Ранок був досить туманним, навколишні ліси села Дуба були покриті туман, як та дорога в далині, десь в сторону Лецівки.

До Дубшари можна доїхати, як власним транспортом, так і автобусом. Автобус в саме село може не їхати так що можливо доведеться йти пішки.

В селі зустрічаємо такий будиночок, для порівняння додамо фото 2021 та 2024 років. Це досить унікальна будівля для всього району.

Історію його будівництва можна побачити у цьому відео. Також там буде видно всі його сторони, особливо вразили різні статуї

Навпроти цього будиночку є такий маленький поріг, причому він виглядає досить мальовничо.  Найкраще тут побувати саме весною.

В селі ще збереглися ці бойківські гірські будинки. Там далі й церкву видно про неї думаємо теж варто розповісти

Розповімо трохи історію села, відомо не так багато. Дехто говоить що село Дубшара є старша за село Дуба. За часів панської Польщі в селі проживало 350 людей. Жителі села в той час працювали на особистих господарствах, поритому мусіли працювати у панів. 

Основним видом діяльності на панщині була заготівля дров та вирощування великої рогатої корови.  В селі буда збудована церква, хата читальня, магазин 2 початкова школа.  Більше можна почитати тут.

Є таке фото дубшарських будинків,  хати тоді часто були ґонтою. На задньому плані видніються гори в які поїдемо далі. Всі хати будувалися з місцевого лісу.

Ось такі гарні фото знайшов на цьому ресурсі, фото передає цей дух села за Дубою. Хата в традиційному стилі цього села.

Вперше дубшарівська церква Введення в храм Пр. Богородиці відзначена в Катедратику Львівської єпархії 1680 року. В кінці XVII ст. була збудована дерев’яна церква, яка позначена на карті 1783 року там, де й сучасна.

У 1797 році її замінила нова дерев’яна церква зведена коштом графа Станіслава Скарбка, дідича села. Нова дерев’яна церква зведена за проєктом архітекта Євгена Нагірного і посвячена у 1925 році. 

  Була філіяльною парафіяльної церкви в Лецівці. В радянський період церква не чинна. Дерев’яна дзвіниця збереглася з південного сходу від церкви.

В селі не було свого священника, релігійні обряди проводив парох села Лецівка, туди було 4 кілометри від Дубшари

Далі йде цвинтар причому вже третій по історії села. Склеп родини Цюпа. Напис на родинному склепі "Ту спочиває бідна нещасна родина, котра тяжко на цьому світі працювала до кровавого поту. Лишилася я, стара ненька, яка захорувала, не було кому ані випрати, ані постелити, ані подати їсти на смертну постіль. Направду щастя не мали..." 

Терпіли муки, як ІС. ХР. на хресті. Поклоніться ви, люди, до хреста а спас буде у Бога. Лежать: ненька Кучер Параска, дочка: Шлапак Марія, син: Цюпа Никифор роду ?ринівського. Просимо не нищити тої домовини це їх вічне."  

Звертаємо назад на дорогу. Зустрічаємо такі водоспади висота їх не високо, близько одного метра. Цей потік є постійним та ніколи не висихає.

Інше фото цього водоспаду зроблене у 2021 році, на більш короткій витримці, тоді була посуха. В результаті тоді був низький рівень води.

Біля цього водоспаду ще є такі каменюки, з надписом "За волю України". Інший камінь з українським тризубом посередині.

В кінці села є притока цього потоку, проте ми не могли її переїхати через зруйнований міст, який напередодні міст завалили лісовози.

Коли сухо тут доволі гарна ґрунтова дорога, можна спокійно їхати на автівці, на даний час міст вже відновлено.

Коротеньке відео з tik tok, яке показує  всю дорогу до кінцевої точки нашого маршруту, десь там ділі в густому лісі

В кінці села видніється такий будиночок. На цьому місці є одна проблем, а саме тут все закидано сміттям.  Раніше в цьому будинку можна було заночувати, проте не тепер.                         

