Дата. 15.04.2020р

Тема. Найбільші держави Європи

Хід уроку

I. Актуалізація опорних знань

- Пригадайте, які народи заселяли та освоювали територію Європи.

- Які державні утворення існували в Європі в давні часи?

II. Вивчення нового матеріалу

У сиву давнину Європа була колискою багатьох високорозвинених цивілізацій: егейської, еллінської, кельтської, римської тощо. Зараз на території Європи розташовано 47 країн. Кожна з них має свою історію, культуру, традиції. Усі вони виникли в різні часи, пережили багато поневірянь, мали інші кордони або входили до територій інших держав. Глибоке та детальне дослідження населення та господарства європейських країн вас очікує в наступних курсах географії.

Сьогодні ми вирушаємо в мандрівку до найбільш економічно розвинених країн регіону — Німеччини, Франції, Великої Британії та Італії.

Завдання

1) За картами атласу та текстом підручника самостійно дослідіть особливості географічного положення, природи, населення та господарства країни Європи. Результати занесіть у таблицю.

Географічне положення

в якій частині материка розташована

вихід до моря (океану)

межує

Природні умови та ресурси

рельєф:

клімат:

природні зони:

корисні копалини

Населення

кількість

національний склад

найбільші міста

Господарство

галузі промисловості

сільське господарство

види транспорту

Об’єкти природної спадщини ЮНЕСКО

Зв’язки з Україною

Німеччина. Розташована в центрі Європи. Одна із найрозвиненіших держав світу. Основу господарства становить розвинута промисловість, провідними галузями якої є чорна й кольорова металургія, машинобудування, хімічна, електроенергетика, лісова, харчова, легка. Дуже добре розвинуте сільське господарство. Німеччина — виробник пшениці, ячменю, картоплі й хмелю.

Франція. Розташована на заході Європи, посідає друге місце за площею серед європейських держав. Одна із найрозвинутіших країн світу, найбільший європейський центр машинобудування. Вона виробляє літаки, автомобілі, морські судна, різноманітну побутову техніку та електроніку. Провідними галузями є також електроенергетика, хімічна, харчова, легка промисловість. В усьому світі відомі французькі парфуми й косметика, елегантне взуття й одяг. Франція — один із найбільших виробників сільськогосподарської продукції у світі. Славиться своїми садами й виноградниками.

Велика Британія. Острівна держава на північному заході Європи. Високорозвинута країна. Провідне місце посідає промисловість — передове машинобудування, електроніка, хімічна, фармацевтична, харчова, легка. Поблизу берегів Великої Британії відкриті великі поклади нафти й газу. Головною галуззю сільського господарства є тваринництво. Розводять м’ясні й молочні породи корів, овець, свиней і домашньої птиці. Вирощують пшеницю, ячмінь, цукровий буряк, картоплю, овочі. Велика Британія є найважливішим європейським центром міжнародної торгівлі, лідером у сфері фінансових послуг.

Італія. Розташована на півдні Європи на перетині торговельних шляхів. Економічно розвинута країна. Галузі промисловості: машинобудування (автомобільна, електротехнічна, електронна), хімічна, нафтохімічна, легка, харчова. Сільське господарство: вирощують пшеницю, рис, фрукти, овочі, виноград, оливи, кукурудзу, мигдаль, волоський горіх, розводять велику рогату худобу, овець, свиней, птицю. Італія є великим центром світового туризму

ІII. Домашнє завдання

Опрацювати матеріал §51,52, виконати завдання «Працюємо самостійно» (с.250)

Дата:14.04.2020р.

Тема. Населення Євразії.

ХІД УРОКУ

І.Актуалізація опорних знань

Пригадайте

- Які людські раси ви знаєте?

- Представники якої раси є корінним населенням Європи? Азії?

- Які численні народи світу можете пригадати?

II. Вивчення нового матеріалу

Досліджуючи Євразію на попередніх уроках, ви не раз мали можливість переконатися в тому, наскільки різноманітні й часом контрастні природні умови різних частин материка. Тепер ви знаєте, що причини цієї розмаїтості пов’язані насамперед із величезними розмірами континенту, його тривалою історією розвитку та формування.

Велетенські розміри Євразії вплинули не тільки на природу, але й на особливості розвитку та життя народів, які віддавна освоювали територію материка.

Євразія — не тільки найбільший, але й найбільш населений материк. Тут проживає понад 5 млрд осіб — більш як 3/4 усіх жителів нашої планети! У Євразії розташовані найбільші за кількістю населення країни світу і країни-«карлики», найменші з яких можна обійти пішки за кілька годин! Серед майже сотні країн Євразії є як високо економічно розвинуті, так і найбідніші країни світу. Євразія — колиска найдавніших цивілізацій. Навряд чи де-небудь ще, крім Євразії, можна зустріти таку розмаїтість народів, мов, культур, рівнів, форм і укладів життя людей.

