.

На висоті до 100 метрів була багнюка та просто додамо кілька атмосферних світлин у стилі travel, в таку погоду навіть ще гриби ростуть.

Є і дуже жахливі ділянки дороги з багнюкою, куди їздять гусеничні трактори, та звичайно вирубка лісу, як без неї.

На висоті вище 1100 метрів вже розпочинається снігопад, дорого поступове перетворюється в стежку та йдемо то лівим то правим берегом річки "Котелець"

На висоті 1300 бачимо хрест, який встановили на пам'ять про повстанців що загинули тут в бою з комуністами.

Пройшовши кілька сотень метрів в гору бачимо, вже вказівники, сніг вже був по коліна та було трохи важко йти.

І от ми добираємось до притулку під назвою "Плісце" побудований ще у 2008 році. Це місце для багатьох туристів є саме легендарним.

Тепер трішки історії цього місця. Первинний притулок на полонині Плісце став першою українською спорудою рекреаційного призначення. Його було збудовано товариством «Плай» у 1935 р. (за іншою версією ― у 1934 р). Ним же здійснювалось утримання та догляд. Для цього товариство отримало в оренду від Львівської управи Української греко-католицької церкви земельну ділянку площею 1 морг (0,57 га). Також УГКЦ забезпечила будівельні матеріали. Паралельно товариству було дозволено здійснювати туристичну діяльність в околицях притулка.

Автором проекту став Олександер Пежанский, що був членом «Плаю». Проект було виконано безкоштовно. Процес будівництва відбувався протягом 1933-35 рр. Значну підтримку було надано громадськістю під керівництвом лісівника Миколи Саєвича. Будинок було спроектовано у бойківському стилі, він мав три приміщення і придатне для використання горище. За допомогою співставлення світлин було визначено, що його розташування було неподалік колишнього мисливського будинку.

До наших днів притулок «Плаю» не дожив. Достеменно невідомо, що сталося. Ймовірно, що його спалили під час бойових дій. Також потрібно згадати про ще один притулок в цій місцевості, збудований в часи Польщі. Його фундамент згідно військових карт розташовувався в сідлі між г. Паренки та Плісцем, там досі можна знайти рештки будови.

Другим на пол. Плісце став мисливський будинок, збудований в 60-ті роки ХХ ст. силами Осмолодського лісокомбінату з ініціативи тодішнього керівника Антона Йосиповича Островського. Цей будинок, як і більшість збудованих з егіди А.Островського в межах лісокомбінату, був закритим і використовувався єгерською службою для полювання та для антибраконьєрських рейдів. Дах був критий драницею, через що вже у 80-90-х рр. почав протікати й гнити. На той час будинок почали частіше відвідувати самодіяльні туристи, у зв'язку з чим їхня роль у підтримці стану будинку зросла. В ті роки не було легких і витривалих матеріалів для перекриття даху, тому з часом двоскатний дах трансформували в односкатний і перекрили поліетиленом. Група колишніх альпіністів з Калуша (Василь Гутиряк), з метою збереження його силами лісгоспу, запросили на хатинку тодішнього директора Осмолодського ДЛГ. Після його візиту хатину перекрили руберойдом та встановили на струмку Котелець дві кладки-містки. Однак ремонт даху не розв'язував проблему, восени 2004 р. будинок сильно протікав і до проживання був практично непридатний. В подальшому у 2005 р. він був розібраний і частково використаний для відбудови нового притулку. Решта непридатних конструкцій було спалено.

Третім і поточним будинком став існуючий туристичний притулок.  Більш детально можна почитати тут.

Тепер повернемось до сучасності, зимою тут мало туристів, проте ми зустріли сліди людей десь на добу раніше перед нами. Місце по справжньому легендарне.

Притулок є двох поверховим. На першому поверсі є 2 кімнати та коридор, причому одна кімната була зачинена в іншій (відчиненій) є буржуйка. На другому поверсі є одна кімната там ми й поселилися оскільки ще таких морозів не було там спати можливо. В нас з собою була газова грілка тож була можливість попити гарячі напої, освітлення зробили імпровізоване з ліхтарика, що робило таку гарну теплу атмосферу. 

  В цей час вигляд з вікна був звісно розкішний, температура в притулку була близько 0 градусів, на ранок звісно було холодніше.

Ночували приблизно при таких умовах, добре що є лежаки та в нас були спальник при яких низька температура майже не відчувалась.

На ранок коли вже було гарно видно, проте за ніч сильно замело ми зробили кілька фотографій навколишньої краси. Через великий сніг на вершину Грофи не йшли та ми ще сюди повернемось.

А ось і самі світлини засніжених схилів Грофи зі хвойними та снігом, також традиційно стає фото з компасом.

Панорама зроблена на полонині "Плісце" біля облаштованого джерела, сподіваємось вона передасть всю атмосферу цього місця.

Ну і ми вже повертаємось назад що буде значно легше, закинемо кілька світлин з телефона вони теж передадуть цю атмосферу. Та ми вже повертаємось до буднів.

Previous post

Історія від Гладенького Юрія

Next post

Фронтир опілля Войнилів та Томашівці