В кінці літа ми тут прокладали маршрут до хреста повстанцям проти совітів, що загинули трохи вище на горі. Маршрут має жовто-блакитне маркування. Ось початок роботи.

Маршрут розпочинається від столиків, по іншому відомі, як будиночок лісника. Для зручності додамо мапу нижче.

Місцями доводилося багато прорубувати, хоч тут колись йшла стежка, та з часом вона заросла кущами. Ближче до закінчення десь 300 метрів  був суцільний заросляк.

Прибуваємо до кінцевої точки, розкажемо трішки історії з цього місця. 16 лютого 1949 року в лісі між с.Підсухи і с.Дубшара провокатор навів більшовиків на криївку в якій перебувало шестеро підпільників. “Назар”, “Зенко” (на фото - другий ряд, крайній справа), “Лицар” , “Граб” ( на фото - перший ряд, справа) і “Босий” (на фото - другий ряд, посередині) загинули на місці, а наймолодший “Гай” зміг вирватись. Та його все ж наздогнали за пів кілометра від села і закатували. Тіла вбитих поскидали на сани, реквізовані в господаря однієї з крайніх хат і відвезли у Рожнятів. 

Серед загиблих були:

• Цапів Михайло Петрович, “Назар” – 1910 р.н. , с.Ясеновець, керівник кущової ОУН.

• Касевич Василь Леонович, “Зенко” – 1922 р.н., с.Верхній Струтин, охоронець ку­щової ОУН,

• Шпилей Іван Михайлович, “Лицар” – 1928 р.н., с.Лецівка, охоронець кущової ОУН,

• Кос Василь Прокопович, “Граб” – 1921 р.н. , с.Лоп’янка, станичний ОУН с. Дуба,

• Туз Василь Миколайович, “Босий” – 1923 р.н., с.Нижній Струтин, станичний ОУН.

По трохи розпочинаємо відновлення. Спершу зчищаємо іржу яка покрила мета, далі йде грунтовка й покриття білою фарбою. Останнім штрихом стало нанесення чорних смужок, як імітація берези.

Повертаємось назад до низу. Якщо рухатися прямо головною дорогою натрапляємо на такий водограй, знаходиться він поміж двох невеликих скель, він знаходиться на маленькому потоці. Цей потік потім впадає в річку Дубу. Перед водоспадом на дорозі стоїть шлагбаум, інколи він може бути закритий.

Фото цієї місцини з 2021 року, зроблених десь на початку листопада. Зроблене на дзеркалку Nicon d 3300, витримка також довша.

Дорогою натрапляємо на кілька грибів, як їстівних, так і не дуже. Осінь 2024 року була багатою на гриби, ціна білих коливалась від 110 до 350 гривень за кілограм.

В дощову погоду бачимо наслідки людської діяльності, дороги розбиті від коліс автотранспорту. Вирубка лісів теж вражає, місцями де були ліси зараз тільки порожнеча.

Тут потрібно звернути праворуч, рухатися стежиною у гору. В таку погоду натрапляємо на такий містичний ліс, наче ви трапили в якусь фентезійну історію. Все це нагадує місцеві легенди про мавок та лісовиків.

Попереду бачимо кілька скель, одна з них взагалі нагадує лабіринт. Найбільша з них має висоту 5 метрів, проте біля неї дуже стрімкий спуск. Вразило, що тут мало слідів людської діяльності, особливо відсутність сміття.

Зі скель спускаємось трохи нижче й натрапляємо на  такий водоспад висотою понад 4 метри, нам пощастило побачити його повноводним.

На протилежній стороні від водоспаду є такий каньйон. Нещодавно тут впало дерево зробивши такий природний міст, в таку  погоду не варто ним користуватися, небезпечно.

Ліворуч від водоспаду є такий грот під скалою, тут можна стояти в повний ріст. За поганих погодних умов тут можна навіть заночувати.

В повному масштабі це все можна побачити в панорамі 360 градусів. Тут особливо гарно видно грот,  можна і побачити дрова що заготували для багаття, не відомо хто це.

Previous post

Ріпне - бойківська Каліфорнія 

Nex post

Від перших карт до штучного інтелекту