Раси й народи

Євразія — батьківщина двох основних людських рас — європеоїдної та монголоїдної. Європеоїди становлять 45 % населення материка. Вони представлені двома головними гілками: північною та південною. Представники північної гілки — світлошкірі й світловолосі, переважають у північній частині Європи. Представники південної гілки проживають на півдні Європи, у Південно-Західній Азії, на півострові Індостан. Монголоїди становлять близько 37 % усього населення материка. Вони населяють Східну, Південно-Східну Азію, частково Північну, Центральну та Середню Азію. Масове переселення монголоїдів на захід призвело до виникнення проміжних рас між монголоїдами та європеоїдами. На півдні Індостану, острові Шрі-Ланка й у Південно-Східній Азії проживають представники змішаної монголоїдно-австралоїдної раси. Протягом останніх десятиліть Європа і Азія перетворилися на осередки масового притоку переселенців, у тому числі із країн Африки.

За мовними ознаками більша частина народів Євразії належить до індоєвропейської, китайсько-тибетської, малайсько-полінезійської мовних сімей.

Особливості розміщення населення

На території Євразії населення розміщене вкрай нерівномірно. Поряд із незаселеними просторами великі території в межах материка мають найвищу на Землі густоту населення. У Монако, маленькій державі на узбережжі Середземного моря, густота населення найвища у світі — 15 321 осіб на 1 км2.

Визначення районів Євразії з найбільшою й найменшою густотою населення. Пояснення причин нерівномірного розміщення населення на материку.

Приріст населення материка здійснюється переважно за рахунок азіатських країн, для яких характерні високі показники народжуваності.

Політична карта Євразії

Найбільші за площею держави Євразії — Росія, Китай, Індія, Казахстан. За кількістю населення абсолютними лідерами є Китай і Індія. У кожній із цих країн кількість населення перевищує 1 млрд. жителів. У Євразії є сім «карликових» держав: Андорра, Мальта, Монако, Ліхтенштейн, Сан-Маріно та Ватикан. Вони розташовані в Європі, Сінґапур — в Азії.

Найбільш економічно розвинені країни розташовані в Західній Європі, серед них є й світові лідери, зокрема Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія. В Азії найбільш розвиненою країною є Японія. Інші держави є такими, що розвиваються, але ступінь їхніх економічних досягнень різний. Значних успіхів в економічному розвитку досягли Китай, Індія, Південна Корея, Сінґапур.

ІІІ. Домашнє завдання

Опрацювати матеріал §50, продовжити виконання практичної роботи 10 (с.239)

Дата. 07.04. – 08.04.2020р

Тема. Євразія

Природні зони. Вертикальна поясність. Зміни природи материка людиною. Найвідоміші об’єкти, віднесені до світової природної спадщини ЮНЕСКО.

Хід уроку.

I. Актуалізація опорних знань.

Пригадайте

- Що таке природна зона?

- Чому природні зони розташовані, переважно, широтно?

- Які основні причини порушення широтної зональності?

II. Вивчення нового матеріалу

Сьогодні ми будемо вивчати природні зони Євразії. Але ж великі площі території материка займають гори. Отже згадаємо висотну поясність, і тут доречна буде давня легенда, яку я вам і розповім.

Одного разу старійшина далекого села біля гір Кавказу, відправляв юнаків на високу гору. Бо кожному з них хотілося довести, що найсміливіший він, найвитриваліший.

...Ідіть, поки вистачить сил. Якщо тяжко буде - повертайтеся назад, але нехай кожний принесе мені гілочку з того місця, відкіля повернув додому.

Перший повернувся з гілочкою дуба.

- Ні, недалеко ти дійшов, тільки трохи піднявся...

Другий приніс гілку бука, а невдовзі з’явився і третій з гілкою ялини.

- Молодець, юначе, далеченько піднявся,- мовив дідусь.

Довго не було четвертого хлопця, і як же були здивовані його товариші, тому , що в руках юнака не було нічого.

- Тобі не потрібна гілка,- усміхнувся старий .- Перемога сяє у твоїх очах, твоєму голосі. Це одна з вершин твого життя. Ти бачив гору у всій ії величі.

- Чому дідусь похвалив юнака, адже той не приніс нічого?

Як дідусь дізнававався про те, хто з юнаків піднявся на яку висоту? Хочете дізнатися? Починаємо?

Завдання.

Опрацювати текст підручника §47,48, заповнити таблицю

Природна зона

Кліматичний пояс

Грунти

Рослини

Тварини

1. Природні зони арктичного й субарктичного поясів

До природних зон арктичного й субарктичного кліматичних поясів відносять арктичні пустелі, тундри й лісотундри. Зона арктичних пустель займає острови Північного Льодовитого океану й частину північного узбережжя Євразії. Ця природна зона являє собою різновид пустелі з дуже розрідженою, бідною рослинністю. За відсутності сонячного світла протягом частини року на охоплених вічною мерзлотою ґрунтах рослинність може виростати тільки на невеликих ділянках. Із тварин поширені білий ведмідь, песець і лемінг. На океанічному узбережжі живуть тюлені й численні птахи — чайки, баклани, гаги, гуси та ін.

На південь розташована природна зона тундри, вона простягнулася уздовж північного узбережжя Євразії смугою завширшки до 500 км. Її південна межа майже збігається з ізотермою липня +11 °С. У західній частині материка внаслідок океанічного впливу її площа є невеликою.

