Невідомий Голинь

Спершу трішки історії.В околицях с. Голинь відомі три археологічні пам’ятки, які відносяться до різних історичних епох. Найдавнішою з них є поселення голіградської культури фракійського галь штату. Воно займає площу орієнтовно 100х100 м. і датується в межах ХІІ-VIII ст. до н.е.

Наступна пам’ятка, розташована в урочищі Замчисько (Городище) на площі приблизно 200-300 м., представлена поселенням культури карпатських курганів, яка датується ІІІ-V ст. Невеликі розкопки виявили гончарний горн. Поблизу горна для випалу кераміки було знайдено багато уламків різного ґатунку посуду, виготовленого на гончарному крузі. Більше тут

Уламки різного ґатунку посуду, виготовленого на гончарному крузі

Ще у двох інших місця "Голинь 1" та "Голинь 2" була знайдена піч для випалювання посуду, пізніше тут був створений музей, проіснував він недовго.

Перша письмова згадка про це село датується 14 липня (22 липня за новим стилем) 1391 року. Трактування назви є неоднозначним. «Голінь» над річкою Червою. У Львівському архіві записано, що «пан з Голиня заборгував пану стрийському велику суму грошей. Ведеться судова справа». В той час село було власністю польських шляхтичів. 24 липня 1391 р. шляхтич Владислав Ягелю віддав село Голинь Лієну Ландікову і його братам. Одні науковці та жителі Голиня стверджують, що така назва з'явилася після того, як село було спустошене («оголене») монголо-татарами, інші схиляються до думки, що колись тут жив поміщик Голинський і саме на його честь і назвали село. Дальше йшла історія як і інших галицьких сіл.

Після окупації Західноукраїнської Народної Республіки поляками в 1919 році в селі був осередок ґміни Голинь та постерунку (відділку) поліції. Об’єднану сільську Голиньську ґміну (рівнозначну волості) було утворено 1 серпня 1934 р. у межах адміністративної реформи в ІІ Речі Посполитій із суміжних тогочасних сільських ґмін (самоврядних громад): Голинь, Долге Калускє (Довге-Калуське), Кадобна, Кропівнік, Пуйло (Пійло), Сівка-Калуска, Тужилув (Тужилів), Уґарсталь. 17 січня 1940 р. гміна була ліквідована, а територія увійшла до новоствореного Калуського району. Гміна (волость) була відновлена на час німецької окупації з липня 1941 до липня 1944 року.

Гміна Голинь — сільська гміна в Калуському повіті Станиславівського воєводства Другої Речі Посполитої та у Крайсгауптманшафті Станіслав Дистрикту Галичина Третього Райху. Адміністративним центром гміни було село Голинь. Село відоме своїми просвітянськими, кооперативними та спортивними традиціями й служило прикладом для всього повіту.

Село складається з семи частин (кути)– Котятичі, Заріка, Підгора, Полянка, Посіч, Циганський кут та Гора. Найстаріші частини села – Котятичі, Заріка, Посіч, Підгора. Проте колись це були окремі поселення. Інколи у навколишніх селах Голинян ще називають "Голинчаками" через велику кількість населення в селі, чи то вже селища відносно нового закону, більш детально тут.

Нинішня південно-східна частина села – Котятичі (до 1 квітня 1929 р. — присілок села Тужилів) згадувалася в документах галицького суду ще в 1440 році.

З 1498 року на Галичину почали нападати кримські татари й турки. Охопило це лихо і Голинь. Напади татар і турків повторювались у 1502, 1508, 1509, 1570-1590 роках. Під час набігів турків і татар люди ховалися у «замчині» (тепер це яри біля церкви). Колись тут була суцільна гора, а в ній прориті підземні ходи й схованки. З часом на місці підземних ходів земля осідала, утворилися дороги, які ведуть у с. Тужилів і Підгору.

Високу національну свідомість жителі села підтвердили участю в підпіллі ОУН та в рядах УПА. В січні 1946 р. для боротьби з УПА окупанти розмістили гарнізон НКВД в Гжолині з 36 осіб (на допомогу їм готові були 1300 в Калуші та гарнізони в сусідніх селах), який здійснив чимало злочинів. Сліди боротьби залишаються і досі до прикладу криївка в старому цвинтарі. Далі повертаємось в теперішнє та розпочинаємо мандрівку.

Бункер часів УПА та підпілля

В селі є декілька кладовищ: сучасний (новий), умовно новий, старий та жидівський (єврейський) проте там вже нічого не збережено, інші говорять що там взагалі нічого немає. Є мапи у відкритому доступі та доволі точні.

На території умовно нового цвинтаря є могила пароха Богачевського, тут розповімо більш детально. О.Теодор Богачевський і його "Похоронні проповіді"... до речі є у відкритому доступі тут.

