Тема уроку : Етикет.Мовний етиет
Мовний етикет
У поняття культури мовлення входить і поведінка мовця – мовний етикет. Це найуживаніші слова та вирази, якими люди звертаються одне до одного, виявляючи ввічливість, пошану, стриманість, такт: вітання, вибачення, співчуття, поради, запрошення. Термін етикет походить від французького ярлик, етикетка. Він робить спілкування приємним та бажаним.
Це – сукупність мовних засобів, які регулюють нашу поведінку в процесі мовлення. Більшість спілкуються для обміну інформацією,
але існує і побутове спілкування, у якому і діє мовний етикет. Він складається із системи словесних формул, за допомогою яких люди налагоджують контакти, підтримують доброзичливу тональність мовлення: Добрий день! Вибачте! Дозвольте пройти!
Треба пам’ятати, що першим вітається той, хто заходить у приміщення, молодий перший вітається зі старшою людиною, чоловік – із жінкою. Гарна традиція в селі – вітатися з усіма без винятку.
Кожна ситуація вимагає використання характерних для неї мовних засобів. Згоду виражають формуланти: Із задоволенням! З радістю!… Прохання: дайте мені, будь ласка…
Коли ваша ласка, допоможіть…
Знайомство супроводжується особливими формулами: Дозвольте з вами познайомитись! Дуже приємно з вами познайомитись.
Найголовніші вимоги мовного етикету – ввічливість, чемність, уважність і стриманість. Службовий етикет охоплює правила поведінки людини в процесі виконання службових обов’язків. Більшість правил є неписаними, але їх слід дотримуватися: невимушене, доброзичливе, уважне повсякденне ставлення до інших, незалежно від їх посад чи службового становища, увага до жінок, повага до старших. Існують загальні та специфічні правила етикету в ділових відносинах. Загальні – використовують у процесі службової діяльності і поза її межами: правила знайомств і відрекомендувань, використання титулів співрозмовників. Специфічні – прийняті лише в діловому спілкуванні форми звернень і привітань, правила проведення бесід і переговорів, прощання після ділового спілкування.
Специфічних формул етикету вимагає звертання (офіційні знаки, загальне, індивідуальне, інтимне). За допомогою звертання ми можемо назвати і покликати людину, звернутися до неї з проханням, пропозицією. До незнайомих слід звертатися: пані, добродійко, добродію. Якщо це офіційне звертання, то використовуються вирази: пане міністре, добродійко Коцюбинська. Якщо співбесідник незнайомий, старший за віком чи посадою то слід казати “ви”. Займенник “ти” виражає близькі стосунки між людьми (колеги, друзі, рідні). Не можна одним співробітникам говорити “ти”, а іншим “ви”, це наштовхує на думку що в керівника є наближені. Перехід на “ти” при спілкуванні свідчить про низький рівень культури.
Заборони:
Не можна голосно говорити, жестикулювати, штовхати співбесідника, смикати за одежу, плескати по плечу, нашіптувати щось 1 з співрозмовників, нагадувати про вік, фізичні вади. Не слід говорити суржиком, виражати своє ставлення до чогось вигуками ой, ігі, ага, угу чи вживати непристойні слова, часто вживати слова страх, жах. Називати конкретну людину “він, вона”.
Культура діалогу. Спілкування може мати двоякий характер: один тільки говорить, інший лише слухає (монолог) або ж мовець і слухач міняються ролями (діалог).
Монолог – висловлювання, розраховане на слухача чи читача. Він може мати різну тривалість – від 1 речення до великого за обсягом висловлювання (публічний виступ). Він може бути висловлений експромтом, може готуватися, пробуватися й записуватися (доповідь, лекція).
Особливим різновидом монологу є внутрішній монолог, який широко використовується в художніх творах для відтворення мислительної діяльності персонажа. Це авторський вимисел, за допомогою якого він розкриває характер героя.