Характерні риси цієї зони — тривала, сувора зима, невелика кількість опадів у поєднанні з високою відносною вологістю, сильні вітри, багаторічна мерзлота. Ці природні умови спричиняють формування одноманітних безлісних заболочених територій із численними озерами. Серед рослин переважають мохи й лишайники, південніше їх можуть доповнювати сланкі чагарники: лохина, журавлина, чорниця, багно. Характерні тундрові глейові ґрунти, які містять до 5 % гумусу.

Перехідною зоною від тундри до тайги є лісотундра. Вона являє собою поєднання тундрової та лісової рослинності, що утворює рідколісся. Спочатку ліс з’являється в долинах річок, а на південь дерева ростуть вище — на вододілах. Рослини й тварини лісотундри пристосовуються до суворих кліматичних умов. Берези, ялини, модрини тут сильно пригнічені, тому стовбури часто скривлені й пригнуті до землі, крони розвинені однобічно. Із тварин найпоширенішими є заєць-біляк, вовк, північний олень, лисиця, песець.

Завдання

Порівняйте природні зони тундри й лісотундри Євразії з відповідними зонами Північної Америки.

2. Природні зони помірного поясу

До природних зон помірного поясу належать: хвойні, мішані й широколисті ліси, лісостеп, степ, напівпустелі, пустелі.

Хвойні ліси Сибіру й півночі Європи утворюють на материку природну зону тайги. У тайгових лісах мало світла, тому тут слабко розвинений підлісок, характерна одноманітність трав’яно-чагарникового ярусу. Тваринний світ цієї природної зони досить багатий і відносно добре зберігся. Тут поширені: бурий ведмідь, рись, росомаха, північний і благородний олені, лось, козуля, бурундук. Особливе значення мають хутрові звірі, їх налічують близько 30 видів, серед яких куниця, соболь, горностай, білка. У деяких районах Сибіру були акліматизовані ондатра й норка.

Зона мішаних і широколистих лісів розташована в Європі й на сході Азії, у внутрішніх областях материка вона переривається. Дерева тут є більш вибагливими до ґрунтів, вологи, тепла, ліси багатоярусні, а тваринний світ різноманітніший, але не такий численний, як у тайзі. Для фауни цих лісів характерні борсук, лісовий тхір, ласка, їжак, білка, заєць-біляк, бобер, лисиця. Із птахів водяться тетерев, глухар, рябчик, вальдшнеп, сокіл сапсан, орел беркут, яструби — тетерев’ятник і перепелятник, пугач.

У мішаних лісах переважає ялина звичайна з домішкою дуба, липи, клена, у широколистих — дуб, бук, граб, ясен, клен. Якщо на заході материка більше поширені дубові ліси з домішкою граба, берези, бука, каштана справжнього, то на схід дуб доповнюють липа, клен, ясен.

Лісова зона переходить у степову поступово, утворюючи лісостепи. Для цієї зони характерна наявність лугових степів і лісів. У вигляді майже безперервної смуги лісостеп простягнувся від передгір’їв Карпат до Алтаю. Із природної рослинності, що мало збереглася, тут переважають дуб, береза, граб, липа, осока, ліщина, злакові рослини. Серед тварин є представники як лісів, так і степів, звичайні білка, заєць, ховрашок, тушканчик, хом’яки. Переважають сірі лісові ґрунти, а на рівнинних степових територіях — чорноземні. Територія зони належить до найбільш заселених районів Євразії.

У зоні степів для дерев випадає недостатньо опадів, тому переважає трав’яниста рослинність. Зовні степи являють собою рівнинні території, які в природних умовах були покриті трав’янистою рослинністю, що утворювала суцільний або майже суцільний покрив із ковили, типчака, тонконога й інших рослин.

Степи змінюються напівпустелями, тут жарке літо, прохолодна зима, випадає невелика кількість опадів. У помірному поясі Азії напівпустелі простягаються суцільною смугою із заходу на схід приблизно на 10 тис. км від Прикаспійської низовини до східного кордону Китаю.. Напівпустелі і пустелі виникли в умовах різко континентального клімату з холодною зимою і сухим спекотним літом. Кількість опадів там становить менше ніж 100 мм за рік. Постійних річок немає. Бурі ґрунти бідні або ґрунти зовсім відсутні. Здебільшого земна поверхня вкрита кам’янистими розсипами або сипучими пісками. Поширені також солончаки – ділянки, де на поверхні нагромадилися солі. Пустелі Азії Каракуми, Гобі, Такла-Макан вражають своїм мертвим виглядом.