Народився 1863 р. Його батько Омелян і дід Сильвестр були священниками. Теодор мав ще двох братів - Петра і Сильвестра (був деякий час парохом в Красному і Петранці, його син Костянтин став Філадельфійським митрополитом УГКЦ у США).

Навчався Теодор у Львівській духовній семінарії. Перед висвяченням у священицький сан (1887 року) одружився з Вікторією Зарицькою – донькою о. Алексія Зарицького (пароха і декана в Турі Великій) та Мальвіни Кисілевської.

Спершу о.Богачевський направлений у Бубнище, де був робочим пароха в 1887—1893 рр. Далі, з 1893 по 1906 рр. був парохом в Лецівці. о. Теодор Богачевський брав активну в політичному і громадському життю, всіляко сприяв просвітницькій діяльності, дбав про розвиток освіти та культури, подолання неписьменності селян. В той самий час він був обраний послом до Галицького сейму 8-го скликання у 1901—1907 роках від округу Долина — Болехів — Рожнятів і секретарем «Руського соймового клубу» (з 1901 р. як представник УНДП (Українська національно-демократична партія); початково обраний від IV курії, склав мандат 29 жовтня 1903 року; повторно обраний 14 червня 1904 року.

В Лецівці в сім'ї Богачевських народилось двоє дітей - 15 квітня 1897 р. син Юліан (поручник УГА, доктор філософії в галузi фiзико-математичних наук, викладач у Львівському університеті), а 25 травня 1903 р. донька Клементина (була вчителькою в Голині).

В 1906 р. отримує парафію в Голині, яку очолював до 1940 р. В 1918-1924 рр. — декан Калуський, а в 1930-1940 — член Митрополичої консисторії. Був в президії на З'їзді українського католицького духовенства з всієї Західної області УНР в травні 1919 р.

Помер 7 лютого 1940 р. в Голині, де й похований на місцевому кладовищі. В селі одна з вулиць названа його ім'ям.

Оповідання i статтi Т. Богачевського публікували газети “Дiло” i “Нива”. Найцікавішими працями є стаття: «Хто є основником Згромадження Сестер Служебниць?» та "Похоронні проповіді".

"Похоронні проповіді" побачили світ в 1932 р. Тут автор зібрав 65 власних проповідей на різні теми, з яких близько 30 було виголошено над домовинами жителів Рожнятівщини, зокрема о.Л.Левицького - довголітнього пароха Князівського і Іванівки, пароха Небилова о.М. Лопатинсього, вчительки з Брошнева А. Хойнацької, а також знаних на Прикарпаттю - пароха Долини Й.Лопатинського, пароха Калуша В.Петрушевича замордованого росіянами в 1917 р., матері Степана Бандери Мирослави й т.д.

Отець Теодор мав особливе відчуття слова, умів образно передати драматичні події, пов'язані з відходом у вічність дорогої людини. Також його праця є цікавою і в плані історії, адже хоч коротко, але все ж знайомить із життєвим шляхом краян

Далі підуть світлини старих надгробків як католицьких, так і православних, також були зроблені на фотоапарат та телефон. Декотрі сторічні могили вже відновили, а інші ще тільки планують.

Звідси попри стадіон рухаємось в сторону урочища "Гора" в сторону центральної дороги, одразу видніється 3-х столітній дуб, що був свідком багатьох подій.

За кілька сотень метрів від цього місця рухаємось в сторону Калуша та звертаємо ліворуч до залізничної зупинки, або іншими словами пристанок "Голинь". З часом зупинки трохи зруйнувалась. Нижче прикріпимо як було 10 років тому та тепер.

й Звідси відкриваються види на Брошнів-Осаду та частково на урочище "Полянка" який є відносно новобудовою села.

Повертаємось назад на центральну дорогу та звертаємо ліворуч до дитячого садка, та натрапляємо на каплицю Святого Йосафата. До слова ця каплиця була перенесена сюди з села Брошнів десь у 19 столітті.

Дана каплиця була відновлена у 2011 році силами місцевих жителів, всередині практично все збереглося, тільки стелю замінили.

Зараз тут стоїть багато речей зі старої церкви, окремо потрібно звернути увагу на ікону в який видно дірки від куль випущених комуністами в часи УПА. Також тут є кадило пароха Теодора Богачевського.

Ну і традиційна панорама зроблена на google street view, можуть бути дефекти та воно передає загальну картину.

Повертаємось на основну дорогу та рухаємось прямо в центр, саме тут будуть наші головні локації, спершу потрібно звернути увагу на стелу "Я люблю Голинь" прикріпимо фото вдень і вночі.