Діалог – характеризується наявність двох чи більше співрозмовників. Використовується у повсякденному житті і має різні форми: розмова в сім’ї, на вулиці, судове слідство, урок. Висловлювання кожного мовця називають реплікою. Тривалість діалогу різна – від 2 реплік до кількагодинної бесіди (театральна вистава).
Залежно від стилю мовлення він буває побутовий (розмовний стиль), полемічний (публіцистичний), художній (художній). Змістом можуть бути побутові справи, питання науки, політики, техніки. Діалог побутового характеру проходить в неофіційних обставинах. Його репліки короткі, динамічні, чітко зв’язані між собою. Репліка в офіційному діалозі характеризуються більшою смисловою самостійністю. Українське діалогічне мовлення передбачає використання форм ввічливості, особливі форми звертань.
Вимоги до діалогу:
– Важливо вміти слухати та розуміти співрозмовника, зрозуміти, чого він прагне.
– Відповідальність за розмову має бути взаємною. Слід ставити уточнюванні запитання, проявляти емоції які дають зрозуміти співрозмовнику, що його слухають.
– Під час розмови слід бути уважним і зосередженим. Увага до співрозмовника виявляється у візуальному контакті. Не слід дивитися надто пильно на співрозмовника. Пози і жести повинні засвідчувати вашу увагу.
– Слід вникати у підтекст розмови, уміти правильно розуміти невербальні сигнали
– Не можна використовувати слухання задля уникнення діалогу
– Не слід вступати у суперечку
– Важливо вміти розпитувати людину (кількість питань не має бути надмірною)
Завдання : опрацювати теоретичний матерiал
Тема уроку : Етикет
В силу вашого віку ви недооцінюємо роль та значення етикету в нашому житті. Але етикетні правила — це маленькі цеглинки, з яких складаються імідж, репутація людини. Іноді етикетні тонкощі дратують, але водночас вони допомагають висловлювати почуття поваги і симпатії.
До етикету відносимо: правила вітання, представлення та знайомства; звертання до інших; вимоги щодо одягу, поведінку у громадських місцях, поведінку чоловіка щодо жінки; правила піднесення подарунків та сувенірів; накривання столу і поведінки за столом тощо. Сукупність правил поведінки, які регулюють зовнішні прояви людських стосунків, називається етикетом.
Група поділяється на три команди:
1. Ввічливість
2. Скромність
3. Тактовність
Кожна команда має капітана.
Після того як класний керівник задасть питання той учень, що підняв руку першим, має право дати відповідь. За кожну правильну відповідь команди, капітан отримує 10 балів. За неточну відповідь - 5 балів.
Команда, яка набрала більшу кількість балів, оголошується переможцем.
Напередодні капітани отримали завдання: підготувати доповіді з історії етикету.
Учень № 1 (Капітан команди «Ввічливість»)
З найдавніших часів люди були вимушені дотримуватися певних правил і норм поведінки для того, щоб полегшити собі життя. Без цих правил не можна було вижити навіть в первіснообщинному суспільстві. Тому можна сказати, що етикет як зведення певних правил поведінки з'явився одночасно з виникненням первісного людського суспільства як необхідна умова його існування.
Трохи пізніше, коли суспільство перейшло на новий етап свого розвитку, норми етикету виділилися в самостійні правила і стали фіксуватися письмово. Правда, це були не спеціальні зведення правил, а різні згадки про них в художніх творах.
Вже в стародавніх єгипетських, римських рукописах, гомерівській "Одіссеї" мовиться про правила поведінки людей в різних життєвих ситуаціях. В цей час були строго регламентовані взаємостосунки вищих і нижчих станів, панів і рабів, старших і молодших, чоловіків і жінок.
У стародавніх шумерських літературних текстах були викладені перші правила поведінки, які, на думку шумерів, були заповідані людині богами, тому їх необхідно неухильно виконувати.
