14. Музичні жанри в театрі та кіно. Акустика. Увертюра. Арія. Каватина.

Джоаккіно Антоніо Россіні (1792— 1868) народився 29 лютого 1792 року в італійському містечку Пезаро, розташованому на березі Венеціанської затоки, в сім'ї сурмача. Батько його був людиною з веселою і безтурботною вдачею. Він гаряче вітав французьку революцію 1789 року і за свої республіканські симпатії позбувся посади і поплатився арештом. Потім у пошуках коштів він зробився бродячим музикантом.

Разом із дружиною Джузеппе Россіні перебирався з міста в місто, виступав на ярмарках у випадкових оркестрах.

Він грав на валторні, а його дружина, жінка рідкісної краси, співала — у неї був прекрасний голос. Підспівував їй і маленький Джоаккіно. Тільки так — утрьох — вони зводили кінці з кінцями. Джоаккіно співав також і в церковних хорах.

1804 року сім'я нарешті закріпилася у Болоньї, і хлопчик розпочав систематичні музичні заняття.

1806 року він вступає до музичного ліцею Болоньї, де займається грою на віолончелі й вивчає мистецтво композиції.  До 1810 року він вже автор великої кількості творів. Працював Россіні феноменально швидко.

Спочатку Россіні писав лише комічні опери-буффа. Справжня ж слава до нього прийшла після постановок у Венеції 1813 року. Россіні захоплював слухачів своєю іскрометною музикою. Був випадок, коли слухачі в Римі змусили виконавицю головної ролі тридцять дев'ять разів поспіль повторити арію...

1822 року Россіні вперше виїжджає на гастролі за кордон. Відень, Лондон, Париж зустрічають його з розпростертими обіймами, скрізь на нього чекає тріумф, королі милостиві до нього, публіка його обожнює. Він модний, багатий, знаменитий; виріс в убогості, а веде життя улюбленця долі. 1824 року переїжджає до Парижа.

1836 року Россіні повертається в Італію — живе у Болоньї, потім у Флоренції, співчуває національно-визвольній боротьбі свого народу, допомагає повстанцям, пише національний гімн. У 1850-ті роки він повертається до Парижа, де живе до кінця своїх днів.

Помер Россіні 1868 року у віці 76 років.

1816 рік — рік народження знаменитого «Севільського цирульника» (опери-буффа). Над жодною оперою Россіні не працював так захоплено, як над цим твором. Шедевр Россіні було створено за 13 днів! Россіні блискуче відтворив атмосферу веселості й сатиричного сарказму однойменної комедії П'єра Бомарше.