Поруч меморіал небесній сотні який встановили у 2017 році. Саме 9 років тому найактивніші представники українського народу відстоювали право всіх нас жити у вільній Україні. Люди різного віку, професій, віросповідань, з різних куточків України, в тому числі мешканці нашого району, боролися з режимом Януковича, йшли під кулі снайперів, прикриваючись лише дерев’яними щитами, не за свої особисті інтереси, а за краще майбутнє для своїх дітей, сімей, своєї держави. Вони – Герої. Ми всі в боргу перед цими людьми – і тими, хто вцілів, і тими, хто утворив Небесну Сотню та спостерігає за нами з небес…

Далі вже видно меморіал полеглим героям під час повномасштабної війни з росією, встановлений у жовтні 2023 року. Коваль із Кадобної Іван Боднар виготовив спеціальну ковану конструкцію у вигляді хреста ЗСУ. Виготовлено також один з елементів хреста — коло. Його висота — 4 м 30 см. До цього кола прикріпили чотири промені. За ідеєю конструкція підсвічуватиметься. У Меморіалі Слави встановлять банери загиблих Героїв. Детальніше тут.

Окремо слід розповісти за писанку. Виготовив гігантську писанку майстер із Кадобної Іван Боднар. Громада Голиня придбала пасхальне яйце власним коштом. Писанку майстер виготовив у рекордно короткі терміни — за три тижні. Іван Боднар фактично днював і ночував у власній майстерні. Більше почитати можна тут.

Ну а далі вже йде паркова зона та кілька її прикрас зокрема "Дзвонів перемоги" та великої писанки зробленої Іваном Бондарем. Зокрема ці дзвони були в Калуші. Головне дійство цьогорічних різдвяних свят відбулось: Дзвони Перемоги на центральній площі - площі Героїв зазвучали дзвінким переливом у супроводі легендарного «Щедрика»!

Дзвони унікального карильйона, який виготовив майстер-коваль Іван Боднар із використаних боєприпасів, зазвучали гордо, з надією і переможно, бо ми - нескорена нація, яка згуртована, як ніколи, яка всупереч і наперекір усім обставинам гордо тримає стрій, волонтерить, донатить на ЗСУ, разом колядує-щедрує, співає «Червону калину»… І всі разом тримаємо Україну! Хай лунає цей дзвін і шириться на всю Україну як провісник нашої неминучої Перемоги! Слава Україні! Більше про це можна знайти на сайті Калуської міської ради

Наближаємось до нової церкви Пресвятої Богородиці вже сучасної збудованої у 2018 році, прикріпимо фото в день та вночі. Сторінку церкви можна знайти тут Парафія Покрови Пресвятої Богородиці с. Голинь.

Окремо про вертеп. Різдвяна шопка, збудована просто неба, вражає своїми розмірами, а фігури в ній — наче живі. Будівництво вертепу тривало недовго, адже до створення долучилось чимало парафіян. Більше можна почитати тут.

Кожного вечора в селі біля нової церкви запалюють лампадки з унікальним візерунком, що рідко зустрічається в нас, а саме козацьким хрестом.

Минаємо стару церкву та натрапляє на стару та спершу трішки історії. У писемних джерелах вперше посвята місцевої церкви Покрови Пресвятої Богородиці відзначена у Катедратику Львівської єпархії під 1680 р. Попередня дерев’яна церква була збудована у 1765 р. після пожежі 1763 р., в якій згорів храм, зведений у 1719 р. На історичній карті 1783 року святиня розташована приблизно там же, де й зараз.

Теперішня стара церква Покрови Пресвятої Богородиці була побудована у 1886 р. У 1887 р. храм отримав Благословенну грамоту від Митрополита Галицького, Архієпископа Львівського та Єпископа Кам'янецького, предстоятеля УГКЦ Сильвестра Сембратовича. На початку XX століття маляри Іван Залуський та Іван Ольшевський розписали стіни у святині та намалювали іконостас.

Безхмарне буття храму тривало до Першої світової війни. Навесні 1915 року урядники Австро-Угорської імперії звернулися до представників духовенства всіх конфесій із проханнями пожертвувати на потреби оборони дзвони, реквізиція відбулась у серпні-вересні 1916 р., всього із храмів Калущини було конфісковано 355 дзвонів, у т. ч. шість із голинської церкви, виготовлених у 1886 р., ймовірно, ливарнею Фельчинських.

У 1917 р. околиці села стали полем воєнних дій, місцевість навколо була всіяна окопами. Під час радянської окупації у 1960-х рр. радянська влада зачинила храм і перетворила приміщення на склад. У кінці епохи совітів громада повернула і впорядкувала приміщення храму, богослужіння відновились у 1988 р. і тривали до 2018 р., аж поки мешканці не спорудили нову церкву Покрови Пресвятої Богородиці, яка сьогодні є релігійним та волонтерським осередком згуртованої голинської громади.

Більш детально звертайтесь до Івана Мазурика.