У таких умовах рослинний покрив сильно розріджений. Подекуди окремими плямами ростуть полини та солянки – улюблена їжа верблюдів. До засушливих умов пристосувалися верблюжа колючка і саксаул, які мають дуже довге коріння, яке сягає ґрунтових вод. Тамариску властива рекордна живучість. Навіть опинившись під метровим шаром піску, рослина не гине. На кінцях його гілок починають рости нові корені, які швидко відновлюють засипану частину рослини. Двобій між рослиною і піском триває до тих пір, поки увесь піщаний пагорб не заросте тамариском. Навесні, коли випадає найбільше опадів, напівпустелі і пустелі вкриваються соковитою зеленню піщаної осоки та мальовничим килимом тюльпанів. Проте вони швидко відцвітають, поспішаючи за кілька тижнів завершити свій життєвий цикл, скинути в землю насіння і завмерти перед сухим подихом літа. Пустеля вигоряє, але й тоді вона живе: у заростях шурхотять гризуни (тушканчик, ховрах), на них полюють лисиці-корсак та шакали. Дикий осел – кулан вирізняється винятковою витривалістю, а антилопа джейран здатна не тільки долати великі відстані у пошуках їжі, а й пити солону воду. Рідкісним став кінь Пржевальського. У пустелях водяться двогорбі верблюди. Численні отруйні змії і безхребетні (скорпіони, каракурти).

В Азії пустелі поширені не тільки в помірному, а й у субтропічному та тропічному поясах.

Зона вічнозелених твердолистих лісів і чагарників. Ця природна зона розміщується у Південній Європі уздовж берегів Середземного моря. Вона сформувалася в межах субтропічного поясу. Тепла і волога зима створює умови для росту вічнозелених дерев і чагарників, які не скидають листя впродовж року. До спекотного і сухого літа рослини добре пристосовані. Одні мають листя щільне, блискуче, вкрите воскоподібним нальотом, інші – вузьке, вкрите волосками. Усе це зменшує випаровування. Ліси цієї зони майже повністю вирубані. На їх місці подекуди виникли зарості вічнозелених чагарників і невисоких дерев. Серед них фісташка і мирт – вічнозелений кущ, великі пахучі квіти якого містять ефірні масла, що використовуються у парфумерії. Лавр благородний славиться своїм духмяним листям, яке є відомими прянощами і широко застосовується в кулінарії. Поміж кущів ростуть магнолія і суничне дерево, яке дістало свою назву за невеликі їстівні плоди, схожі на суниці. Корковий дуб – один з видів дубів, стовбур і гілки якого вкриті шаром корку завтовшки 5 см. Корок, який знаходить різноманітне застосування, зрізають один раз на 10 років.

Проте основні площі на місці зведених вічнозелених твердолистих лісів зайняті сільськогосподарськими угіддями, де на родючих коричневих ґрунтах вирощують пшеницю, апельсини, лимони, абрикоси, персики, інжир, гранат, виноград. Насадження оливок утворюють цілі гаї. Через високу освоєність території людиною в цій природній зоні майже не залишилося диких тварин. На островах Середземномор’я водяться лань, гірський баран – муфлон, дикий лісовий кіт. Багато ящірок, змій, черепах.

Зона перемінно-вологих (мусонних) лісів.

Ця природна зона сформувалася на південно-східному узбережжі Євразії під дією мусонів. Вона простягнулася від р. Амур до узбережжя Південнокитайського моря і передгір’їв Гімалаїв у межах помірного, субтропічного і субекваторіального поясів. На відміну від Середземномор’я, зима тут суха і прохолодна, а літо – вологе. Серед ґрунтів переважають жовтоземи і червоноземи. У мусонних лісах поряд з хвойними (сосна, ялиця, ялина) і широколистими (дуб, бук, клен, ясен, липа, горіх) деревами помірних широт ростуть вічнозелені дерева субтропіків (тюльпанове дерево, кипарис, пальми). Далі на південь ростуть фікус, бамбук, деревовидні папороті. Трапляється камфорне дерево, усі частини якого містять так багато олії, що його деревину навіть не пошкоджують комахи (камфорна олія широко використовується в медицині).

На жаль, переважна більшість цих лісів вирубана, а землі розорані. Майже повністю знищені або витіснені у менш освоєні райони дикі тварини – спритний хижак тигр, жовтий леопард, бамбуковий ведмідь панда, єнотоподібний собака, мавпи, кабан. З птахів водяться фазани, папуги, на берегах озер і річок – чаплі, пелікани, журавлі.

Дуже своєрідні субекваторіальні заболочені, густі, перевиті ліанами ліси півостровів Індостану і Індокитаю. Їх називають джунглями. Там росте тикове дерево з цінною деревиною, яка не гниє у воді. Високе салове дерево сягає 35 м заввишки. Ці, колись непрохідні ліси, яскраво змальовані Редьярдом Кіплінгом у відомій казці про Мауглі „Книга джунглів”, збереглися лише на окремих ділянках (у передгір’ях Гімалаїв). Різноманітні тварини (слони, носороги, тигри, пантери, кабани, олені та ін.) нині живуть переважно в заповідниках.

Східна Азія – один з найбільш населених регіонів світу. На місці вирубаних лісів там віками формувалися землеробські ландшафти. Нині на полях вирощують різноманітні культури: чайний кущ, бавовник, джут (волокниста культура), цукрову тростину, цитрусові. Рис культивують на ділянках, спеціально заповнених водою, які називаються чеки.

Зона саван і рідколісся.

У саванах Азії на червоно-бурих ґрунтах ростуть високі злаки, чагарники та дерева. Серед них поширені акації та деякі види пальм. На більш зволожених гірських схилах ростуть тикове, сандалове та атласне дерева, бамбук, баньян. Деякі дерева в сухий сезон на 3 – 4 місяці скидають листя.

