Берегами невідомої Лімниці

Розпочинаємо нашу подорож з річки Лімниця, яка протікає між селами Рівня та Топільське. Наш маршрут брав початок в місці яке називають "Соснин" або "Соснєнка", а ще тут живуть бобри. Найкраще сюди приходити зимою, адже в середині літа все заростає травами.

Далі від цього місця рухаємось старою стежиною тут навіть колись були городи, по декуди можна зустріти колючий дріт.

Дальше вже розпочинається сама Лімниця інкогніто з її таємничими водоспадами,  флорою та фауною, тут кожний знайде щось нове.

Проходимо місцеві "джунглі" та натрапляємо на основне річище Лімниці, а там далі видніється Сенин камінь, або як місцеві називають "скала" 

Тут на вершині цього каменю пасувало б зробити оглядовий майданчик. З цієї місцини видно всю долину річки Лімниця. Таких майданчиків є 3, проте цей найвідоміший.

Щоб потрапити сюди з основної дороги потрібно звернути вправо пройти 400 метрів та побачите чудову панораму Лімниці, тут би здалось трохи прибрати й можливо зробити поручні. Вербівку можна порівняти чимось з селом Сокіл Галицького громади, там майданчик ліпше, але тут види кращі де одночасно і річку, і Карпати видно. 

Покидаємо дане місце та рухаємось в сторону Каменя, по дорозі побачив бика що тут пасся, а ще звідси гарно видно Горгани.

Далі видніється Церква Собору Пр. Богородиці 1807. Старанням пароха о. Дементія Бородайкевича ґрунтовно відреставрована з добудовою бічних рамен у 1904 році й переосвяченна на Собору Пр. Богородиці. Була парафіяльною. Церква вівтарем орієнтована до півночі. Дерев’яна дзвіниця збереглася з півдня від церкви.Вважають, що дзвін «Степан», який встановили на дзвіниці 1934 року, захищає село від грози. "

Йдемо польвою дорогою на "Мадярську гору" або іншими словами "Камінева гора" натрапляємо на патріотичні вулики та на саму скелю. 

Скелю сюди приніс льодовик, але невідомо коли, камінь був значно більший та навіть мав печеру всередині. З часом каміння почали використовувати як в господарстві, так і на інфраструктурному рівні. У свій час тут проходив один із соляних шляхів возили сіль з Петранки та Вербівки на Новицю. Граф Скарбек з Рожнятова використовував це каміння для будівництва дороги з Рожнятова через Рівню та на Станіславів. Існують і легенди пов'язані з цим каменем. Зараз камінь виглядає дещо меншим ніж колись та і не всі про нього знають та в топонімах воно збереглося, як урочище "Камінь" або "За копанков" 

Далі повертаємось назад іншою дорогою бачимо церква Св. Арх. Михайла 1846 зблизька та здалека. Церква відновлена у 1989 році (дата на фундаменті). Вівтар церкви орієнтований до північного сходу. З півдня від церкви стоїть мурована дзвіниця.

По зворотній дорозі назад побачили лелек у небі що означало хороший знак, а ще тут трактор обробляв землю і можливо через це злетілися птахи.

Підіймаємось в гору до дороги та зустрічаємо хатинку зі ставком, далі виїжджаємо на центральну дорогу та можна повертатися.