У древньоскандинавському пам'ятнику літератури "Едде" містяться не тільки докладний опис поведінки за столом, а й правила виголошення тостів.
Про культуру поведінки за столом згадує в своєму творі "Мистецтво любити" давньоримський поет Овідій.
Етикет розділяється на:
Загальногромадянський етикет — сума традицій, умовностей і правил, які дотримуються в суспільстві приватними особами у відношенні один одного.
Дипломатичний етикет — специфічна форма поведінки дипломатів або інших офіційних осіб, що представляють ту або іншу країну на різних офіційних заходах: прийомах і презентаціях, зустрічах делегацій, переговорах під час візитів і укладенні договорів, а також форма їх спілкування один з одним.
Придворний етикет суворо дотримується як встановлений порядок і форма поводження при дворах монархів, проте зберігається тільки в монархічних країнах.
Зведення загальноприйнятих в армії кожної країни правил, норм і манери поведінки військовослужбовців у всіх сферах життя і діяльності — це військовий етикет.
Перше свідчення появи дипломатичного етикету — письмовий договір про мир, вигравійований на срібній пластинці, який був укладений єгипетським фараоном Рамзесом Другим і хеттським царем Хаттушилем Третім в 1278 р. Не дивлячись на те, що єгиптяни програли війну, Хаттушилю Третьому було вигідно мати в особі Єгипту свого союзника, тому він підписує мирний договір.
Завдання : опрацювати матерiал
Тема уроку : Вiзитна картка
На сьогодні візитні картки широко використовуються й
стали невід'ємним атрибутом ділового життя. Візитна карт-
ка — це картка для вручення під час знайомства чи візиту.
Здебільшого вона має такі реквізити:
- назву підприємства, установи, організації, фірми;
— прізвище, ім'я, по батькові власника картки;
— посаду;
— адресу установи, організації, підприємства, фірми;
— номери телефонів, факсу.
Візитні картки бувають різних видів:
1. Стандартна картка. Використовується під час знайомства.
Назва фірми, прізвище, ім'я, по батькові друкуються ве-
ликими літерами; посада, адреса, телефон — малими.
З р а з о к :
Фірмовий знак БОРЩАГІВСЬКИЙ
ХІМІКО-ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ ЗАВОД
ВАСИЛЬЧЕНКО
Олена Олексіївна
Тема уроку : Телефонна розмова
У наш час телефон - не лише один з найефективніших засобів зв'язку, а й спосіб налагодження офіційних ділових контактів між установами, засіб підтримання приватних стосунків між людьми. За допомогою телефону здійснюють переговори, домовляються про важливі ділові зустрічі, вирішують численні оперативні питання, що виникають під час управлінської діяльності, надають консультації, звертаються з проханнями, висловлюють подяку, вибачаються.
Телефонна розмова - один із різновидів усного мовлення, що характеризується специфічними ознаками, зумовленими екстрамовними причинами:
o співрозмовники не бачать один одного й не можуть скористатися невербальними засобами спілкування, тобто передати інформацію за допомогою міміки, жестів, відповідного виразу обличчя, сигналів очей тощо;
o обмеженість у часі - телефонна бесіда не може бути надто тривалою;
o наявність технічних перешкод (втручання сторонніх абонентів, погана чутність).
Отже, якщо Ви - людина ділова й цілеспрямована, передбачлива, якщо Ви турбуєтеся про свій авторитет та престиж своєї установи й звикли вираховувати все до найменших подробиць, то вироблення певних принципів поведінки у телефонному спілкуванні є необхідним і незамінним.
Фахівці з проблем усного професійного спілкування пропонують дотримуватися таких правил ведення телефонної розмови.