У саванах багато хижаків: смугаста гієна, шакал, леопард, гепард, лев. Водяться антилопи, буйволи, носоріг, дикий кабан. Індійський слон трохи менший за свого африканського родича, він легко приручається, стає слухняним і виконує важку господарську роботу. Багато мавп і лемурів, які завдають великих збитків садам і городам. З птахів поширені різнобарвні папуги, фазани, павичі, чаплі. Серед змій особливо небезпечні кобри. У водах Гангу водяться крокодили – гавіали. Дуже багато комах, серед яких небезпечні для людини малярійні комарі, кліщі, москіти.

Зона вологих екваторіальних лісів.

Вологі екваторіальні ліси ростуть на півдні материка на півостровах і островах. У цій зоні панує „вічне літо”. У постійно теплому і вологому кліматі розвивається багатий органічний світ. На червоно-жовтих ферралітних ґрунтах ростуть густі ліси. Високі дерева в них сягають 70 м висоти. Листя на них починається тільки на висоті 20 м, нижче не вистачає світла. Під високими деревами розташовуються нижчі, а під ними ще нижче – карликові пальми, фікуси і деревовидні папороті. Трави майже немає. Серед дерев багато ендемічних видів. Там ростуть манго, динне і хлібне дерева, червоне і чорне дерева, які мають цінну деревину. Поширені також дерева (гвоздичне, мускатний горіх), заради яких в епоху Великих географічних відкриттів здійснювалися далекі плавання, оскільки в Європі високо цінувалися прянощі. Серед ліан, якими перевиті дерева, зустрічається ротанг, довжина якої сягає 300 м. Її гнучке стебло йде на виготовлення меблів та інших плетених виробів. Поширені бамбуки й орхідеї.

Тваринний світ так само різноманітний. Поширені мавпи, серед яких макаки, гібони, мартишки, павіани, ендемічні людиноподібні орангутанги. Рідкісними стали дикий бик, носороги, слони. З хижаків зустрічаються тигр, леопард, малайський ведмідь. Багато ендемічних птахів: птах-носоріг, павичі, нектарниці. Поширені змії, ящірки, крокодили, жаби.

Нині великі площі вологих екваторіальних лісів освоєні людиною. На їх місці розбиті плантації бананів, кокосових пальм, цукрової тростини, бавовнику, рису, чайного куща. Вирощують також каучуконосну рослину – гевею. В її стовбурі і гілках міститься молочний сік, з якого отримують – латекс. На фабриках його перероблюють на каучук – особливо міцну гуму, яка йде на виробництво шин, жувальних гумок та ін.

Висотна поясність

Висотна поясність Альп. Альпи розташовані в межах помірного поясу. На їх південних схилах випадає багато опадів – до 3 000 мм за рік. Нижній пояс до висоти 1 000 м утворюють широколисті ліси з дуба, каштана, граба, ясена, бука. Вище ростуть мішані ліси з бука і ялиці, які з висотою змінюються на хвойні ліси, де крім ялиці ростуть ялина, модрина, сосна.

Вище росту дерев у горах заважають сильні вітри, різкі коливання температури повітря та короткий теплий сезон. Тому на висотах понад 2 000 м розташовані субальпійські луки. В їх рослинному покриві переважають високі багаторічні трави. Серед них трапляються зарості ялівцю та рододендрона, який має великі яскраві квіти червоного, лілового, жовтого чи білого кольорів. Поширені криволісся з гірської сосни, гілки якої притиснуті вітрами до землі. Над субальпійськими розташовуються альпійські луки – пояс низькорослих трав, що мають яскраві квіти. Ще вище в холодному кліматі можуть вижити тільки мохи і лишайники на скелястих виступах. На межі зі сніговою лінією росте едельвейс – трав’яниста рослина, яка має красиві сніжно-білі квіти у вигляді багатопроменевої зірки. За здатність витримувати високогірний холод і люті вітри ця рослина вважається символом мужності і стійкості. На висоті 3 000 м за сніговою лінією лежить пояс снігів і льодовиків.

Гірські хребти Альп стали прихистком для багатьох тварин, витіснених людиною з рівнин і низькогірних районів. Багато з них узимку мешкають у лісову поясі, а влітку піднімаються вище на високогірні луки. Скелясті схили легко долають серна та гірський козел. До гірських умов пристосувався бабак. Багато птахів – ворона, галка, ластівка, синиця, дятел. У гірських струмках багато риби, серед якої найбільше цінується форель.

Нижній пояс Альп найбільш населений, тому його природна рослинність значною мірою змінена. Його навіть називають культурним поясом. Високогірні луки використовуються як пасовища для худоби. Альпи –найбільш відвідувані численними туристами, мисливцями, спортсменами гори Землі. Тому господарство багатьох альпійських країн базується на туризмі і спорті. Це завдає певної шкоди гірській природі. Для її збереження відновлюють ліси, тваринний світ, створюють заповідники. Одним з найбільших є Гран-Парадізо в Італії.