6 листопада 1988 року в церкві с.Голинь о.Олексій Костик відправив вечірню. Це була перша служба після багатьох років утисків, погроз та переслідувань радянською владою. У 2023 відзначають 35-річницю виходу церкви із підпілля.

У 2023 році її почали реставрувати, про це можна почитати безліч статей в інтернеті, нижче прикріпимо світлини як все виглядає в середині.

Вдалось зібрати кілька документів та світлин з церкви, до прикладу грамота як посвячували церкву та фото дзвона..

На штампі видно слово “TESCHEN” і нижче “PRIMA”. TESCHEN — це німецька назва міста Цешин (Cieszyn), яке нині розташоване на кордоні Польщі та Чехії. До 1918 року воно входило до складу Австро-Угорської імперії, а пізніше було розділене між Польщею та Чехословаччиною.

Віднайшли таке фото зроблене в старій церкві ще до 2014 року, вид з середини. Інше фото зроблене при будівництві нової церкви. Також є відео цієї церкви в 1989 році детальніше тут.

У 2023 за ініціативи "Бойківські Карпати" було зняте відео спільно з Гуцулендією та Іваном Мазуриком про стару церкву.

Ну і ще кілька світлин та цього разу це вже мобільна фотографія яка передає весь дух цієї старої церквиці

Також завдяки Дмитру Малешеву було створено кілька сферичних панорам всередині храму та панорами з дрона.

Поруч зі старою церквою за часів комуністів існувала катівня НКВД. Згори розташовувався гарнізон, найбільший на ці села.

Також Ярослав Романів поділився кількома історичними світлинами з села Голинь. Фото датуються серединою та кінцем 20 століття.

Просвіта в Голині

За цю світлину не дуже відомо, але є трішки інформації. Мішаний хор при читальні "Просвіти" в селі Голинь. 30-ті роки минулого століття.

Читальня «Просвіти» у Голині була створена у 1894 році. Її засновниками були отець Онуфрій Криницький, учитель Михайло Бабій, господарі Йосип Гонсерський, Юрко Дрогомирецький, Петро Кінащук, Микола Дзундза, Іван Дрогомирецький, Матій Валентюк («півець церковний»), Андрій Ляхович, Федько Ткачук. В 1919 році за часів панської Польщі за кошти громади починається будова нового приміщення школи, яка була завершена 1939 року.

Бойківська оселя судячи з фото десь середина 20 століття, дана хатина і досі збережена. До слова в Голині збереглися хати, які вкриті дранкою.

Наступними підуть будівлі які незбережені або перебудовані по іншому. Є досить хороші світлини стадіону, якщо є охота (бажання) ці світлини можна перевести в колір.

За можливості радимо завернути в сільську бібліотеку та відвідати виставку бойківської культури та звичаїв села Голинь.

З тієї епохи ще залишилась одна будівля "Амбулаторія" на стінах якої ще видно совітські графіто, для тих хто таким цікавиться варто відвідати, адже кожного року таких малюнків стає все менше.

Повертаємось назад та рухаємось в сторону Калуша до хреста на честь скасування кріпацтва на Західноукраїнських землях. Детальніше тут.

Звідси відкриваються чудові краєвиди на село Голинь та на долину річку Чечва, особливу тут гарно осінню та зранку при тумані. А ще тут в 1917 році були австрійські шанці.

Eigne Infanteriestellung bei Holyn, bei Kalusz 4.April 1917.

Сучасний вид того місця

1Також поруч тут є кілька джерел та кілька гарних локацій підійде навіть для фотосесії, у 2020 році це джерело облагородили.

Допис взяти у Віктора Павліва перейти на нього треба нажати тут. Після цього місця далі мандруємо на символічну могилу січових стрільців.

Такі могили січовим стрільцям почали встановлювати в 1990 роках особливо у селах Галичини, нам вдалось таку сфотографувати при сході сонця.

З іншої сторони села, збереглися навіть такі фото з цих місць, правда це були фото колгоспу зроблених десь у 60-70 роках 20 століття. Це було місце обробки чи то буряка, чи моркви. Згодом продукцію вантажили у вагони й везли на Калуш.

На околицях села є ще одне доволі цікаве місце це закинута шахта де колись видобували калійну сіль, місце вже забуте.

З історії цього місця є ще одне історичне відео періоду закриття цієї шахти яке розмічена на ютуб каналі Віктор Павлів.

Недобудована шахта на околицях Голиня. Будівництво розпочали в кінці 70-х років, спершу як вентиляційний ствол, згодом як рудник. При будівництві стволу використовували заморожувальну систему. З розвалом совка все почало занепадати, на початок 2000-х тут ще було життя. З часом тут все розікрали, хоч і була охорона, станом на 2024 рік має ось такий вигляд.