Їдемо по вже звичному маршруту, зі стартом в селі Рівня, детальніше можна почитати тут. Потрохи наближаємось до Осмолоди з її польовими дорога. Цього разу погода була не така сонячна, місцями навіть була злива.

Доїжджаємо на авто до початку маршруту під назвою "Стежка Шептицького". Ось як вона виглядала в ті часи. Однією з природних особливостей Ґорґан є сосна кедрова європейська (лат. Pinus cembra), яку ми називаємо «кедр», а поляки «лімба». Цікаво, що справжній кедр (лат. Cedrus) – це зовсім інше дерево, яке росте в Сірії і Лівані, на Кипрі та в Гімалайських і Атлаських горах. Плутанина з назвою виникла, мабуть, під час освоєння Сибіру, коли першопрохідники, вражені могутністю і життєвою силою сосни кедрової сибірської прирівняли її до легендарного біблійного ліванського кедру, з якого було зроблено частину Животворного хреста. А православна церква поширила назву «кедр» серед східних слов’ян (додам, що в Галичині його називали не кедр, а кедрина). 

Ось таки маршрутом ми пройдемося, звісно зараз він значно гірший за ті роки коли мешкав Андрій Шептицький.

По дорозі не забуваємо робити перевали та час від часу заправлятися для підняття настрою. Погода в той день була досить дощова і холодна, та це аж ніяк нам не заважало.

Далі закинемо кілька рандомних фото з цього маршруту, тут будуть маленькі водоспади, маленькі озерця і стежинки.

Звісно не забуває залишити своє маркування по маршруту, що стане хорошою підказкою для туриста або мандрівника.

Ми вже прийшли до брами в резерват "Яйківський". Ботанічний заказник загальнодержавного значення в Україні. Розташований на захід від села Осмолоди Рожнятівського району Івано-Франківської області, на схилах гори Яйко-Перегінське, що в гірському масиві Ґорґани. У заказнику росте кедр-велетень. До дерева прив'язано інформаційну таблицю в рамках проекту Rufford/Peace Corps Ukraine/Карпатські стежки та встановлено дороговкази з боку траверсної екостежки. Довжина окружності — 310 см на рівні 1 м від землі. Дереву понад 500 років. Більше можна знайти тут.

Тепер трішки історії . У справі збереження гірських лісів Карпат та створення в найцінніших масивах заповідних об'єктів важлива роль належить відомому польському ботаніку і природоохоронцеві, професору Владиславові Шаферу, а також митрополиту Андреєві Шептицькому. В листі від 26.03.1934 року управа митрополичих лісів повідомляє В. Шафера, що для збереження цінних пралісів сосни кедрової створюється заповідник «Яйце» на площі 255,12 га. Господарювання у резерваті треба було провадити за вказівками інженера В. Левицького з Дирекції державних лісів у Львові.

Резерват «Яйце» мав юридичні підстави на існування, а саме: розпорядження міністра релігійних віросповідань та публічної освіти, рішення станіславівського воєводи від 30 травня 1934 року та 20 вересня 1934 року, а також рішення Президента Речі Посполитої від 24 червня 1927 року про охорону лісів, які не є власністю держави.

У 1934 році з деревини кедрової сосни було збудовано оригінальну вхідну браму до резервату «Яйце» та мисливську хатину на перевалі між горою Яйком і горою Молодою. 12 серпня того ж року відбулося свято відкриття цього заповідника. Була відслужена урочиста літургія та проведена екскурсія до резервату, і його посвячення. Тепер він отримав офіційну назву — «Кедровий заповідник ім. митрополита Андрея Шептицького». Увечері відбулася наукова конференція, яку відкрив митрополит. Було заслухано промови голови Наукового товариства ім. Шевченка доктора В. Левицького та голови Польського товариства охорони природи професора В. Шафера. Науковий реферат з актуальних питань створення резерватів природи виголосив інженер А. П'ясецький.  Формальний акт, грамоту про створення резервату «Яйце», митрополит Андрей Шептицький видав 15 квітня 1935 року. Цим актом він передав його під опіку Науковому товариству ім. Шевченка у Львові з пропозицією, щоб воно повідомляло митрополію про стан наукових праць у резерваті й давало свої рекомендації у всіх важливих справах, що стосуються резервату. Водночас було затверджено «Приписи для відвідувачів кедрового заповідника», якими встановлено відповідний охоронний режим. Крім того, було створено «Загальний опис кедрового заповідника ім. митрополита Андрея Шептицького в Ґорґанах». У ньому наведено загальні відомості про природні комплекси резервату, зокрема вказано, що найнижча його точка була на висоті 921 м над рівнем моря в урочищі «Росохан» («Кота»), найвища — на вершині г. Яйце (1600 м над рівнем моря).  

  У 2007 році Фундацією «Карпатські стежки» в рамках проекту Посольства Королівства Нідерландів в Україні було встановлено інформаційно-охоронні знаки (аншлаги). 2011 року у співпраці з Корпусом Миру в Україні та Фундації Раффорд було капітально відремонтовано мисливський будинок, попередник якого був збудований у 1930-х рр. як адміністрація Українського парку природи з ініціативи Андрея Шептицького і зруйнований, імовірно, в роки визвольної війни. Крім того, по периметру заказника було прочищено, промарковано та прознаковано екологічну стежку.  Також брама відновлювалась у серпні 2023 року детальніше тут.

Ось традиційна панорама зроблена у червні 2024 року, зараз там все збережено та доглянуто от тільки дощ трішки заважав.

Поруч знаходиться ось такий притулок з усіма вигодами, особливо вразила збереженість. Присутня буржуйка та гарні лежаки зі столиком.

Є кілька фото цього будиночка, як він виглядав раніше у 2009 році та 2011 відповідно, тоді були замінили перекриття.

В середині є бортовий журнал, або іншими словами журнал гуртожитку, тут можна почитати безліч цікавих відгуків.

Далі підуть кілька рутинних фото, традиційний розпис нашого стяга, створення та обробка фото в мобільному лайтрумі.

Словом ось та панорама яку ми робили, зроблена з тої стежини поміж лопухів, вона повинна передати саме ту атмосферу.

Тут заночували в такій ось домашній атмосфері горіння буржуйки, в той час, коли на дворі лютувала негода. Наступного дня погода була краща, що дозволило розпалити багаття.

Де є багаття там є м'ясо на вогні, варили кілька літрів супу і наш імпровізований обідній стіл був готовий. Вийшло все по скромному.

Час добігав вже ближче до вечора, тож ми вже по трохи зібрали речі пакували свої спальники, і звичайно залишили позитивний відгук в "журналі притулку". На зворотній дорозі було сонячно, з'явилась можливість побачити всю красу яку ми впустили в попередній день, у зв'язку з негодою. 

Сідаємо на авто, добираємося до центру Осмолоди та його "Туристичного магніту" штучного водоспаду на річці Молода. Додамо кілька фото з різних точок

Прямуємо назад до Рожнятова, відпочити та набиратися нових сил для подорожей, маршрутів та знайомств.

Previous post

Похід на Коня Грофецького

Next post

Історія Туризму, Рожнятівщина