8. Аранжування

«Людвіг ван Бетховен»

Людвіг ван Бетховен (1770 – 1827) – великий німецький композитор, органіст, класик світового мистецтва.

Одна з найдраматичніших сторінок життя видатного німецького композитора відображена у фортепіанній сонаті № 14 вона була створена в 1801 році.

… Бетховену було біля 30 років, коли він почав втрачати слух. Він був учителем гри на фортепіано Джульєтти Гвіччарді – дочки знатного аристократа.

У цей час як піаніста та композитора Л. Бетховена супроводжував успіх, його твори набували популярності. Здавалося, він міг би бути повністю щасливим – композитор сповнений ніжних почуттів до чудової дівчини Джульєтти Гвіччарді. Життєрадісність та доброзичливість талановитої учениці дуже приваблювали Бетховена. Композитор сподівався, що кохання допоможе йому побороти недугу, що насувалася. Та він жорстоко помилявся.

Але композитор повинен був зізнатися насамперед самому собі, що всі його надії на щастя марні: його прогресуюча глухота, матеріальна невлаштованість та аристократичне походження Джульєтти були непереборними перешкодами. До того ж дівчина зупинила свій вибір на іншому – графові Роберту Галленбергу.  Порятунок Бетховен знайшов у творчості. Глибоке палке кохання і настільки ж глибоке розчарування стало життєвим підґрунтям для написання одного з найвідоміших творів усієї класичної музики – Соната № 14.

Бесіда: «Соната № 14»

Вирізняється емоційною насиченістю і ліричною безпосередністю. Протягом усього цикл здійснюється перехід від одного душевного стану – від глибокої скорботи до палкого протесту, від лірико-філософських роздумів до боротьби, до дії. Тому першою виконується повільна частина сонати.

І частина – занурює у стан глибокої задумливості. Печальна сповідь страждаючого серця…

Популярна назва – «Місячна» - закріпилася за сонатою завдяки поетичній уяві німецького поета-романтика Людвіга Рельштаба, який порівнював музику І частини сонати з картиною місячної ночі на Фільваштедському озері у Швейцарії. Він, сам того не підозрюючи, дав визначення, що виявилося спорідненим сприйняттю сонати багатьма слухачами. Але ця назва є лише поверхневою і не розкриває глибокого змісту геніального бетховенського творіння.

«Ференц Ліст»

Ференц Ліст (1811 – 1886) — угорський композитор, піаніст, педагог, диригент, публіцист, представник музичного романтизму, засновник угорської композиторської школи.

Ференц Ліст народився в селі Доборьян, Угорщина.

Батько Франца Ліста, Адам Ліст (1776–1826) служив у князя Естергазі «доглядачем поголів'я овець». Це була почесна й відповідальна посада, позаяк вівці були головним багатством родини Естергазі. Князі підтримували мистецтво. До 14 років Адам грав на віолончелі в оркестрі князя. У будинку в нього висів портрет Бетховена, який був кумиром батька й згодом став кумиром сина.

Мати Франца Ліста, уроджена Ганна Лагер. Осиротівши в 9 років, була змушена переїхати до Відня, де працювала покоївкою, а в 20 років переїхала в Маттерсбург до брата. В 1810 році Адам Ліст, приїхавши в Маттерсбург відвідати батька, познайомився з нею, а в січні 1811 року вони одружилися.

У жовтні 1811 р. народжується син, який був їхньою єдиною дитиною. Ім'я, дане при хрещенні, було записано латиною як Franciscus, а по-німецькому вимовлялося Франц. Частіше використовується угорське ім'я Ференц, хоча сам Ліст, слабко володіючи угорською, ніколи ним не користувався.

Дитинство

Участь батьків в музичному формуванні сина була винятковою. Адам Ліст рано почав учити сина музиці, сам давав йому уроки. У церкві хлопчика вчили співу, а місцевий органіст — грі на органі. Після трирічних занять, Ференц у віці восьми років уперше виступив у публічному концерті. Батько возив його до знатних вельмож, де хлопчик грав на роялі, і зумів викликати серед них доброзичливе ставлення. Розуміючи, що Ференцу потрібна серйозна школа, батько везе його до Відня.

З 1821 року Ліст займався у Відні грою на фортепіано у Карла Черні, який погодився вчити хлопчика безкоштовно. Школа Черні дала Лісту універсальність його фортепіанного мистецтва. Теорією Ліст займався в Антоніо Сальєрі. Виступаючи на концертах, Ліст зробив сенсацію серед віденської публіки. Під час одного з них Бетховен, після блискучої імпровізації Франца в каденції одного зі своїх концертів, поцілував його. Ліст про це згадував протягом всього життя.