Якщо телефонуєте Ви:
o Насамперед привітайтеся, назвіть організацію, яку ви представляєте, а також своє прізвище, ім'я та по батькові.
o Якщо телефонуєте в установу чи незнайомій людині, слід запитати прізвище, ім'я та по батькові свого співрозмовника. Повідомте, з ким саме Ви хотіли б поговорити.
o Якщо телефонуєте у важливій справі, запитайте спочатку, чи є у вашого співрозмовника досить часу для бесіди.
o Попередньо напишіть перелік питань, які необхідно з'ясувати, і тримайте цей перелік перед очима упродовж усієї бесіди.
o Завжди закінчує розмову той, хто телефонує. Завершуючи розмову, неодмінно попрощайтеся. Нетактовно класти трубку, не дочекавшись останніх слів співрозмовника.
o У разі досягнення важливих домовленостей згодом надішліть підтвердження листом або факсовим повідомленням.
Якщо телефонують Вам:
o Спробуйте якомога швидше зняти трубку й назвіть організацію, яку Ви представляєте.
o За потреби занотуйте ім'я, прізвище й контактний телефон співрозмовника.
o Розмовляйте тактовно, ввічливо; демонструйте розуміння сутності проблем того, хто телефонує.
o Не кладіть несподівано трубку, навіть якщо розмова нецікава, нудна та надто довго триває.
o Якщо Ви даєте обіцянку, намагайтесь дотримати слова й виконати ЇЇ якомога швидше. У разі виникнення складних питань запропонуйте співрозмовникові зустріч для детального обговорення проблеми.
o Завжди стисло підсумовуйте бесіду, перерахуйте ще раз домовленості, яких досягли.
Незалежно від того, хто телефонує;
o Будьте доброзичливим, у жодному разі не виявляйте невдоволення.
o Ставте запитання та уважно вислуховуйте відповіді на них.
o Залишайтеся стриманими, навіть якщо розмова неприємна для Вас.
o Наголошуйте на найсуттєвішому. Якщо під час бесіди Ви називаєте числа, повторіть їх ще раз, аби уникнути непорозумінь.
o Намагайтесь якомога ширше використовувати лексичні можливості літературної мови, але при цьому висловлюйтеся стисло й точно. Стежте за логікою своїх думок.
o Говоріть середнім за силою голосом.
Телефонна розмова композиційно складається з таких елементів:
o момент установлення контакту;
o висвітлення суті справи;
o закінчення розмови.
Момент установлення контакту. На початку й під час телефонної розмови не слід забувати про формули ввічливості. Перші фрази слугують засобом представлення сторін. Особа, яка знімає трубку, називає себе чи установу відразу: Галузинська біля телефону; Головний бухгалтер Удод; Деканат енергетичного факультету. У відповідь також називають себе й установу: Доброго ранку! До Вас звертається керівник студентського наукового товариства НУХТ Василь Марко; Добрий день! Раїса Гриндюк, журнал "Дивослово"; Добривечір! Це Андрій Васильович Панібудьласка.
На анонімний дзвінок можна не відповідати Й покласти трубку.
Якщо необхідно поговорити з іншою особою, то звертаються так:
Рябошапку Антоні ну Семенівну, будь ласка;
Перепрошую, чи не можна запросити до телефону заступника голови студентського самоврядування?
Вибачте за турботу, покличте, будь ласка, до телефону методиста заочного відділення.
Інша сторона може дати один із запропонованих варіантів відповіді:
Одну хвилинку, скоро підійде;
На жаль, Андрій Васильович вийшов. Чи можу я йому щось передати?
Директора немає. Є його заступник. Будете говорити?
Висловлення суті справи. Вміння вести телефонний діалог полягає в тому, щоб стисло передати суть питання, ситуації, дати конкретні відповіді. Щоб розмова не перетворювалася на монолог, потрібно вчасно зробити паузу й дати співрозмовникові можливість висловити свою думку. Це створює певний ритм діалогу, запобігає перебиванню.
Закінчувати розмову за правилами телефонного етикету має той, хто телефонує.
