Спершу трішки історії. Мальовниче бойківське село Берлоги (Берложище стара назва) розкинулось на лівому березі річки Лімниця, що на Рожнятівщині. Воно знаходиться за 18 кілометрів від районного центру. Перша письмова згадка належить до 1387 року. Це село є одним із п’яти найстаріших поселень на території Рожнятівського району. З уст в уста люди переповідають, що перші жителі тут поселилися ще за князя Данила Галицького.У селі знаходиться велика духовна спадщина, яку залишили прадіди для сьогоднішніх поколінь.

Для порівняння старої карти додамо нову зі всіма вулицям. Звичайно за 200 років село значно виросло, але кордони сіл залишилися такими самими.

Пам'ятка з минулого збереглась у селі Берлоги. Це хрест біля старої церковці, встановлений на честь 950-річчя хрещення України-Русі і ювілею товариства Просвіта, місцевими членами господарсько-споживчої спілки "Воля", яка діяла в цьому селі в 1920-30 рр. минулого століття. Спершу він стояв в центрі села біля читальні, але в 1978 р. був перенесений на церковну територію.

По боках  хреста зображені княгиня Ольга і князь Володимир. На фронті - Діва Марія з написом "ЦАРИЦЕ УКРАЇНИ МОЛИСЬ ЗА НАС", а нижче - "ЖЕРТВА ЧЛЕНІВ КООПЕРАТИВИ З НАГОДИ 950 ЛІТТЯ ХРЕЩЕННЯ РУСИ-УКРАЇНИ й 70 ЛІТТЯ ПРОСВІТИ, 1938". Джерело можна переглянути тут.

  З тих часів зберігся документ про створення товариства «Сільський господар» в селі  Берлоги 30 липня 1929 року.

Поступово повертаємось в сучасність, але розповімо далі в тексті, кілька цікавинок в історичному ракурсі. Заїжджати ми будемо зі сторони Сваричева чи Тужилова, це все одна дога. Нас зустрічає ось такий блакитний міст який досить популярний особливо, в ролі фотозони.

Найперше був збудований дерев’яний міст між Берлогами й Сваричевом, його спалили.  Другий підвісний збудували біля стадіону, метрів 300, вода забрала. Наступний підвісний ледве нижче також вода забрала. Тимчасовий дерев'яна вода забрала. Останній підвісний на бурових трубах 700 м довжиною одна повінь похилила під 45°, друга – забрала. Зараз трудно сказати де був. Теперішній міст надовго (зробили із труб, швелерів і профнастилу).  Історія будівництва цього  моста. Паводок на заході України 2008 року стихійне лихо, що сталося влітку 2008 року через інтенсивні грозові дощі й, як результат, різке підняття рівня води в річках. Пік паводку припав на 23–27 липня. Стихія вважається найбільшою в історії західних регіонів України за останні 60 років. 

Краска з часом втратила свій колір. Нещодавно місцеві жителі провели тут косметичний ремонт, результат на фото.  Більше можете почитати тут.

  На заході на увесь горизонт гори Карпати. З села видно два райцентри, Рожнятів і Калуш. І звичайно з цього мосту відкриваються чудові краєвиди, особливо на Лімницю. Додам фото кількох років 

Далі будемо підійматися в саме село розташоване на гористій місцевості. Особливо гарно це виглядає здалеку. З села видно два райцентри, Рожнятів і Калуш. Саме село потопає в зелені й садах. 

Ми будемо рухатися вгору, колись тут знаходився ось такий банер присвячений будівництву того блакитного моста через річку Лімницю. Також тут була навігація по вулицях.

Якщо піди дальше та звернути праворуч в сторону Топільського, то в кінці села можна було побачити ось таку дерев'яну стелу. Додамо кілька фото різних періодів.

Повертаємось назад в село до самого центру, особливу увагу можна виділити ось таким мостикам через річку Рокшин. На цьому місці є досить багато покинути хатів, які досі зберегли свою красу.

Нам вдалося знайти кілька старих фото, як колись виглядали такі оселі в цьому бойківському селі Берлоги. Фото в основному будуть з 20 століття на яки відображене життя цього періоду.

В селі ще є така капличка. Цю каплицю поставили сплавники дерева в 1901 році на честь  і хвалу Божу за їхню працю, щоб їм було легше переправляти й зрубувати ліс. 

Далі ми минаємо зупинку та прямуємо праворуч в гору до Ротонди. Неподалік старого храму та за кілька метрів від нового, біля давнього джерела, яке всі називають «Біля кадуба», є велична ротонда Пресвятої родини. Вода, кажуть, тут цілюща, смачна та довго не псується. До ротонди і джерела приходять сільські молодята, яких благословляє отець Роман. Священник мовить, аби новостворені родини були такими міцними, як берлогівські дуби. Адже цих дерев у селі не бракує. Кожна нова сім’я садить неподалік ротонди символічне родинне дерево. Кажуть, що ті пари, які там дерева посадили, ніколи вже не розлучаться, будуть щасливі, дітками багаті, бо їх Пресвята родина оберігає.  Традиційно додаємо фото різного періоду. 

