Увертюра — оркестрова п'єса-вступ до опери, балету, ораторії, драми. Вона готує слухачів до майбутнього дії, вводить в емоційну атмосферу вистави, у коло ідей і образів, тобто в узагальненому вигляді передає задум композитора
Отже, в лютому 1823 року Джоаккіно Антоніо Россіні написав для Венеції нову оперу — «Семіраміду», яку можна вважати кульмінацією італійського періоду творчості Россіні,— хоча б тому, що це була остання опера, створена ним для Італії. Прийом опери публікою перевершив будь-які сміливі очікування автора: слухачі перебували в захваті! Одразу після увертюри здійнялася буря оплесків. Щоправда, першу дію було прийнято досить насторожено, проте другу дію неодноразово переривали виразами щирого схвалення. Після завершення вистави овації довго не вщухали. Першого вечора композитора викликали на сцену 9 разів!
Нині в концертному репертуарі залишилася тільки увертюра від цієї опери.
Увертюра, за італійською традицією звана симфонією, — грандіозний оркестровий номер з яскравими, захоплюючими темами, — набула популярності на концертній естраді.
Творчість Дж. Россіні містить комічні опери-буффа, які були зрозумілі простому народу. Такі опери зазвичай писали на побутові сюжети, і простим слухачам були ближчими їх персонажі, узяті немовби із самого життя. Герої опери-буффа — зазвичай прості, веселі люди, які часто потрапляють у комедійні ситуації. Спадщина Россіні також містить опери-серіа, тобто серйозні твори на історичні й міфологічні сюжети, які були орієнтовані на смаки придворних.
Оперу «Семіраміда» було написано за 33 дні (!) за однойменною трагедією Вольтера.
Трагічна опера, масштабна, багатопланова, з приголомшливою за своєю глибиною і драматизмом увертюрою, «Семіраміда» викликала захоплення у публіки не тільки в Італії, а й у Франції та Німеччині; йшла з успіхом у Росії та Мексиці, в Південній Америці та Португалії. Після «Семіраміди» Россіні здобув всесвітню популярність.
У XIX столітті з'явилися концертні увертюри як самостійні оркестрові п'єси. Саме до такого твору належить «Святкова увертюра» Дмитра Дмитровича Шостаковича (1906—1975) — видатного російського композитора, піаніста, педагога та громадського діяча, одного з найзнаковіших композиторів XX століття.
«Святкову увертюру» Д. Шостакович написав до відкриття Всесоюзної сільськогосподарської виставки 1954 року, а точніше навіть — у якості музичного наповнення для першого в країні світломузичного фонтану «Кам'яна квітка».
Фонограму увертюри вмикали кілька разів упродовж ночі — коли працювало світломузичне обладнання фонтана.
Незважаючи на спрощено-урочистий дух, «Святкова увертюра» була, є і залишиться одним з найвидатніших творів в історії музики.