Висотна поясність гімалаїв. У Гімалаях – найвищих горах світу – через їх географічне розташування в субекваторіальному й тропічному поясах та грандіозну висоту спостерігається планетарний максимум висотної поясності. Це означає, що піднімаючись південними схилами від підніжжя до вершин, можна побувати в усіх природних зонах світу: від вологих субекваторіальних лісів до високогірної тундри.

Так, біля підніжжя, там де рівнина переходить у передгір’я, тягнеться пояс субекваторіальних вічнозелених болотистих джунглів – тераїв. У цьому поясі ростуть пальми, мімоза, банан, перевиті ліанами. Трави сягають заввишки 5 м. У густих заростях водяться такі великі тварини, як слони, носороги, буйволи. У лісі багато мавп. Із хижаків водяться тигр і леопард. Колись у тераях були поширені озера і болота, що кишіли малярійними комарами. Нині вони здебільшого осушені.

Вище джунглів до висоти 1 200 м розташовується пояс вічнозелених тропічних лісів, де ростуть деревовидні папороті, бамбук і численні ліани. Його змінює пояс субтропічних лісів з вічнозелених (сосна, дуб) і листопадних (магнолія, клен, каштан) дерев. На висотах вище 2 000 м панують широколисті ліси помірного поясу з дуба, клена, каштана, які переходять у хвойні ліси із сріблястої ялиці, гімалайської ялини, модрини. Підлісок утворюють густі зарості рододендронів. Верхня межа лісу проходить на висоті 3 500 м.

Вище ліси розріджуються і змінюються субальпійським поясом з високотравними луками і чагарниками з ялівцю та рододендрона. Над ними розташовуються альпійські луки, де примули, анемони, маки утворюють барвисті трав’яні килими. На відмітках 5 500 – 6 000 м проходить снігова лінія, за якою – пояс вічних снігів і льодовиків.. Отже, жодні гори світу не мають таких колосальних контрастів ландшафтів, як Гімалаї.

У Гімалаях у верхніх поясах зустрічається чорний гімалайський ведмідь, який на відміну від бурого ведмедя має на грудях на чорному хутрі білу пляму у вигляді літери V. До висоти 5 000 м піднімається сніжний барс, який має дуже гарне пухнасте хутро. У високогір’ях водиться як, густа і довга вовна якого дозволяє витримувати сильний холод. Мускусні олені (кабарги), дикі гірські барани й кози здатні долати скелясті стрімкі уступи. Повсюдно поширені гризуни, особливо підкоришники. Багато птахів, серед яких фазан данфе, дикий індик улар.

Найбільш освоєними людиною є передгір’я і середня смуга південних схилів Гімалаїв, які найсприятливіші для життя. Там розташовані поселення, прокладені дороги. В долинах вирощують рис, а на схилах цитрусові і чайний кущ. У високогір’ях розводять овець і яків (мал.). Вище за 4 500 м постійного населення вже немає.

ІІІ. Домашнє завдання

- Опрацювати матеріал §47,48,49

Дата: 01.04.

Тема. Євразія

Води суходолу.

Географічна номенклатура: річки- Рейн,Дунай, Дніпро,Волга, Об,Єнісей, Лена, Амур, Хуанхе, Янцзи, Меконг,Ганг,Інд, Євфрат, Тигр; озера – Каспійське, Женевське, Світязь, Ладозьке, Байкал, Мертве море.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та вмінь

Пригадайте:

- Від яких чинників залежить забезпеченість материка внутрішніми водами?

- Назвіть найбільші річки Африки, Австралії, Північної й Південної Америки.

- На яких з названих материків басейни внутрішнього стоку мають найбільші площі?

- Чим де пояснюється?

II. Вивчення нового матеріалу

Наступним етапом нашого дослідження материка за типовим планом є характеристика його внутрішніх вод. Естафету кліматичних рекордів Євразії продовжують гідрографічні рекорди. Незважаючи на те, що найдовші та найповноводіші річки материка перебувають поза межами Євразії, нашому континенту теж є чим пишатися: з десяти найдовших річок світу п’ять течуть в Євразії, з десяти найбільших озер — три в Євразії. На нашому материку найпотужніший шар багаторічної мерзлоти, грандіозні гірські льодовики, колосальні запаси підземних вод. Визначимо, як розподіляються внутрішні води, які особливості мають найбільші річки материка.

Загальна характеристика внутрішніх вод

Загальний обсяг річкового стоку в Євразії — найбільший у світі й становить 16 тис. км3/год. Найдовша та найповноводіша річка Євразії — Янцзи (5800 км). Характерною ознакою Євразії є величезна площа басейнів внутрішнього стоку. Річки цих басейнів не досягають океанів, а впадають у замкнуті озера або губляться в пісках. За загальною площею басейнів внутрішнього стоку (30 % площі материка) Євразія не має собі рівних.

В Євразії багато озер, вони різняться за розміром, водним режимом та походженням. Особливо багато озер на північному заході Євразії в умовах вологого прохолодного клімату.