Завдання - опрацювати матерiал уроку
Тема уроку : Жанри публiчних виступiв :доповiдь,промова ,лекцiя
Залежно від змісту, призначення, форми чи способу виголошення, а також обставин публічний виступ поділяється на такі жанри, як доповідь, промова, бесіда, лекція, репортаж.
Доповідь ділова містить виклад певних питань із висновками і пропозиціями. Інформація, що міститься в доповіді, розрахована на підготовлену аудиторію, готову до сприйняття, обговорення та розв’язання проблем. Максимальний результат буде досягнуто, якщо учасники зібрання будуть завчасно ознацомлені з текстомдоповіді. Тоді можна очікувати активного обговорення, аргументованої критики, посутніх доповнень і плідно вираженого рішення.
Доповідь звітна містить об’єктивно висвітлені факти та реалії за певний період життя й діяльності керівника, депутата, організації чи її підрозділу тощо. У процесі підготовки до звітної доповіді доповідач мусить чітко окреслити мету, характер і завдання, до кожного положення дібрати аргументовані факти, вивірені цифри, переконливі приклади, влучні і доречні цитати. Варто також укласти загальний план й усі положення та частини пов’язати в одну струнку систему викеладу.
Після обговорення, доповнень і коректив доповідь схвалюють зібранням і приймають остаточне рішення, як програму майбутніх дій на подальший період.
Промова- це усний виступ із метою висвітлення певної інформації та впліву на розум, почуття й волу слухачів, логічною стрункістю тексту, емоційною насиченістю та вольовими імпульсами мовця.
Давньоримська ораторська схема: що, для чого, у який спосіб- може і нині бути визначальною для промовця. Отже, ураховуючи вид промови, оратор повинен змінювати й характер виступу, і засоби, якими оперуватиме під час її виголошування.
Із промовою виступають на мітингах, масових зібраннях на честь певної події, ювілею тощо.
Мітингова промова зазвичай виголошується на злободенну тему й стосується суспільно значущої проблнми, яка хвилює широкий загал. Цей короткий, емоційний виступ розрахований на безпосереднє сприймання слухачів. Завдання оператора- виявитм нові, нестандартні аспекти теми, спонукавши присутніх по-новому сприйняти уже відомі факти і реалії.
Успішність мітингової промови залежить від індивідуального стилю оратора, його вміння доречно використовувативесь арсенал вербальних і невербальних засобів спілкування та майстерності імпровізувати залежно від реакції аудиторії. Палка, заклична, актуальна, майстерно виголошена мітингова промова, як свідчить історія- дієвий чинник впливу на свідомість слкхачів.
Агітаційній промові притаманні практично всі складові промови мітингової. Торкаючісь актуальних суспільно-політичних проблнм, активно впливаючи на свідомість, промовець спонукає слухача до певної діяльності, до нагальної необхідності зайняти певну громадянську позицію, змінити погляди чи сформувати нові. В агітаційній промові, як правило, роз’яснюють чи з’ясовуютьпевні питання, пропагують певні думки, переконання, ідеї, теорії тощо, активно агітуючи за їхню реалізацію чи втілення в життя.
Ділова промова характеризується лаконізмом, критичністю, спрямування, полемічністю та аргументованістю викладених в ній фактів. На відміну від мітингової та агітаційної ділова промова орієнтована на логічно виражене, а не емоційно схвильоване сприйняття слухача. Частіше цей виступ не має самостійного значення, він зрозумілий і сприймається лише в контексті проблеми, що обговорюється на конкретному зібранні.
Ювілейна промова Присвячується певній даті, пов’язаній з ушануванням скреиої людини, групи осіб, урочистостям на честь подій з життя та діяльності організації, установи, закладу тощо. Якщо це підсумок діяльності- до ювілейної промові можна включати в хронологічному порядку найважливіші етапи діяльності та досягнення ювіляра, побажання подальшого плідного розвою та всіляких гараздів.
Завдання - опрацювати матерiал