Париж

Після Відня в 1823 році Ліст їде в Париж. Метою була Паризька консерваторія, але Ліста туди не прийняли, тому що приймали тільки французів. Однак батько вирішив залишитися в Парижі, незважаючи на складне матеріальне становище. Через це доводилося постійно організовувати виступи. Так у ранньому віці починається професійна діяльність Ліста.

В 1827 році помер Адам Ліст. Близько 3 років Франц перебуває у пригніченому стані. Через ці причини на кілька років Ліст залишає паризьке світське життя, навіть був опублікований його некролог. У Ліста зростають містичні настрої, які проявлялись й раніше. У світі Ліст з'явився знову тільки в 1830 році. У цей же час Ліст почав і педагогічну діяльність, якої ніколи не полишав.

На початку 30-х рр. Ліст знайомиться із графинею Марі д'Агу. Графиня д'Агу та Ліст покохали один одного. В 1835 році графиня пішла від чоловіка й порвала всі зв'язки зі своїм колом. Разом з Лістом вона їде до Швейцарії — так починається наступний період життя Ліста.

З 1835 по 1848 роки триває наступний період життя Ліста, за яким закріпилася назва «Роки мандрівок» (за назвою збірника п'єс).

У Швейцарії … Викладає в Женевській консерваторії, іноді їздить у Париж з концертами. Однак Париж уже захоплений іншим віртуозом і Ліст не має колишньої популярності.

В 1837 році, уже маючи дитину, Ліст і д'Агу їдуть в Італію.

В Італії Ліст уперше в історії зіграв сольний концерт без участі інших музикантів. Це було сміливе й зухвале рішення, що остаточно відокремило концертні виступи від салонних.

Ліст давно мріяв поїхати в Угорщину, однак його подруга Марі д'Агу була проти цієї поїздки. У цей же час в Угорщині відбулася велика повінь, і Ліст, маючи вже величезну популярність і славу, вважав своїм обов'язком допомогти співвітчизникам. У такий спосіб з д'Агу відбувся розрив, і в Угорщину він виїхав сам.

Австрія й Угорщина зустріли Ліста тріумфально. У Відні після одного з концертів до нього підійшов Тальберг — давній його конкурент, визнавши перевагу Ліста. В Угорщині Ліст став виразником патріотичного підйому нації. На його концерти дворяни приходили в національних костюмах, підносили йому дарунки. Кошти від концертів Ліст перевів на користь потерпілих від повені.

Між 1842 й 1848 рр. Ліст кілька разів об'їхав всю Європу.

Однак через якийсь час Ліст розчаровується у своїй просвітницькій діяльності. Він зрозумів, що вона не досягає мети, а обивателеві приємніше послухати попурі з модної опери, ніж сонату Бетховена. Активна концертна діяльність Ліста припиняється.

Гастролі Україною

Під час своєї подорожі 1847 року Ф. Ліст дав концерти у багатьох українських містах: у Києві, Чернівцях, Єлисаветграді, Житомирі, Немирові, Бердичеві, Кременці, Львові, Одесі, Миколаєві.

Під час гастролей у Києві у лютому 1847 року Ференц Ліст познайомився з Кароліною Вітгенштейн, близька дружба з якою триватиме протягом усього його життя. Саме цій жінці композитор присвятить усі свої симфонічні поеми. Але Кароліна була заміжньою, і, крім того, ревно сповідувала католицизм. Тому довелося домагатися розлучення й нового вінчання, що повинні були дозволити російський імператор і Папа Римський.

На початку 60-х років Ліст і Кароліна переселяються в Рим, але живуть у різних будинках. Вона наполягала на тому, щоб Ліст став ченцем, і в 1865 г. він приймає малий постриг і звання абата. Творчі інтереси Ліста лежать тепер переважно в області церковної музики: це ораторії.

В 1866 році Ліст їде до Веймару, починається так званий другий веймарський період. Жив він у скромному будиночку свого колишнього садівника. Як і раніше, до нього приїжджають молоді музиканти — серед них Гріг, Бородін, Зілоті.

В 1875 році діяльність Ліста зосереджується переважно в Угорщині (у Пешті). Тут він був обраний президентом знову заснованої Вищої школи музики.

Дочка Ліста Козима в цей час стала дружиною Вагнера (їхній син — відомий диригент Зиґфрід Вагнер). Після смерті Вагнера вона продовжувала організовувати вагнерівські фестивалі в Байройті.

На одному з фестивалів в 1886 році Ліст застудився, незабаром застуда перейшла в запалення легень. Помер композитор 31 липня 1886 року у Байройті на руках камердинера.