Де Довбуш заховав свої скарби

Літом вийшов фільм  “Довбуш”, щоб підігріти цікавість зібрав кілька місць пов'язаних з цим персонажем. В Калуському районі також є  місця, так чи інакше пов'язаних з героєм карпатських легенд — опришком Олексою Довбушем. Чи в Долині, чи в Болехові  вам розкажуть легенди й бувальщини про цього героя. Довший час Довбуша вважали міфічною постаттю, збірним образом тих «вільних стрільців», народних месників, справедливих розбійників, карпатських робінгудів, які ходили тутешніми горами триста років тому.

    Українські Карпати наповнені багатьма скелями, званими на честь Олекси. Після смерті його тіло розчленували на дрібні частини й відправили по різних частинах Карпат для залякування непокірних селян, так оповідають місцеві жителі. Говорять, що душа героя живе в різних кутках гірського краю, а загадкові «гіганти» є частинами його тіла.

  Почну зі знаменитих скель Довбуша біля Бубнища. Тут вірять, що коли прийде час вирішальної битви за рідну землю, Довбуш, який ніби-то не вмер, а зачаївся до пори у камені, вийде у світ людей. Тоді його камінь трісне, а Україна отримає такого героя, якого ще світ не бачив. Перед ним самі собою зникатимуть сили зла, і саме він подарує Україні таку омріяну свободу. Крім того, тут дійсно був табір опришків в 1743 році та дійсно могли залишити скарби. Інші пов'язують з Іваном Довбушем ці скелі та кажуть, що Олекса тут і не був. Тут панував Іван Довбуш. А Олекса сюди не потикався, бо Іван йому якось топірцем так вдарив по нозі, що той все життя шкутильгав. 

  Пивниця Довбуша між селами Ясень та Гриньків. Коли опришки наповнили пивницю скарбами, стався такий трафунок. Як вони розходилися, то найзадній запирав двері. І як запирав, то прискірнув мізинний палець і каже: — Най їх чорт вже запре. Аби я їх більше не запирав. Аби вони більше не відпиралися. А там стояв такий, як двері, великий камінь. То як чорт той каменисько до тих дверей припер, то аж і на ішнішний день. Більше вже ніхто не бував у тій пивниці, ніхто туди не добирався. Та пивниця була у Ясені під Облазом, як гора Гриньки. Розповідає місцевий житель. Він ще казав, що з-під самих дверей тої пивниці тече вода. І зараз та вода тече. Я видів на свої очі. Там є криничка з дуже студеною водою. Люди скільки йдуть, то завжди п'ють з тієї криниці.

 Скарби на околицях Спасу. Існує легенда, що у цих краях бував Олекса Довбуш своїми опришками. Навіть у лісі Під кам'яний є камінь Довбуша. Назва цього величезного каменя і розповідь, що він там залишив свої скарби, передавалося з покоління в покоління та підтверджує припущення, що Довбуш часто бував на території Долинщини, зі сторони якої й знаходиться Під кам'яний.

  Павлівський камінь біля Князівського. Олекса Довбуш любив воду зі скельної кринички, що на Павлівськім камені: вона давала йому сил і відваги. Неодноразово зі своїми відважними месниками Довбуш влаштовував тут привал, прямуючи до свого пристановища в Бубнищі. Можливо, сам Олекса Довбуш назвав камінь Павлівським на честь свого бойового побратима Івана Павлівського, що був родом із Князівського. В саме ж село опришки не наважувалися заходити, боячись, аби шляхтичі не влаштували їм засідку. Одного разу шляхтичі все ж підстерегли опришків, коли ті зупинилися на відпочинок під Павлівським каменем. Вони хотіли знищити загін Олекси Довбуша, проте надворі була ніч.

Поляки оточили народних месників і стали чекати ранку. Щоб приспати увагу ворогів і дати побратимам можливість втекти з ворожого оточення, Іван Павлівський цілу ніч грав на скрипці. За цей час опришки на чолі з Олексою Довбушем втекли — Іван залишився сам. Ціною власного життя він врятував своїх побратимів.

  Довбушів скарб біля Лецівки.  Ходив Довбуш зі своїми опришками по горах. До багатих панів з села повертав, гроші забирав та роздавав бідним. Був він і в селі Лецівка

Проходив через Перегінськ, повертав у Ясень. Далі через гору Дідова На Липовицю та Ілемню. У Лецівку повертав до опришка Штефана Шумея родом з Ріпного в 1744 році.

Після чого Довбуш вирішив закопати тут трішки золота бо село бідне та людям підмога буде. А хто ж ті гроші викопає запитали люди. Видите хлопці відповів Довбуш: Гроші повинен викопати найстаріший дід, бо це місце називається дідове. Дідово хоч і належали до Перегінська, але там жили багатші  люди і нехай вони ділять гроші на кожне господарство в Лецівці. У Довбуша було багацько грошей, знайшов олеса банєк наповнив його золотом та говорить: Нехай село розбудується та люди стануть багатшими і якщо не буде по моїй волі то аж через двісті років нехай викопують скарб

 Скарби Довбуша біля Перегінського.  В селищі є люди, яких називають «довбушевими». Олекса Довбуш зупинявся з ватагою опришків у Партія, садиба якого знаходилась по вулиці, яка тепер має назву «Патрєва вулиця». Господар забивав вола, або годоване теля, щоб нагодувати «лісових хлопців». Іван Якович Франко у своїй повісті « Патрії й Довбущики» в першій редакції називає Перегінсько «основним місцем уродження капітана опришків Довбуша» та й ще згадує ім'я Івана Патрія, «який був отаманом у Довбушевій «банді», перший по Довбушу і його повірник. В цій повісті Іван Франко пише, що ніби то існує підземний хід від садиби Патріїв в гори і що великі скарби опришків сховані в горах біля Перегінського.Недарма вздовж Лімниці є печери Довбуша-мовчазні свідки минулих героїчних днів.

 Власне переказів та легенд є ще багато, їх можна прив'язати до всіх сіл та містечок де був Довбуш.