Євразія має значні запаси підземних вод. Найбільші артезіанські басейни розташовані між шарами осадових порід у надрах великих рівнин. З областями складчастостей пов’язані виходи мінеральних вод, які мають лікувальні властивості, серед яких найбільш відомі цілющі джерела Кардових Вар у Чехії, Віші у Франції, в Українських Карпатах, на Камчатці, Японських островах. В Ісландії та на Камчатці багато гейзерів. Багаторічна мерзлота в Євразії займає найбільші площі у світі. Вона покриває майже 1/3 території Азії. Товщина мерзлого шару гірських порід коливається від кількох метрів на північному заході до 1200 м на півночі. Навесні та влітку, коли верхній шар мерзлих порід розтає, утворюються численні болота.

Сучасне зледеніння Євразії охоплює острови Арктики й найбільш високі гірські системи. Покривними та гірськими льодовиками вкриті значні площі Євразії — близько 230 тис. км2. Покривне зледеніння типове для таких островів, як Ісландія, Шпіцберген, Нова Земля. Гірські льодовики покривають найвищі гірські системи світу: Гімалаї, Тянь-Шань, Памір, Куень-Лунь, Каракорум, Альпи.

Євразія багата всіма видами внутрішніх вод: річками, озерами, болотами, підземними водами, льодовиками; області багаторічної мерзлоти займають найбільші площі у світі.

Дослідження особливостей річкових систем материка

Робота з картою «Світовий океан»

Завдання

1) За картами атласу визначте, до басейнів яких океанів належать річки Євразії.

Результати запишіть у зошит

2) Установіть, до якого басейну належать річки, що протікають у нашій місцевості.

Найбільшу водостічну площу має Північний Льодовитий океан. Сюди несуть свої води такі великі річки, як Об, Єнісей, Лена, Печора. Майже всі річки басейну Північного Льодовитого океану живляться талими сніговими водами. Узимку вони надовго замерзають.

Другим за величиною є басейн Тихого океану. Йому належать річки півострова Індокитай і Східної Азії, серед яких найбільші: Янцзи, Хуанхе, Амур, Меконґ. Майже у всіх річок цього басейну переважає дощове живлення. У верхів’ях вони гірські, зі стрімкою течією, глибоко врізаються в товщі гірських порід.

Третій за величиною — басейн Індійського океану. До нього належать переважно річки, які беруть початок на Тибетському й Вірменському нагір’ях, у Гімалаях. Це Інд, Ґанґ із Брахмапутрою, Тигр і Євфрат. Річки цього басейну мають дощове живлення, а у верхів’ях — льодовиково-дощове. Улітку всі річки під час мусонних дощів і танення гірських льодовиків сильно розливаються, узимку — міліють. Особливо велике водопілля трапляється на ріці Ґанґ, коли рівень води піднімається на 10-12 м.

В Атлантичний океан і його моря впадають річки Західної, Південної й частково Східної Європи. Річкова мережа тут густа, але таких великих рік, як в Азії, немає. Живлення річок та їхній режим різноманітні. На заході, в області морського клімату, річки не замерзають (Сена, Луара тощо). Вони повноводні цілий рік. На сході, там, де взимку буває сніговий покрив і річки замерзають, хоч і ненадовго, формується весняна повінь (Вісла, Одра, Ельба). Річки, які беруть початок в Альпах (Рейн та ін.), мають переважно льодовикове живлення. Великі річки Європи — Дунай, Дніпро, Дністер, що впадають у Чорне море, мають змішане живлення і весняні повені, є важливими транспортними артеріями, джерелами водопостачання й електроенергії.

До областей внутрішнього стоку належать річки, які впадають у Каспійське море. Серед них найбільша річка Європи — Волґа, річки, що протікають Туранською низовиною й внутрішніми областями Іранського й Аравійського плоскогір’їв.

Річки Євразії належать до басейнів усіх чотирьох океанів, а басейн внутрішнього стоку є найбільшим у світі. Тип живлення й режим річок залежить від кліматичних умов — кількості опадів і їхнього розподілу за порами року, а також від переважних температур.

Найбільші річки Євразії

Хуанхе (Жовта ріка) і Янцзи (Блакитна ріка) — найбільші річки Євразії, беруть початок на пустельній північно-східній окраїні Тибету. У верхній течії вони мають глибоке русло й приймають велику кількість приток, які стікають із гір. Рясні мусонні дощі часто спричинюють катастрофічні повені. Ґанґ — священна річка індійців, бере початок у льодовиках Гімалаїв. Ріка перетинає густонаселені області Індії й Бангладеш, годує сотні мільйонів людей. Волґа — найбільша з річок Європи, типова рівнинна річка з повільною течією. Бере початок на Валдайській височині, витікаючи непримітним струмком із невеликого болота. У своїй течії на південь Волґа приймає сотні приток, найбільші з яких — Ока й Кама. Дунай — міжнародна річка, перетинає територію десяти європейських держав. У нижній течії утворює мальовничу дельту із сотнями мілких рукавів і приток. Головна річка України — Дніпро. Бере початок на Валдайській височині, перетинає Росію, Білорусь і 981 км тече територією України. Дніпро приймає близько 1000 приток, має весняну повінь й змішане живлення. Із грудня до середини березня замерзає. Дніпро є найбільшою судноплавною річкою України та важливим джерелом водопостачання.

Територією Євразії протікають багато довгих та повно водних річок. Вони є найважливішими транспортними артеріями, джерелами водопостачання, електроенергії.