В центрі села бере початок вода Джуркало. Вона ніколи не замерзає, бо в ній знаходяться мінерали. Ті, хто поблизу живе, провели пластикові труби до домівок і вода самотужки йде в хату. Більше можна глянути на цьому відео з нашого каналу tik tok, ця частина присвячена в основному подорожами по селі.

Повертаємось назад до дороги та прямуємо трішки в гору. Тут ми будемо бачити ось таке повір'я нам потрібно праворуч.

Тут ми будемо бачити будівлю школи й біля неї ось такий вказівник, звичайно з часом він став трішки гірше виглядати. Нам потрібно спершу йти до старого храму. 

Кілька слів про цю церкву.  Найдавніша згадка про місцевий храм походить з 1678 р., коли єпископом О. Шумлянським був висвячений місцевий парох. В акті візитації 1753 р. згадано, що місцева дерев’яна трибанна церква була збудована на початку XVIII ст. У 1786 р. на місці старого храму з ліквідованого Сваричівського монастиря ченців-василіян сюди перенесли церкву Різдва Пресвятої Богородиці.В «Шематизмі» Галицько–Львівської архієпархії за 1908 рік сказано: «Церква Різдва Христового. Перевезена з Василіанського монастиря з-під Рожнятова в 1786 році (тепер: урочище Підмонастир). 

За народними переказами, один мудрий мешканець села підійшов до пана і попросив передати церкву в Берлоги, бо їх стара церква згоріла. Пан відповів: «Якщо за одну ніч заберете, то церква буде ваша, а якщо ні, то церкви вам не бачити!» Жителі села разом із селянами навколишніх сіл (Довгої, Каменя, Сваричева) розібрали церкву і перевезли до села Берлоги на возах, запряжених волами. Святиня отримала назву церква Різдва пресвятої Богородиці, бо висвячували її якраз на це свято. Багато лихоліть, перемін припали на майже чотирьох вікову історію дерев’яної церкви.  

  В селі є така легенда,там  там трішки інша версія. Усім відомо, що надприродну силу люди черпали з молитов та великої і сильної віри у Бога. Дуже вже хотілося берложанам свою церкву мати, бо приходилося далеко ходити, аж до сусіднього села через річку добиратись. Там, в Підмонастирі, церковця була. Кажуть, що не раз начекаються люди під церквою на Зельмана, що прислуговував там, зрадіють його приїздові, а він поверне коней, і гайне назад. Бачте замало людей до молитви зійшлося. Зібрались наймудріші із берложан, та й пішли до Зельмана раду радити, як би їм храм Божий у Берлогах побудувати. Якщо ви за одну ніч зможете розібрати церкву і перевезти до свого села, то будете мати її, а якщо ні, то ні грошей, ні церкви вам не бачити. Таку умову поклав євтей. Зібрали селяни всі сили. Помагали люди навіть з сусідніх сіл. Залучили всіх, без винятку. Цілу ніч кипіла робота. До ранку перевезли весь матеріал. Велике бо бажання мали берложани свою церкву мати. А де ж її збудувати? Матінка Божа сама підказала людям. Один чоловік переносив образ Пресвятої Богородиці Підмонастиря до Берлогів. Треба було нести його не оглядаючись та зупиняючись. Але, дійшовши до річки, мусів чоловік зупинитися та роззутися, щоб річку перебристи. Та коли він це зробив, то образу біля нього уже не стало. Повернувся він назад, знову взявся його нести. Зрозумів, що не має права він на зупинку. Так, не роззувшись перебрів воду і йшов все далі у село. Та коли піднявся на Пригору, то втома все ж таки його перемогла. Знесилений чоловік присів відпочити. Дуже здивувався він, що Пресвятій Богородиці також сподобалось це місце. Образ не те, що не повернувся, а, навпаки, засяяв позолотою. Ось так і вирішили на цьому місці збудувати церкву назву вона дістала Різдва Пресвятої Богородиці, бо висвячували якраз на це свято. А образ до сьогодні зберігається в Божому у неї. Одного разу Пресвята Діва навіть явилася на покрівлі церкви. Було це в 1986 році. Побачивши силует матінки Божої, всі дуже раділи, молилися і прославляли її. 3 ближніх сіл спішили віруючі, щоб пересвідчитись у правдивості цього чуда. А берложани дотепер переконані в тому, що Матінка Божа охороняє їхнє село від великих нещасть. Тому село Берлоги обходять страшні буревії, грізні блискавиці, пожежі, аварії... Багато з того часу води в річках протекло, багато хмаринок над селом пропливло, багато й священиків помінялось. І церква чимало часу була закритою. Людям приходилось охороняти свягі церковні речі, за них своїм життям платити. Пройшов час і відновилась церква і у селі Берлоги. Щонеділі спішать люди до Бога у стареньку церковцю. Проповідує слово Боже отець Степан. Дуже добре людочкам, гарно лікує душу молитва... Наступило ХХІ століття. Почали споруджуватися нові церкви по всіх околицях. Вони дивували людей своєю красою й неповторністю, величчю та розкішністю. У берложан виникло запитання: може б і нам збудувати Божий храм? 3 чого почати? Де місце вибрати? Різні були думки, але треба прийняти одне рішення. І ось сниться отцю Степану дивний сон. На полі, якраз там, де зараз височіє церква, стоїть довгий-довгий стіл, а за столом ангели сидять. Дуже багато їх злетілося з небес. Всі вони повернуті в різні боки, а отець іде поміж них і повертає всіх в один бік. І зрозумів отець Степан, що то віщий сон, що згуртуються люди, підтримають його, тому завзято взявся до будови нового храму.