ІII. Домашнє завдання

- Опрацювати §45,46 , продовжити виконання практичної роботи 10 - позначте на контурній карті річки: Рейн, Ельба, Дунай, Дніпро, Дністер, Волґа, Об, Єнісей, Лена, Амур, Хуанхе, Янцзи, Меконг, Ґанґ, Інд, Євфрат, Тигр; озера – Каспійське, Женевське, Світязь, Ладозьке, Байкал, Мертве море. Поміркуйте, як люди можуть раціональніше використовувати водні ресурси Євразії.

7 клас

Дата: 31.03.2020р

Тема. Євразія

Кліматичні пояси і типи клімату. Практична робота 11. Визначення типів клімату в межах помірного кліматичного поясу Євразії за допомогою кліматичних діаграм.

ХІД УРОКУ

I. Актуалізація опорних знань та вмінь

Пригадайте:

- Які причини обумовлюють надзвичайне розмаїття кліматичних умов Євразії?

- У скільки разів відрізняється кількість сонячної радіації, одержуваної південними й північними районами материка? Як це впливає на температурні показники?

- Які типи атмосферної циркуляції впливають на формування клімату Євразії?

- Де в Євразії розташовані території, які відрізняються різко континентальним кліматом? Чим обумовлена контрастність їхніх кліматичних умов?

II. Вивчення нового матеріалу

Євразія — це материк не тільки кліматичних контрастів, а й материк кліматичних рекордів. Полюс холоду Північної півкулі розташований не на Північному полюсі, й не в крижаній Ґренландії, а на північному сході Євразії, на Оймяконському нагір’ї. Коливання температури у внутрішніх частинах континенту можуть перевищувати протягом доби 40 °С, а протягом року навіть 100 °С! Понад 1/4 території на півночі континенту займають області багаторічної мерзлоти та приблизно стільки ж — спекотні пустелі та напівпустелі в центральній та південно-західній частинах. Євразія — це єдиний материк, який розташований у всіх кліматичних поясах Північної півкулі — від арктичного до екваторіального. Помірний пояс в Євразії займає найбільшу площі порівняно з іншими материками. Територія нашої держави майже повністю розташована у помірному поясі. Продовжимо роботу над з’ясуванням кліматичних особливостей материка та спробуємо дослідити особливості помірного поясу.

Кліматичні пояси і типи клімату Євразії

Завдяки великій протяжності з півночі на південь Євразія розташована у всіх кліматичних поясах Північної півкулі, у межах яких виділяються всі типи кліматів Землі. Найбільш широка й масивна частина Євразії лежить у межах помірного кліматичного поясу, в якому виділяють чотири кліматичні області.

Область помірного морського клімату включає крайній захід Євразії уздовж берегів Атлантичного океану. Тут протягом усього року клімат формується під впливом повітряних мас із Атлантичного океану. Літо прохолодне, зима відносно тепла. Опади випадають протягом усього року. Під час проходження циклонів погода швидко змінюється, улітку можуть бути похолодання, узимку — відлиги.

На схід, до Уральських гір, розташована область помірно-континентального клімату, яка переходить від морського до континентального. За умови віддалення від океану різниця літніх і зимових температур зростає, зима стає холоднішою, опадів меншає, а випадають вони здебільшого влітку. Значна частина Азії за Уралом — Сибір і Центральна Азія — лежать в області континентального клімату, де весь рік панують континентальні повітряні маси. Протягом тривалої зими поверхня суходолу сильно переохолоджується, а влітку перегрівається, створюючи великі температурні контрасти між порами року. Опадів випадає мало. Через відсутність снігу узимку поверхня промерзає на велику глибину.

На сході Євразії лежить область мусонного клімату, яка характеризується різкими відмінностями температур, опадів і показників зволоження влітку й узимку. Літній мусон приносить з Тихого океану вологе повітря, літо тепле й дощове. Зимовий мусон несе холодне континентальне повітря із внутрішньої сильно охолодженої частини материка, де узимку утворюється область високого тиску. Унаслідок цього зима суха й морозна, із сильними вітрами.

Розміщення тропічного поясу в Євразії має певну особливість. Тільки в Євразії тропічний кліматичний пояс не утворює суцільної смуги.

Виконання Практична робота 11. Визначення типів клімату в межах помірного кліматичного поясу Євразії за допомогою кліматичних діаграм.

1. Охарактеризувати кліматичні області помірного поясу.

Назва кліматичної області

Географічне положення

Кліматичні особливості

Середня температура січня, °С

Середня температура липня, °С

Річна кількість опадів, мм

Режим випадання опадів

2. Назвати причини, які пояснюють відмінності кліматичних показників і зумовили відділення кліматичних областей у помірному кліматичному поясі.

3. Порівняти набір і розміщення кліматичних областей помірного поясу Північної Америки і Євразії, виявивши спільні й відмінні ознаки.

VII. Домашнє завдання

- Опрацювати матеріал §43,44. Спрогнозувати, які зміни клімату відбулися б в окремих частинах Євразії, якби: а) на сході Євразії розташовувалися великі низовини; б) гори Альпи мали не широтне, а меридіональне простягання;