Ще одне фото Маркевич Іван - “Священник, с.Берлоги (Калуш), нар. 1871, арештований в серп. 1914. Під час транспорту в Перемишлі захворів психічно і помер там у тюремній лікарні.  До теми церкви

У 1930-х рр. храм перекрили бляхою. Упродовж 1964–1989 рр. молитовна споруда була зачинена радянською владою. Богослужіння відновлені у 1989 р. Церква відома Берлогівською запрестольною іконою Пресвятої Богородиці. З 2007 р. у селі функціонує новий мурований храм УГКЦ. Старих фото не так і багато, тож для порівняння додамо кілька фото теперішнього вигляду зробленими десь в кінці літа.

Є ще такі фото цієї церкви з середини, вражає її збереженість та це поєднання кольорів, яке є доволі неповторним.

Окремо слід сказати за ікону. Ікона Матері Божої з маленьким Ісусиком цієї церкви має свою особливу історію. За давніми переказами образ до церкви переносив житель села Петро Лаврів. Це сталося  у той самий час, коли переносили й церкву. Ікону чоловікові дали в монастирі. Коли він підійшов до ріки, то поклав ікону біля себе і почав роздумувати, як йому перебрести воду, бо тоді мостів ще не було. На превелике здивування чоловіка ікона зникла. Занепокоєний, він був змушений знову повернутися до монастиря, де побачив ту саму ікону. Добрий чоловік знову її взяв, а монахи наказали йому, щоб він не зупинявся з іконою і не випускав її з рук. Тоді цей чоловік взяв її та, прийшовши в село «на горбок», поставив, бо дальше не зміг її нести. На цьому місці ікона немов би засяяла позолотою. Тут і поставили церкву, де вона стоїть і донині. 

Поруч з церквою знаходяться вікові дуби. Ведмежі дуби в селі Берлоги. Вік близько 500 років. Обхват одного 5,10 метрів, іншого, 4,90 метри Висота 25 метрів Заповідані у 2011 році за матеріалами КЕКЦ у 2011 році.  Правда один з дубів вражений та потребує лікування. Поруч знаходиться старий цвинтар.

Повертаємося назад до школи й будемо рухатися вгору в сторону до нової церкви. Благо тут зробили дорогу де досить приємно їхати. В цих місцях є цікава легенда.Багато років тому парубок із Каменя покохав дівчину із Берлогів. Вони поженилися і жили на межі між Каменем і Берлогами. Прізвище дівчини було Саговська. Вони жили в любові і злагоді, мали дуже багато поля, а тому утримували велике господарство. Дітей у них не було. Та одного разу сім'ю спіткало лихо чоловік помер. Жінка залишилася сама, але після смерті чоловіка вона довго не прожила. їх давно уже немає, але та тому місці залишилася криниця і сад, а поле те і сьогодні називається Сигавка

Далі знаходиться нова церква побудована у 2007 році, вона якраз знаходиться на пагорбі звідки відкриваються чудові види.

Неподалік звідси є одне цікаве місце потрібно йти прямо в сторону цвинтаря. Тут знаходиться цегельний завод, яки почали будувати ще за совка. Тут були відповідні поклади сировини для цегли, проте з розвалом союзу занепало і будівництво. старих фото цього місця знайти не вдалося. Єдине старе фото це 2010 рік.

Зараз є дуже багато фото цього місця, яке чимось нагадує Чорнобильську зону відчуження, зі своєю атмосферою забутості. Місце яке давно покинули люди. Особливо це було видно у 2023 році. Поруч є покинутий басейн. 

Є ще до цього місця сферична панорама, де можна крутити в різні сторони, також тут є можливість крокувати.

Варто додати і фото 2024 року, в цей рік тут не було наскільки багато опадів і рослинність була дещо меншою за попередній рік

Тут познімали кілька tik tok відео в стилі STALKER якраз до виходу гри, шкода що тут все так занепало. Інколи тут є люди, але частіше все-таки корови.

Звідси в сторону початку села з Новицької сторони є досить хороша дорога, яка веде в сторону іншої стели цього разу мурованої, які встановили десь у 2013 році. До цього тут стояв простий дорожній знак.

За селом в сторону Новиці знаходиться урочище "Адамовка Баня" це вже околиці села Новиця. Колись на цьому місці була солеварня, а на самій горі криниця. Тут є соляна ропа з доволі сумною історією

На завершення додамо відео з дрона, політ над цілим селом особливо гарно тут можна побачити околиці села.

Previous post

Похід на Високу

Next post

Мандрівка до Липовиці